Рішення

від 27.04.2017 по справі 579/1591/16-ц

КРОЛЕВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 579/1591/16-ц

2/579/7/17

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 квітня 2017 року Кролевецький районний суд Сумської області

в складі головуючого судді Моргуна О.В.,

за участі секретаря Сірої С.І.,

позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

спеціаліста ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кролевець справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Яровської сільської ради Кролевецького району Сумської області, Кролевецької міської ради Сумської області, треті особи відділ державної реєстрації Кролевецької міської ради, відділ у Кролевецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в:

позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до Кролевецького районного суду з позовом про визнання права власності на майно фермерського господарства "Гапич М.І." в порядку спадкування за законом.

Свої позовні вимоги мотивують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер їх батько ОСОБА_6, який був засновником та власником селянського (фермерського) господарства "Гапич М.І.", створеного та зареєстрованого 27.02.2001 року, місцезнаходження господарства: АДРЕСА_1.

18.06.2012 року Кролевецькою ДНК на підставі заяви ОСОБА_2 була заведена спадкова справа №222. Вони, сини ОСОБА_6, є спадкоємцями першої черги за законом після його смерті, але 25.12.2013 року державним нотаріусом Кролевецької державної нотаріальної контори Сумської області у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на корпоративні права ФГ Гапич М.І їм було відмовлено.

За зміненими та уточненими позовними вимогами позивачі просять суд визнати за ними в рівних долях право власності на майно, як єдиний майновий комплекс, який належить ФГ "Гапич М.І.", а саме: автомобіль ЗІЛ-130, державний реєстраційний номер НОМЕР_1; автомобіль ГАЗ 33021, державний реєстраційний номер НОМЕР_2; право довічного успадкованого володіння землею для ведення селянського (фермерського) господарства на ім'я ОСОБА_6 площею 17,7 га; приватну земельну ділянку площею 3,7 га; нежитлове приміщення магазину по АДРЕСА_2; земельну ділянку по АДРЕСА_3 нежитлову будівлю - складське приміщення за адресою АДРЕСА_4 грошові кошти на рахунках, відкритих ФГ "Гапич М.І." у Державному ощадному банку України, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6

Позивачі в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі.

Відповідач Кролевецька міська рада Сумської області району, належним чином повідомлена про час та місце проведення судового засідання, до суду свого представника не направила, надала заяву про розгляд справи без участі їх представника, позов визнає (а.с. 292).

Відповідач Яровська сільська рада Кролевецького району, належним чином повідомлена про час та місце проведення судового засідання, до суду свого представника не направила. В письмовій заяві, яка міститься в матеріалах справи, просить справу розглядати без участі представника сільської ради (а.с. 280).

Третя особа відділ у Кролевецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив, надавши суду письмове клопотання про розгляд справи без участі представника відділу (а.с. 293).

Третя особа відділ державної реєстрації Кролевецької міської ради, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи в судове засідання свого представника не направив. В письмовій заяві, яка міститься в матеріалах справи, просить справу розглядати без участі представника відділу. Проти позову не заперечує (а.с. 279).

Згідно ст. 158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

З урахуванням зазначеного положення ЦПК України та клопотання відповідачів Яровської сільської ради Кролевецького району Сумської області, Кролевецької міської ради Сумської області, третіх осіб відділу у Кролевецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, відділу державної реєстрації Кролевецької міської ради Сумської області, суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність представників відповідачів та третіх осіб.

Заслухавши пояснення позивачів, спеціаліста ОСОБА_3, вивчивши та дослідивши матеріали справи, матеріали технічного звіту по встановленню зовнішньої межі та виготовленню державного акта на право постійного користування землею селянського (фермерського) господарства Гапича М.І. Яровської сільської Ради народних депутатів Кролевецького району Сумської області, оригінал державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею серії НОМЕР_9, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року в м.Кролевець Сумської області, про що складено відповідний актовий запис №116, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.9).

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 є синами померлого ОСОБА_6, що вбачається з їх свідоцтв про народження (а.с.10, 11) та спадкоємцями першої черги за законом після його смерті.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 прийняли спадщину після смерті батька. Кролевецькою районною державною нотаріальною конторою 18.06.2012 року було заведено спадкову справу №222/2012, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (а.с.62-64). ОСОБА_2 та ОСОБА_1 отримали свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок (а.с. 283-286).

25 грудня 2013 року державним нотаріусом Кролевецької районної державної нотаріальної контори було винесено постанову про відмову, якою ОСОБА_2, ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні такої нотаріальної дії, як видача свідоцтва про право на спадщину на цілісний майновий комплекс фермерського господарства "Гапич М.І.", що належав фермерському господарству "Гапич М.І.", засновником якого був померлий ОСОБА_6 (а.с.96-98). У постанові нотаріус посилається на те, що йому не надано оригінал правовстановлюючого документа - статуту фермерського господарства "Гапич М.І." та документи, які дають змогу встановити склад цілісного майнового комплексу фермерського господарства "Гапич М.І.". Крім того, відсутнє рішення 10 сесії 21 скликання Кролевецької районної Ради народних депутатів від 20.03.1992 року відносно передачі земельної ділянки ОСОБА_6, на підставі якого видано державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею НОМЕР_10, а також відомості про реєстрацію вказаного акта в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею та підтвердження державної реєстрації зазначеного права, не надано витягів з Державного земельного кадастру, а наявні у спадкоємців, але не надані нотаріусу правовстановлюючі документи на нежитлову будівлю магазину та земельну ділянку, на якій він розміщений по АДРЕСА_5, а також свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів автомобіля НОМЕР_3, НОМЕР_4 та трактора МТ3-82 "Білорус" державний номер НОМЕР_5, не дають змоги встановити, що саме такий склад майна є цілісним майновим комплексом фермерського господарства "Гапич М.І.".

Судом встановлено, що Розпорядженням голови Кролевецької районної державної реєстрації від 27 лютого 2001 року №72 "Про реєстрацію статуту селянського (фермерського) господарства "Гапич" ОСОБА_6 на підставі Законів України "Про селянське (фермерське) господарство, "Про підприємництво" та заяви голови селянського (фермерського) господарства "Гапич" ОСОБА_6 було зареєстровано статут фермерського господарства "Гапич" (а.с. 104).

Згідно статуту фермерського господарства "Гапич М.І." (а.с. 42-48) засновником та головою фермерського господарства ОСОБА_6 розташованого за адресою АДРЕСА_6, є ОСОБА_6 (п.п.2.1, 5.1). Господарство є власником належного йому майна, включаючи майно, передане йому засновником. Господарство здійснює у відповідності з чинним законодавством володіння, користування і розпорядження майном, яке знаходиться у його власності (п.6.1).

Відповідно до довідки Конотопської ОДПІ фермерське господарство ОСОБА_6 знаходиться на обліку в Кролевецькому відділенні (а.с.106).

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.06.2014 року ВВС №850866 селянське (фермерське) господарство "Гапич М.І." є власником земельної ділянки площею 0,0058 га, розташованої по АДРЕСА_7 призначеної для комерційного використання, кадастровий номер НОМЕР_11, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку (а.с.18).

Згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.01.2011 року серії НОМЕР_12 власником продовольчого магазину "ІНФОРМАЦІЯ_3", розташованого за адресою: АДРЕСА_8 є фермерське господарство "Гапич М.І".; будівля магазину загальною площею 91,8 кв. м; форма власності - приватна; підстава - рішення другої сесії від 10.12.2010 року шостого скликання (а.с.82). На підставі вказаного Свідоцтва право власності на продовольчий магазин "ІНФОРМАЦІЯ_3", розташований за адресою: АДРЕСА_8 зареєстровано в КП Кролевецьке районне бюро технічної інвентаризації в книзі 40 під номером 112 за ФГ "Гапич М.І." (а.с.83). Зазначене підтверджується також інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, сформованої 07.11.2016 року (а.с.89-90).

На підставі рішення Кролевецької міської ради сьомого скликання від 18.02.2016 року АДРЕСА_9 перейменовано на АДРЕСА_9

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_13 та Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_14 селянське (фермерське) господарство Гапича М.І., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_10, є власником транспортного засобу марки ГАЗ 33021, реєстраційний номер НОМЕР_2 та транспортного засобу марки ЗІЛ 130, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.49, 50).

За змістом довідки ПАТ Державний ощадний банк України станом на 04.04.2012 року у ТВБВ №10018/034 філії - Сумського обласного управління АТ "Ощадбанк" на рахунках ФГ "Гапич М.І." знаходились грошові кошти: НОМЕР_15 - 1009,02 грн., НОМЕР_16 - 0,00 грн., № НОМЕР_17 - 10,28 грн. У зв'язку з тим, що рахунки по ФГ "Гапич М.І." понад 3 роки були недіючими, залишки коштів станом на 01.12.2015 року були перенесені на інший рахунок для обліку коштів за недіючими рахунками (а.с.66).

Судом встановлено, що вищезазначене майно належить на праві власності ФГ "Гапич М.І."

Відповідно до вимог ч. 1 ст.1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.1 ст. 23 Закону України "Про фермерське господарство" успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст.1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Виходячи з вимог ст. 41 Конституції України, ст. 4 ЦПК України, суд приходить до висновку, що порушене право позивачів підлягає захисту шляхом визнання за ними права власності на цілісний майновий комплекс селянське (фермерське) господарство "Гапич М.І." - по ? частки за кожним, який складається з автомобіля НОМЕР_6, НОМЕР_7, приміщення магазину за адресою АДРЕСА_11 загальною площею 91,8 кв.м., земельної ділянки площею 0,0058 га кадастровий номер НОМЕР_11 за адресою АДРЕСА_12, грошові кошти на рахунку ФГ Гапич М.І. в ТВБВ №10018/034 філії Сумського обласного управління АТ Ощадбанк в сумі 1019 грн. 30 коп. в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6.

Вимоги позивачів щодо визнання за ним права власності на: нежитлову будівлю - складське приміщення за адресою АДРЕСА_13 право довічного успадковуваного володіння землею для ведення селянського (фермерського) господарства на ім'я ОСОБА_6 площею 17,7 га та земельну ділянку площею 3,7 га задоволенню не підлягають у зв'язку з наступним.

Згідно договору №1 купівлі-продажу інших необоротних активів від 6 грудня 2007 року фермерське господарство "Гапич М.І.", від імені якого діє ОСОБА_6 на підставі Статуту купив у Кролевецької райспоживспілки криту площадку, розташовану по АДРЕСА_14, вартістю 22000 грн. (а.с.30). Кошти в сумі 22000 грн. згідно рахунків №№15, 16 були сплачені фермерським господарством "Гапич М.І." на рахунок райспоживспілки (а.с.35, 36, 37, 38). Відповідно до довідки правління Кролевецької райспоживспілки від 14.07.2016 року №142 у вищезазначений договір купівлі-продажу інших необоротних активів були внесені зміни щодо адреси розташування об'єкта нерухомості з АДРЕСА_15

Відповідно до акту приймання-передачі інших необоротних активів від продавця до покупця від 11 грудня 2007 року продавець Кролевецька райспоживспілка передав, а покупець фермерське господарство "Гапич М.І." в особі керівника ОСОБА_6 прийняв придбані необоротні активи - криту площадку, вартістю 22000 грн. (а.с.39).

Згідно ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Судом встановлено, що нежитлова будівля - складське приміщення за адресою АДРЕСА_13 не належить ФГ "Гапич М.І.", право власності на вказане нерухоме майно не зареєстровано, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, сформованої 07.11.2016 року (а.с.89-90), а позивачами враховуючи положення ст.ст.11, 60 ЦК України доказів належності вказаного майна ФГ "Гапич М.І." на праві власності не надано.

Крім того, за змістом договору №1 купівлі-продажу інших необоротних активів від 6 грудня 2007 року та акту приймання-передачі інших необоротних активів від продавця до покупця від 11 грудня 2007 року фермерське господарство "Гапич М.І." купив, прийняв придбані необоротні активи - криту площадку.

Позивачі просять визнати за ними право власності в порядку спадкування на нерухоме майно - складське приміщення.

В матеріалах справи відсутні докази, а в суду виникають обгрунтовані сумніви в тому, що крита площадка та нежитлова будівля - складське приміщення це одне і те саме майно.

З архівного витягу, наданого Кролевецькою РДА 07.12.2016 року, вбачається, що на підставі розпорядження голови Кролевецької РДА від 14.04.1997 року "Про передачу земельних ділянок у приватну власність селянським (фермерським) господарствам" селянському (фермерському) господарству, головою якого є ОСОБА_6, була передана у приватну власність земельна ділянка, надана в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства, загальною площею 3,7 га, яка розташована на території Яровської сільської ради (а.с.132).

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 3,7 га, яка розташована на території Яровської сільської ради не належить ФГ "Гапич М.І.", право власності на вказане нерухоме майно не зареєстровано. Правоустановлюючі документи які підтверджують право власності на земельну ділянку відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Вимога про встановлення факту належності ФГ "Гапич М.І." нежитлової будівлі - складське приміщення за адресою АДРЕСА_13 земельної ділянка площею 3,7 га, на території Яровської сільської ради не була заявлена у встановленому порядку.

З оригіналу державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею серії НОМЕР_9 вбачається, що ОСОБА_6, який мешкає в м.Кролевець на підставі рішення Х сесії ХХІ скликання районної Ради народних депутатів Кролевецького району Сумської області від 20 березня 1992 року надано у довічне успадковуване володіння 36,0 гектарів землі в межах згідно з планом землеволодіння. Землю надано для ведення селянського (фермерського) господарства. Згідно плану довічного успадковуваного землеволодіння вказаного державного акта надана земельна ділянка складається з трьох земельних ділянок: уч. 2 - площею 5,8 га та 15,6 га; уч.1 - площа земельної ділянки на плані не вказана. У розділі "Зміни в землеволодінні" зазначено, що на підставі рішення дев'ятнадцятої сесії ХХІ скликання Кролевецької районної Ради від 31.05.94 р. площа земельної ділянки, номер якої на плані "уч.2", становить 21,4 га.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, суд вважає, що державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею серії НОМЕР_9 не є документом, який підтверджує право власності.

Користування, володіння та розпорядження майном формують зміст права власності.

Державний акт серії НОМЕР_9 не має такої складової як розпорядження землею.

За змістом державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею серії НОМЕР_9 землеволодільці мають право: самостійно господарювати на землі; зводити у встановленому порядку жилі та інші будівлі і споруди; власності на вироблену сільськогосподарську продукцію, на посіви і посадки сільськогосподарських культур та насаджень та зобов'язані: ефективно використовувати землю відповідно до цільового призначення, підвищувати її родючість; не допускати погіршення екологічної обстановки на території в результаті своєї господарської діяльності; своєчасно вносити земельний податок; не порушувати права інших землеволодільців, землекористувачів, у тому числі орендарів.

Суд вважає, що під правом володіння та користування власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над майном, не пов'язана з використанням його властивостей та можливість добувати з належного йому майна корисні властивості.

Під правом розпорядження розуміють юридично забезпечену можливість власника визначати долю майна.

Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею серії НОМЕР_9 не надає права розпорядження землею та визначати долю майна.

Суд дійшов висновку, що державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею серії НОМЕР_9 надає можливість володіти та користуватись земельною ділянкою та не надає права розпоряджатись земельною ділянкою.

В судовому засіданні ОСОБА_3 як спеціаліст пояснив, що земельна ділянки площею 17,7 га є землями держави, наданими фермерському господарству у володіння.

Згідно ч. 1 ст. 6 ЗК Української РСР в редакції від 18 грудня 1990 року у довічне успадковуване володіння земля надається громадянам Української РСР серед іншого для ведення селянського (фермерського господарства).

Постановою Верховної Ради Української РСР від 27.03.1991 № 889-XII Про форми державних актів на право володіння або користування землею і Положення про порядок надання і вилучення земельних ділянок було затверджено, зокрема форми державних актів: на право довічного успадкованого володіння землею; на право постійного володіння землею; на право постійного користування землею.

Земельний кодекс УРСР від 18.12.1990 № 561-XII, на виконання статей 17 і 23 якого було затверджено форми вказаних державних актів, не передбачав можливості передачі земельних ділянок у приватну власність як фізичним, так і юридичним особам: земельні ділянки надавалися лише у володіння і користування. Державні акти на право довічного успадкованого володіння землею та на право постійного володіння землею не давали змоги укладати будь-які правочини з земельними ділянками, права на які посвідчувалися цими документами.

ОСОБА_6, на підставі рішення Х сесії ХХІ скликання районної Ради народних депутатів Кролевецького району Сумської області від 20 березня 1992 року надано у довічне успадковуване володіння земельна ділянка для ведення селянського (фермерського) господарства.

Згідно ч. 1 ст. 6 ЗК України від 13 березня 1992 року, який набрав чинності 16 травня 1992 року громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок серед іншого для ведення селянського (фермерського) господарства.

Таким чином вперше в України передбачено можливість існування приватної власності на землю з 16 травня 1992 року.

Постановою Верховної Ради Української РСР від 13.03.1992 № 2201-XII Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею було затверджено форми державних актів: на право колективної власності на землю; на право приватної власності на землю; на право постійного користування землею.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 № 449 Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою (із відповідними змінами) встановлено, що раніше видані (до набрання чинності цією постановою) державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Отже, державні акти на право приватної власності на землю, видані у період дії Постанови ВРУ № 2201 (з 23.06.1992 по 08.01.2004), є чинними правовстановлюючими документами, що підтверджують права власності на земельні ділянки.

В подальшому форма державного акта змінювалась.

Таким чином, право власності на земельні ділянки, що виникло до 02.05.2009 року, може посвідчуватися державними актами 3-х видів:

1) державний акт на право приватної власності на землю;

2) державний акт на право власності на землю;

3) державний акт на право власності на земельну ділянку.

Згідно ч.ч. 1, 2, 4 ст. 78 року право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Особам (їх спадкоємцям), які мали у власності земельні ділянки до 15 травня 1992 року (з дня набрання чинності Земельним кодексом України), земельні ділянки не повертаються.

Навіть, якщо б ФГ "Гапич М.І." мало у власності земельні ділянки до 15 травня 1992 року, за змістом вказаної норми Закону земельні ділянки особі чи її спадкоємцю не повертаються.

Крім того, за змістом технічного звіту по встановленню зовнішньої межі та виготовленню державного акта, пояснювальної записки, акту про встановлення на місцевості меж земельної ділянки ОСОБА_6 надано у постійне користування 21,4 га землі.

Намагання позивачів переконати суд в тому, що ФГ "Гапич М.І." отримав у власність земельну ділянку площею 17,7 га на підставі державного акту серії НОМЕР_9 та їх хибне ототожнення володіння з власністю спростовується вищепроаналізованими нормативними актами, а також зібраними по справі доказами.

Судом встановлено, що рішення Х сесії ХХІ скликання районної Ради народних депутатів Кролевецького району Сумської області від 20 березня 1992 року, на підставі якого видано державний акт серії НОМЕР_9, відсутнє (а.с.148-149).

Суд дійшов висновку, що земельна ділянка площею 17,7 га надана ФГ "Гапич М.І." на праві володіння та користування.

Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно із частиною першою статті 407 ЦK України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини другої статті 407 ЦК України (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини), та частини другої статті 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Разом з тим, статтею 23 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Закону України Про фермерське господарство до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно із частиною першою статті 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

Суд вважає, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи, не входить до складу спадщини .

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією ВСУ, викладеною в постанові від 5 жовтня 2016 року у справі № 6-2329 цс 16, за змістом якої право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Розгляд справи неодноразово відкладався, про що зокрема повідомлялись позивачі.

Розгляд справи відбувався з дотриманням вимог ЦПК України, сторонам, зокрема позивачам, надано можливість повно реалізувати процесуальні права наданими їм законом, в тому числі змінити позовні вимоги, на що позивачі відмовились.

За змістом позовних вимог позивачі просять суд серед іншого визнати за ними в рівних долях право власності на майно, як єдиний майновий комплекс, який належить ФГ "Гапич М.І.", право довічного успадкованого володіння землею для ведення селянського (фермерського) господарства на ім'я ОСОБА_6 площею 17,7 га.

Суд вважає, що він позбавлений можливості визнати право власності на право довічного успадкованого володіння землею для ведення селянського (фермерського) господарства на ім'я ОСОБА_6 площею 17,7 га.

На розсуд суду ФГ "Гапич М.І." не позбавлено можливості звернутися до власника земельної ділянки для оформлення своїх прав на користування нею.

Таким чином, проаналізувавши вищезазначені нормативні акти, а також ознайомившись із зібраними по справі доказами, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині визнання за позивачами права власності на нежитлову будівлю - складське приміщення за адресою АДРЕСА_13 права власності на право довічного успадковуваного володіння землею для ведення селянського (фермерського) господарства на ім'я ОСОБА_6 площею 17,7 га та права власності на земельну ділянку площею 3,7 га не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 15, 16, 328, 1216, 1218, 1220, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст.19,20,23 Закону України Про фермерське господарство керуючись ст. ст. 1, 4, 10, 11, 57-60, 158, 212-215 ЦПК України,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2 право власності на цілісний майновий комплекс селянське (фермерське) господарство "Гапич М.І.", код ЄДРПОУ 22984250, юридична адреса: АДРЕСА_16 по ? частки за кожним, який складається з автомобіля НОМЕР_6; автомобіля НОМЕР_8; приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_17 загальною площею 91,8 кв. м; земельної ділянки площею 0,0058 га кадастровий номер НОМЕР_11 за адресою: АДРЕСА_12; грошові кошти на рахунку ФГ "Гапич М.І."в ТВБВ №10018/034 філії Сумського обласного управління АТ "Ощадбанк" в сумі 1019 грн. 30 коп. в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6.

В іншій частині позову відмовити за необгрутнованістю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області через Кролевецький районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня отримання копії рішення - апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.223 ЦПК України.

Рішення виконано суддею на комп'ютері в нарадчій кімнаті.

Суддя О. В. Моргун