Рішення

від 21.05.2007 по справі 10/53-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/53-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.05.07р.

Справа № 10/53-07

За позовом  Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ   

до  Дніпропетровського обласного об'єднання профспілок , м. Дніпропетровськ

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", м. Дніпропетровськ

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ   

про визнання права власності

Суддя  Кощеєв І.М.

Представники:

  Від позивача: Янушкевич Т.В.

Від відповідача: Гриценко М.М.(дов. № 01-28/01-101 від 15.02.07р.)

                               Шестіріков В.В.(дов.№ 01-12/01-28 від 15.01.07р.)

                               Васильченко В.В.(дов.№ 01-12/01-27 від 15.01.07р.)

                              Скляров Г.С.

 Третя особа-1: не з"явився

 Третя особа-2:Ревякіна Н.М.  

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача про визнання права державної власності на нерухоме майно - Будинок Союзів, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ пр. К. Маркса, 93.

      Підстави з якими Позивач пов'язує свої позовні вимоги : майно колишніх профспілкових організацій після 24.08.1991 р. і на даний час було та залишається державною власністю, оскільки до набуття чинності Конституцією України, відповідно до Закону України „Про власність”, державна власність поділялася на загальнодержавну та комунальну власність (власність адмінистративно-територіальних одиниць). Після прийняття Конституції України поняття „державна власність” є тотожним поняттю „загальнодержавна власність”, яке застосовувалось раніше. Регіональне відділення вважає що право власності на нерухоме майно –Будинок Союзів, розташований у м. Дніпропетровську по пр. К. Маркса, 93, зареєстроване 06.10.1997 р. за №712-74 всупереч ст. 328 ЦК України. Чинне законодавство свідчить про приналежність нерухомого майна –Будинок Союзів, розташованого у м. Дніпропетровську по пр. К. Маркса, 93 державі.

         Дослідивши історію права власності з 1910 року ( рік створення спірного нерухомого майна ) по 1991рік ( вступив в дію Закон України „Про власність” ), Позивач вважає, що вся власність була або державною або кооперативно-колгоспною. Тобто до 1991 р., коли вступив в силу Закон України „Про власність” діяли норми вищезазначеного законодавства, після 1991 р. статус державного майна  так і залишився державним.

         В обгрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на ст. ст. 4, 5 Конституції УРСР 1937 року, ст. ст. 10, 11 Конституції УРСР від 20.04.1978 р., ст. ст. 141, 145 ГК України, ст. 392 ЦК України, Закон України „Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України”, Постанову Верховної Ради України від 10.04.1992 р. № 2268-ХІІ „Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР”, Постанову Верховної Ради України від 04.02.1994 р.  № 3943-ХІІ „Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР”,  ст. ст. 5, 29, 66, 67, 82 ГПК України.

            Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області вказує на те, що право власності на нерухоме майно –Будинок Союзів, розташований у м. Дніпропетровську по пр. К. Маркса, 93 було зареєстроване за Дніпропетровським обласним об'єднанням профспілок на підставі рішення від 29.06.1979 р. № 420 виконкому Дніпропетровської міської ради народних депутатів про що свідчить реєстраційне посвідчення від 06.10.1997 р., але у цьому рішенні зазначається про те, що спірне майно передається на баланс, а ні у власність.

           Так, Позивач посилається на те, що до початку 70-х років Будівля за своїм технічним станом потребувала комплексного капітального ремонту. Рішенням від 25.01.1972 р. виконкому Дніпропетровської міської ради було дозволено Дніпропетровській обласній раді профспілок надбудову 5-го поверху, прибудову до Будинку Союзів залу засідань на 450 місць, їдальні на 150 місць та двоповерхову прибудову приміщення товариства охорони природи та служби парку. Рішенням від 29.06.1979 р. № 420 виконкому Дніпропетровської міської ради народних депутатів затверджено акт державної комісії від 29.06.1979 р. про прийняттю в експлуатацію закінченого реконструкцією та розширенням будівлі Будинку Союзів, побудованого БУ „Металургбуд” тресту „Дніпротважбуд” затверджено та дозволено ОКС облсовпрофу експлуатувати зазначену будівлю, передавши її на баланс.

          Державне майно, незалежно від того на балансі якої організації воно знаходиться, не втрачає статусу  державної власності. Відповідно до Порядку фінансування будівництва, затвердженого 1965 р. постановою Ради Міністрів Союзу РСР фінансування будівництва може бути здійснене безпосередньо зацікавленими організаціями ( нецентралізовані капіталовкладення ) або через ради депутатів трудящихся ( державні капіталовкладення ). У зв'язку з чим, Позивач вважає, що можно вести мову лише про державні капіталовкладення в реконструкцією цієї будівлі.

           Відповідач проти задоволення позовних вимог Позивача заперечує, зазначаючи у відзиві на позов на їх безпідставність, оскільки всупереч ст. 33 ГПК України обставини на які Позивач посилається як на підставу своїх вимог, в жодній мірі ним не доведені. В основу  доводів Позивача, за думкою Відповідача покладені надумані твердження, які не відповідають дійсності. Більш того, сама суть  вимог  Позивача, суперечить конституційним гарантіям права власності та міжнародним зобов'язанням України.

           Так, Відповідач вказує на те, що згадане Позивачем рішення виконкому Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 420 від 29.06.1979 р. не було рішенням про передачу державою спірної будівлі Обласній раді профспілок, а стосувалося виключно затвердження акту прийняття в експлуатацію спірної будівлі, тобто підтверджувалася відповідність спірного будинку будівельним нормам і правилам. По-суті, дане рішення фіксувало створення відповідно до архітектурно-будівельних норм нової нерухомої речі - будівлі Будинку профспілок, реконструкція і розширення якого були завершені у 1979 р. Фінансування будівництва Будинку профспілок, за твердженням Відповідача було здійснено з профспілкового бюджету.

           Крім того, Відповідач зазначає на тому, що у ЦК УРСР в редакції 1963 року, який діяв станом на 1979 р. ( коли було затверджено акт введення в експлуатацію будинку ), містилася окрема Глава 9 ( Власність профспілкових та інших громадських організацій ), де останні розглядалися як самостійні суб'єкти права власності. Пізніше, з прийняттям Конституції УРСР 1978 р. ст. 10 було прямо передбачено вже на конституційному рівні власність профспілок на майно, необхідне їм для здійснення статутних завдань. Тобто, законодавець прирівнював у статусі профспілки до громадських організацій ( власність яких поряд з державною проголошувалася однією з форм соціалістичної власності, але не ототожнювалася з державною власністю). Це виключає віднесення власності профспілок до державної власності. У відповідності до ст. 11 Конституції УРСР 1978 р. державна власність є основною ( але не єдиною ) формою соціалістичної власності. Дана позиція підтверджується рядом Науково-правових висновків академії правових наук України.

            Відповідач також вказує на те, що профспілки в Україні ніколи не підпорядковувалися і не входили до системи загальносоюзних державних органів, а завжди зберігали статус республіканської ( Укрпрофрада - нині ФПУ ) чи регіональної            ( міжгалузевої ) - Відповідач громадської організації, що виключає можливість поширення на їх майно правового режиму майна організації союзного підпорядкування чи державного.

            Дніпропетровське обласне об'єднання профспілок також вважає, що регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області є не належним Позивачем, оскільки відділення має повноваження щодо забезпечення майнових прав держави лише у сфері приватизації державного майна, та передачі в оренду майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю. У Тимчасовому положенні про Фонд державного майна України не передбачені повноваження щодо управління об'єктами державної власності. Повноваження на здійснення управління об”єктами державної власності надані Кабінету Міністрів України. Регіональне відділення не представило доказів про надання Кабміном відповідних повноважень щодо управління об”єктами державної власності.

           У додаткових письмових поясненнях, Позивач вказує на те, що під час первинної передачі спірної будівлі у 1922 році окружної Раді профспілок, на яку посилається Відповідач по цій справі, державні органи розпорядилися державною власністю на виконання вимог ст. 26 Конституції УРСР 1919 року. Про належність цієї будівлі до державної власності свідчать також всі послідуючі передачі здійснені  державними органами під розміщення Дніпропетровського комуністичного університету ім. І.В. Сталіна (1931-1932 роки), резервний госпіталь (1939-1946 роки) та інше. За свідченням Відповідача з 1946 рік по 1970 роки у цій будівлі були розташовані організації, що займаються партійним просвітництвом та товариство по розповсюдженню політичних та наукових знань.

         Під час дії цієї Конституції УРСР від 15.05.1929 р., згідно акту від 08.05.1932 р. виконавчого комітету міськвиконкому, який діяв як державний орган місцевої радянської влади, спірна будівля була передана обласному бюро професійних союзів, що додатково свідчить про належність цієї будівлі до державної форми власності під час здійснення цієї передачі. В послідуючому у цій будівлі розташовувалися резервний госпіталь та організації, що займалися партійним просвітництвом та товариство по розповсюдженню політичних та наукових знань.

         Позивач вважає, що лист від 20.09.1991 р. № 1 Управління по господарському обслуговуванню міжгалузевої ради профспілок Дніпропетровської обласної ради професійних рад до бюро технічної інвентаризації з проханням надати відомості хто був власником цієї будівлі на момент післявоєнної реконструкції (1949-1950 роки), та з проханням повідомити  його кошторисну вартість та відновлювальні роботи - свідчить про той факт, що у 1950 році вказана будівля не належала до власності професійних спілок, та про те, що вказана будівля була реконструйована ще у 1949-1950 роки, а це спростовує свідчення Відповідача про те, що вони зробили першу реконструкцію цієї будівлі, в підтвердження чого Відповідач  надав висновок про відсутність у цій будівлі елементів конструкції 1910 років.

       Регіональне відділення зазначає на тому, що виникнення права власності у Відповідача на спірний будинок внаслідок проведеної реконструкції неможливо, що підтверджується також і рішенням від 29.06.1979 р. № 420 виконавчого комітету Дніпропетровської міської Ради народних депутатів „Про затвердження акту державної комісії про прийняття  в експлуатацію закінченого реконструкцією та розширенням будівлі Будинку Союзів по пр. Карла Маркса, 93”, оскільки в ньому йдеться мова про передачу на баланс цього будинку, а не у власність облсофпрофу.

       Відповідачем було заявлене клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності. Так, Відповідач вказує на те, що станом на момент звернення з позовом, починаючи з липня 1997 року, трирічний строк позовної давності сплив.  У відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Так, об'єднання профспілок зазначає на тому, що Фонду державного майна України ще 01.07.1997 р. в результаті проведеної інвентаризації профспілкового майна було відомо про весь склад профспілкового майна і його належність:  яке знаходилося у віданні як загальносоюзних, так і республіканських та регіональних профспілкових організацій (об'єднань).  

  Представник Третьої особи-1 ( КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" ) в судове засідання не з"явився , витребуваних судом письмових пояснень не надав.

          Третя особа –2 ( виконавчий комітет Дніпропетровської  міської ради  ) у письмових поясненнях зазначила на тому, що 06.10.1997 р. КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»зареєструвало право власності на будівлю № 93 по пр. К. Маркса в м. Дніпропетровську за Дніпропетровським обласним об'єднанням профспілок. Згідно з п. 5 ст. 34 Закону України „Про професійні спілки, їх права  та гарантії діяльності” позбавлення профспілок права власності, а також права володіння та користування майном, переданим їм у господарське відання, може мати місце  лише за рішенням суду на підставах, визначених законом. Профспілки не позбавлені права власності на будівлю яка знаходиться у колективній власності. Враховуючи викладене, виконавчий комітет просить суд прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства на підставі матеріалів, що знаходяться у справі.

        Вислухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, дослідивши матеріали справи, суд, -

В С Т А Н О В И В :

        Відповідно до ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону. Декрет Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 р. № 8-92 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" покладає управління цим майном на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади (крім майнових комплексів підприємств, установ, організацій, управління якими здійснюють відповідні служби Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України).

        Здійснення повноважень власника державного майна у процесі приватизації покладено на державні органи приватизації ( п. 3 ст. 7 Закону України  "Про приватизацію державного майна" ). Разом з тим обсяг відповідних повноважень не може виходити за межі, визначені правовими актами, які регулюють діяльність згаданих органів, а саме: Тимчасовим положенням про Фонд державного майна України, положеннями про регіональні відділення цього Фонду та законами України про приватизацію державного майна. Зокрема, органи приватизації не вправі на власний розсуд здійснювати перерозподіл майна між підприємствами ( лист Вищий арбітражного Суду України N 01-8/98 від 31.01.2001 р. «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом»).

           Відповідно до Положення про регіональне відділення та про представництво Фонду державного майна України у районі, місті, затвердженого Постановою  Кабінету Міністрів України N 412 від 15.06.1994 р. - регіональне відділення Фонду державного майна України     ( далі –відділення ) є державним органом, який створюється Фондом державного майна          ( далі –Фонд ) і йому підпорядковується.

           У питаннях приватизації майна, що перебуває у власності Республіки Крим, комунальній власності областей, мм. Києва і Севастополя, відділення підзвітне відповідно Верховній Раді Республіки Крим, обласній, Київській та Севастопольській міській Раді народних депутатів.

           Відділення в межах повноважень, визначених Фондом, і повноважень, делегованих Верховною Радою Республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міською Радою народних депутатів, здійснює державну політику у сфері приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності, у власності Республіки Крим, комунальній власності області, мм. Києва і Севастополя (далі - державна власність) і є орендодавцем цілісних майнових комплексів державної власності.

           Відповідно до п. 2. Положення, відділення у межах своєї компетенції забезпечує виконання законів України, постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України, декретів, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України, наказів Фонду, рішень Верховної Ради і Президента Республіки Крим, Уряду Криму, рішень обласної, Київської та Севастопольської міської Ради народних депутатів, розпоряджень Представника Президента України в області, мм. Києві і Севастополі.

           Згідно з п. 3 Положення, основними завданнями відділення є: організація та проведення приватизації майна, яке перебуває у державній власності, згідно з державною, республіканською (Республіки Крим) та місцевою програмою приватизації; здійснення повноважень власника щодо майна, яке приватизується, відповідно до прийнятих ним рішень; здійснення повноважень орендодавця державного майна; організація діяльності представництв Фонду в районах і містах (далі - представництва); забезпечення роботи єдиної комп'ютерної інформаційної мережі органів приватизації.

 Виходячи із змісту позовної заяви вбачається, що регіональне відділення звернулося до суду про визнання права саме державної власності на зазначене нерухоме майно не за результатами організації та проведення його приватизації та здійснення повноважень орендодавця щодо вказаного спірного нерухомого майна.

          Регіональне відділення ФДМ у Дніпропетровській області не надало доказів про надання Кабміном відповідних повноважень щодо управління об”єктами державної власності.

          Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської народних депутатів № 39 від 25.01.1972 р. було надано дозвіл Дніпропетровської обласної раді профспілок надбудову 5 поверху, прибудову до спірної будівлі зали засідань на 450 місць та їдальні на 150 місць та двоповерхову прибудову приміщень товариства охорони природи та служб парку.

           Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської народних депутатів № 449 від 11.07.1974 р. було надано дозвіл Дніпропетровської обласної раді профспілок на зніс житлового будинку місцевих Рад, сараїв та гаражів по пр. К. Маркса, 93.

           Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 420 від 29.06.1979 р. «Про затвердження Акта державної комісії про прийняття в експлуатацію завершеної реконструкцією і розширенням будівлі Будинку Спілок по пр. К. Маркса, 93 в Кіровському районі», виконавчий комітет вирішив затвердити Акт державної комісії від 29.06.1979 р. про прийняття до експлуатації закінченого реконструкцією та розширенням Будинку союзів по пр. К. Маркса, № 93 «а», а також дозволити «ОКСу обсовпроса»ввести до експлуатації та передати на баланс «обсовпросу».

          Відповідно до вказаного рішення - спірна будівля була побудована Будівельним управлінням «Металургбуд»тресту «Дніпроважбуд»для відділу капітального будівництва Обласної ради профспілок. Тобто, замовником будівництва виступала Обласна рада профспілок в особі свого структурного підрозділу - відділу капітального будівництва.

       Виходячи із положень Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР ( затвердженої 31.01.1966 р. Міністерством комунального господарства Української РСР), яка діяла на час прийняття вказаного рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 420 від 29.06.1979 р., останнє стосувалося затвердження акту прийняття в експлуатацію спірної будівлі, тобто, затверджувався документ, яким підтверджувалася відповідність спірного будинку будівельним нормам і правилам. Тобто, дане рішення фіксувало створення відповідно до архітектурно-будівельних норм нової нерухомої речі - будівлі Будинку профспілок, реконструкція і розширення якого були завершені у 1979 р., та придатність даної речі до експлуатації.

        06.10.1997 р. Дніпропетровське бюро технічної інвентаризації на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 420 від 29.06.1979 р. видало Реєстраційне посвідчення, в якому зазначалося, що будівля «Дома Союзов»( літ. «А-5») по пр. К. Маркса, 93 зареєстрована на праві колективної власності за Об'єднанням профспілок Дніпропетровської області.

        На підставі рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 1315 від 16.07.1998 р. «Про надання земельної ділянки по пр. К. Маркса, 93 у постійне користування об'єднанню профспілок Дніпропетровської області ( міжгалузевій раді профспілок ), код 02657827, по фактичному розміщенню адміністративного будинку »був виданий об'єднанню профспілок Дніпропетровської області ( міжгалузевій раді профспілок ) Державний акт на право постійного користування землею.

       Відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерство юстиції України N 7/5 від 07.02.2002 р. ( далі Положення ), державна реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

        Реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти ( п 1.6. Положення ).

       Згідно з п 3.8. Положення, після прийняття рішення реєстратором та внесення запису до Реєстру прав на правовстановлювальних документах робиться відмітка (штамп) про реєстрацію відповідних прав, видається витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, який є невід'ємною частиною правовстановлювального документа

        Таким чином, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно є невід'ємною частиною правовстановлювального документа.

         Підтвердженням наявності права власності можуть бути насамперед правовстановлювальні документи. Перелік таких документів наведено у додатку N 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 ( у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2003 №6/5 ).

         Предметом спору може бути лише правовстановлювальний документ, на підставі якого видано свідоцтво про право власності, а у відповідних випадках - також акт про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна.

         Реєстраційне посвідчення від 06.10.1997 р. Про реєстрацію права власності на Будинок Союзів, розташований у м. Дніпропетровську по пр. К. Маркса, 93 за Дніпропетровським обласним об'єднанням профспілок на підставі рішення від 29.06.1979 р. № 420 виконкому Дніпропетровської міської ради народних депутатів -  не є предметом цього спору. Крім того, вказаний акт про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна в установленому чинним законодавством порядку не скасований, недійсним не визнаний.

          Будинок Союзів ( розташований за адресою: м. Дніпропетровськ пр. К. Маркса, 93 ) перебуває на балансі Відповідача.

         Перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків, на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

         Одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства) ( витяг з п. 9 Листа Вищого арбітражного Суду України «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом»N 01-8/98 від 31.01.2001 р. із змінами , внесеними згідно з Листом Вищого господарського суду України №01-8/537 від 19.05.2003 року)

         Відповідно до наданих Відповідачем документів та виходячи з наявності суб'єктного складу правовідносин будівельного підряду на спорудження будівлі Будинку профспілок          ( замовником виступала Обласна рада профспілок в особі свого відділу капітального будівництва, а підрядником - трест «Дніпроважбуд»в особі свого Будівельного управлінням «Металургбуд», а за ст. ст. 332, 345 ЦК УРСР саме на замовника покладено обов'язок оплатити виконану роботу ), вбачається, що фінансування будівництва вказаного Будинку було здійснено з профспілкового бюджету.

        Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами    та    іншими   учасниками судового процесу.

       Позивачем не надано суду доказів того, що мало місце державного капіталовкладення в реконструкцію спірної будівлі.

            Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом  власності  є право особи на річ (майно),  яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею,  незалежно від  волі інших осіб.

            Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна  особа  має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

            Ст. 392 ЦК України передбачає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

            Виходячи з наведеного, господарський суд вважає позовні вимоги Позивача –не обгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

            Згідно вищезазначеного, керуючись ст. ст. 22, 27, 33, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

   У задоволенні позовних вимог Позивача –відмовити.

            Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

      Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення    

     шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського   

     суду.

Суддя

 І.М. Кощеєв