Постанова

від 15.05.2007 по справі 20/451

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20/451

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

15 травня 2007 р.                                                                                   № 20/451  

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючий суддяМуравйов О. В.

суддіПолянський А. Г.Коробенко Г. П.

розглянувшикасаційну скаргуДержавного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.02.2007 року

по справі№ 20/451 Господарського суду міста Києва

за позовомДержавного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу"

доДержавної акціонерної компанії "Хліб України"

треті особи1)          Приватне сільськогосподарське підприємство "Плешкані"2)          Черкаське обласне дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України"

простягнення 57065,97 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Сватуха О.В. –дов. №269д від 29.12.2006 року

від відповідача:Вільчинська Н.І. –дов. №12-14/580 від 06.10.2006 року

від третьої особи 1:не з'явився

від третьої особи 2:не з'явився

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.03.2007 року касаційна скарга Державного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" була прийнята до провадження, її розгляд призначений на 15.05.2007 року.

У зв'язку з перебуванням судді Фролової Г.М. у відпустці, розпорядженням виконуючого обов'язки Голови судової палати від 14.05.2007 року для розгляду справи № 20/451 в касаційному порядку утворена колегія суддів в наступному складі: головуючий –Муравйов О. В., судді Полянський А. Г., Коробенко Г. П.

Представники третіх осіб в судове засідання 15.05.2007 року не з'явились, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлені заздалегідь належним чином.

Оскільки ухвалою Вищого господарського суду України від 26.03.2007 року явка представників сторін та інших учасників судового процесу обов'язковою не визнавалася, додаткові документи від них не витребовувались, з врахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. 1117 ГПК України, колегія суддів вважає, що неявка представників третіх осіб не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75, 1115 ГПК України.

За згодою представників позивача та відповідача в судовому засіданні 15.05.2007 року було оголошено вступну і резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Як вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної акціонерної компанії "Хліб України", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне сільськогосподарське підприємство "Плешкані" та Черкаське обласне дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" про стягнення стягнення 57065,97 грн. боргу, який переданий позивачу за розподільчим балансом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2006 року по справі № 20/451 (суддя Палій В.В.) позовні вимоги задоволені повністю: стягнуто з Державної акціонерної компанії "Хліб України" на користь Державного підприємства "Агентство з реструктуризації підприємств агропромислового комплексу" 57065,97 грн. заборгованості, 570,66 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2007 року (головуючий суддя Отрюх Б.В., судді Верховець А.А., Тищенко А.І.), апеляційна скарга Державної акціонерної компанії "Хліб України" задоволена: рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2006 р. по справі №20/451 скасовано. Прийнято нове рішення, яким Державному підприємству "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" в позові відмовлено повністю, а також стягнуто з Державного підприємства "Агенство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" на користь Державної акціонерної компанії "Хліб України" витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в розмірі 285,33 гривень.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Державне підприємство "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій стверджує про порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права і просить постанову апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

В запереченнях на касаційну скаргу, які розцінені Вищим господарським судом України як відзив, Державна акціонерна компанія "Хліб України" проти вимог та доводів позивача заперечує, просить залишити постанову Київського апеляційного господарського суду без змін, а скаргу Державного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" –без задоволення.

Приватне сільськогосподарське підприємство "Плешкані" та Черкаське обласне дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" відзиви на касаційну скаргу суду не надали, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги по суті.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла наступного висновку.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено в ході розгляду справи в апеляційній інстанції, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 №690 "Про утворення державного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" було утворене ДП "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" (позивач) шляхом виділення із складу ДАК "Хліб України" (відповідач) філії "Агентство з реструктуризації підприємств агропромислового комплексу" та віднесено його до сфери управління Міністерства аграрної політики.

Відповідно до п.3 даної Постанови відповідачу доручено забезпечити передачу позивачу непогашених перед оптовими постачальниками матеріально-технічних ресурсів зобов'язань, що виникли внаслідок невиконання сільськогосподарськими товаровиробниками своїх зобов'язань перед ДАК "Хліб України" відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 03.09.1997 №977 та від 24.01.1998 №77 (за їх згодою), а також забезпечити передачу позивачу права вимоги до дебіторів ДАК "Хліб України" за розрахунками з оплати матеріально-технічних ресурсів, поставлених відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 03.09.1997 №977, від 24.01.1998 №77, від 24.01.1998 №83, від 25.08.1998 №1338.

Відповідно до п.3.1 Статуту ДП "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" позивач є правонаступником майнових прав та обов'язків реорганізованої ДАК "Хліб України" у відповідності з розподільчим актом (балансом).

Згідно п.3.1. вказаного статуту підприємство утворено з метою організації роботи по поверненню боргів підприємств агропромислового комплексу перед державою та їх реструктуризації, а також організації проведення розрахунків між підприємствами та отримання прибутку.

Апеляційною інстанцією встановлено, що 31 липня 2003 року між позивачем та відповідачем був складений та підписаний Акт передачі-приймання дебіторської заборгованості до розподільчого балансу між ДАК "Хліб України" та ДП Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" на виконання Постанови КМУ від 15.05.2003р. №690 "Про утворення державного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу".

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, відповідно до зазначеного Акту відповідач передав, а позивач прийняв відповідно розподільчого балансу дебіторську заборгованість, що виникла у зв'язку з виконанням Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.1997 №977 на суму 90325,00грн. згідно з реєстрами (додатки №1, №2), вся заборгованість, з чим погоджується касаційна інстанція, не підтверджена необхідною первинною документацією.

Відповідно до п. 3486 додатку №1 до акту передачі-приймання дебіторської заборгованості від 31.07.2003 р. позивач прийняв від відповідача дебіторську заборгованість ПСП "Плешкані" на суму 67065,97грн. та відповідно право вимоги до ПСП "Плешкані" на вказану суму.

13.06.2006 позивач пред'явив відповідачу вимогу №922 про сплату боргу на суму 57065,97грн., в якій позивач послався на положення ст. 530 Цивільного кодексу України та зобов'язання ДАК "Хліб України" в семиденний строк сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, оскільки позивачу було передано недійсну вимогу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з апеляційною інстанцією в тому, що вимога позивача про стягнення з відповідача 57065,97грн. боргу, який переданий позивачу за розподільчим балансом, не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Так, відповідно до п.4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004р., цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексу України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно з п.10 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим кодексом:, крім випадків, коли в договорах, укладених до 1 січня 2004 року, була встановлена інша відповідальність за такі порушення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що оскільки правовідносини між сторонами продовжують існувати після набрання чинності ЦК України, то до правовідносин сторін слід застосовувати саме положення ЦК України.

Як встановлено Київським апеляційним господарським судом, зобов'язання, які виникли між сторонами по справі, є такими, що засновані на адміністративному акті, а саме на Постанові Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 №690 "Про утворення державного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу".

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 №690 у відповідача виникло зобов'язання щодо передачі, а у позивача –щодо прийняття дебіторської заборгованості та права вимоги до СГПП "Дружба".

Згідно ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з апеляційною інстанцією в тому, що позивач одержав право вимоги саме внаслідок правонаступництва, а не в результаті передачі йому права вимоги за правочином. При цьому, реорганізація і правонаступництво відбулось в результаті прийняття відповідного рішення КМУ.

Натомість, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне звернути увагу на встановлену апеляційною інстанцією обставину того, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 10 лютого 2003 року по справі №05/3860 позов Прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаського обласного дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Плешкані" про стягнення 67065,97грн. заборгованості за поставлені мінеральні добрива у відповідності із постановою КМУ №977 від 03.09.1997року був задоволений повністю.

На виконання зазначеного рішення суду, що також встановлено апеляційним господарським судом, боржником було перераховано на користь Черкаського обласного дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" грошові кошти у сумі 62065,97 грн. відповідно до платіжних доручень №№ 572, 713, 307441, 802, 878, 936, 954. Однак, призначення платежу в платіжних дорученнях не "Погашення боргу перед ДАК "Хліб України" за поставлені мінеральні добрива відповідно до Постанови КМУ від 03.09.97 №977, а "Згідно рішення суду від 10.02.03р. №305/3860".

Позивачем, в порушення статей 33, 34 ГПК України, не було надано апеляційній інстанції доказів того, що дебіторська заборгованість у розмірі 57065,97 грн. була перерахована (частково або повністю) боржником на користь ДАК "Хліб України".

Як встановлено Київським апеляційним господарським судом та визнається колегією суддів касаційної інстанції, вже після прийняття зазначеного вище рішення 15 травня 2003 року була прийнята Постанова Кабінету міністрів України № 690 "Про утворення державного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу".

Акт передачі-приймання дебіторської заборгованості та реєстр складено 31 липня 2003 року.

Вищий господарський суд України погоджується з висновком апеляційної інстанції відносно того, що ще до моменту утворення відповідача вимога про стягнення боргу з Приватного сільськогосподарського підприємства "Плешкані" була реалізована шляхом прийняття рішення Господарського суду Черкаської області від 10 лютого 2003 року по справі №05/3860, а тому вимоги щодо ПСП "Плешкані" на момент складання акту передачі-приймання дебіторської заборгованості від 31.07.2003 року не існувало, отже положення щодо уступки вимоги відносно ПСП "Плешкані", вказані в зазначеному акті, є недійсними.

Чинним законодавством, що визнається касаційною інстанцією, передбачена уступка вимоги саме у зобов'язанні, а не за чинним рішенням суду.

Апеляційним господарським судом також встановлено, що дії щодо витребування грошових коштів від боржників були вчинені Черкаським дочірні підприємством на підставі договору доручення №4057 від 03.07.2001 року, яке діяло від імені і за рахунок ДАК "Хліб України".

Пунктом. 2.1 договору доручення передбачено, що повірений, тобто Черкаське обласне дочірнє підприємство ДАК "Хліб України" взяло на себе зобов'язання негайно (в триденний термін) передати довірителю, тобто відповідачу по справі, все отримане у зв'язку з виконанням доручення або за його розпорядженням –дочірнім підприємствам довірителя чи іншим юридичним особам.

Позивачем, в порушення статей 33, 34 ГПК України, не надано апеляційному господарському суду доказів того, що дебіторська заборгованість в розмірі 57065,97грн. була перерахована (частково або повністю) боржником саме на користь ДАК "Хліб України".

Натомість, в процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції судом, з пояснень позивача, встановлено, що така заборгованість була перерахована боржником на користь Черкаського обласного дочірнього підприємства ДАК "Хліб України", яке діяло як повірений відповідача.

У переліку підприємств-боржників по Черкаській області, який є додатком до договору доручення № 4057, зазначений боржник – Плешківське, правонаступником якого є ПСП "Плешкані".

За таких підстав, касаційна інстанція погоджується з апеляційним господарським судом в тому, що Черкаське обласне дочірнє підприємство ДАК "Хліб України" діяло саме в інтересах та від імені відповідача стосовно витребування заборгованості у ПСП «Плешкані».

Окрім того, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що апеляційною інстанцією встановлена наявність в матеріалах справи №20/451 доказів сплати боржником на рахунок Черкаського обласного дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" 62065,97грн. Призначення платежу: згідно рішення суду №05/3860 від 10.02.2003р. заборгованість за мінеральні добрива відповідно до Постанови №977 від 03.09.1997р.

Отже, касаційна інстанція відзначає, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 10 лютого 2003 року по справі №05/3860 припинено зобов'язання між ПСП "Плешкані" та Черкаським обласним дочірнім підприємством ДАК "Хліб України" (повірений відповідача); позивачем, в порушення статей 33, 34 ГПК України, не надано доказів, що дебіторська заборгованість в сумі 57065,97грн. була перерахована (частково або повністю) боржником саме на користь ДАК "Хліб України" (між довірителем та повіреним існують зобов'язання за договором доручення); чинним законодавством не передбачено уступки вимоги за рішенням суду.

Зважаючи на викладене, Київський апеляційний господарський суд, на думку колегії суддів Вищого господарського суду України прийшов до цілком вірного висновку, що в задоволенні позову Державного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" має бути відмовлено.

На підставі викладеного, Вищий господарський суд України вважає, що підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2007 року по справі № 20/451 в даному випадку немає, а тому касаційна скарга Державного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" задоволенню не підлягає.

Інші доводи, викладені Державним підприємством "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" в касаційній скарзі, не приймаються Вищим господарським судом України, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених місцевим та апеляційним господарськими судами обставин справи, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2007 року по справі № 20/451 залишити без змін.

Головуючий суддя

О. В. Муравйов

Судді

А. Г. Полянський

Г. П. Коробенко