Ухвала

від 04.07.2017 по справі 317/3089/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22-ц/778/2569/17 Головуючий у 1 інстанції: Громова І.Б.

Є.У.№ 317/3089/15-ц Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

ОСОБА_2

при секретарі: Бєловій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 24 квітня 2017 року у справі за позовом в.о. керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області до Запорізької районної державної адміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_30, Управління Держгеокадастру в Запорізькій області про визнання незаконними та скасування розпорядження, визнання державних актів недійсними, визнання договорів недійсними,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2011 року в.о. керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області звернувся до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що прокуратурою Запорізького району під час вирішення питання щодо представництва інтересів держави в суді у сфері земельних відносин надано оцінку розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації з питань розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення та встановлено факт незаконної передачі земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства Встановлено, що 17.11.2011 прийнято розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації № 922 Про надання громадянам дозволу на розробку проекту відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства .

Пунктом 1 вищевказаного розпорядження надано дозвіл громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_31, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_19, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 на розробку проекту відведення у власність земельних ділянок загальною площею 50 га, кожному в межах норми безоплатної приватизації - 2 га, за рахунок земель запасу Лисогірської сільської ради, розташованих за межами населених пунктів, для ведення особистого селянського господарства.

Головою Запорізької районної державної адміністрації 24.09.2012 прийнято розпорядження № 843 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам, розташованої на території Лисогірської сільської ради .

Пунктом 1 Розпорядження затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність вищенаведеним громадянам для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 46,1113 га (сади), із земель сільськогосподарського призначення Лисогірської сільської ради, розташованих за межами населеного пункту.

Пунктом 2 Розпорядження передано у власність громадянам земельні ділянки загальною площею 46,1113 га (сади), із земель сільськогосподарського призначення Лисогірської сільської ради, розташованих за межам населених пунктів, для ведення особистого селянського господарства.

Згідно рішення Лисогірської сільської ради № 23 від 30.12.1999 в колективну власність КСП Лисогірське передано 2264,9 га земель, в тому числі: ріллі - 1846,0 га, багаторічних насаджень - 76,6 га, сіножатей - 88,4 га, пасовищ - 50,9 га та виділено на території Лисогірської сільської ради землі державної власності: землі резервного фонду - 99,3 га, землі історико-культурного призначення - 2,2 га.

Згідно експлікації земель по плану розподілу земель колективної власності на земельні паї багаторічні насадження площею 76,6 га входять до земель колективної власності та підлягають передачі в спільну часткову власність.

Землі під багаторічними насадженнями увійшли саме у землі, які передано в колективну власність членів КСП, а не землі резервного фонду чи запасу.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У зв'язку із тим, що державний акт на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі розпорядження відповідного органу виконавчої влади, вимога про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу виконавчої влади, на підставі якого виданий оспорюваний державний акт.

Таким чином, вищенаведені державні акти на право власності на земельні ділянки, видані у порушення ст.ст. 116, 118 ЗК України, ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) на підставі незаконного розпорядження, що є підставою для визнання їх недійсними.

Оскільки позовні вимоги про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки є похідними та пов'язаними з позовною вимогою про визнання незаконним та скасування розпорядження, на підставі якого їх видано, більш того вказані позовні вимоги підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, то їх слід розглядати одночасно.

Земельна ділянка кадастровий номер 2322184900:03:001:0301 була відчужена ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від № 5865, посвідченому приватним нотаріусом ОСОБА_30 та перейшла у власність ОСОБА_28.

Земельна ділянка кадастровий номер 2322184900:03:001:0302 була відчужена ОСОБА_5 на підставі договору купівлі - продажу від 12.09.2014 № 5873, посвідченому приватним нотаріусом ОСОБА_30 та перейшла у власність ОСОБА_28.

Земельна ділянка кадастровий номер 2322184900:03:001:0316 була відчужена ОСОБА_19 на підставі договору купівлі - продажу від № 5869, посвідченому приватним нотаріусом ОСОБА_30 та перейшла у власність ОСОБА_28.

Земельна ділянка кадастровий номер 2322184900:03:001:0322 була відчужена ОСОБА_25 на підставі договору купівлі - продажу від № 5719, посвідченому приватним нотаріусом ОСОБА_30 та перейшла у власність ОСОБА_29.

З вищенаведеного вбачається, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_19 та ОСОБА_25 отримали вказані земельні ділянки у приватну власність незаконно, а тому право власності на них у встановленому порядку не набули, відповідно, розпоряджатися ними не могли.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як зазначалось вище ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_19, ОСОБА_25 набули право власності на земельні ділянки у порушення ст.ст. 116, 118 ЗК України, ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) та у подальшому укладаючи спірні договори купівлі-продажу відчужили земельні ділянки без врахування волі власника - колишніх членів КСП Лисогірське .

На підставі викладеного, договори купівлі-продажу земельних ділянок від 12.09.2014 № 5865, від 12.09.2014 № 5873, від 12.09.2014 № 5869, від 08.09.2014 № 5719 підлягають на думку прокурора визнанню судом недійсними.

Саме своє звернення до суду прокурор обґрунтовує тим, що у відповідності до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно зі ст. 5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 № 459/2011 Про Державну інспекцію сільського господарства України є Держсільгоспінспекція України.

Разом з тим, п. 8 ст. 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель інспекторам у сфері державного контролю за використанням та охороною земель надано право звертатися до суду лише з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Повноважень щодо звернення центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, до суду про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння, нормами зазначеного Закону не передбачено.

Не передбачено таких повноважень і Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 № 459/2011.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від №337 Про ліквідацію територіальних органів державної інспекції сільського господарства прийнято рішення ліквідувати Державну інспекцію сільського господарства в Запорізькій області як юридичну особу публічного права. До Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 13.07.2015 внесено запис про те, що Державна інспекція сільського господарства в Запорізькій області перебуває в процесі припинення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади функції контролю за додержанням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів передано до на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру.

Разом з тим, відповідно до положення Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 № 15 посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду лише з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Таким чином, на цей час в органу, уповноваженого державою здійснювати функції контролю за додержанням земельного законодавства відсутні повноваження для звернення до суду із позовами про визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо надання земельних ділянок у власність, визнання недійсними договорів купівлі-продажу землі та державних актів на право власності на землю, виданих на підставі таких рішень. З урахуванням викладеного, прокурор вважає, що набув статусу позивача.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно на підставі закону.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Отже, спірні земельні ділянки до отримання власниками сертифікатів державних актів на право власності на землю могли передаватися Запорізькою районною державною адміністрацією в оренду, що мало б наслідком поповнення місцевого бюджету, однак, оскільки ділянки передані в приватну власність, райдержадміністрація була позбавлена такої можливості.

Крім того, можливість членів колишнього КСП отримати на підставі сертифікатів на земельну частку (пай) земельні ділянки у власність є правовою гарантією, визначеною Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , тому розпорядження цими земельними ділянками всупереч закону призводить до втрати цього права та відповідно до невиконання державою своїх зобов'язань перед громадянами.

В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні із додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. ст. 14, 19 Конституції У країни)

Прокурор зазначає, що протиправне вилучення 46,1113 га земельних ділянок стало перешкодою для правомірного їх набуття іншими громадянами. Але жодної заяви від громадян не надає та прізвищ не називає.

Таким чином, в результаті порушення ЗРДА при винесенні розпорядження 24.09.2012 № 843 вимог земельного законодавства у власність громадян незаконно передані земельні ділянки загальною площею 46,1113 га, які розташовані на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області,

Посилаючись на зазначені обставини, просив суд, визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації № 843 від 24.09.2012 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам, розташованої на території Лисогірської сільської ради .

визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,2232 га, кадастровий номер 2322184900:03:001:0300, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, серії ЯИ № 823052 виданий 01.11.2012 року ОСОБА_3

визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 2322184900:03:001:0301, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, серії ЯИ № 618359 виданий 06.11.2012 року ОСОБА_4

визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 2322184900:03:001:0305, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, серії ЯИ № 618362 виданий ОСОБА_8

визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 2322184900:03:001:0306, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, серії ЯИ № 618361 виданий ОСОБА_9

визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 2322184900:03:001:0307, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, серії ЯИ № 618461 виданий ОСОБА_10

визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,2283 га, кадастровий номер 2322184900:03:001:0308, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, серії ЯИ 618363 виданий ОСОБА_11

визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,2282 га, кадастровий номер 2322184900:03:001:0309, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, серії ЯИ № 618364 виданий ОСОБА_12

визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 2322184900:03:001:0310, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, серії ЯИ 618365 виданий ОСОБА_13

визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 2322184900:03:001:0311, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, серії ЯИ № 618366 виданий ОСОБА_14

визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,9999 га, кадастровий номер 2322184900:03:001:0312, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, серії ЯИ № 618367 виданий ОСОБА_31

визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,9932 га, кадастровий номер 2322184900:03:001:0313, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, серії ЯИ № 618368 виданий ОСОБА_16

визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,9977 га, кадастровий номер 2322184900:03:001:0319, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, серії ЯИ № 618477 виданий ОСОБА_24

визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,9917 га, кадастровий номер 2322184900:03:001:0322, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, серії ЯИ № 618478 виданий ОСОБА_25

визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 2322184900:03:001:0323, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, серії ЯИ № 618479 виданий 01.11.2012 року ОСОБА_26

визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 2322184900:03:001:0324, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, серії ЯИ № 618398 виданий 01.11.2012 року ОСОБА_27

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 12.09.2014 № 5865, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_30

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 12.09.2014 № 5873, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_30

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 12.09.2014 № 5869, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_30

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 08.09.2014 № 5719, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_30М

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 24 квітня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду Заступник прокурора Запорізької області подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 308 ЦПК передбачає підстави для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. За її змістом Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції керувався чинним на час виникнення спірних відносин законодавством та врахував надані сторонами пояснення та доказі.

Так, суд першої інстанції послався на порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянам визначений у ст. 118 Земельного кодексу України. За зазначеним порядком після розробки документації із землеустрою, подальше її погодження на час виникнення спірних правовідносин було врегульовано Типовим положенням про комісію з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2009 р. №1420 деякі питання реалізації статті 186-1 Земельного кодексу України . При цьому, частинами 8-10 ст. 118 Земельного кодексу України( в редакції на момент прийняття розпорядження) встановлювалось, що розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою. Комісія за результатами розгляду проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні.

Районна державна адміністрація після отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

таким чином, суд першої інстанції зробив висновок, що обов'язковою підставою для прийняття райдержадміністрацією рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність в відповідності до вищезазначених норм права є погоджений у встановленому законному порядку проект землеустрою. В документації із землеустрою, яка була затверджена розпорядженням голови райдержадміністрації від 24.09.2012 р. № 843 містила висновок про погодження документації із землеустрою.

Частиною 6 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації подають клопотання до відповідної районної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане розташування земельної ділянки, погодження землекористувача та висновки конкурсної комісії. Державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України).

Згідно ч. 8 ст. 118 Земельного кодексу України, розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою. Комісія надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні, у разі відмови у погодженні проект повертається.

Відповідно до ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України державна адміністрація з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Як вбачається з матеріалів справи такі положення закону були дотримані, жодних дій, які свідчили б про протиправність дій самих відповідачів щодо отримання ними земельних ділянок не встановлено.

В апеляційній скарзі прокурор посилався на те, що переданням земельних ділянок у власність відповідачам, були порушені права членів колишнього КСП Лисогірське .

Такі посилання не базуються на фактичних обставинах справи та чинному законодавстві з огляду на наступне. Відповідно до статті 5 Земельного кодексу України (редакція 1992 року), земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. До прийняття такого рішення провадиться передача земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, до відання сільської, селищної, міської Ради народних депутатів. Площа земель, що передаються у колективну власність, становить різницю між загальною площею земель, що знаходяться у віданні відповідної Ради і площею земель, які залишаються у державній власності (землі запасу, лісовий фонд, водний фонд, резервний фонд тощо) і у власності громадян. Землі у колективну власність передаються безплатно.

За статтею 6 Земельного кодексу України (редакція 1992 року), громадяни мають право на одержання у власність земельних ділянок для: ведення селянського фермерського) господарства; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); садівництва; дачного і гаражного будівництва.

КСП Лисогірське , колишні члени якого на думку прокурора потребують захисту своїх прав, припинило свою діяльність, на теперішній час відсутній запис у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, тобто припинено існування суб'єкта права власності на майно КСП Лисогірське , у тому числі і на земельні ділянки у зв'язку з припиненням існування відповідного підприємства.

Землі, що перебували у колективній власності КСП Лисогірське не були передані після припинення його існування у власність іншим особам, а отже перебували у державній власності.

З часу припинення КСП Лисогірське пройшов значний проміжок часу, який кількаразово перевищує строк позовної давності, натомість жоден з колишніх членів КСП не звертався за поновленням своїх прав, отже не вважав їх порушеними. До участі в справі вони також не притягалися.

Згідно з витягом з протоколу № 2 рішення загальних зборів членів КСП "Лисогірське" від 18 березня 2000 року було вирішено погодити технічну документацію по складанню схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї), якою передбачений поділ ріллі. Землі зайняті іншими сільгоспугіддями залишити без поділу на земельні частки (паї) в приватній спільній частковій власності співвласників землі. (т.3 а.с.28 та 42).

Розглянувши вказану документацію та протокол Лисогірська сільська Рада Запорізького району 27 квітня 2000 року прийняла рішення № 16 відповідно до якого погодила технічну документацію по складанню схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) відповідно з рішенням загальніх зборів членів КСП (протокол № 2 від 18.03.2000 року.) Рішення ніким не оскаржувалося та є чинним.

Розпорядженням голови районної державної адміністрації від 22.11.2000 року за № 596 було затверджено технічну документацію по складанню схеми поділу земель колективної власності КСП "Лисогірське" (СВК "Лисогірський"). ( т.3 а.с.44).

Згідно з розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації від 22.03.2001 року № 121. було видано сертифікати на право на земельну частку (пай) розміром 3,64 га членам КСП "Лисогірський" згідно додатку за рахунок 50% земель резервного фонду і внаслідок уточнення площ земельних ділянок ріллі колективної власності при розмірах в натурі. Інші землі не розпайовувалися та сертифікати на них не виготовлялися. (т.3 а.с.46-49).

Відтак жодних відомостей про порушення прав колишніх членів КСП позивачем не надано, навіть не зазначено ані про кількість цих членів КСП ані про їх наявність на теперішній час.

Разом з тим, суд першої інстанції правильно зазначив, що згідно з п. 11 ст. 346 Цивільного Кодексу України, право власності припиняється у разі припинення юридичної особи чи смерті власника.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, землі загального користування КСП, що припиняло своє існування, поділу між його членами не підлягали та передавалися до відання відповідних місцевих Рад народних депутатів. Оскільки у відповідності до ст. 3 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) комунальної форми власності у той час не існувало, зазначені землі набували статусу земель державної форми власності, суб'єктами права якої згідно ст. 4 цього кодексу виступали ради народних депутатів.

Факт здійснення такої передачі земель загального користування до відання місцевих рад не потребував обов'язкового документального оформлення у вигляді рішень місцевих рад, зборів членів КСП чи будь-яких інших документів.

Як зазначив суд першої інстанції, відповідно до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України та положень п. 4.1 ст. 84 Земельного кодексу України, згідно з якою у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності, розпорядження вказаною земельною ділянкою належить до повноважень районної державної адміністрації.

За п. 1 ст. 125 Земельного кодексу право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, та його державної реєстрації. Таким документом є державний акт на право власності на земельну ділянку (п. 1 ст. 126 цього Кодексу).

Рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки та заповнення державного акта на право приватної власності на землю (визначену земельну ділянку) здійснюють органи місцевого самоврядування або органи виконавчої влади в залежності від місця знаходження земельної ділянки.

Як було встановлено судом першої інстанції відповідачі по справі вже отримали державні акти на право власності на земельні ділянки, тобто реалізували своє суб'єктивне право власників.

Враховуючи непорушність права власності, суд відмовив у задоволенні позову про визнання зазначених держаків недійсними.

Також судом була звернена увага на те, що прокурор, заявляючи вимоги в інтересах держави фактично обґрунтовує позов тим, що порушені права членів колишнього КСП.

Відповідно до висновку погодження документації із землеустрою № 13 від 08 червня 2012 року зробленого Комісією з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою земельна ділянка, що є державною власністю надавалася у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу (земель сільськогосподарського призначення). У висновку всі обмеження та обтяження земельної ділянки були зазначені. Всі члени комісії вказаний висновок підписали, підписи не відкликані.

Прокурором не було надано жодного доказу, який би свідчив про порушення процедури прийняття розпорядження головою райдержадміністрації, а також не надано підтвердження помилковості наданого висновку.

Крім того, прокурор зазначає, що порушено право не лише колишніх членів КСП, а й Запорізької районної державної адміністрації на передачу цих земельних ділянок в оренду. При цьому, сама районна державна адміністрація в якості позивача до участі в справі не залучена, навпаки в справі приймає участь як відповідач.

Ґрунтуючи висновки, суд першої інстанції правильно послався на практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ від 16.02.2017 (заява № 43768/07) за висновками якої у громадян, які отримали державні акти виникло право власності в розумінні ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції, а відтак ретроспективне анулювання права власності є завжди позбавленням цього права.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з наявних у матеріалах справи доказів, наданих позивачем у відповідності із процесуальним законом, і керувався принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства.

Наведені вище обставини свідчать про те, що суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення, вірно проаналізував норми закону та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог .

Доводи скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області - відхилити.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 24 квітня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: