Рішення

від 24.04.2017 по справі 317/3089/15-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа: № 317/3089/15-ц

№/п 2/317/16/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2017 року Запорізький районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді: Громової І.Б.,

при секретарі: Коваль В.В.,

за участю представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

представник третьої особи: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом в.о. керівника Запорізької місцевої прокуратури №2 Запорізької області до Запорізької районної державної адміністрації, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_32, Управління Держгеокадастру в Запорізькій області про визнання незаконними та скасування розпорядження, визнання державних актів недійсними, визнання договорів недійсними , -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького районного суду Запорізької області звернувся прокурор Запорізького району Запорізької області з позовом. В результаті правонаступництва позовні вимоги були підписані виконуючим обов*язки прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області.

Позовні вимоги прокурор змінювати не вважав за необхідне. Судом розглядається позовна заява в редакції від 13.09.2016 року.

В своїх позовних вимогах прокурор зазначив, що: прокуратурою Запорізького району під час вирішення питання щодо представництва інтересів держави в суді у сфері земельних відносин надано оцінку розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації з питань розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення та встановлено факт незаконної передачі земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства Встановлено, що 17.11.2011 прийнято розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації № 922 Про надання громадянам дозволу на розробку проекту відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства .

Пунктом 1 вищевказаного розпорядження надано дозвіл громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_33, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_22, ОСОБА_21, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29 на розробку проекту відведення у власність земельних ділянок загальною площею 50 га, кожному в межах норми безоплатної приватизації - 2 га, за рахунок земель запасу Лисогірської сільської ради, розташованих за межами населених пунктів, для ведення особистого селянського господарства.

Головою Запорізької районної державної адміністрації 24.09.2012 прийнято розпорядження № 843 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам, розташованої на території Лисогірської сільської ради .

Пунктом 1 Розпорядження затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність вищенаведеним громадянам для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 46,1113 га (сади), із земель сільськогосподарського призначення Лисогірської сільської ради, розташованих за межами населеного пункту.

Пунктом 2 Розпорядження передано у власність громадянам земельні ділянки загальною площею 46,1113 га (сади), із земель сільськогосподарського призначення Лисогірської сільської ради, розташованих за межам населених пунктів, для ведення особистого селянського господарства.

Згідно рішення Лисогірської сільської ради № 23 від 30.12.1999 в колективну власність КСП Лисогірське передано 2264,9 га земель, в тому числі: ріллі - 1846,0 га, багаторічних насаджень - 76,6 га, сіножатей - 88,4 га, пасовищ - 50,9 га та виділено на території Лисогірської сільської ради землі державної власності: землі резервного фонду - 99,3 га, землі історико-культурного призначення - 2,2 га.

Згідно експлікації земель по плану розподілу земель колективної власності на земельні паї багаторічні насадження площею 76,6 га входять до земель колективної власності та підлягають передачі в спільну часткову власність.

Землі під багаторічними насадженнями увійшли саме у землі, які передано в колективну власність членів КСП, а не землі резервного фонду чи запасу.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У зв'язку із тим, що державний акт на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі розпорядження відповідного органу виконавчої влади, вимога про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу виконавчої влади, на підставі якого виданий оспорюваний державний акт.

Таким чином, вищенаведені державні акти на право власності на земельні ділянки, видані у порушення ст.ст. 116, 118 ЗК України, ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) на підставі незаконного розпорядження, що є підставою для визнання їх недійсними.

Оскільки позовні вимоги про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки є похідними та пов'язаними з позовною вимогою про визнання незаконним та скасування розпорядження, на підставі якого їх видано, більш того вказані позовні вимоги підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, то їх слід розглядати одночасно.

Земельна ділянка кадастровий номер 2322184900:03:001:0301 була відчужена ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від № 5865, посвідченому приватним нотаріусом ОСОБА_32 та перейшла у власність ОСОБА_30.

Земельна ділянка кадастровий номер 2322184900:03:001:0302 була відчужена ОСОБА_7 на підставі договору купівлі - продажу від 12.09.2014 № 5873, посвідченому приватним нотаріусом ОСОБА_32 та перейшла у власність ОСОБА_30.

Земельна ділянка кадастровий номер 2322184900:03:001:0316 була відчужена ОСОБА_21 на підставі договору купівлі - продажу від № 5869, посвідченому приватним нотаріусом ОСОБА_32 та перейшла у власність ОСОБА_30.

Земельна ділянка кадастровий номер 2322184900:03:001:0322 була відчужена ОСОБА_27 на підставі договору купівлі - продажу від № 5719, посвідченому приватним нотаріусом ОСОБА_32 та перейшла у власність ОСОБА_31.

З вищенаведеного вбачається, що ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_21 та ОСОБА_27 отримали вказані земельні ділянки у приватну власність незаконно, а тому право власності на них у встановленому порядку не набули, відповідно, розпоряджатися ними не могли.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як зазначалось вище ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_21, ОСОБА_27 набули право власності на земельні ділянки у порушення ст.ст. 116, 118 ЗК України, ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) та у подальшому укладаючи спірні договори купівлі-продажу відчужили земельні ділянки без врахування волі власника - колишніх членів КСП Лисогірське .

На підставі викладеного, договори купівлі-продажу земельних ділянок від 12.09.2014 № 5865, від 12.09.2014 № 5873, від 12.09.2014 № 5869, від 08.09.2014 № 5719 підлягають на думку прокурора визнанню судом недійсними.

Саме своє звернення до суду прокурор обґрунтовує тим, що у відповідності до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно зі ст. 5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 № 459/2011 Про Державну інспекцію сільського господарства України є Держсільгоспінспекція України.

Разом з тим, п. 8 ст. 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель інспекторам у сфері державного контролю за використанням та охороною земель надано право звертатися до суду лише з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Повноважень щодо звернення центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, до суду про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння, нормами зазначеного Закону не передбачено.

Не передбачено таких повноважень і Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 № 459/2011.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від №337 Про ліквідацію територіальних органів державної інспекції сільського господарства прийнято рішення ліквідувати Державну інспекцію сільського господарства в Запорізькій області як юридичну особу публічного права. До Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 13.07.2015 внесено запис про те, що Державна інспекція сільського господарства в Запорізькій області перебуває в процесі припинення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади функції контролю за додержанням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів передано до на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру.

Разом з тим, відповідно до положення Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 № 15 посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду лише з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Таким чином, на цей час в органу, уповноваженого державою здійснювати функції контролю за додержанням земельного законодавства відсутні повноваження для звернення до суду із позовами про визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо надання земельних ділянок у власність, визнання недійсними договорів купівлі-продажу землі та державних актів на право власності на землю, виданих на підставі таких рішень. З урахуванням викладеного, прокурор вважає, що набув статусу позивача.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно на підставі закону.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Отже, спірні земельні ділянки до отримання власниками сертифікатів державних актів на право власності на землю могли передаватися Запорізькою районною державною адміністрацією в оренду, що мало б наслідком поповнення місцевого бюджету, однак, оскільки ділянки передані в приватну власність, райдержадміністрація була позбавлена такої можливості.

Крім того, можливість членів колишнього КСП отримати на підставі сертифікатів на земельну частку (пай) земельні ділянки у власність є правовою гарантією, визначеною Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , тому розпорядження цими земельними ділянками всупереч закону призводить до втрати цього права та відповідно до невиконання державою своїх зобов'язань перед громадянами.

В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні із додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. ст. 14, 19 Конституції У країни)

Прокурор зазначає, що протиправне вилучення 46,1113 га земельних ділянок стало перешкодою для правомірного їх набуття іншими громадянами. Але жодної заяви від громадян не надає та прізвищ не називає.

Таким чином, в результаті порушення ЗРДА при винесенні розпорядження 24.09.2012 № 843 вимог земельного законодавства у власність громадян незаконно передані земельні ділянки загальною площею 46,1113 га, які розташовані на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, що відповідно до ч. 1 ст. 121 Конституції України, є підставою для органів прокуратури звернутися до суду з цим позовом.

В судовому розгляді прокурор підтримав свої позовні вимоги, змінювати або корегувати їх не забажав, просив;

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації № 843 від 24.09.2012 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам, розташованої на території Лисогірської сільської ради .

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,2232 га, кадастровий номер 2322184900:03:001:0300, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, серії ЯИ № 823052 виданий 01.11.2012 року ОСОБА_5

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 2322184900:03:001:0301, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, серії ЯИ № 618359 виданий 06.11.2012 року ОСОБА_6

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 2322184900:03:001:0305, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, серії ЯИ № 618362 виданий ОСОБА_10

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 2322184900:03:001:0306, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, серії ЯИ № 618361 виданий ОСОБА_11

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 2322184900:03:001:0307, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, серії ЯИ № 618461 виданий ОСОБА_12

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,2283 га, кадастровий номер 2322184900:03:001:0308, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, серії ЯИ 618363 виданий ОСОБА_13

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,2282 га, кадастровий номер 2322184900:03:001:0309, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, серії ЯИ № 618364 виданий ОСОБА_14

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 2322184900:03:001:0310, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, серії ЯИ 618365 виданий ОСОБА_15

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 2322184900:03:001:0311, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, серії ЯИ № 618366 виданий ОСОБА_16

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,9999 га, кадастровий номер 2322184900:03:001:0312, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, серії ЯИ № 618367 виданий ОСОБА_33

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,9932 га, кадастровий номер 2322184900:03:001:0313, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, серії ЯИ № 618368 виданий ОСОБА_18

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,9977 га, кадастровий номер 2322184900:03:001:0319, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, серії ЯИ № 618477 виданий ОСОБА_26

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,9917 га, кадастровий номер 2322184900:03:001:0322, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, серії ЯИ № 618478 виданий ОСОБА_27

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 2322184900:03:001:0323, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, серії ЯИ № 618479 виданий 01.11.2012 року ОСОБА_28

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 2322184900:03:001:0324, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, серії ЯИ № 618398 виданий 01.11.2012 року ОСОБА_29

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 12.09.2014 № 5865, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_32

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 12.09.2014 № 5873, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_32

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 12.09.2014 № 5869, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_32

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 08.09.2014 № 5719, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_32М

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 18 листопада 2016 року було залучено в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог приватного нотаріуса Запорізького міського округу ОСОБА_32 та Управління Держгеокадастру в Запорізькій області.

Представник Управління Держгеокадастру в Запорізькій області проти позову прокурора не заперечував, надав суду пояснення, що не дають роз*яснення щодо розв*язання спору та фактично цитують пояснення сторін.

Приватний нотаріус ОСОБА_32 надала суду копії всіх документів, щодо укладання договорів купівлі-продажу земельних ділянок та підготовки правочину. Проти задоволення позовних вимог прокурора в частині скасування договорі купівлі-продажу категорично заперечувала.

Відповідачі - громадяни в судові засідання не з*являлися, сповіщені своєчасно та належним чином, про що в матеріалах справи наявні всі підтвердження. Представники відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_34 категорично заперечували проти задоволення позовних вимог. Представник Запорізької районної державної адміністрації проти позовних вимог також категорично заперечувала. В обґрунтування своїх заперечень було надано змістовні пояснення та заперечення, що вивчені судом.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянам визначений ст.118 Земельного кодексу України. Так після розробки документації із землеустрою, подальше її погодження на той час було врегульовано Типовим положенням про комісію з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2009 р. №1420 деякі питання реалізації статті 186-1 Земельного кодексу України . При цьому, частинами 8-10 ст. 118 Земельного кодексу України( в редакції на момент прийняття розпорядження) встановлювалось, що розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою.

Комісія за результатами розгляду проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні.

Районна державна адміністрація після отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже обов'язковою підставою для прийняття райдержадміністрацією рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність в відповідності до вищезазначених норм права є погоджений у встановленому законному порядку проект землеустрою. В документації із землеустрою, яка була затверджена розпорядженням голови райдержадміністрації від 24.09.2012 р. № 843 містила висновок про погодження документації із землеустрою.

Частиною 6 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації подають клопотання до відповідної районної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане розташування земельної ділянки, погодження землекористувача та висновки конкурсної комісії.

Державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України).

Згідно ч. 8 ст. 118 Земельного кодексу України, розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою. Комісія надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні, у разі відмови у погодженні проект повертається.

Відповідно до ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України державна адміністрація з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до статті 5 Земельного кодексу України (редакція 1992 року), земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. До прийняття такого рішення провадиться передача земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, до відання сільської, селищної, міської Ради народних депутатів. Площа земель, що передаються у колективну власність, становить різницю між загальною площею земель, що знаходяться у віданні відповідної Ради і площею земель, які залишаються у державній власності (землі запасу, лісовий фонд, водний фонд, резервний фонд тощо) і у власності громадян. Землі у колективну власність передаються безплатно.

Відповідно до статті 6 Земельного кодексу України (редакція 1992 року), громадяни мають право на одержання у власність земельних ділянок для: ведення селянського фермерського) господарства; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та ауговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); ізництва; дачного і гаражного будівництва.

КСП Лисогірське припинило свою діяльність, на теперішній час відсутній запис у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, тобто припинено існування суб'єкта права власності на майно КСП Лисогірське , у тому числі і на земельні ділянки у зв'язку з припиненням існування відповідного підприємства.

Землі, що перебували у колективній власності КСП Лисогірське не були передані після припинення його існування у власність іншим особам, а отже перебували у державній власності.

Згідно з п. 11 ст. 346 Цивільного Кодексу України, право власності припиняється у разі припинення юридичної особи чи смерті власника.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Таким чином, землі загального користування КСП, що припиняло своє існування, поділу між його членами не підлягали та передавалися до відання відповідних місцевих Рад народних депутатів. Оскільки у відповідності до ст. 3 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) комунальної форми власності у той час не існувало, зазначені землі ставали землями державної форми власності, суб'єктами права якої згідно ст.4 цього кодексу виступали ради народних депутатів.

Факт здійснення такої передачі земель загального користування до відання місцевих рад не потребував обов'язкового документального оформлення у вигляді рішень місцевих рад, зборів членів КСП чи будь-яких інших документів.

У відповідності до ст.80 Земельного кодексу України в редакції 1990 року землями запасу визнаються всі землі, не передані у власність або не надані у постійне користування. Отже, землі загального користування, передані у відання місцевих рад класифікуються саме в якості земель запасу.

Відповідно до п. 12 перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності, повноваження щодо розпорядження землями, розташованими за межами населеного пункту здійснюють місцеві державні адміністрації.

Статтею 60 ЗК України (редакція 1992) встановлено, що колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські юнкерні товариства можуть одержувати земельні ділянки у колективну власність, користування, у тому числі в оренду. Землі передані цим господарствам у колективну власність, поділяються на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.

Указом Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08.08.1995 р. № 720/95 встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя. Пунктом 2 відповідного Указу визначено, що розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства. Необхідність врахувати виключно сільськогосподарські угіддя при обчисленні розміру земельної частки (паю) встановлена і приписами пункту 8 Перехідних положень чинного Земельного кодексу України.

Крім того, чинне законодавство України взагалі не містить такого поняття, як колективна власність.

Таким чином, вказана земельна ділянка не підлягає паюванню, не включалася до сертифікатів на право на земельну частку (пай) і не може бути передана у власність громадян членів колишнього КСП Лисогірське .

Відповідно до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України та положень 4.1 ст.84 Земельного кодексу України, згідно з якою у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності, розпорядження вказаною земельною ділянкою належить до повноважень районної державної адміністрації.

Крім того, отриманню земельних ділянок у власність громадянами передує відповідне погодження у встановленому законом порядку.

Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право на землю набувається і реалізується громадянами і суб'єктами господарської діяльності (юридичними і фізичними особами) виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ст. 125 Земельного кодексу право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, та його державної реєстрації. Таким документом є державний акт на право власності на земельну ділянку (п. 1 ст. 126 цього Кодексу).

Рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки та заповнення державного акта на право приватної власності на землю (визначену земельну ділянку) здійснюють органи місцевого самоврядування або органи виконавчої влади в залежності від місця знаходження земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, громадяни - відповідачі по справі вже отримали державні акти на право власності на земельні ділянки, тобто реалізували своє суб'єктивне право власників.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачений Конституцією та законами України.

Приймаючи розпорядження № 843 від 24.09.2012 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам, розташованої на території Лисогірської сільської ради , райдержадміністрація діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, використовуючи повноваження з метою, з якою це повноваження надано, урахуванням всіх обставин, що мали значення для прийняття такого розпорядження, неупереджено та добросовісно.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним ськогосподарським підприємствам на праві колективної власності встановлюються Законом України від 05.06.2003 № 899 Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

Таким чином, землі загального користування КСП, що припиняло своє існування, поділу між його членами не підлягали та передавалися до відання відповідних місцевих Рад народних депутатів. Оскільки у відповідності до ст. 3 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) комунальної форми власності у той час не існувало, зазначені землі ставали землями державної форми власності, суб'єктами права якої згідно ст. 4 цього кодексу виступали ради народних депутатів.

За вимогами ч. 3 ст. 152 ЗК України передбачені наступні шляхи здійснення захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки:

а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Прокурором не зазначено чиї саме інтереси ним захищаються поданим позовом, а також законом не передбачено такий захист порушеного права, як визнання недійсними державних актів, що отримані громадянами.

У відповідності до п. 6 ст. 20 Закону України Про місцеві державні адміністрації , місцева державна адміністрація погоджує документацію із землеустрою у випадках та порядку, визначених Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій , шодо відповідності зазначеної документації законодавству у сфері містобудування та архітектури, охорони культурної спадщини.

Відповідно до висновку погодження документації із землеустрою № 13 від 08 червня 2012 року зробленого Комісією з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою земельна ділянка, що є державною власністю надавалася у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу (земель сільськогосподарського призначення). У висновку всі обмеження та обтяження земельної ділянки були зазначені. Всі члени комісії вказаний висновок підписали, підписи не відкликані.

Відповідно до ст. 41 Закону України Про місцеві державні адміністрації , Голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

Прокурором не було надано жодного доказу, який би свідчив про порушення процедури прийняття розпорядження головою райдержадміністрації, а також не надано підтвердження помилковості наданого висновку Державною земельною комісією. Представник Управління Держгеокадастру був залучений до участі лише у якості третьої особи, але жодного аргументу щодо незаконності процедури прийняття розпорядження суду не назвав.

Згідно із частиною першою статті 46 ЦПК України органи та інші особи, які згідно до статті 45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють. Передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб визначені ст.46 ЦПК України.

Відтак, наведені правові норми дають підстави для висновку про те, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Саме таку правову позицію було висловлено Верховним Судом України в постанові 29 жовтня 2014 року у справі № 6-152цс14, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України с обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

У справі, що розглядається, прокурором Запорізького району пред'явлений позов до суду 24.09.2015. Судом позовну заяву прокурора отримано в цей же день.

Слід виокремити, що прокуратурою Запорізького району перевірка законності виділення земельних ділянок в контурах 198 та 202 проводилась ще у травні 2012 року. За наслідками перевірки голові Запорізької обласної державної адміністрації 28.05.2011 року винесений протест № 77-122-12 на розпорядження від 17.11.2011 № 922 Про надання громадянам дозволу на розробку проекту відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства . Вказаний протест був відхилений як такий, що є необґрунтованим.

Отже, початок перебігу позовної давності починається з моменту, коли прокуратура дізналася про порушення, а саме - з дня початку перевірки, за наслідками якої винесений протест від 28.05.2012 № 77-122-12 на розпорядження від 17.11.2011 № 922 Про надання громадянам дозволу на розробку проекту відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства .

Отже, початок перебігу позовної давності почався з 28.05.2012 та сплинув 28.05.2015. Але суд вирішує справу по суті, оскільки вона передавалась згідно авто розподілу та була перебувала в провадженні іншого судді деякий час і питання про сплив позовної давності не було вирішено по суті.

Щодо вимог прокурора про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, то прокурор зазначив, що земельні ділянки, які в подальшому були куплені відповідачами, перебували на праві колективної власності у КСП Лисогірське . Також прокурор вказав, що приймаючи розпорядження №843 від 24.09.2012 Запорізька районна державна адміністрація позбавляє права членів колишнього КСП Лисогірське на отримання належної кожному члену КСП земельної частки (паю) у встановленому законом порядку.

Таким чином, заявляючи позовну заяву в інтересах держави, прокурор фактично зазначив, що були порушені не інтереси держави, оскільки земля, за його твердженням, у державній власності станом на момент винесення оспорюваного розпорядження Запорізької РДА взагалі не перебувала, а майнові інтереси колишніх членів КСП Лисогірське були порушені.

З метою приховування своїх дій в інтересах третіх осіб та обґрунтовуючи своє право звертатися з відповідним позовом в інтересах саме держави прокурор вказує, що порушено право Запорізької районної державної адміністрації на передачу цих земельних ділянок в оренду. При цьому, сама районна державна адміністрація в якості позивача у позові не зазначена, більше того, вона визначена саме відповідачем.

Більше того, обґрунтовуючи свої позовні вимоги в інтересах держави щодо порушень при передачі у власність земельної ділянки, яка не є державною власністю, прокурор у своїй позовній заяві не зазначив осіб - власників спірної земельної ділянки, які повинні бути залучені до участі у справі, як особи, права та інтереси яких можуть бути вирішені цим спором, а також не обґрунтував підстав представництва в суді інтересів цих осіб відповідно до вимог ст. 36-1 Закону України Про прокуратуру .

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі ВССУ від 07.09.2016 у справі № 685/714/15-ц. Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди зобов'язані використовувати практику ЄСПЛ як джерело права.

Між тим, вимоги, викладені у позовній заяві прокурора, суперечать практиці Європейського суду з прав людини з вищевказаних питань.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 16.02.2017 (заява № 43768/07) по справі ОСОБА_35 проти України суд конвенційної юрисдикції визнав порушення ст. 1 першого протоколу Конвенції та зобов'язав України виплатити заявнику 10 000 євро.

Згідно обставин справи, ОСОБА_35 добросовісно володів земельною ділянкою з 2003 році на праві власності. Але в 2005 році за протестом прокурора Бердичівська райдержадміністрація скасувала свої ж рішення про затвердження проекту землеустрою та оформлення права власності на землю. Більше того, рішеннями судів зазначена земельна ділянка була витребувана з власності ОСОБА_35 Оскарження виявилося безрезультатним для заявника.

У своєму рішенні Європейський суд з прав людини встановив, що у заявника виникло право власності в розумінні ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Суд також зазначив, що ретроспективне анулювання права власності є завжди позбавленням цього права.

До матеріалів справи було надано копії розробленого науково-технічної документації по науковому обґрунтуванню оптимізації землекористування з виготовленням державних актів на право приватної власності на землю СВК "Лисогірський" Запорізького району Запорізької області. Відповідно до загальним відомостям про паювання земель КСП "Лисогірське " було визначено кількість співвласників земель - 566 та доля ріллі в паї. А також зазначено, що видані сертифікати.

Згідно з витягом з протоколу № 2 рішення загальних зборів членів КСП "Лисогірське" від 18 березня 2000 року було вирішено погодити технічну документацію по складанню схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї), якою передбачений поділ ріллі. Землі зайняті іншими сільгоспугіддями залишити без поділу на земельні частки (паї) в приватній спільній частковій власності співвласників землі. (т.3 а.с.28 та 42).

Розглянувши вказану документацію та протокол Лисогірська сільська Рада Запорізького району 27 квітня 2000 року прийняла рішення № 16 відповідно до якого погодила технічну документацію по складанню схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) відповідно з рішенням загальніх зборів членів КСП (протокол № 2 від 18.03.2000 року.) Рішення ніким не оскаржувалося та є чинним.

Розпорядженням голови районної державної адміністрації від 22.11.2000 року за № 596 було затверджено технічну документацію по складанню схеми поділу земель колективної власності КСП "Лисогірське" (СВК "Лисогірський"). ( т.3 а.с.44).

Згідно з розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації від 22.03.2001 року № 121. було видано сертифікати на право на земельну частку (пай) розміром 3,64 га членам КСП "Лисогірський" згідно додатку за рахунок 50% земель резервного фонду і внаслідок уточнення площ земельних ділянок ріллі колективної власності при розмірах в натурі. Інші землі не розпайовувалися та сертифікати на них не виготовлялися. (т.3 а.с.46-49).

На підставі вивчених документів, суд приходить до висновку, що надані прокуророві 09.03.2017 року відповіді Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області не ґрунтуються на вивченні науково-технічної документації та не можуть бути покладені в основу рішення.

Також необхідно зазначити, що відповідно до п. 17 розд. Х Перехідні положення ЗК сертифікати є дійсними до виділення власникам земельних паїв у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю. Однак з 01.01.13 р. видаються не акти, а свідоцтва про право на власність. Отже, сертифікати є дійсними до виділення власникам земельних паїв у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі Державною реєстраційною службою такого свідоцтва.

Невитребуваними (або нерозподіленими) земельними паями є землі, визначені в проектах чи схемах паювання земель КСП, але не витребувані власниками. Така ділянка обліковується як невитребуваний пай. Але відомостей про те, що такі землі існують в КСП "Лисогірський" не надано. КСП ліквідовано, а правонаступника не визначено.

На підставі вищевикладеного та керуючись Конституцією України, ст.ст. 3,5,10,11,46,346,360-7 ЦПК України, ст.ст. 203,215 ЦК України, ст. ст.3,4,60,80,84,116,118,125,126,152 ЗК України, Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , ЗУ Про місцеві державні адміністрації , ЗУ Про землеустрій Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) ,-

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог в.о. керівника Запорізької місцевої прокуратури №2 Запорізької області до Запорізької районної державної адміністрації, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_32, Управління Держгеокадастру в Запорізькій області про визнання незаконними та скасування розпорядження, визнання державних актів недійсними, визнання договорів недійсними - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Запорізький районний суд Запорізької області.

Суддя: І.Б. Громова