Постанова

від 23.01.2018 по справі 579/1591/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №579/1591/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Моргун О. В. Номер провадження 22-ц/788/9/18 Суддя-доповідач - Ткачук С. С. Категорія - 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року м.Суми

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Ткачук С. С. , Левченко Т. А. , Кононенко О. Ю.

за участю секретаря - Чуприни В.І.,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5

на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 27 квітня 2017 року

у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Яровської сільської ради Кролевецького району Сумської області, Кролевецької міської ради Сумської області, треті особи: Відділ державної реєстрації Кролевецької міської ради, Відділ у Кролевецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

Звернувшись із позовом, у якому після уточнення, позивачі ОСОБА_5 і ОСОБА_6 просили суд: визнати за ними право власності на майно, як єдиний майновий комплекс, який належить Фермерському господарству ОСОБА_8. (далі - ФГ ОСОБА_8. ) в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8 в рівних долях, а саме: автомобіль ЗІЛ-130, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 59255,00 грн.; автомобіль ГАЗ 33021, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 64630,00 грн.; право довічного успадкованого володіння землею для ведення селянського (фермерського) господарства на ім'я ОСОБА_8 площею 17,7 га, вартістю 998450,00 грн.; приватну земельну ділянку площею 3,7 га; нежитлове приміщення магазину по АДРЕСА_1; земельну ділянку АДРЕСА_1; нежитлову будівлю - складське приміщення за адресою: АДРЕСА_2; грошові кошти на рахунках, відкритих ФГ ОСОБА_8. у Державному ощадному банку України ТВБВ №10018/034 в м.Кролевець Сумської області на банківських рахунках НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5.

Свої вимоги мотивують тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 їх батька ОСОБА_8, який був засновником та власником ФГ ОСОБА_8. , відкрилась спадщина, до складу якої, в тому числі, увійшов і майновий комплекс ФГ ОСОБА_8. та 18.06.2012 року заведена спадкова справа. Позивачі є спадкоємцями першої черги за законом, проте 25.12.2013 року державним нотаріусом Кролевецької державної нотаріальної контори Сумської області було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на корпоративні права ФГ ОСОБА_8. у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 27.04.2017 року позов задоволено частково: визнано за ОСОБА_5, ОСОБА_6 право власності на цілісний майновий комплекс селянське (фермерське) господарство ОСОБА_8. , юридична адреса: АДРЕСА_3, по 1/2 частки за кожним, який складається з: автомобіля ЗІЛ 130, державний реєстраційний номер НОМЕР_1; автомобіля ГАЗ 33021, державний реєстраційний номер НОМЕР_2; приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_4, загальною площею 91,8 кв.м; земельної ділянки площею 0,0058 га, кадастровий номер НОМЕР_6, за адресою: АДРЕСА_5; грошові кошти на рахунку ФГ ОСОБА_8. в ТВБВ №10018/034 філії Сумського обласного управління АТ Ощадбанк в сумі 1019,30 грн. в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 В. Іншій частині позову відмовлено.

Позивачем ОСОБА_6 рішення не оскаржується і в цій частині апеляційним судом не перевіряється його законність та обґрунтованість.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог, ОСОБА_5, який не уповноважений представляти інтереси свого брата ОСОБА_6, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, просить скасувати рішення місцевого суду в частині відмови у визнанні за ним права власності на 1/2 частину: нежитлової будівлі - складського приміщення за адресою: АДРЕСА_6; права довічного успадкованого володіння земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства на ім'я ОСОБА_8 площею 17,7 га; права власності на земельної ділянки площею 3,7 га у цілісному майновому комплексі ФГ ОСОБА_8 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, та ухвалити нове рішення в цій частині, про визнання права власності на 1/2 частину вказаного майна за ОСОБА_5

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд дійшов безпідставного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки земельні ділянки площею 17,7 га, що належала спадкодавцю на праві довічного успадкованого володіння, та площею 3,7 га, що належала ОСОБА_8 на праві приватної власності, можуть бути успадковані без зміни їх цільового призначення, а державні акти є правовстановлюючими документами. Крім того, незважаючи на відсутність реєстрації права власності у встановленому законом порядку на складське приміщення за адресою: АДРЕСА_6, фактично спадкодавець був власником вказаного майна, тому ОСОБА_5, як спадкоємець, має право на спадкування його частини.

Позивач ОСОБА_5 та його представники доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

Представники позивача ОСОБА_5 пояснили, що оскільки останнім оскаржується право на спадщину після смерті батька, вимоги щодо успадкування складського приміщення заявлено до Кролевецької міської ради, на території якої розміщено це майно, а стосовно виникнення права власності на земельну ділянку та право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою, з цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства - до Яровської сільради Кролевецького району Сумської області, оскільки ці землі знаходяться на території даної сільради.

Відповідач ОСОБА_6 за адресою реєстрації був повідомлений про час та місце розгляду справи, у заяві до суду просив розглянути справу без його участі, проти задоволення скарги заперечень не має, просив її задовольнити, але заяви про приєднання до апеляційної скарги не подав.

Відповідачі по справі Яровська сільрада Кролевецького району Сумської області, Кролевецька міськрада Сумської області та треті особи: Відділ державної реєстрації Кролевецької міської ради, Відділ у Кролевецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області були повідомлені належним чином про слухання справи і у своїх заявах до суду не заперечували проти її розгляду за відсутністі їх представників.

Відповідно до п. 3 розділу ХIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02.06.2016 року №1402-VII Про судоустрій і статус суддів , апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних суддів у відповідних апеляційних округах.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскарженій частині в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Рішення в частині задоволення позовних вимог братами ОСОБА_8 не оскаржено і набрало законної сили.

Апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення за апеляційної скаргою ОСОБА_5, який представляє в суді лише свої інтереси самостійно та через своїх представників, і просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні його позовних вимог.

Підставою позовних вимог ОСОБА_5, в частині визнання за ним права власності на частину права на довічне успадковане володіння землею для ведення селянського (фермерського) господарства на ім'я ОСОБА_8, площею 17,7 га, та на 1/2 частку приватної земельної ділянки площею 3,7 га, нежитлову будівлю - складське приміщення за адресою: АДРЕСА_2, є належність вказаного майна до єдиного майнового комплексу ФГ ОСОБА_8. , власником якого був ОСОБА_8, та наявність у позивача ОСОБА_5 права на вказане майно в порядку спадкування після смерті батька.

Ухвалюючи рішення в оскарженій частині, суд першої інстанції виходив з того, що нежитлова будівля - складське приміщення не належить на праві власності ФГ ОСОБА_8. , оскільки таке право не зареєстроване у встановленому законом порядку і протилежного не доведено. Крім того, відповідно до договору купівлі - продажу від 06.12.2007 року ФГ ОСОБА_8. було придбано критий майданчик за адресою: АДРЕСА_6, а не складське приміщення, на яке просить визнати право власності ОСОБА_5 Також, право власності на земельну ділянку, площею 3,7 га, не зареєстроване, а правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності на неї, відсутні. Земельна ділянка площею 17,7 надана ФГ ОСОБА_8. лише на праві володіння та користування, що виключає можливість включення її до складу спадщини.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого суду виходячи з наступного.

Як вбачається із цивільної справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8, спадкоємцями першої черги за законом після його смерті є його сини: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які прийняли спадщину, оскільки 31.07.2016р. їм державним нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок, який залишився після померлого батька (т.1 а.с. 9-11, т. 2 а.с. 34-37).

25.12.2013 року державним нотаріусом Кролевецької районної державної нотаріальної контори винесено постанову про відмову ОСОБА_6, ОСОБА_5 у видачі свідоцтва про право на спадщину на цілісний майновий комплекс ФГ ОСОБА_8. , що належав ФГ ОСОБА_8. , засновником якого був померлий ОСОБА_8 (т.1 а.с. 96-98).

Підставою такої відмови слугувало те, що нотаріусу не було надано оригінал правовстановлюючого документа - статуту ФГ ОСОБА_8. та документи, які дають змогу встановити склад цілісного майнового комплексу ФГ ОСОБА_8. . Крім того, відсутнє рішення 10 сесії 21 скликання Кролевецької районної Ради народних депутатів від 20.03.1992 року відносно передачі земельної ділянки ОСОБА_8, на підставі якого видано державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею НОМЕР_7, а також відомості про реєстрацію вказаного акта в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею та підтвердження державної реєстрації зазначеного права. Не надано витягів з Державного земельного кадастру, а наявні у спадкоємців, але не надані нотаріусу правовстановлюючі документи на нежитлову будівлю магазину та земельну ділянку, на якій він розміщений по АДРЕСА_4, а також свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів автомобіля ГАЗ 33021 реєстраційний номер НОМЕР_2, автомобіля ЗИЛ 130 реєстраційний № НОМЕР_1 та трактора МТ3-82 Білорус державний номер НОМЕР_8, не дають змоги встановити, що саме такий склад майна є цілісним майновим комплексом ФГ ОСОБА_8. .

Розпорядженням голови Кролевецької районної державної адміністрації від 27.02.2001 року №72 Про реєстрацію статуту селянського (фермерського) господарства ОСОБА_8 ОСОБА_8 на підставі Законів України Про селянське (фермерське) господарство , Про підприємництво та заяви голови селянського (фермерського) господарства ОСОБА_8 ОСОБА_8 було зареєстровано статут фермерського господарства ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 104).

Відповідно до пунктів 2.1, 5.1, 6.1 статуту ФГ ОСОБА_8. , розташованого за адресою АДРЕСА_3, його засновником та головою є ОСОБА_8 Господарство є власником належного йому майна, включаючи майно, передане йому засновником. Господарство здійснює у відповідності з чинним законодавством володіння, користування і розпорядження майном, яке знаходиться у його власності (т. 1 а.с. 42-48)

ФГ ОСОБА_8. пройшло державну реєстрацію 20.01.1993 року (т. 1 а.с. 91-92) і до цього часу не припинило свою діяльність. Відповідно до Статуту фермерського господарства ОСОБА_8. його засновником був громадянин України - ОСОБА_8.

Утворення даного підприємства відбувалось згідно за нормами матеріального Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", який втратив чинність з 01.08.2003р. з прийняттям Закону України "Про фермерське господарство" 19.06.2003 року N 973.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов'язання.

Згідно з ст. 19 цього Закону до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Частиною 1 ст. 20 даного Закону встановлено, що майно фермерського господарства належить йому на праві власності.

Відповідно до ч.ч. 1,2, 3 ст. 191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності і до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю. Права на земельну ділянку та інші об'єкти нерухомого майна, які входять до складу єдиного майнового комплексу підприємства, підлягають державній реєстрації в органах, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України Про фермерське господарство успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Виходячи з положень ст. 182 ЦК України, до складу спадщини входить лише те нерухоме майно, право на яке зареєстровано в органах, що здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Згідно договору №1 купівлі-продажу інших необоротних активів від 06.12.2007 року ФГ ОСОБА_8. , від імені якого діє ОСОБА_8 на підставі статуту, придбало у Кролевецької райспоживспілки критий майданчик, розташований по АДРЕСА_6, вартістю 22 000,00 грн. Відповідно до акту приймання-передачі інших необоротних активів від продавця до покупця від 11.12.2007 року, продавець Кролевецька райспоживспілка передала, а покупець ФГ ОСОБА_8. в особі керівника ОСОБА_8 прийняло придбані необоротні активи - критий майданчик, вартістю 22 000,00 грн. Відповідно до довідки правління Кролевецької райспоживспілки від 14.07.2016 року №142 у вищезазначений договір купівлі-продажу інших необоротних активів були внесені зміни щодо адреси розташування об'єкта нерухомості з АДРЕСА_6 на АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 30, 35-39, 41).

Відомості про переобладнання вказаного критого майданчика у нежитлову будівлю - складське приміщення чи будь-які інші правовстановлюючі документи, на яку просить визнати право власності ОСОБА_5, матеріали справи не містять.

Згідно зі звітом про оцінку майнових прав власності на ФГ ОСОБА_8, придбаний за договором купівлі-продажу інших необоротних активів у грудні 2007 року критий майданчик за своїми технічними характеристиками належить до об'єкту нерухомого майна, а тому відповідно до редакції ст. 182 ЦК України, станом на час придбання цього об'єкту нерухомості, як право на нерухомість, так і правочин щодо нерухомості підлягали державної реєстрації у порядку визначеному законом.

За змістом ст. 210 ЦК України правочин підлягає реєстрації лише у випадках, встановлених законом і такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Перелічені вище документи не дають підстав для визнання вчиненим ФГ ОСОБА_8 правочином з приводу придбання цього майна у Кролевецької райспоживспілки, а тому відсутні підстави для віднесення цього майна до складу спадщини.

Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов до висновку про відсутність зареєстрованого права власності у ФГ ОСОБА_8 на спірне майно.

Однак, вирішуючи спір, місцевий суд не звернув уваги, що такі вимоги заявлено до неналежного відповідача - Кролевецької міської ради, як до представницького органу територіальної громади м. Кролевець, який би при відсутності спадкоємців за законом і за заповітом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідно до ст. 1277 ЦК України, за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний був би подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

В даному випадку, Кролевецька міська рада не має права на таке звернення до суду, оскільки спірне майно не увійшло до складу спадщини померлого батька, через недоведеність набуття права власності на це майно ФГ ОСОБА_8 за життя її засновника - померлого ОСОБА_8, і позивачі, як спадкоємці, у встановлений законом строк заявили своє право на спадщину, що залишилась після його смерті.

Згідно представлених заявником оригіналів документів щодо надання батькові земельних ділянок для сільськогосподарського призначення та наданої інформації ГУ Держгеокадастру у Сумській області доведено наступне.

Відповідно до технічного звіту по встановленню зовнішньої межі та виготовлення державного акту на право постійного користування землею селянського (фермерського) господарства гр. ОСОБА_8 Яровської сільської ради народних депутатів Кролевецького району Сумської області, виготовленого у 1994 році Сумським філіалом Української академії аграрних наук інституту землеустрою ОСОБА_8, за рішенням Кролевецької районної ради народних депутатів Сумської області від 31.05.1994р. надано у постійне користування 21,4 га ріллі з земель запасу Яровської сільської ради народних депутатів Кролевецького району для розширення селянського (фермерського) господарства, яка розташована в межах землекористування колективного сільськогосподарського підприємства ім.Петровського Яровської сільради.

Згідно акту про встановлення на місцевості меж земельної ділянки, виділеної громадянину ОСОБА_8 для розширення фермерського господарства від 18.06.94р., останньому виділено земельну ділянку площею 21,4 га ріллі з земель запасу Яровської сільради у постійне користування для ведення фермерського господарства з доданням експлікації відведених земель.

На підставі цього технічного звіту ОСОБА_8 отримано державний акт на право довічного успадкованого володіння землею НОМЕР_7, в якому відображено дві земельні ділянки: земельна ділянка НОМЕР_9 площею 36,0 га, яка йому була виділена за рішенням 10 сесії 21 скликання районної ради народних депутатів Сумської області від 20.03.1992 р., без номера, та земельна ділянка НОМЕР_10 єдиним масивом, загальною площею 21,4 га виділена за рішенням Кролевецької районної ради народних депутатів Сумської області від 31.05.1994р., з описом її меж в натурі загальною і складається з двох ділянок площею 5,8 га та 15,6 га. У розділі Зміни в землеволодінні зазначено, що на підставі рішення 19 сесії ХХІ скликання Кролевецької районної Ради від 31.05.94 року, площа земельної ділянки, номер якої на плані НОМЕР_11 , становить 21,4 га.

На підставі розпорядження голови Кролевецької районної державної адміністрації від 14.04.1997 року №191 Про передачу земельних ділянок у приватну власність селянським (фермерським) господарствам селянському (фермерському) господарству, головою якого є ОСОБА_8, була передана у приватну власність земельна ділянка площею 3,7 га, розташована в межах раніше наданої в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства земельної ділянки, площею 21,4 га, яка розташована на території Яровської сільської ради (т.1 а.с. 132, т.3 а.с.62).

За життя ОСОБА_8 проект відведення земельної ділянки виготовлено не було і державний акт на земельні ділянку 3,7 га не отримано, акт виділення земельної ділянки на місцевості із визначенням її меж не складався.

Згідно відповіді голови Яровської сільської ради у виконавчому комітеті відсутня документація стосовно справи синів ОСОБА_8

Отже, ОСОБА_8 за життя не посвідчив своє право власності на земельну ділянку, площею 3,7га з призначенням - для ведення селянського (фермерського) господарства через оформлення державного акту, а тому твердження позивача ОСОБА_5 про те, що ця земельна ділянка є об'єктом спадкування передчасні.

Ці обставини сторонами не оспорюються.

Відповідно до статтями 4,6,7,9 Земельного кодексу 1992 року, в редакції, чинній на час прийняття рішень щодо передачі у користування та приватну власність ОСОБА_8 земельних ділянок, було визначено, що у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Серед суб'єктів права державної власності на землю виступають: обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності. Землі, що перебувають у державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власність і надаватися у користування, у тому числі в оренду, за винятком випадків, передбачених законодавством України і Республіки Крим. Громадяни України мали право на одержання у власність земельних ділянок ведення селянського (фермерського) господарства. Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно. Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно. Безплатно земельні ділянки передаються у власність громадян для ведення селянського (фермерського) господарства у межах середньої земельної частки, що обчислюється у порядку, передбаченому цією статтею. Користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. До відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

Як визначено ст.19 цього Кодексу сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів. Районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів: із земель запасу для сільськогосподарського використання.

Згідно ст.ст. 22,23 цього Кодексу право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Документи, що посвідчують право на земельну ділянку є державний акт, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

За приписами ст. 47,48 цього Кодексу землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для потреб сільського господарства або призначені для цих цілей. Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність і надаються у користування: громадянам, радгоспам, колективним та іншим сільськогосподарським підприємствам і організаціям - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Як було визначено статтями 50,51 цього Кодексу за умовами надання земель для ведення селянського (фермерського) господарства, громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ. Передача земельної ділянки у приватну власність або надання її в користування здійснюється із земель запасу, а також земель, вилучених у встановленому порядку. У тимчасове користування земельні ділянки надаються із земель запасу, а також можуть надаватися із земель лісового і водного фондів. Земельні ділянки виділяються, як правило, єдиним масивом з розташованими на ньому водними джерелами і лісовими угіддями. Громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства. У заяві зазначаються: бажані розмір і місце розташування ділянки, кількість членів селянського (фермерського) господарства, повідомляється про їх досвід роботи в сільському господарстві і наявність кваліфікації або спеціальної підготовки. Можливі також інші обґрунтування щодо виділення земельної ділянки. Заяву громадянина про передачу земельної ділянки у власність або надання в користування відповідна Рада народних депутатів розглядає у місячний строк і у разі згоди замовляє за рахунок Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств державній землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з власниками землі або землекористувачами, районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами і органом архітектури. Рішення про передачу у власність або надання у користування земель громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства чи про відмову у передачі або наданні землі відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.

Статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України Про приватизацію земельних ділянок від 26.12.1992р. № 15-92 було передбачено передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам України для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель(присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм установлених Земельним Кодексом України.

Дію статей 17,23 Земельного кодексу щодо власників земельних ділянок, визначених ст. 1 цього Декрету, було зупинено.

Відповідно до абз. 2 п. 1 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу 2001р., який набрав чинності з 01.01.2002р., в редакції змін, внесених Законом України від 16.09.2008р. №509 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву установлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року Про приватизацію земельних ділянок , є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Даний Декрет втратив чинність згідно Закону України від 14.09.2006р. №139.

Таким чином, під час дії Декрету зупинялась дія ст.ст. 17,23 Земельного Кодексу 1992р. щодо посвідчення права власності або права постійного користування на земельну ділянку державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів тільки у випадках посвідчення права власності громадянам України для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель(присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм установлених Земельним Кодексом України.

На посвідчення права власності на земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства дія Декрету не розповсюджувалась.

Постановою Верховної Ради України від 13.03.1992р. №2201 були затверджені форми державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею; на право постійного володіння землею; на право постійного користування землею, приватної власності на землю і право постійного користування землею.

Крім того, раніше діючими наказами Державного комітету України про земельних ресурсах від 15.04.1993р. № 28 (реєстрація в Міністерстві юстиції України 23.04.1993 р. за N 31) Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та від 04.05.99 N 43 (реєстрація в Міністерстві юстиції України 04.06.1999 р. за N 354/3647) Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі , згідно якої законодавцем був визначений порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності і право постійного користування землею, а також порядок їх державної реєстрації в книгах записів (реєстрації) державних актів на право власності або право постійного користування землею (громадянами) на території ради народних депутатів.

Відповідно до вказаних Інструкцій при складанні державних актів на право приватної власності на землю і право постійного користування землею, що видаються громадянам на земельні ділянки, якими вони користуються, проводяться підготовчі роботи, що включають: виписку з земельно-облікових документів про розмір земельної ділянки; аналіз планово-картографічних матеріалів; звірку плану земельної ділянки з натурою та її обмір; підготовку виписки з рішення відповідної місцевої Ради народних депутатів про передачу земельної ділянки у власність або надання її у постійне користування; звірку меж земельної ділянки з суміжними власниками землі землекористувачами, розробку технічної документації по складанню державних актів, тощо.

Якщо земельна ділянка передається (надається) громадянину за проектом відведення, вивчаються матеріали цього проекту і рішення місцевої Ради народних депутатів про передачу (надання) земельної ділянки;

З аналізу викладених норм матеріального права, якими регулювалися земельні правовідносини станом на час отримання ОСОБА_8 земельних ділянок у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства за межами населених пунктів із земель запасу для сільськогосподарського призначення, вбачається, що Яровська сільська рада не мала повноважень на вирішення таких питань, оскільки їх було віднесено до компетенції Кролевецької районної ради, яка не була залучена до участі у справі.

Крім того, з прийняттям Закону України Про Державний земельний кадастр від 07.07.2011р. № 3613, який набрав чинності з 01.01.2013р., визначено, що Державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. Ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Адміністратором Державного земельного кадастру є державне підприємство, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного земельного кадастру, відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист відомостей, що містяться у Державному земельному кадастрі.

Отже, з 2013 року питання ведення державної реєстрації прав власності, постійного користування було віднесено до повноважень центрального органу виконавчої влади, яким виступало, згідно положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 14.01.2015р. № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) та її територіальні органи.

Відповідно до положення про територіальні органи Держгеокадастру, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016р. №333, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 р. за № 1391/29521, до їх завдання належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Але Відділ у Кролевецькому районі головного управління Держгеокадастру приймав участь у справі як третя особа.

Апеляційний суд також звертає увагу на те, що земельна ділянка, площею 3,7 га для ведення селянського (фермерського) господарства була виділена померлому батькові позивача за розпорядженням голови Кролевецької районної державної адміністрації, однак за життя, останній не посвідчив виникнення у нього права власності на земельну ділянку, але дана юридична особа - Кролевецька райдержадміністрація також не була залучена до справи відповідачем.

На стадії апеляційного розгляду відповідно до ч. 1, 2 ст. 367, ч. 1 ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Частиною 4 ст. 376 ЦПК України порушенням норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення якщо, суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Враховуючи наведене, на стадії апеляційного розгляду справи питання залучення до участі у справі інших відповідачів процесуальним законом не передбачено.

На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення місцевого суду в оскарженій частині слід скасувати, оскільки суд першої інстанції не визначив характер заявлених спірних правовідносин та не з'ясував їх суб'єктний склад, вирішивши зазначені вимоги по суті до неналежних відповідачів, що дає підстави для часткового задоволення апеляційної скарги і ухвалення нового рішення про відмову у задоволені цієї частини вимог ОСОБА_5 з інших правових підстав.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 27 квітня 2017 року в оскарженій частині скасувати та ухвалити нове.

У задоволені цієї частини позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 січня 2018 року.

Головуючий - С.С. Ткачук

Судді: Т.А. Левченко

О.Ю. Кононенко