Рішення

від 25.04.2017 по справі 911/386/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2017 р. Справа № 911/386/17

Господарський суд Київської області у складі судді А.С. Грєхова , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвер ЛТД"

до публічного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт"

про стягнення 62 960,23 грн

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - довіреність б/н від 27.12.2016,

Від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність № 22/Д від 16.01.2017,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Дайвер ЛТД" (надалі - позивач) до публічного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" (надалі - відповідач) про стягнення 62 960,23 грн основного боргу з покладенням на відповідача сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати товару за Договором поставки №108-А від 06.12.2012.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.02.2017 порушено провадження у справі №911/386/17 та призначено її до розгляду на 28.02.2017 об 11:50 год.

28.02.2017 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У судових засіданнях 28.02.2017 та 21.03.2017 судом оголошувались перерви до 21.03. 2017 та 04.04.2017 відповідно.

29.03.2017 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно з якою останній просив суд стягнути з відповідача 62 960,23 грн основного боргу та 5 666,42 грн 3% річних.

Відповідно до приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Враховуючи зазначені положення статті 22 Господарського процесуального кодексу, господарський суд приймає таку заяву позивача та подальший розгляд справи здійснює з її урахуванням.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.04.2017 продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 25.04.2017.

У судове засідання 25.04.2017 з'явився представник позивача, надав пояснення у справі, позовні вимоги підтримав. Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві.

Керуючись ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 25.04.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та врахувавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Дайвер ЛТД" (надалі - Постачальник) та публічним акціонерним товариством "Миронівський хлібопродукт" (надалі - Покупець) укладено Договір поставки №108-А від 06.12.2012 (надалі - Договір).

Згідно з п.п. 1.1. Договору, постачальник передає на умовах даного Договору, а покупець приймає у власність матеріали разом з монтажем для влаштування іскронедающої підлоги (надалі - товар) в кількості, в асортименті та за ціною згідно специфікацій на кожну партію (поставку) Товару, які є невід'ємними частинами цього Договору.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість в строк та на умовах, визначених даним Договором.

Відповідно до п.5.2. Договору, всі платежі по цьому договору здійснюються покупцем, в особі відокремленого підрозділу "Птахофабрика "Вінницький бройлер" ПАТ "Миронівський хлібопродукт" шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний у реквізитах цього договору, у наступному порядку: перший платіж за цим договором становить 50 % від загальної вартості товару на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури здійснюється покупцем протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту поставки товару на об'єкт. Другий платіж в розмірі 40% від загальної вартості товару покупець здійснює протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання Актів виконаних робіт. Остаточний розрахунок за поставлений товар в розмірі 10 % від загальної вартості товару покупець здійснює протягом 30 (тридцяти) календарних днів після підписання Актів виконаних робіт.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 01.02.13 року, але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору. (п.п. 11.1 Договору).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Протягом дії договору позивач здійснив поставку товару на загальну суму 125 920,46 грн, про що свідчить залучена до матеріалів справи копія видаткової накладної № ЛТ-0000010 від 14.12.2012 та копія довіреності № 18 від 06.12.2012. Факт поставки відповідного товару не заперечений сторонами у справі.

Як встановлено судом відповідач частково оплатив товар на суму 62 960,23 грн. Відтак, в порушення своїх договірних зобов'язань відповідач оплату товару повністю не здійснив, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 62 960,23 грн.

У наданому господарському суду відзиві відповідач заперечував проти стягнення заборгованості з підстав того, що позивачем останньому не надано підписаних актів виконаних робіт за договором підряду, укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "МС БУД" за № 107-А від 17.12.2012, що на думку відповідача, є виключною підставою для виникнення обов'язку останнього зі сплати заборгованості у розмірі 62 960, 23 грн у відповідності до п.п. 5.2.2., 5.2.3. Договору.

Відповідно до ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, як це передбачено ч.1ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Дослідивши умови Договору поставки укладеного між позивачем та відповідачем, господарським судом встановлено, що приписи п.п. 5.2.2, 5.2.3 Договору не передбачають підписання актів виконаних робіт саме за договором підряду № 107-А від 17.12.2012.

Також господарським судом встановлено, що сторонами Договору №107-А від 17.12.2012 є товариство з обмеженою відповідальністю "МС Буд" (Генпідрядник) та товариство з обмеженою відповідальністю "Дайвер ЛТД" (субпідрядник). Відтак, відповідач не є стороною Договору №107-А, виконання роботи згідно договору підряду №107-А від 17.12.2012 здійснено з матеріалів генпідрядника (товариства з обмеженою відповідальністю "МС Буд"), посилання у Договорі поставки №108-А на Договір №107-А відсутні, жодних доказів договірних відносин між генпідрядником та відповідачем суду не надано, тому вищезазначене в сукупності вказує на відсутність взаємозв'язку між вищезазначеними договорами.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що строк оплати товару в Договорі та механізм його встановлення належним чином не визначений, за таких обставин до відносин сторін слід застосовувати положення частини 1 ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, тобто строк виконання відповідачем грошового зобов'язання є таким, що настав. Зазначена позиція відповідає позиції, викладеній в пункті 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та пункті 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

З урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 62 960,23 грн., вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 108-А від 06.12.2012 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5 666,42 грн 3% річних за загальний період прострочки з 04.02.2013 по 04.02.2016.

Як зазначено в ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ч.1 ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем визначено дату початку прострочки - 04.02.2013.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вищезазначеного та умов Договору, вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, керуючись положеннями ст. 253 Цивільного кодексу України, згідно з якою перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, суд зазначає, що останній день виконання відповідачем обов'язку по оплаті товару, отриманого за видатковою накладною № ЛТ-0000010 від 14.12.2012 є 14.12.2012 (прострочка з 15.12.2012).

Враховуючи умови Договору, період та суму прострочки оплати товару, встановлений судом та заявлений позивачем період нарахування 3% річних, суд здійснив власний розрахунок, що наведений нижче:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 62960.23 04.02.2013 - 04.02.2016 1096 3 % 5671.10

Оскільки, вірна сума 3% річних, за розрахунком суду, складає 5 671,10 грн, а суд, приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога позивача про стягнення з відповідача 5 666,42 грн 3% річних підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 666,42 грн 3% річних є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не спростованими, а отже, такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням вищезазначеного та нової ціни позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відшкодування понесених позивачем витрат по сплаті судового збору покладається судом на відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд також зазначає, що згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом досліджено, що ОСОБА_3 є адвокатом, про що свідчить свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1196/10 від 24.04.1997, копія якого додана до матеріалів позовної заяви.

Понесення Позивачем витрат в сумі 3 000,00 грн, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, підтверджуються Договором про надання адвокатських послуг №26 від 01.12.2016, укладеного між позивачем (Клієнт) та адвокатом ОСОБА_3, підписаним в двосторонньому порядку та скріпленим печатками позивача та адвоката актом виконаних робіт від 21.02.2017, платіжним дорученням №129 від 21.02.2017, копія якого міститься в матеріалах справи.

Статус особи, яка представляла інтереси позивача за вказаною угодою, відповідає вимогам Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, відшкодування витрат зі сплати судового збору та витрат на оплату послуг адвоката відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, статтями 2, 43, 33, 34, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повнісю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" (08800, Київська обл., м. Миронівка, вул. Елеваторна, 1, код 25412361) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвер ЛТД" (02090, м. Київ, вул. Сергієнка, буд. 2/3, код 31608875) 62 960,23 грн (шістдесят дві тисячі дев'ятсот шістдесят гривень двадцять три коп.) основного боргу, 5 666, 42 грн (п'ять тисяч шістсот шістдесят шість гривень сорок дві коп.) 3% річних, 1 600,00 грн (одну тисячу шістсот гривень) витрат по сплаті судового збору та 3 000, 00 грн (три тисячі гривень 00 коп.) витрат на послуги адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 03.05.2017.

Суддя А.С. Грєхов