Рішення

від 23.03.2017 по справі 752/19362/16-ц

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/19362/16-ц

Провадження № 2/752/1799/17

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

23 березня 2017 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Мирошниченко О.В.

при секретарі Мархотко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, про відшкодування матеріальної шкоди, суд -

в с т а н о в и в:

У листопаді 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, в якому просив стягнути з Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у м. Києві на його користь грошову компенсацію у сумі 42 000 доларів США, яка підлягає сплаті в гривнях за офіційним курсом, установленим Національним банком України до долару США станом на дату платежу та моральну шкоду в розмірі 90 000 гривень.

В подальшому позивач подав уточнену позовну заяву, в якій просив стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві на його користь грошову компенсацію у сумі 42 000 доларів США, яка підлягає сплаті в гривнях за офіційним курсом, установленим Національним банком України до долару США станом на дату платежу та моральну шкоду в розмірі 90 000 гривень, в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що 19.06.2015 року ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва вирішено спір і визнано мирову угоду у цивільній справі № 752/3541/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації , встановлення порядку користування квартирою, зобов'язання усунути перешкоди у користуванні квартирою та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування квартирою, зобов'язання усунути перешкоди у користуванні, стягнення грошової компенсації. Згідно пункту 3 резолютивної частини ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 19.06.2015 р. у справі № 752/3541/14-ц ОСОБА_3 зобов'язується оплатити ОСОБА_1 суму 40 000 доларів США, в строк до 12 вересня 2015 року включно, яка підлягає сплаті у гривнях і визначається за офіційним курсом НБУ до долару США станом на дату платежу.

Крім того, згідно пункту 4 резолютивної частини ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 19.06.2015 р. у справі № 752/3541/14-ц, за несвоєчасну сплату суми, зазначеної у пункті 3 мирової угоди у повному обсязі, ОСОБА_3 сплачує ОСОБА_1 штраф у розмірі 2 000 доларів США.

Вказана ухвала, у встановленому законом порядку, не оскаржена та не скасована, набрала чинності 25.06.2016року і чинною дотепер.

Ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 19.06.2015 р. у справі № 752/3541/14-ц є обов'язковою до виконання, має силу виконавчого документі і підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень, про що також зазначено в абзаці третьому пункту 11 цієї Ухвали

Згідно з роз'ясненням, викладеним в ухвалі Голосіївського районного суду м. Києва від 21.04.2016 року у справі № 752/2723/16-ц, примусове виконання ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від

19.06.2015 року у справі № 752/3541/14-ц полягає в стягненні з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації у сумі 40 000 доларів США та штрафу в розмірі 2 000 доларів США.

18.09.2015р. ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, дії Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у м. Києві, із заявою від 18.09.2015р. № б/н про відкриття виконавчого провадження, до якої було додано виконавчий документ - ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 19.06.2015р. у справі № 752/3541/14-ц.

Відповідно до ст. 25 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Однак, державним виконавцем рішення про відкриття виконавчого провадження, а саме - Постанову від 26.09.2015р. про відмову у відкритті виконавчого провадження № 48857258 щодо примусового виконання ухвали Голосіївського районного суду міста Києва у справі № 752/3541/41-ц, було винесено 26.09.2015р., тобто в порушення строків визначених Законом.

Окрім порушення строків прийняття рішення щодо виконання виконавчого документу, відмова у відкритті виконавчого провадження також була протиправною.

Протиправність дій державного виконавця по винесенню постанови від 26.09.2015р. про відмову у відкритті виконавчого провадження № 48857258 з примусового виконання ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 19.06.2015р. у справі № 752/3541/14-ц встановлена ухвалою Голосіївського районною суду м. Кінва від 10.03.2016р. у справі № 752/16838/15-ц, якою:

- визнано дії державного виконавця по винесенню Постанови від 26.09.2015р. про відмову у відкритті виконавчого провадження № 48857258 неправомірними;

- постанову від 26.09.2015р. про відмову у відкриті виконавчого провадження № 48857258 скасовано;

- встановлено, що державним виконавцем у постанові зазначені невідповідні дані щодо подання стягувачем документу про примусове виконання, невідповідна дати видачі ухвали, невірна дата набрання ухвалою законної сили, невідповідний зміст резолютивної частини ухвали;

- встановлено, що постанову винесено державним виконавцем Сперкач Я.О. 26.09.2015р. - з порушенням визначеного ч. З ст. 26 Закону України Про виконавче провадження строку, у неробочий день - суботу тощо.

Зокрема, відповідно до ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 10.03.2016р. справі № 752/16838/15-ц, суд встановив, що: Зазначені державним виконавцем у постанові дані щодо дати подання стягувачем документу про примусове виконання, дати видачі ухвали, резолютивна частина ухвали не відповідають даті надходження до ВДВС Голосіївського РУЮ м. Києва заяви стягувана з доданим до неї виконавчим документом (ухвалою), даті видачі ухвали та змісту резолютивної частини ухвали….. Постанову від 26.09.2015р. про відмову у відкритті виконавчого провадження № 48857258 винесено державним виконавцем Сперкач Я.О. 26.09.2015р. - з порушенням визначеного ч. 3 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження строку, у неробочий день - суботу, а також не дотримано встановленого даною нормою Закону строку надіслання копії постанови .

Позивач зазначає, що боржник станом на дату звернення позивача до відповідача Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у м. Києві із заявою від 18.09.2015р. № б/н про відкриття виконавчого провадження, мала у власності: 1)? (одну другу) частки квартири під номером АДРЕСА_1; 2) корпоративні права в розмірі 100 % внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ЖБІ-ГРУП . код 39901474 у сумі 1 250 000 грн. (один мільйон двісті п'ятдесят тисяч грн.)

На думку позивача, у випадку, якщо державний виконавець діяв сумлінно, відповідно до закону, на майнові активи боржника було б накладено арешт та здійснено їх примусову реалізацію, що забезпечило б виконання судового рішення і отримання Позивачем грошових коштів, присуджених судом на його користь.

Натомість, у той же день, коли державним виконавцем було винесено постанову від 26.09.2015р. про відмову у відкритті виконавчого провадження № 48857258 - неробочий день, а саме 26.09.2015р., боржник безоплатно відчужила належне їй нерухоме майно (частку на квартиру яка розташована за адресою: АДРЕСА_1), шляхом укладення договору дарування, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна № 55139067 від 15.03.2016р.

В подальшому, 13.10.2015р., боржник безперешкодно відчужила частку в розмірі 60 % внеску до статутного капіталу TOB ТД ЖБІ-ГРУП у сумі 750 000 грн. (сімсот п'ятдесят тисяч гривень) шляхом укладення Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 13.10.2015р.

В подальшому. 02.06.2016р. боржник безперешкодно відчужила частку в розмірі 40 % статутного капіталу TOB ТД ЖБІ-ГРУП у сумі 500 000 грн. (п'ятсот тисяч гривень) шляхом укладення Договору № 1 купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 02.06.2015р.

Позивач зазначає, що, попри відчуження боржником свого нерухомого майна, корпоративних прав, в тому числі за відплатними договорами, що передбачало отримання боржником грошових коштів (всього не менш ніж 1 250 000 000грн. (один мільйон двісті п'ятдесят тисяч гривень), стан розрахунків між позивачем та боржником ОСОБА_3 з моменту ухвалення судового рішення не змінився, адже будь-яких заходів з примусового виконання судового рішення державним виконавцем па момент відчуження боржником майна здійснено не було. Боржник жодного платежу станом на поточну дату за зобов'язанням перед ОСОБА_1 не сплатила.

При цьому, сумлінне додержання державним виконавцем службових обов'язків і положень закону, відповідно - своєчасне відкриття виконавчого провадження і накладення арешту на майно боржника, не дозволило б боржнику відчужити майно і забезпечило б виконання судового рішення за рахунок майна, що залишилося би у її власності.

Так у боржника на даний момент відсутні будь-які активи (майно чи майнові права), немає нерухомого манна, корпоративних прав, відкритих рахунків в банківських установах, відсутнє рухоме майно, боржник не отримує будь-яких доходів, не здійснює підприємницьку або незалежну професійну діяльність, не є в трудових чи цивільно-правових відносинах, без місця реєстрації тощо.

За таких обставин, завдяки неправомірної відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження з виконання ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 19.06.2015 року у справі № 752/3541/14-ц, не накладення арешту на майно боржника, не оголошення заборони на його відчуження, не здійснення примусового стягнення боргу за рахунок коштів боржника чи за рахунок його майна, боржник, безперешкодно позбулась свого майна, чим порушено охоронювані законом права та інтереси ОСОБА_1 та завдано матеріальну шкоду в розмірі 42 000 доларів США.

Крім того, позивач зазначає про те, що внаслідок протиправних дії Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва ГТУЮ у м. Києві останній пережив надзвичайно велику кількість стресів та душевних переживань, у зв'язку з чим просить стягнути з Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва ГТУЮ у м. Києві моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 90 000 гривень.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

У судове засідання представник відповідача - Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва ГТУЮ у м. Києві не з'явився, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити у задоволені позову в повному обсязі та провис розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві проти задоволення позову заперечував.

В обґрунтування заперечень зазначив про те, що ГУ ДКС України у м. Києві не уособлює Державу як Власника відповідних бюджетних коштів, а тому не може бути покладено обов'язок по відшкодуванню шкоди, яка була заподіяна позивачу в результаті дій Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва ГТУЮ у м. Києві.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи й дослідивши зібрані по справі докази, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних сімейних, трудових відносин.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Судом встановлено, що ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 19.06.2015р. визнано та затверджено мирову угоду в справі №752/3541/14-ц (провадження №2/752/1518/15) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації, встановлення порядку користування квартирою, зобов'язання усунути перешкоди у користуванні квартирою та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування квартирою, зобов'язання усунути перешкоди у користуванні, стягнення грошової компенсації.

У відповідності до п.3 зазначеної мирової угоди (набрала законної сили 25.06.2015р.) ОСОБА_3 зобов'язалася в строк до 12.09.2015р. сплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості ? частини квартири в сумі 40 000,00 доларів США; згідно п.4 мирової угоди - за несвоєчасну сплату суми, зазначеної у п.3 мирової угоди у повному обсязі, ОСОБА_3 сплачує ОСОБА_1 штраф у розмірі 2000,00 доларів США. Станом на 18.09.2015р. грошова компенсація в сумі 40 000,00 доларів США ОСОБА_3 не сплачена.

18.09.2015р. ОСОБА_1 подав до ВДВС Голосіївського РУЮ у м.Києві заяву про відкриття виконавчого провадження від 18.09.2015р. №б/н, до якої додав виконавчий документ - зазначену Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 19.06.2015р. в справі №752/3541/14-ц.

Представником ОСОБА_1 у ВДВС Голосіївського РУЮ у м.Києві 30.09.2015р. отримано постанову від 26.09.2015р. державного виконавця Сперкач Я.О. про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання зазначеної ухвали Голосіївського районного суду міста Києва в справі №752/3541/14-ц разом із супровідним листом від 26.09.2015р.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 10.03.2016 року скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві про відмову у відкритті виконавчого провадження - задоволено частково.

Визнано дії державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ у м.Києві Сперкач Я.О. по винесенню постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 26.09.2015р. з примусового виконання ухвали Голосіївського районного суду м.Києва від 19.06.2015р. у справі №752/3541/14-ц - неправомірними.

Скасовано постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві Сперкач Я.О. про відмову у відкритті виконавчого провадження від 26.09.2015р. з примусового виконання ухвали Голосіївського районного суду міста Києва №752/3541/14-ц.

Зобов'язано державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві Сперкач Я.О. вирішити, з дотриманням вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст.25 Закону України Про виконавче провадження , питання щодо прийняття виконавчого документу - ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 19.06.2015р. у справі №752/3541/14-ц - до виконання, відкриття виконавчого провадження та надіслання заявникові копії винесеної постанови та здійснити виконавчі дії згідно із Законом України Про виконавче провадження щодо примусового виконання ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 19.06.2015р. у справі №752/3541/14-ц - щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації у сумі 40 000,00 доларів США та штрафу в розмірі 2 000,00 доларів США, а всього заборгованості у сумі 42 000,00 доларів США.

Зобов'язано Відділ державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві не пізніше ніж у місячний строк з дня одержання ухвали суду повідомити Голосіївський районний суд м.Києва та ОСОБА_1 про виконання даної ухвали.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлені ці обставини.

Таким чином рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10.03.2016 року має преюдиційне значення згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України.

29.06.2015 року між. ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено договір дарування ? частини квартири АДРЕСА_1, що підтверджується копією Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об'єктів нерухомого майна № 551390067 від 15.03.2016 р. (а.с. 33).

13.10.2015 року укладено договір купівлі-продажу (відступлення) корпоративних прав (частки у статутному капіталі) між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, відповідно до якого ОСОБА_3 зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати ОСОБА_6 частину свої частки у статутному капіталі ТОВ Торговий дім ЖБІ-Груп в розмірі 60% , а ОСОБА_6 зобов'язується прийняти цю частку і сплатити за неї обговорену грошову суму (а.с. 34-35).

02.06.2016 року укладено договір №1 купівлі-продажу частки у статутному капіталі між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, відповідно до якого ОСОБА_3 зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати ОСОБА_6 частину свої частки у статутному капіталі ТОВ Торговий дім ЖБІ-Груп в розмірі 40%, а ОСОБА_6 зобов'язується прийняти цю частку і сплатити за неї обговорену грошову суму (а.с. 36-37).

12.09.2016 року постановою державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва ГТУЮ у м. Києві Бабковою Т.І. повернуто виконавчий документ стягувачеві, винесену у ході виконання виконавчого документа - Ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 19.06.2015 р. у справі № 752/3541/14-ц, на підставі пункту 2 ч.1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалось або здійснено частково повертається стягувачу у разі, якщо боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійсненні державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 56 Конституції України закріплено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд звертає увагу, що ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 10.03.2016 року дії державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ у м.Києві Сперкач Я.О. по винесенню постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 26.09.2015р. з примусового виконання ухвали Голосіївського районного суду м.Києва від 19.06.2015р. у справі №752/3541/14-ц визнано неправомірними.

У відповідності з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Пунктами 1-2 вказаної статті передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода)

Статтею 56 Конституції України закріплено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частина ч. 3 ст. 11 Закону України Про державну виконавчу службу (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) передбачає, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Частиною 2 ст. 87 Закону України Про виконавче провадження передбачено що збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Пунктом 28 постанови №6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах передбачено, що при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, статті 11 Закону Про державну виконавчу службу , частини другої статті 87 Закону про виконавче провадження, а також з положень статей 1173, 1174 ЦК і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.

Визначений ст. 124 Конституції України принцип обов'язковості виконання судових рішень, ухвалених судами іменем України, реалізовується державними органами, визначеними Законом України Про державну виконавчу службу , згідно з нормами Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ст. 1173 ЦК України ).

За положеннями ст. 11 Закону України Про державну виконавчу службу шкода, заподіяна державним виконавцем під час виконання рішення суду, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Отже, з урахуванням викладеного шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення суду, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

При розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень ст. 56 Конституції України, ст. 11 Закону Про державну виконавчу службу , ч. 2 ст. 87 Закону України Про виконавче провадження , а також з положень ст. ст. 1173, 1174 ЦК України і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року № 6-48 цс 13 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Як роз'яснено у п. 28 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах судам роз'яснено, що при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень ст. 56 Конституції України, ст. 11 Закону України Про державну виконавчу службу , ч. 2 ст. 87 Закону України Про виконавче провадження , а також з положень ст. ст. 1173, 1174 ЦК України і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Згідно зі ст. 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.

Її в таких випадках представляє орган, який здійснює функції держави у цих правовідносинах.

Відповідно до п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яке зокрема здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до положення статті 2 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є , зокрема, державний орган.

Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (ч. 1 ст. 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень ).

Відповідно до пп.5 п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента від 13.04.2011 року № 460/201, вказана служба відповідно до покладених на неї завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що доводи позивача про неправомірність дій відповідача Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва ГТУЮ у м. Києві доведені в судовому засіданні, що полягає в несвоєчасному виконання службових обов'язків і положень закону, відповідно - своєчасне відкриття виконавчого провадження і накладення арешту на майно боржника, є порушенням права позивача на володіння, користування та розпорядження його власністю. У результаті порушення прав позивача, йому було завдано шкоду у вигляді 42 000 доларів США.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошових еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. 2 ст. 533 ЦК України).

Станом на момент розгляду позовної заяви за офіційної інформацією Національного Банку України, курс гривні по відношенню до долара США встановлений 1 долар США - 26,8511 грн. Таким чином, сума позики, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 1 127 700 грн.

Відповідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до абзацу 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.95 р. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При визначені суми відшкодування моральної шкоди, керуючись засадами розумності і справедливості, суд надходить до висновку, що розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві на користь ОСОБА_1 становить 5 000 гривень.

Відповідно до вимог п. 9 ст. 25 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень БК України пп. 2 п. 41,42 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним чи юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з п. 41 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню частково в узагальненому вигляді моральних страждань, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості і вважає необхідним стягнути 5 000 гривень, оскільки позивачу тривалим невиконанням судового рішення було завдано моральної шкоди.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 23, 1167, 1173, 1174 ЦК України, ст.11 Закону України Про державну виконавчу службу , ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 56, 58, 60, 88, 174, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11 -А, код ЄДРПОУ 37993783) на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 42 000 (сорок дві тисячі) доларів США, які підлягають сплаті у гривнях за офіційним курсом, установленим Національним банком України до долару США, що становить 1 127 700 (один мільйон сто двадцять сім тисяч сімсот), та 5 000 (п'ять тисяч )гривень моральної шкоди, а всього - 1 132 700 (один мільйон сто тридцять дві тисячі сімсот) гривень.

У іншій частині позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя