Постанова

від 25.04.2017 по справі 917/1564/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2017 р. Справа № 917/1564/16

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Довбиш А.Ю.

за участю представників сторін:

позивач - не з'явився;

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №422П/1-35) на рішення господарського суду Полтавської області від 13 грудня 2016 року по справі №917/1564/16

за позовом ТОВ "АТ Каргілл", м. Київ,

до ТОВ "Чорнухінська аграрно-промислова компанія", смт Чорнухи,

про стягнення основного боргу, пені, штрафу та 3% річних, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 13 грудня 2016 року по справі №917/1564/16 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Чорнухінська аграрно-промислова компанія" на користь ТОВ "АТ Каргілл" 36390,17 грн основного боргу, 2320,45 грн 3% річних, 580,66 грн судового збору. В решті позову відмовлено.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення, порушення норм матеріального і процесуального права, просить вищенаведене рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Позивач, своїми правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, у судове засідання не з'явився, повноважного представника до суду не направив.

Враховуючи те, що явка позивача не була визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши у судовому засіданні пояснення відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.03.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю « AT Каргілл» (постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорнухинська аграрно-промислова компанія» (покупець) уклали договір поставки № CVS 63432.

Відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язувався поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити насіння зернових, олійних, технічних культур, засоби захисту рослин (ЗЗР), добрива згідно специфікацій до цього договору, надалі пойменовані - товар.

Згідно з п. п. 2.1., З.1., 3.4., 4.1. договору обсяг та строки поставки товару, а також умови розрахунків за договором уточнюються сторонами шляхом підписання ОСОБА_2 до договору. Отже керуючись, умовами договору сторони, шляхом підписання ОСОБА_2, погодили наступний обсяг поставки товару, строки поставки, ціну, а також термін та умови оплати.

Сторони 25.03.2014 року уклали ОСОБА_2 № 1/63432 до договору поставки №CVS 63432 від 25.03.2014 року.

Відповідно до умов ОСОБА_2 позивач зобов'язався поставити відповідачу на умовах EXW в редакції Інкотермс 2010 (самовивіз Покупцем зі складу Постачальника за адресою: Полтавська обл., Лубенський район, Тарандицівська сільська рада, ст. Вили, вул. Залізнична, 7) нітроамофоску NPK 16:16:16 в кількості 37,80 тон. При цьому загальна вартість Товару за ОСОБА_2 станом на день її укладення становила 159390,13 грн без ПДВ та 191 268,15 грн з ПДВ.

У ОСОБА_2 сторони погодили, що оплата товару буде здійснена на умовах п. 3.4.3 договору, а саме: оплата після поставки у термін до 10.10.2014 - 100% від загальної вартості товару, вказаної в цій ОСОБА_2.

При цьому, сторони домовилися, що коригування ціни здійснюється відповідно до положень договору.

Відповідно до додаткових умов ОСОБА_2, у випадку, якщо покупець сплачує за простроченим рахунком - коригування остаточної ціни здійснюється одноразово на момент повної оплати за товар згідно виставленого рахунку.

На виконання умов договору, станом на 30.04.2014 Постачальник здійснив поставку нітроамофоски NPK 16:16:16 в кількості 37,80 тон, що підтверджується актами приймання-передачі мінеральних добрив від 10.04.2014 та від 30.04.2014.

Як зазначає позивач, 09.10.2014 він виставив відповідачу рахунок-фактуру №63432/11404 на оплату поставленої нітроамофоски NPK 16:16:16 в кількості 37,80 тон, коригована вартість яких на цю дату становила - 189 715, 27 грн без ПДВ та 227 658, 32 грн з ПДВ. Строк дії даного рахунку-фактури - до 10.10.2014.

Однак, як вбачається із виписки з поточного рахунку позивача та кредитового повідомлення , відповідач поставлений товар оплатив частково та з порушенням обумовленого терміну оплати, а саме: 21.10.2014 - 191 268,14 грн.

В укладеному договорі сторони передбачили коригування ціни товару у випадку зміни курсу банку більше ніж на 1% в порівнянні з курсом банку на дату підписання відповідної специфікації, (п. п. 3.1., 3.4.3.3. договору).

Зокрема, відповідно до п. 3.4.3.3 вказані у ОСОБА_2 в гривнях ціни і вартість товару підлягають коригуванню на момент виставлення рахунку-фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (у випадку сплати за простроченим рахунком), якщо курс банку змінився більше ніж на 1% в порівнянні з курсом Банку на дату підписання відповідної ОСОБА_2.

При цьому, під курсом банку, в цілях даного договору, розуміється середній курс ПАТ "КІБ Креді Агріколь" долара США до гривні для здійснення розрахунків по безготівковим операціям купівлі - продажу іноземної валюти. Курс банку підтверджується довідкою банку з печаткою банку і підписом уповноваженої особи банку, яка видається щоденно постачальнику (п. 3.4.2.2. договору).

У пункті п. 3.5 договору сторони домовились вважати процедуру коригування ціни товару в порядку, вказаному в п. 3.4 цього договору, чинною протягом всього строку дії цього договору і не вважати таке коригування ціни односторонньою зміною умов договору.

ОСОБА_2 вбачається, що на момент її складання (25.03.2014) курс банку становив 10,88 грн за 1 долар США.

Проте, станом 21.10.2014 (дата фактичного зарахування коштів на банківський рахунок постачальника на оплату товару, поставленого згідно ОСОБА_2), банком був встановлений наступний курс: 12,950 грн /1 долар США.

Отже, курс долара США на дати пов'язані з виконанням умов договору, змінювався більше, ніж на 1% в порівнянні з курсом банку на дату підписання відповідних ОСОБА_2.

Станом 27.09.2016 (дата виставлення позивачем рахунку-фактури № 63432/876 відповідачу на оплату Товару курс Банку складав 25,820 грн за 1 долар США , тобто зріс у порівнянні з курсом Банку на дату підписання відповідних ОСОБА_2 більше ніж на 1%. Дана обставина, на думку позивача, дає йому право здійснити коригування ціни товару у порядку, передбаченому умовами договору.

Для коригування ціни товару позивачем застосовано формулу, що вказана в п. 3.4.3.4.4. договору, відповідно до якого у випадку, якщо покупець сплачує за товар за простроченим рахунком, коригування остаточної ціни здійснюється за наступною формулою: Остаточна ціна Товару = К1*((Базова ціна Товару/К2 - ОЧ1/КЗ/К-ть -ОЧ2/К4/К-ть...-ОЧп/Кп/К-ть) - ОЧ1/К3/К-ть* 3м*М - ОЧ2/К4/К-ть*3м*М... - ОЧn/Кn/К-ть*3м*М)+ОЧ1/К-ть+ОЧ2/К-ть+...ОЧn/К-ть, де:

Базова ціна Товару = ціна Товару, вказана в ОСОБА_2;

К1 = курс Банку долару США на дату виставлення рахунку - фактури для здійснення остаточного розрахунку;

К2 = курс Банку долару США на дату підписання ОСОБА_2;

К3, К4...Кn = курс Банку долару США на дату фактичного зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника;

3м - розмір знижки за кожний повний місяць дострокової оплати, як зазначено у відповідній ОСОБА_2;

М- кількість повних місяців дострокової оплати від дати часткової оплати до дати остаточного розрахунку, як зазначено у відповідній ОСОБА_2; ОЧ1, ОЧ2..0Чп = часткова оплата суми ОСОБА_2; К-ть = Кількість Товару, вказана в ОСОБА_2.

Відповідно до розрахунку позивача за зазначеною формулою станом на 27.09.2016 розмір основного боргу відповідача становить 72 555, 45 грн.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Приписами статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 627 ЦК України передбачено свободу договору, за якою відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається з наданих доказів, а саме: банківської виписки, доданої до позовної заяви та платіжного доручення №12 від 21.10.2014, доданого до відзиву, відповідач 21.10.2014 повністю сплатив вартість поставленого позивачем товару, відповідно до ОСОБА_2.

При цьому, позивач виставив відповідачу на оплату рахунок - фактуру №63432/876 від 27.09.2016 лише 27.09.2016, що підтверджується описом поштового відправлення та копією фіскального чека.

Зокрема, відповідно до п. 3.4.3.3 вказані у ОСОБА_2 в гривнях ціни і вартість Товару підлягають коригуванню на момент виставлення рахунку-фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника (у випадку сплати за простроченим рахунком), якщо курс Банку змінився більше ніж на 1% в порівнянні з курсом Банку на дату підписання відповідної ОСОБА_2.

Як вбачається із ОСОБА_2 термін сплати повної вартості товару - до 10.10.2014. Позивач розрахувався за поставлений Товар - 21.10.2014.

Враховуючи здійснення відповідачем оплати 21.10.2014 суд вважає за можливе провести коригування вартості товару на дату фактичного зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника (позивача).

Станом 21.10.2014 - дату фактичного зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника на оплату Товару, поставленого згідно ОСОБА_2, Банком був встановлений наступний курс: 12,950 грн /1 долар США.

Таким чином, за перерахунком, здійсненим судом до стягнення з відповідача підлягає 36390,17 грн основного боргу.

Також, позивач нарахував відповідачу 7920,51 грн пені за період з 11.10.2014 по 10.04.2015 та 10917,05 грн штрафу.

Відповідач проти стягнення штрафних санкцій заперечує, посилаючись на пропуск строку позовної давності.

Як слідує із статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Згідно з п. 6.3. договору у випадку прострочення оплати Товару Покупцем проти строків, вказаних у відповідній ОСОБА_2 та цьому договорі, Покупець сплачує Постачальнику неустойку в формі пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше 10% від загальної вартості Товару. У випадку прострочення оплати Товару Покупцем більше, ніж на 30 календарних днів проти строків, вказаних у відповідній ОСОБА_2, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30% від загальної простроченої суми.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 ЦК України передбачено, що позовна давність у один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

В обґрунтування вимоги про стягнення пені позивач посилається на порушення відповідачем встановленого у ОСОБА_2 строку оплати та вказує, що такий строк сплив 10.10.2014.

Як роз'яснено Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

З даним позовом позивач звернувся до суду 29.09.2016, що підтверджується календарним штемпелем на конверті (а.с.54).

Таким чином, вимоги про стягнення пені та штрафу заявлені позивачем після спливу позовної давності.

Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

На підставі вищевикладеного суд відмовляє в позові в частині вимог про стягнення пені та штрафу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 320, 45 грн - 3% річних за період з 11.10.2014 по 27.09.2016.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.

За перерахунком, здійсненим судом за період з 11.10.2014 по 20.10.2014 на суму боргу в розмірі 191268,15 грн та за період з 21.10.2014 по 27.09.2016 на суму в розмірі 36390,17 сума 3% річних складає 2400,07 грн.

Проте, враховуючи те, що перерахована судом сума 3% річних перевищує заявлену позивачем, до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних, яка заявлена в позові в розмірі 2320,45 грн за період з 11.10.2014 по 27.09.2016.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати відповідні докази.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що рішення суду попередньої інстанції про часткове задоволення позову прийняте при повному з'ясуванні обставин справи, тому підстав для його скасування та задоволення скарги немає.

У той час як твердження відповідача, викладені у скарзі є хибними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 13 грудня 2016 року по справі №917/1564/16 залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 27.04.2017 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Хачатрян В.С.