Рішення

від 25.04.2017 по справі 916/356/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2017 р.Справа № 916/356/17

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Аганіні В.Ю.

за участю представників сторін :

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 279/исх-гс від 26.12.2016р.;

від відповідача: ОСОБА_2 - адвокат за свідоцтвом №2561;

ОСОБА_3 за довіреністю від 18.04.2016р.;

від третьої особи: ОСОБА_4 за довіреністю № 01-3668/ від 13.12.2016р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/356/17:

за позовом: Одеської міської ради;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лада Експорт";

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_5 комунальної власності Одеської міської ради

про стягнення 1433775,78 грн.;

в с т а н о в и в :

Одеська міська рада (далі - Позивач) звернулась до товариства з обмеженою відповідальністю „Лада - Експорт» (далі - Відповідач ), за участю 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5 комунальної власності Одеської міської ради із позовом про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору, у зв'язку з чим, згідно листа Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 24.11.2016 р. № 4483/9/15-52-12-02 розрахункова сума заборгованості відповідача складає 767608, 61 гри. за період з січня 2009р. по грудень 2016 р.

За ч.2 ст. 625 ЦК України Відповідачу нараховано 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення за період з 01.05.2009 р. по 31.12.2016 p. у розмірі 85406, 64 грн. та інфляційні втрати, які складають 533179, 93 грн.

З підстав ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1, 2, 3 ст. 21 Закону України Про оренду землі , ч. 3 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ч. 2 ст. 509, ч. 14 ст. 530 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 175, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 612, ст. 625, ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628, ст. 629 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 93, п. в ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, ст. 288 Податкового кодексу України, Позивач просить позов задовольнити.

Представник 3-ої особи також позов підтримує та просить його задовольнити.

Представник відповідача з вимогами не згоден повністю, про що зазначив у відзиві на позов.

Під час розгляду справи 25.04.2017 р. представником відповідача заявлено клопотання про розгляд даної справи у складі колегії суддів, яке, після його обговорення у засіданні суду 25.04.2017 р., судом відхилене як безпідставне, оскільки на думку суду, дана справа є звичайною розрахунковою справою за договором оренди землі та не є складною та такою, що потребує розгляду колегією суддів.

Також судом відхилене клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі у якості 3-їх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору Державну податкову інспекцію у Малиновському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області, що викладене у клопотанні про розгляд даної справи у складі колегії суддів, з тих підстав, що вказані органи не є стороною у вказаному договорі та їх участь у даній справі, на думку суду, не є необхідною.

За клопотанням позивача строк вирішення спору продовжений на 15 днів до 25.04.2017 р. за правилами ст. 69 ГПК України.

В засіданні суду оголошувалась перерва з 06.03.2017р. по 22.03.2017р., з 22.03.2017р. по 05.04.2017р., з 05.04.2017р. по 07.04.2017р., з 07.04.2017р. по 10.04.2017р. та з 24.04.2017р. по 25.04.2017р. за правилами ст. 77 ГПК України.

В засіданні суду 25.04.2017 р. за правилами ст. 85 ГПК України, у присутності представників сторін та 3-ої особи, оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повний текст рішення буде виготовлено та підписано 03.05.2017 р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представників сторін, 3-ої особи, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено судом та випливає з матеріалів справи, у даній справі йдеться про стягнення з відповідача боргу по орендній платі за договором оренди земельної ділянки.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на лист Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 24.11.2016 р. № 4483/9/15-52-12-02 за яким розрахункова сума заборгованості відповідача складає 767608,61 грн. за період з січня 2009 р. по грудень 2016 р.

За матеріалами справи Позивач більше не надає жодного доказу які б свідчили про наявність у Відповідача боргу за вказаним договором.

З матеріалів справи випливає наступне.

Рішенням Позивача від 15.07.2005 р. № 4309-IV Відповідачеві надано у строкове, платне володіння та користування земельну ділянку, загальною площею 50952 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Василя Стуса, буд. 1.

На підставі вказаного рішення між Сторонами у справі 20.10.2005 р. було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки, який зареєстровано в Одеському міському управлінні ОРФ ЦДЗК від 08.08.2006 р. № 040650500144 (далі - Договір).

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно з п. 4.1. Договору орендна плата за земельну ділянку площею 50962 кв.м.:

3,23 * 50952 = 164574, 96 грн. на рік, на період завершення будівництва;

4,53 * 50952 = 230812, 56 грн. на рік, на період експлуатації;

де 3,23 та 4,53 - ставки орендної плати за 1 кв.м земельної ділянки на рік.

Орендна плата сплачується Орендарем у грошовій безготівковій формі.

Відповідно до п. 4.2 Договору розмір орендної плати встановлюється за домовленістю сторін згідно рішення Одеської міської ради від 15.07.2005 р. № 4247-ІV у відповідності до розрахунку розміру орендної плати і може збільшуватися Одеською міською радою в межах передбачених законодавством, в залежності від збільшення ринкової вартості земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що орендна плата вноситься за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця: на Банк УДК в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23862106, на рахунок одержувача - ВДК у місті Одесі, місцевий бюджет Малиновського району № 33217812500007, код бюджетної класифікації 13050200.

Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 р. № 783 Про проведення індексації грошової оцінки земель .

Пунктом 4.4 Договору визначено, що орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, що кореспондується зі ст. 1 Закону України Про оренду землі , право оренди земельної ділянки - не засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з п. в ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Позивач зазначає що Орендар (відповідач) не виконує обов'язки за Договором щодо своєчасної сплати орендної плати, у зв'язку із чим утворилася заборгованість, яка відповідно до листа Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 24.11.2016 р. № 4483/9/15-52-12-02 складає 767 608, 61 грн., у тому числі:

Крім цього позивач зазначає що всупереч положень п. в ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та п.п. 4.3, 4.4 Договору, Відповідач не сплачував орендну плату за використання відповідної земельної ділянки з 01.03. 2009 р. по 31.12.2016р.

Позивач як орендодавець земельної ділянки відповідно до п. 9.1.2 Договору та ст. 24 Закону України Про оренду землі , має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

З підстав ч.2 ст. 625 ЦК України Відповідачу нараховано 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення за період з 01.05.2009 р. по 31.12.2016 p. у розмірі 85 406, 64 гри., інфляційні втрати, які складають 533 179, 93 гри.

Проте, з наданих Відповідачем 21.04.2017 р. копій податкових декларацій та доказів сплати орендної плати - платіжних доручень та податкових декларацій вбачається, що Відповідач за період часу з 2007 р. по 2016 рік сплачував Позивачеві за оренду плату за вказаним договором.

Вказані платіжні доручення та податкові накладні не викликають у суду сумніву тому суд приймає їх до уваги як доказ сплати Відповідачем орендної плати. Зворотнього Позивачем не доведено.

З приведеного суд робить висновок про відсутність у Відповідача заборгованості за орендної плати за вказаним Договором перед Позивачем за вказаний період.

Лист державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси від 24.11.2016р., на який посилається Позивач в обґрунтування своїх вимог про наявність у Відповідача розрахункової заборгованості за вказаним Договором, суд до уваги як доказ наявності боргу у Відповідача перед Позивачем за вказаним Договором не приймає та вважає його недопустимим доказом у даному спорі, так як цей лист містить лише інформацію про розрахункову заборгованість Відповідача за вказаним Договором та одночасно містить також інформацію про сплачену Відповідачем суму орендної плати за вказаним Договором у період з 2009 по 2016 року згідно податкових декларацій.

На думу суду цей лист не підтверджує наявність боргу Відповідача в порядку ст. 34 ГПК України.

За цих же обставин суд відхиляє у якості доказу наявності боргу Відповідача за вказаним Договором довідки Головного управління ДФС в Одеській області від 24.02.2017р. та від 06.03.2017 р.

За таких обставин, аналізуючи викладене господарський суд вважає вимоги позивача такими, що не відповідають наявним у справі доказами, є необґрунтованими, не законними і тому не підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст. ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 03 травня 2017 р.

Суддя М.І. Никифорчук