Постанова

від 25.04.2017 по справі 44/209-б-50/118-б

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2017 р. Справа№ 44/209-б-50/118-б

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Пантелієнка В.О.

Доманської М.Л.

За участю секретаря судового засідання Ляховенко М.Д.

та представників:

від Національного банку України: Колосюк С.Л. (посв. № 483 від 01.06.2016);

від Прокуратури міста Києва: прокурор Лиховид О.С., посв. № 041073 від 03.02.2016;

Арбітражний керуючий Рамазанов С.Г., посв. № 840 від 19.04.2013;

від ОСОБА_4: ОСОБА_5, на підставі дов. №б/н, від 07.09.2016;

розглянувши матеріали апеляційних скарг Національного банку України та Прокуратури міста Києва

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.02.2017

у справі № 44/209-б-50/118-б (суддя Гумега О.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2010 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр" в порядку ст. 51 Закону.

Постановою Господарського суду міста Києва від 06.04.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю "Стайєр" визнано банкрутом, припинено процедуру розпорядження майном, відкрито ліквідаційну процедуру, задоволено клопотання заявника та призначено ліквідатором у справі голову ліквідаційної комісії ОСОБА_6.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2012 визнано Національний банк України кредитором боржника на суму 43 384 854,91 грн. (перша черга).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2014, зокрема, призначено ліквідатором ТОВ "Стайєр" арбітражного керуючого Рамазанова Сіражутіна Гаджимагомедовича.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2015 у справі № 44/209-б-50/118-б затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр", вимоги кредиторів - ОСОБА_4 на суму 3 940 000,00 грн., Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області на суму 43 384 854,91грн., ОСОБА_6 на суму 44 152,00 грн., ФОП ОСОБА_7 на суму 230 066,84 грн., ТОВ "Торгово-промислова компанія "Стайєр" на суму 720 347,16 грн., ТОВ "ПЕРСПЕКТИВА - К" на суму 1 728 324,44 грн., ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Метиз" на суму 1 000 096,61 грн., а всього на загальну суму 51 047 841,96 грн. ухвалено вважати погашеними у зв'язку з недостатністю майнових активів боржника, ліквідовано банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стайєр" як юридичну особу в зв'язку з банкрутством, провадження у справі № 44/209-б-50/118-б припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 апеляційну скаргу Національного банку України залишено без задоволення, ухвалу господарського суду міста Києва від 20.02.2015 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.12.2015 касаційну скаргу Національного банку України задоволено; постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 та ухвалу господарського суду міста Києва від 20.02.2015 у справі № 44/209-б-50/118-б скасовано; справу № 44/209-б-50/118-б передано на розгляд до Господарського суду міста Києва. В даній постанові Вищий господарський суд України зазначив про те, що суди не перевірили чи розглядалось питання щодо повернення до ліквідаційної маси офісно-складського комплексу (літ. А , загальною площею 6 390,0 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1) комітетом кредиторів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.03.2016 у даній справі затверджено звіт ліквідатора; затверджено ліквідаційний баланс станом на 31.03.2016; ліквідовано банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стайєр", як юридичну особу у зв'язку з банкрутством; провадження у даній справі припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 апеляційну скаргу Національного банку України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.03.2016 у справі № 44/209-б-50/118-б задоволено частково; ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.03.2016 скасовано; справу № 44/209-б-50/118-б направлено до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2017 затверджено звіт ліквідатора; затверджено ліквідаційний баланс станом на 25.01.2017; ліквідовано банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стайєр" (ідентифікаційний код 31172213), як юридичну особу у зв'язку з банкрутством; провадження у справі № 44/209-б-50/118-б припинено, інше.

Не погодившись з винесеною ухвалою, Прокуратура міста Києва звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.02.2017, а справу № 44/209-б-50/118-б направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги Прокуратура міста Києва посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням вимог ст.ст. 4-2, 43, 86 ГПК України та не правильним застосуванням ст.ст. 25, 26, 32 Закону України Про відновлення платоспроможності та визнання боржника банкрутом .

Разом з тим, скаржник зазначає, що в провадженні Вищого господарського суду України перебуває справа № 5/62 за позовом Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по місту Києву і Київській області до ПП Маркос , Приватної компанії з обмеженою відповідальністю С-Профіт ЛТД , треті особи: АКБ Східно-Європейський банк , ТОВ Брокінвестгруп про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Предмет спору у вказаній справі пов'язаний із зверненням стягнення на комплекс по АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки від 16.03.2009 в рахунок погашення заборгованості АКБ Східно-Європейський банк перед Національним банком України. А отже, результат вирішення справи № 5/62 може вплинути на стан кредиторських вимог Національного банку України у справі № 44/209-6-50/118-6, у зв'язку із чим Господарським судом міста Києва передчасно прийнято ухвалу від 03.02.2017 до результату розгляду справи № 5/62 у касаційній інстанції.

Не погодившись з винесеною ухвалою, Національний банк України також звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 24.02.2017 № 18-0013/14738, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.02.2017 у справі № 44/209-б-50/118-б; відмінити державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр"; справу направити до Господарського суду міста Києва для розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги Національний банк України посилався на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи.

В підтвердження своїх доводів скаржник зазначає, що місцевий господарський суд, при прийнятті оскаржуваної ухвали, не врахував вказівок Вищого господарського суду, які були викладені в постанові від 15.12.2015, зокрема стосовно вчинення ліквідатором банкрута дій по витребуванню офісно-складського комплексу розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 (в складі: головуючий суддя - Верховець А.А, судді - Скрипка І.М., Пантелієнко В.О.) апеляційні скарги Прокуратури міста Києва та Національного банку України повернуті скаржникам на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

31.03.2017 (згідно вхідного штампу місцевого господарського суду) Національний банк України повторно звернувся з апеляційною скаргою в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.02.2017 у справі № 44/209-б-50/118-б; відмінити державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр"; справу направити до Господарського суду міста Києва для розгляду. Одночасно скаржник порушив клопотання про відновлення строку на подання апеляційної скарги, яке обґрунтоване тим, що строк на апеляційне оскарження пропущений в зв'язку з усуненням недоліків, зазначених в ухвалі Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2017.

03.04.2017 (згідно вхідного штампу місцевого господарського суду) Прокуратура міста Києва повторно звернулась з апеляційною скаргою від 29.03.2017 № 05/2/3-7906-10 в якій просила скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.02.2017, а справу № 44/209-б-50/118-б направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Одночасно скаржник порушив клопотання про відновлення строку на подання апеляційної скарги, яке обґрунтоване тим, що строк на апеляційне оскарження пропущений в зв'язку з усуненням недоліків, зазначених в ухвалі Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2017.

Відповідно до Протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 07.04.2017 у справі № 44/209-б-50/118-б сформовано колегію суддів у складі: Верховець А.А. - головуючий суддя, судді: Пантелієнко В.О., Доманська М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 Національному банку України відновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги; апеляційну скаргу Національного банку України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.02.2017 у справі № 44/209-б-50/118-б прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.04.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 Прокуратурі міста Києва відновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги; апеляційну скаргу Прокуратури міста Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.02.2017 у справі № 44/209-б-50/118-б прийнято до провадження; об'єднано в одне апеляційне провадження дану апеляційну скаргу з апеляційною скаргою Національного банку України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.02.2017 у справі № 44/209-б-50/118-б; розгляд апеляційної скарги призначено на 25.04.2017.

25.04.2017 до відділу забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого ТОВ "Стайєр" надійшли пояснення, в яких останній повідомив суд, що 11.04.2017 Вищим господарським судом України було прийнято постанову по справі № 5/62 за позовом Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по місту Києву і Київській області до Приватного підприємства "Маркос" та Компанії С-Профіт ЛТД про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Маркос" до Національного банку України про визнання іпотечного договору припиненим, в зв'язку з банкрутством іпотекодавця, якою повністю задоволено вимоги Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по місту Києву і Київській області. За наведеного, оскільки дане рішення впливає на стан кредиторських вимог Національного банку України у справі № 44/209-б-50/118-б, а також визнає наявність майна ТОВ "Стайєр", яке може бути реалізоване банкрутом з метою задоволення вимог забезпеченого кредитора - Національного банку України, арбітражний керуючий просить суд відновити ліквідаційну процедуру ТОВ "Стайєр".

25.04.2017 до відділу забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника ОСОБА_4 надійшла заява про підтримання апеляційних скарг Національного банку України та Прокуратури міста Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.02.2017 у справі № 44/209-б-50/118-б, в якій останній просить суд оскаржувану ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для подальшого розгляду. Обґрунтовуючи свою позицію зазначає, що 11.04.2017 Вищим господарським судом України було прийнято постанову по справі № 5/62 відповідно до якої звернуто стягнення на офісно-складський комплекс літ. А загальною площею 6 390,0 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Національного банку України з ТОВ С-Профіт ЛТД . А оскільки зазначене нерухоме майно вибуло з володіння банкрута, то на даний час існує необхідність вжиття додаткових заходів, направлених на його повернення на користь ТОВ "Стайєр".

В судовому засіданні 25.04.2017 представники Національного банку України, Прокуратури міста Києва та ОСОБА_4 повідомили про прийняття 11.04.2017 Вищим господарським судом України постанови по справі № 5/62, якою задоволено касаційні скарги Прокуратури міста Києва та Національного банку України; задоволено позов Національного банку України в особі Головного управління Нацбанку України по місту Києву та Київській області до ПКзОВ "С-Профіт ЛТД" про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 16.03.2009; звернуто стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 16.03.2009, а саме: офісно-складський комплекс літ. "А", загальною площею 6 390,0 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Оскільки дане майно належало банкруту, то необхідно здійснити всі заходи для його повернення на користь банкрута та подальшої реалізації. За наведеного, просили суд апеляційні скарги задовольнити, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду скасувати, справу направити до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

Арбітражний керуючий зазначив, що ухвала Господарського суду міста Києва від 03.02.2017 прийнята при повному з'ясуванні всіх обставин справи, адже на момент прийняття даної ухвали, обставини, встановлені постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2017 по справі № 5/62 не були відомі. Просить суд, у задоволенні апеляційних скарг відмовити, справу скерувати до Господарського суду міста Києва для відновлення ліквідаційної процедури.

Київський апеляційний господарський суд переглядає ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.02.2017 в повному обсязі, при цьому вимоги Національного банку України стосовно відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ТОВ "Стайєр" не розглядаються, оскільки не входять до повноважень Київського апеляційного господарського суду.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 82 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 25.04.2017, згідно ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Розглянувши апеляційні скарги, заслухавши присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційних скарг підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон).

19.01.2013 року набрав чинності Закон України № 4212-VI від 22.12.2011 року "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яким Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" викладено в новій редакції.

Відповідно до пункту 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Оскільки постанова про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр" банкрутом винесена 06.10.2010, то при розгляді даної справи застосовується Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції до 19.01.2013.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2010 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр" в порядку ст. 51 Закону.

30.01.2017 ліквідатор банкрута надав Господарському суду міста Києва на затвердження звіт та ліквідаційний баланс.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2017 затверджено звіт ліквідатора; затверджено ліквідаційний баланс станом на 25.01.2017; ліквідовано банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стайєр" (ідентифікаційний код 31172213), як юридичну особу у зв'язку з банкрутством; провадження у справі № 44/209-б-50/118-б припинено, інше.

Зазначена ухвала суду мотивована тим, що ліквідатором вжито всі заходи, спрямовані на усунення недоліків у ліквідаційній процедурі та формуванні звіту ліквідатора; станом на 03.02.2017 відсутні судові рішення про визнання ТОВ "Стайєр" права власності на офісно-складський комплекс площею 6 390,0 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та в провадженні судів не перебуває жодних справ, в результаті розгляду яких за ТОВ "Стайєр" може бути визнано право власності на вказаний комплекс.

При цьому, місцевий господарський суд встановив, що вимоги кредиторів, які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів не задоволені у зв'язку з тим, що ліквідатором не виявлено достатньо майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси для погашення кредиторських вимог; відповідно до ч. 6 ст. 31 Закону визнав всі вимоги кредиторів, які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів погашеними.

Колегія суддів, заслухавши присутніх представників сторін, врахувавши вказівки Вищого господарського суду України у постанові від 15.12.2015, дослідивши матеріали справи у повному обсязі та доводи апеляційних скарг, дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції винесена з неповним з'ясуванням обставин справи та є такою, що не відповідає вимогам законодавства, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 25 Закону ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна, що знаходиться у третіх осіб, з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом тощо.

Відповідно до п. 1, 6 ст. 30 Закону після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Уступка вимог банкрута здійснюється в порядку, передбаченому цивільним законодавством України, за згодою комітету кредиторів.

Отже, всі дії щодо виявлення кредиторів боржника - банкрута та виявленню майна банкрута здійснюються ліквідатором.

Згідно вимог ст. 26 Закону усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання - передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

У разі, якщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував усі наявні майнові активи ліквідаційної маси, необхідні для повного задоволення кредиторів, він виносить ухвалу про призначення нового ліквідатора. Новий ліквідатор очолює ліквідаційну комісію і діє згідно з вимогами цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами в ході розгляду даної справи, в період ліквідаційної процедури ліквідатором боржника були надіслані запити до державних органів та установ з метою виявлення та з'ясування наявності майна та майнових активів, що належать банкруту, для підтвердження відомостей про розрахункові рахунки, в т.ч. рахунки в цінних паперах, відомостей про наявних кредиторів та дебіторів банкрута.

Проведені заходи по розшуку, виявленню та поверненню майна банкрута, зокрема, ліквідатор направив запити до ГУ Земельних ресурсів КМДА, головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві, інспекції держтехнагляду, Управління ДАІ, КМ БТІ та РПВОНМ, ДКЦП та ФР, було з'ясовано, що активи ТОВ "Стайєр" складались з офісно-складського комплексу площею 6390,0 кв. м, що розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський р-н, с. Петрівське, 43, інші активи у ТОВ "Стайєр" відсутні, кошти на ліквідаційному рахунку ТОВ "Стайєр" відсутні;

Ліквідатором встановлено відсутність зареєстрованих за боржником об'єктів права власності (повітряних суден, плавзасобів, автотранспортних засобів, тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, земельних ділянок та об'єктів нерухомості).

Також боржник відсутній серед власників, які володіють значними пакетами акцій емітентів цінних паперів, не є засновником суб'єктів господарської діяльності та не перебуває на обліку в органах доходів і зборів як суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності; всі банківські рахунки підприємства-банкрута закрито.

Заборгованість банкрута перед державними соціальними фондами, Пенсійним фондом України та перед бюджетом по сплаті податків, зборів, інших обов'язкових платежів відсутня.

Підприємницька діяльність банкрутом не здійснюється, дебіторська заборгованість відсутня.

Ліквідатором було здійснено інвентаризацію майна банкрута, за результатами проведення якої майно, майнові права, кошти та дебіторська заборгованість ТОВ "Стайєр" виявлені не були.

На виконання вказівок, визначених у постанові Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016, ліквідатором вжито заходи, спрямовані на усунення недоліків у ліквідаційній процедурі та формуванні звіту ліквідатора, а саме:

- отримано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна від 03.06.2016;

- підготовлено позовну заяву № 1 від 09.06.2016 Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр" до Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "С-Профіт ЛТД" з позовними вимогами про визнання права власності на офісно-складський комплекс площею 6 390,0 кв. м, що розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський р-н, с. Петрівське, 43 за ТОВ "Стайєр" та про повернення вказаного майна з чужого незаконного володіння відповідача.;

- подано вищенаведений позов № 1 від 09.06.2016 до Господарського суду Київської області разом із заявою про звільнення від сплати судового збору № 2 від 09.06.2016. Проте, ухвалою Господарського суду Київської області від 14.12.2016 у справі № 911/2051/16 позов ТОВ "Стайєр" залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК.

За наслідками розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для ліквідації банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр", оскільки майнових активів банкрута для задоволення вимог кредиторів не виявлено, а ліквідатором виконані всі необхідні дії на стадії ліквідації банкрута, передбачені Законом.

Однак, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає передчасним вказаний висновок суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Національний банк України є заставним кредитором банкрута на підставі договору іпотеки від 16.03.2009 (згідно якого ТОВ "Стайєр" забезпечив виконання кредитних зобов'язань АКБ Східно-Європейський банк перед Національним банком України своїм майном, а саме: офісно-складським комплексом по АДРЕСА_1).

Вказане майно було включено ліквідатором до ліквідаційної маси після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

У подальшому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2010 у даній справі затверджено мирову угоду між боржником, кредиторами та інвестором (Приватне підприємство "Маркос"), умовами якої передбачено, зокрема, набуття ГІП "Маркос" як інвестором права власності на об'єкт нерухомості, що належить банкруту, - офісно-складський комплекс площею 6390 кв.м по АДРЕСА_1.

Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 29.04.2013, право власності на офісно-складський комплекс площею 6390,0 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, було зареєстроване 17.08.2010 за Приватним підприємством "Маркос".

Згодом, постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2011 скасовано, зокрема, ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.06.2010 про затвердження мирової угоди, проте заходи з повернення сторін в попередній стан вжиті не були, право власності боржника на вказане майно не відновлене.

В свою чергу ПП Маркос ліквідовано та виключено з Єдиного державного реєстру, а майно відчужено на прилюдних торгах державною виконавчою службою.

На даний час право власності на заставне майно зареєстровано за приватною компанією з обмеженою відповідальністю С-ПРОФІТ ЛТД .

З наведеного слідує, що місцевий господарський суд, при прийнятті оскаржуваної ухвали, не надав належної оцінки обставинам неодноразового відчуження заставного майна на користь третіх осіб та дійшов помилкового висновку про погашення кредиторської заборгованості боржника перед заставним кредитором - Національним банком України через ліквідацію ТОВ "Стайєр" у зв'язку із банкрутством.

При цьому, судом не враховано правової природи зобов'язань боржника

перед Національним банком України, які засновані на договорі іпотеки.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України Про іпотеку іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотеко держатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом ч. 1 ст. 33 цього Закону задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.ст. 1, 11 Закону України Про іпотеку майновим поручителем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника. Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

При цьому, Законом України Про іпотеку не передбачено іншого способу задоволення грошових вимог іпотекодержателя до майнового поручителя, окрім як звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі ст. 33 цього Закону.

Згідно зі ст. 14 Закону України Про відновлення платоспроможності

боржника або визнання його банкрутом розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Відповідно ст. 26 цього Закону майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

З викладеного вбачається, що задоволення вимог іпотекодержателя в межах справи про банкрутство майнового поручителя можливе за умови, якщо заставне майно належить боржнику на праві власності та включено до ліквідаційної маси.

Згідно зі ст. 23 Закону України Про іпотеку у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 23.2 договору іпотеки, укладеного 16.03.2009 між Національним банком України та ТОВ Стайєр , у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача предмету іпотеки, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження іпотекою. При цьому особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, несе всі його права та обов'язки за цим договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Отже, приймаючи рішення про припинення провадження у справі про банкрутство при неповерненні заставного майна, яке неправомірно вибуло із ліквідаційної маси, суд мав вирішити питання щодо кредиторських вимог Національного банку України як заставного кредитора, що засновані на дійсному договорі іпотеки.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що Національний банк України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області у жовтні 2010 звернувся з позовом до Приватного підприємства "Маркос" про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 16.03.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козяриком В.М. за реєстровим № 771, а саме: офісно-складський комплекс літ. "А", загальною площею 6390,00 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 для задоволення вимог Національного банку України за кредитним договором № 08/09/10 від 16.03.2009 в розмірі 43 384 854,90 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.01.2011 у справі № 5/62 в задоволенні первісного і зустрічного позовів відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 у справі № 5/62 апеляційну скаргу Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по місту Києву і Київській області залишено без задоволення; рішення господарського суду міста Києва від 11.01.2011 у справі № 5/62 залишено без змін. Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, судова колегія у вказаній постанові зазначила про те, що на теперішній час провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Стайер" не припинено і фактично триває, як і не було припинено і тривало станом на момент прийняття оскарженого рішення господарського суду міста Києва від 11.01.2011, що в свою чергу виключає звернення стягнення на предмет застави окремо від провадження у справі про банкрутство.

На момент прийняття Господарським судом міста Києва оскаржуваної ухвали, справа № 5/62 перебувала в провадженні Вищого господарського суду України. Оскільки предмет позову справи № 5/62 пов'язаний із зверненням стягнення на комплекс по АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки від 16.03.2009 в рахунок погашення заборгованості АКБ Східно-Європейський банк перед Національним банком України, а отже результат розгляду справи міг вплинути на стан кредиторських вимог, місцевий господарський суд передчасно прийняв ухвалу про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинив провадження у справі № 44/209-б-50/118-б.

До того ж, 11.04.2017 Вищим господарським судом України прийнято постанову у справі № 5/62 відповідно до якої, зокрема, позов Національного банку України в особі Головного управління Нацбанку України по місту Києву та Київській області до ПКзОВ "С-Профіт ЛТД" про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 16.03.2009 року задоволено; звернуто стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 16.03.2009 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козяриком В. М. за реєстровим № 771, а саме: офісно-складський комплекс літ. "А", загальною площею 6 390,0 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, - для задоволення вимог Національного банку України за Кредитним договором № 08/09/10 від 16.03.2009 року в розмірі 43 384 854 грн. 90 коп. (сорок три мільйони триста вісімдесят чотири тисячі вісімсот п'ятдесят чотири гривні дев'яносто копійок), у тому числі: 40 200 000 грн. 00 коп. (сорок мільйонів двісті тисяч) - сума кредиту; 3 143 860 грн. 25 коп. (три мільйони сто сорок три тисячі вісімсот шістдесят гривень двадцять п'ять копійок) - проценти за користування кредитом; 40 994 грн. 65 коп. (сорок тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири) - пеня за прострочення сплати процентів по кредиту.

Відповідно до ст.ст. 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведеного, враховуючи що прийняте Вищим господарським судом України рішення у справі № 5/62 впливає на стан кредиторських вимог Національного банку України у справі № 44/209-б-50/118-б, а також визначає наявність майна у ТОВ "Стайєр", яке може бути реалізовано банкрутом для задоволення вимог забезпеченого кредитора, висновки суду першої інстанції про можливість затвердження звіту ліквідатора та завершення ліквідаційної процедури ТОВ "Стайєр" зроблені безпідставно, без дослідження в повному обсязі всіх обставин справи, а тому відсутні законні підстави для затвердження звіту, ліквідаційного балансу банкрута та припинення провадження у справі.

З урахуванням вищезазначеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційні скарги Національного банку України та Прокуратури міста Києва підлягають задоволенню, ухвала Господарського суду міста Києва від 03.02.2017 підлягає скасуванню, оскільки прийнята з порушенням норм статті 43 ГПК України, справа № 44/209-б-50/118-б підлягає скеруванню до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статями 4-1, 33, 34, 43, 99, 101- 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Національного банку України та Прокуратури міста Києва на ухвалу господарського суду міста Києва від 03.02.2017 у справі № 44/209-б-50/118-б задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.02.2017 у справі № 44/209-б-50/118-б скасувати.

3. Справу № 44/209-б-50/118-б направити до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ГПК України.

Повний текст постанови підписаний 28.04.2016.

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді В.О. Пантелієнко

М.Л. Доманська