Постанова

від 20.11.2019 по справі 317/3089/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 317/3089/15-ц

провадження № 61-16571св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - виконуючий обов`язки керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області ,

відповідачі: Запорізька районна державна адміністрація, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 ,

треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Карташова Т. М., управління Держгеокадастру в Запорізькій області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області -

Ю. Юрченка на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від

24 квітня 2017 року у складі судді Громової І. Б. та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 04 липня 2017 року у складі колегії суддів:

Крилової О. В., Кухаря С. В., Трофимової Д. А. ,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У листопаді 2011 року в.o. керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області звернувся до суду з позовом до Запорізької районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11,

ОСОБА_12, ОСОБА_13., ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19,

ОСОБА_20 , ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 ,

ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу

Карташова Т. М., управління Держгеокадастру в Запорізькій області, про визнання незаконними та скасування розпорядження, визнання державних актів недійсними, визнання договорів недійсними

Позовна заява мотивована тим, що прокуратурою Запорізького району під час вирішення питання щодо представництва інтересів держави в суді у сфері земельних відносин надано оцінку розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації з питань розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення та встановлено факт незаконної передачі земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства.

В результаті порушення Запорізькою РДА при винесенні розпорядження

24 вересня 2012 № 843 вимог земельного законодавства у власність громадян незаконно передані земельні ділянки загальною площею

46,1113 га, які розташовані на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області,

Прокурор просив визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації від 24 вересня 2012 року

№ 843 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам, розташованої на території Лисогірської сільської ради .

Визнати недійсними:

- державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,2232 га, кадастровий номер 2322184900:03:001:0300, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, серії ЯИ № 823052 виданий

ОСОБА_1 ;

- державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 2322184900:03:001:0301, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, серії ЯИ № 618359 виданий ОСОБА_2 ;

- державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 2322184900:03:001:0305, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, серії ЯИ № 618362 виданий ОСОБА_6 ;

- державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 2322184900:03:001:0306, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, серії ЯИ № 618361 виданий ОСОБА_7 ;

- державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 2322184900:03:001:0307, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, серії ЯИ № 618461 виданий ОСОБА_8 ;

- державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,2283 га, кадастровий номер 2322184900:03:001:0308, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, серії ЯИ 618363 виданий ОСОБА_9 ;

- державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,2282 га, кадастровий номер 2322184900:03:001:0309, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, серії ЯИ № 618364 виданий ОСОБА_10 ;

- державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 2322184900:03:001:0310, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, серії ЯИ 618365 виданий ОСОБА_11 ;

- державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 2322184900:03:001:0311, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, серії ЯИ № 618366 виданий ОСОБА_12 ;

- державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,9999 га, кадастровий номер 2322184900:03:001:0312, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, серії ЯИ № 618367 виданий

ОСОБА_13 ;

- державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,9932 га, кадастровий номер 2322184900:03:001:0313, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, серії ЯИ № 618368 виданий ОСОБА_14 ;

- державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,9977 га, кадастровий номер 2322184900:03:001:0319, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, серії ЯИ № 618477 виданий ОСОБА_22 ;

- державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,9917 га, кадастровий номер 2322184900:03:001:0322, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, серії ЯИ № 618478 виданий ОСОБА_23 ;

- державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 2322184900:03:001:0323, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, серії ЯИ № 618479 виданий ОСОБА_24 ;

- державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 2322184900:03:001:0324, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, серії ЯИ № 618398 виданий ОСОБА_25

Визнати недійсними договори купівлі-продажу:

- від 12 вересня 2014 року № 5865, посвідчений приватним нотаріусом Карташовою Т. М.;

- від 12 вересня 2014 року № 5873, посвідчений приватним нотаріусом Карташовою Т. М.;

- від 12 вересня 2014 року № 5869, посвідчений приватним нотаріусом Карташовою Т. М.;

- від 08 вересня 2014 року № 5719, посвідчений приватним нотаріусом Карташовою Т. М.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 24 квітня

2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив із їх необґрунтованості.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 04 липня 2017 року апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області відхилено.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 24 квітня

2017 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

24 липня 2017 року заступник прокурора Запорізької області через засоби поштового зв`язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Запорізького районного суду Запорізької області від

24 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від

04 липня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що при ухвалені оскаржуваних судових рішень, судами не враховано суспільну значимість порушеного прокурором питання законності відведення у власність 27 земельних ділянок загальною площею близько 50,00 га із земель категорії невитребуваних земельних часток (паїв), за рахунок яких колишні колгоспники, що заробили право на цю землю працею у сільському господарстві, мали б отримати свою частку колгоспних садів. Внаслідок прийняття Запорізькою РДА незаконного розпорядження від 24 вересня 2012 року № 843 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства громадян, розташованої на території Лисогірської сільської ради колишні члени КСП Лисогірське , маючи відповідні сертифікати на земельну частку (пай), своє конституційне право реалізувати не зможуть. суди дійшли неправильного висновку про те, що спірні земельні ділянки не були розпайовані, а тому перейшли до державної власності після припинення КСП Лисогірське .

Доводи інших учасників справи:

Відзиви на касаційну скаргу не надходили .

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Запорізького районного суду Запорізької області.

У вересні 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.

Розпорядженням від 10 червня 2019 року № 642/0/226-19 за касаційним провадженням № 61-16571св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 10 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій послалися на порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянам визначений у статті 118 ЗК України. За зазначеним порядком після розробки документації із землеустрою, подальше її погодження на час виникнення спірних правовідносин було врегульовано Типовим положенням про комісію з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня

2009 року № 1420 Деякі питання реалізації статті 186-1 ЗК України . При цьому, частинами восьмою-десятою статті 118 ЗК України (в редакції на момент прийняття розпорядження) встановлювалось, що розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою. Комісія за результатами розгляду проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні.

Районна державна адміністрація після отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що обов`язковою підставою для прийняття райдержадміністрацією рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність у відповідності до вищезазначених норм права є погоджений у встановленому законному порядку проект землеустрою. В документації із землеустрою, яка була затверджена розпорядженням голови райдержадміністрації від 24 вересня 2012 року № 843 містила висновок про погодження документації із землеустрою.

Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації подають клопотання до відповідної районної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане розташування земельної ділянки, погодження землекористувача та висновки конкурсної комісії. Державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина сьома стаття 118 ЗК України).

Згідно частини восьмої статті 118 ЗК України, розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою. Комісія надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні, у разі відмови у погодженні проект повертається.

Відповідно до частини дев`ятої статті 118 ЗК України державна адміністрація з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, такі положення закону були дотримані, жодних дій, які свідчили б про протиправність дій самих відповідачів щодо отримання ними земельних ділянок не встановлено.

Прокурор посилався на те, що переданням земельних ділянок у власність відповідачам, були порушені права членів колишнього КСП Лисогірське .

Такі посилання не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та чинному законодавстві з огляду на наступне.

Відповідно до статті 5 ЗК України (редакція 1992 року), земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. До прийняття такого рішення провадиться передача земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, до відання сільської, селищної, міської Ради народних депутатів. Площа земель, що передаються у колективну власність, становить різницю між загальною площею земель, що знаходяться у віданні відповідної Ради і площею земель, які залишаються у державній власності (землі запасу, лісовий фонд, водний фонд, резервний фонд тощо) і у власності громадян. Землі у колективну власність передаються безплатно.

За статтею 6 ЗК України (редакція 1992 року), громадяни мають право на одержання у власність земельних ділянок для: ведення селянського фермерського) господарства; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); садівництва; дачного і гаражного будівництва.

КСП Лисогірське , колишні члени якого на думку прокурора потребують захисту своїх прав, припинило свою діяльність, на теперішній час відсутній запис у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, тобто припинено існування суб`єкта права власності на майно КСП Лисогірське , у тому числі і на земельні ділянки у зв`язку з припиненням існування відповідного підприємства.

Землі, що перебували у колективній власності КСП Лисогірське не були передані після припинення його існування у власність іншим особам.

З часу припинення КСП Лисогірське пройшов значний проміжок часу, який У кілька разів перевищує строк позовної давності, натомість жоден з колишніх членів КСП не звертався за поновленням своїх прав, отже не вважав їх порушеними. До участі в справі вони також не притягалися.

Згідно з витягом з протоколу № 2 рішення загальних зборів членів КСП Лисогірське від 18 березня 2000 року було вирішено погодити технічну документацію по складанню схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї), якою передбачений поділ ріллі. Землі зайняті іншими сільгоспугіддями залишити без поділу на земельні частки (паї) в приватній спільній частковій власності співвласників землі.

Розглянувши вказану документацію та протокол Лисогірська сільська рада Запорізького району 27 квітня 2000 року прийняла рішення № 16 відповідно до якого погодила технічну документацію по складанню схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) відповідно з рішенням загальних зборів членів КСП (протокол № 2 від 18 березня

2000 року.) Рішення ніким не оскаржувалося та є чинним.

Розпорядженням голови районної державної адміністрації від 22 листопада 2000 року за № 596 було затверджено технічну документацію по складанню схеми поділу земель колективної власності КСП Лисогірське (СВК Лисогірський ).

Згідно з розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації від 22 березня 2001 року № 121. було видано сертифікати на право на земельну частку (пай) розміром 3,64 га членам КСП Лисогірський згідно додатку за рахунок 50 % земель резервного фонду і внаслідок уточнення площ земельних ділянок ріллі колективної власності при розмірах в натурі. Інші землі не розпайовувалися та сертифікати на них не виготовлялися.

За викладених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність порушеного права колишніх членів КСП, оскільки позивачем відповідних доказів не надано, навіть не зазначено ані про кількість цих членів КСП ані про їх наявність на теперішній час.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що згідно з пунктом 11 частини першої статті 346 ЦК України, право власності припиняється у разі припинення юридичної особи чи смерті власника.

Відповідно до статті 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Також судами була звернута увага на те, що прокурор, заявляючи вимоги в інтересах держави фактично обґрунтовує позов тим, що порушені права членів колишнього КСП.

Відповідно до висновку погодження документації із землеустрою № 13 від

08 червня 2012 року зробленого Комісією з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою земельна ділянка, що є державною власністю надавалася у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу (земель сільськогосподарського призначення). У висновку всі обмеження та обтяження земельної ділянки були зазначені. Всі члени комісії вказаний висновок підписали, підписи не відкликані.

Прокурором не було надано жодного доказу, який би свідчив про порушення процедури прийняття розпорядження головою райдержадміністрації, а також не надано підтвердження помилковості наданого висновку.

Крім того, прокурор зазначає, що порушено право не лише колишніх членів КСП, а й Запорізької районної державної адміністрації на передачу цих земельних ділянок в оренду. При цьому, сама районна державна адміністрація в якості позивача до участі в справі не залучена, навпаки в справі приймає участь як відповідач.

Ґрунтуючи висновки, суди першої та апеляційної інстанцій правильно послалися на практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ від 16 лютого 2017 (заява № 43768/07) за висновками якої у громадян, які отримали державні акти виникло право власності в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а відтак ретроспективне анулювання права власності є завжди позбавленням цього права.

Стаття перша Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула його у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішеннях ЄСПЛ від 24 червня 2003 року в справі Стретч проти Сполученого Королівства та від 20 жовтня 2011 року в справі Рисовський проти України зазначається про необхідність додержання принципу належного урядування при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном.

Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення, виходили з наявних у матеріалах справи доказів, наданих позивачем у відповідності із процесуальним законом, і керувалися принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства. Суди правильно проаналізували норми закону та дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Щодо доводів касаційної скарги:

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 24 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 04 липня 2017 року - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат:

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги

заступника прокурора Запорізької області - Ю. Юрченка без задоволення, то розподіл судових витрат відповідно до правил статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 141, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області -

Ю. Юрченка залишити без задоволення.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 24 квітня

2017 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 04 липня

2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун В. П. Курило