Рішення

від 24.04.2017 по справі 916/493/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2017 р.Справа № 916/493/17

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Аганіні В.Ю.

за участю представників сторін :

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 4482/D2016 від 20.09.2016р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/493/17:

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона-Комплекс-Черьомушки"

про стягнення 287950,67 грн., -

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" (далі - Позивач) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона-Комплекс-Черьомушки" (далі - Відповідач) із позовом про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 287950, 67 грн. посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору № С16-69-0-8/2 від 01.06.2012р. на охорону об'єктів та відділень Одеської обласної дирекції АТ ОСОБА_2 Аваль .

З підстав ст. 993 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. 27 ЗУ Про страхування , позивач просить позов задовольнити.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином (поштові повідомлення з позначкою про вибуття адресата у справі).

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленум Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , - 3.9.1. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач відзив на позов не надав, тому справа розглянута судом за правилами ст.. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Ухвалами господарського суду Одеської області від 20.03.2017 та 05.04.2017р. справа призначалася до розгляду в режимі відеоконференції.

В засіданні суду 24.04.2017р. за правилами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представника позивача, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушника господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько - правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як встановлено судом та випливає з матеріалів справи, 21 лютого 2014 р. з Варненського відділення Одеської ОД АТ ОСОБА_3 Аваль , було викрадено цінності на суму 287950,67 грн., що підтверджується Актом ревізії готівки та інших цінностей, які знаходяться в сховищі цінностей, у зв'язку з чим відкрито кримінальне провадження № 12014160480000695 згідно витягу з кримінального провадження від 25.03.2014р.

Вказані цінності, які знаходились, у Варненському відділенні Одеської ОД АТ ОСОБА_3 Аваль були застраховані відповідно до Договору добровільного страхування майна № 2000/290/001759 від 07.09.2012 р., тому страхувальник (ПАТ ОСОБА_3 Аваль , банк) звернувся до позивача (ПАТ СК Універсальна ) із заявою про виплату страхового відшкодування. На підтвердження розміру заподіяної шкоди, банком надано Акт ревізії готівки та інших цінностей, які знаходяться в сховищі цінностей та Перелік втрачених цінностей у Варненському відділенні.

Згідно ст. 990 ЦК України Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

У зв'язку з викладеним позивачем було прийнято рішення про визнання вказаної вище події страховим випадком та 25.03.2015р. виплачено страхувальнику (банку) страхове відшкодування у сумі 287950,67 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 76819 від 25.03.2015р.

Відповідно до ст. 27 Закону України Про страхування та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, оскільки позивачем виплачено страхове відшкодування за договором майнового страхування, до нього перейшло право вимоги, яке страхувальник (банк) має до особи, відповідальної за завдані збитки.

01 червня 2012 року між банком (ПАТ ОСОБА_3 Аваль ) та відповідачем (TOB Охорона-Комплекс-Черьомушки ) укладено Договір № С16-69-0-8/2 (далі договір охорони) на охорону об'єктів та віддлень Одеської обласної дирекції AT ОСОБА_3 Аваль , відповідно до якого відповідач зобов'язався надавати банку послуги пов'язані із здійсненням охорони майна на належних банку об'єктах.

Відповідно до п. 2.2. договору охорони, зокрема, відповідач несе матеріальну відповідальність за збитки, що завдані майну банку третіми особами внаслідок невиконання відповідачем свої договірних зобов'язань належним чином, в межах суми прямої дійсної шкоди .

Згідно з п. 7.1.1. договору охорони відповідач несе матеріальну відповідальність за збитки, які спричинені майну замовника (банку) внаслідок розкрадання шляхом крадіжки, грабежу або розбою, знищенням або псуванням матеріальних цінностей сторонніми особами, які проникли до об'єкту.

Відповідно до п. 5.1.1. договору охорони відповідач (виконавець за договором) зобов'язаний здійснювати охорону майна замовника (банку), що знаходиться на об'єктах, у відповідності до умов цього договору.

У разі надходження на ПЦО сигналу про спрацювання сигналізації на об'єкті, що знаходиться під охороною відповідач (виконавець за договором) зобов'язаний забезпечити прибуття до відділення ГШР ПЦО для вжиття заходів, спрямованих на встановлення причин спрацювання сигналізації, а при необхідності - блокування осіб, які протиправно порушили встановлений режим охорони, до прибуття на місце події працівників правоохоронних органів (час прибуття ГЩР ПЦО на об'єкткт до п 'яти хвилин); забезпечити охорону майна на об'єкті до прибуття на об'єкт замовника або його уповноваженої особи після спрацювання сигналізації.

Проте, на думку позивача, зазначені обов'язки відповідачем виконані не були, оскільки ГШР (група швидкого реагування) прибула на виклик через 10 хв., що на 5 хвилин пізніше, ніж передбачено договором. Крім цього, прибувша на об'єкт група не вжила активних дій щодо виявлення причин спрацювання сигналізації, а також блокування зловмисника, який на той знаходився в приміщенні відділення. Така бездіяльність ГШР дозволила зловмисникам довести до кінця злочин та безперешкодно покинути приміщення відділення через спеціально зроблений отвір у стіні та вийти через двері під'їзду тильної сторони будинку. Внаслідок вказаної бездіяльності відповідача, страхувальнику (банку) була заподіяна шкода, а тому саме відповідач несе відповідальність за заподіяння вказаної шкоди. Дані обставини підтверджуються службовою запискою представника банку № Р2-01-00-7-0-3/18 від 11.03.2014р.

Відповідно до ст. 193 ГК України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином позивач зазначає, що йому перейшло право вимоги про відшкодування шкоди, яке банк (ПАТ ОСОБА_3 Аваль ) мав до відповідача.

Заявлена позивачем 14.07.2015 р. вимога до відповідача з проханням відшкодувати збитки у розмірі 287950,67 грн. останнім залишена без уваги.

Як свідчать матеріали справи, приведені позивачем обставини справи цілком підтверджуються наданими ним доказами - Договором добровільного страхування майна № 2000/290/001759 від 07.09.2012 р., Договором № С16-69-0-8/2 на охорону об'єктів та віддлень Одеської обласної дирекції AT ОСОБА_3 Аваль від 01.06.2012р., витягом з кримінального провадження № 12014160480000695 від 25.03.2014р., службовою запискою представника банку № Р2-01-00-7-0-3/18 від 11.03.2014р.

Проаналізувавши наведене суд приймає вказані вище докази як такі. що доводять правомірність вимог Позивача. Вказані докази сумніву у суду не викликають.

Посилання Позивача на вищенаведені ним норми ЦК та ГК України суд вважає правильним, оскільки саме цими нормами ЦК та ГК України регулюються правовідносини по даному спору.

Зворотнього відповідачем в порядку ст. 33 ГПК України не доведено.

Підсумовуючи викладене господарський суд вважає вимоги позивача законними, підтвердженими наявними у справі доказами, є обґрунтованими і тому підлягаючими задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України при задоволенні позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона-Комплекс-Черьомушки" (65005, м. Одеса, вул. Прохоровська, буд. 17, офіс 2, код ЄДРПОУ 32727288) на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (01030, м. Київ, бульвар Л.Українки, буд. 9, код ЄДРПОУ 20113829) суму виплачено страхового відшкодування у розмірі 287950 (двісті вісімдесят сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят) грн. 67 коп. та судовий збір у сумі 4319 (чотири тисячі триста дев'ятнадцять) грн. 26 коп.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 03 травня 2017 р.

Суддя М.І. Никифорчук