Постанова

від 05.04.2017 по справі 911/3879/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року Справа № 911/3879/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М., суддівДанилової М.В., Швеця В.О. розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк", м. Київ на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 року у справі господарського суду Київської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Київщина-Інвест", м. Київ до 1. Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк", м. Київ; 2. Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ", м. Київ за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1. Національного банку України, м. Київ; 2. Міністерства фінансів України, м. Київ; 3. Головного управління Держгеокадастру у Київській області, м. Київ; 4. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ провизнання договорів недійсними та витребування земельної ділянки

за участю представників

позивача: Горбайчук Л.В.,

відповідача-1: Рудник І.Ю., Немирська І.А.,

відповідача-2: не з'явився,

третьої особи-1: не з'явився,

третьої особи-2: не з'явився,

третьої особи-3: не з'явився,

третьої особи-4: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київщина-Інвест" (далі за текстом - ТОВ "Київщина-Інвест") звернулось до господарського суду Київської області з позовом до публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" (далі за текстом - ПАТ АБ "Укргазбанк") та публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" (далі за текстом - ПАТ "АКБ "Київ") за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Національного банку України про визнання недійсним Договору про передачу приймаючому банку нерухомого майна неплатоспроможного банку від 06.07.2015 року, укладеного ПАТ "АКБ "Київ" та ПАТ АБ "Укргазбанк", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 4545; визнання недійсним Договору про передачу приймаючому банку нерухомого майна неплатоспроможного банку від 06.07.2015 року, укладеного ПАТ "АКБ "Київ" та ПАТ АБ "Укргазбанк", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 4546; витребування з чужого незаконного володіння ПАТ АБ "Укргазбанк" на користь ТОВ "Київщина-Інвест" земельної ділянки, площею 4, 5141 га, кадастровий номер 3223155400:03:033:0058, що знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський район, смт. Козин, цільове призначення (використання): для ведення особистого селянського господарства та земельної ділянки, площею 1, 0887 га, кадастровий номер 3223155400:03:033:0055, що знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський район, смт. Козин, цільове призначення (використання): для ведення особистого селянського господарства.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.09.2015 року до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів залучено Міністерство фінансів України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.05.2016 року до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів залучено Головне управління Держгеокадастру у Київській області.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2016 року до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Київської області від 07.07.2016 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 року позовні вимоги задоволено повністю: визнано недійсним Договір про передачу приймаючому банку нерухомого майна неплатоспроможного банку від 06.07.2015 року, який укладено ПАТ "АКБ "Київ" та ПАТ АБ "Укргазбанк", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 4546; визнано недійсним Договір про передачу приймаючому банку нерухомого майна неплатоспроможного банку від 06.07.2015 року, який укладено ПАТ "АКБ "Київ" та ПАТ АБ "Укргазбанк", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 4545; витребувано з чужого незаконного володіння ПАТ АБ "Укргазбанк" на користь ТОВ "Київщина-Інвест" земельну ділянку, площею 4, 5141 га, кадастровий номер 3223155400:03:033:0058, що знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський район, смт. Козин, ТІЗ "Грін-Зунд", цільове призначення (використання): для ведення особистого селянського господарства та земельну ділянку, площею 1, 0887 га, кадастровий номер 3223155400:03:033:0055, що знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський район, смт. Козин, ТІЗ "Грін-Зунд", цільове призначення (використання): для ведення особистого селянського господарства.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що оскільки договір міни від 13.08.2009 року в судовому порядку було визнано недійсним з моменту його укладення і рішенням господарського суду Київської області від 05.02.2015 року у справі № 911/5176/14 зобов'язано ПАТ "АКБ "Київ" повернути позивачу земельні ділянки, станом на 06.07.2015 року ПАТ "АКБ "Київ" не був власником спірних земельних ділянок, а тому не мав повноважень на розпоряджання ними, в тому числі і на їх передачу ПАТ АБ "Укргазбанк" на підставі договорів про передачу приймаючому банку нерухомого майна неплатоспроможного банку; враховуючи той факт, що ПАТ АБ "Укргазбанк" не є добросовісним набувачем, а спірні земельні ділянки вибули із власності позивача поза його волею, вважається необхідним застосування віндикації для захисту порушених інтересів позивача та витребування з незаконного володіння ПАТ АБ "Укргазбанк" на користь позивача спірних земельних ділянок.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанції, ПАТ АБ "Укргазбанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 07.07.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

ТОВ "Київщина-Інвест" до Вищого господарського суду України подано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Міністерством фінансів України та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб надіслано до Вищого господарського суду України пояснення на касаційну скаргу, в яких треті особи-2, -4 підтримали доводи касаційної скарги та просили скасувати оскаржувані судові акти і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представники відповідача-1 просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Київської області від 07.07.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 року - скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, а представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові акти - без змін.

Відповідача-2 та третіх осіб згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.08.2009 року ПАТ "АКБ "Київ" (за договором - сторона-1) та ТОВ "Київщина-Інвест" (за договором - сторона-2) укладено Договір міни, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 2303 (далі за текстом - договір міни), згідно з п. 1.1 якого сторона-1 зобов'язується передати у власність належні їй майнові права на нерухоме майно в обмін на належні стороні-2 земельні ділянки, а сторона-2 передає стороні-1 у власність належні їй земельні ділянки в обмін на належні стороні-1 майнові права на нерухоме майно. Міна проводиться з грошовою доплатою.

Відповідно до п. 1.2 Договору міни у власність сторони-1 переходить наступне нерухоме майно: земельна ділянка № 1: площею 4, 5141 га, кадастровий номер 3223155400:03:033:0058, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, ТІЗ "Грін-Зунд" цільове призначення (використання) якої - для ведення особистого селянського господарства; земельна ділянка № 2: площею 1, 0887 га, кадастровий номер 3223155400:03:033:0055, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, ТІЗ "Грін-Зунд" цільове призначення (використання) якої - для ведення особистого селянського господарства.

Пунктом 1.3 Договору міни передбачено, що у власність сторони-2 переходять майнові права на: шість трикімнатних квартир (під № № 271, 222, 264, 284, 278, 277) секції Б в будинку під номером 4-Б, що будується на вулиці Драгомирова в місті Києві.

26.02.2010 року ПАТ "АКБ "Київ" та Національним банком України укладено Договір за реєстровим № 31 про внесення змін до Іпотечного договору від 21.10.2008 року за реєстровим № 262, відповідно до п. 1 якого сторони дійшли згоди про внесення змін до Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 21.10.2008 року за реєстровим № 262 в частині передачі ПАТ "АКБ "Київ" Національному банку України в іпотеку: земельну ділянку площею 4, 5141 га, кадастровий номер 3223155400:03:033:0058 та земельну ділянку площею 1, 0887 га, кадастровий номер 3223155400:03:033:0055, які розташовані на території Київської області, Обухівського району, смт. Козин, ТІЗ "Грін-Зунд".

Згідно з п. 1 Іпотечного договору вказані земельні ділянки належать іпотекодавцю на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії АБ № 304321, виданого Обухівським районним відділенням земельних ресурсів 23.01.2006 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 0048 та на підставі Договору міни, посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу 13.08.2009 року за реєстровим № 2303. Право власності іпотекодавця на земельні ділянки зареєстровано в Поземельний книзі за реєстровими № 995:03:033:0058:001 та № 995:03:033:0058:002.

В подальшому, ПАТ "АКБ "Київ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Київщина-Інвест" про визнання недійсним Договору міни від 13.08.2009 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.07.2011 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2011 року у справі № 6/151 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2011 року у справі № 6/151 касаційну скаргу ПАТ "АКБ "Київ" задоволено частково: рішення господарського суду міста Києва від 21.07.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2011 року - скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "АКБ "Київ" задоволено: визнано недійсним Договір міни від 13.08.2009 року, укладений між ПАТ "АКБ "Київ" та ТОВ "Київщина-Інвест".

Також, ТОВ "Київщина-Інвест" звернулось до господарського суду з позовом до ПАТ "АКБ "Київ" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національного банку України та Міністерства фінансів України про зобов'язання вчинити певні дії, а саме застосування наслідків недійсності Договору міни від 13.08.2009 року.

Рішенням господарського суду Київської області від 05.02.2015 року у справі № 911/5176/14 позовні вимоги ТОВ "Київщина-Інвест" задоволено: зобов'язано ПАТ "АКБ "Київ" повернути ТОВ "Київщина-Інвест" земельну ділянку, площею 4, 5141 га, кадастровий номер 3223155400:03:033:0058, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, ТІЗ "Грін-Зунд", цільове призначення (використання): для ведення особистого селянського господарства та земельну ділянку, площею 1, 0887 га, кадастровий номер 3223155400:03:033:0055, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, ТІЗ "Грін-Зунд", цільове призначення (використання): для ведення особистого селянського господарства; зобов'язано ТОВ "Київщина-Інвест" повернути ПАТ "АКБ "Київ" майнові права на шість трикімнатних квартир (під № № 271, 222, 264, 284, 278, 277) секції Б в будинку під номером 4-Б, що будується на вулиці Драгомирова в місті Києві.

Рішення господарського суду Київської області від 05.02.2015 року у справі № 911/5176/14 набрало законної сили 21.02.2015 року та 25.02.2015 року на примусове виконання зазначеного рішення видано відповідний наказ.

04.03.2015 року головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 46746882 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 25.02.2015 року за № 911/5176/14.

Проте, як встановлено судами, ПАТ "АКБ "Київ" добровільно не виконано наказ господарського суду Київської області від 25.02.2015 року за № 911/5176/14, земельні ділянки позивачу не повернуто.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.02.2015 року № 61 "Деякі питання участі держави у виведенні з ринку ПАТ "АКБ "Київ", відповідно до якої держава в особі ПАТ АБ "Укргазбанк" бере участь у виведенні ПАТ "АКБ "Київ" з ринку шляхом придбання його активів та зобов'язань у разі віднесення Національним банком України ПАТ "АКБ "Київ" до категорії неплатоспроможних.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 24.02.2015 року № 128 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.02.2015 року № 39 "Про запровадження тимчасової адміністрації у АКБ "Київ", згідно з яким запроваджено строком на 3 місяці з 25.02.2015 року по 25.05.2015 року тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "АКБ "Київ".

24.06.2015 року Правління Національного банку України прийнято постанову № 411 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "АКБ "Київ".

25.06.2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення "Про початок процедури ліквідації АКБ "Київ" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку.

06.07.2015 року ПАТ "АКБ "Київ" (за договором - неплатоспроможний банк) та ПАТ АБ "Укргазбанк" (за договором - приймаючий банк) укладено Договір про передачу приймаючому банку нерухомого майна неплатоспроможного банку, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 4546, відповідно до п. 1.1 якого неплатоспроможний банк передає у власність, а приймаючий банк приймає у власність нерухоме майно - земельну ділянку, що належить на праві власності неплатоспроможному банку: земельну ділянку, розташовану: Київська область, Обухівський р-н, смт. Козин, кадастровий номер 3223155400:03:033:0055, реєстраційний номер майна 255412832231, площею 1, 0887 га.

Також, 06.07.2015 року ПАТ "АКБ "Київ" (за договором - неплатоспроможний банк) та ПАТ АБ "Укргазбанк" (за договором - приймаючий банк) укладено договір про передачу приймаючому банку нерухомого майна неплатоспроможного банку, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 4545, відповідно до п. 1.1 якого неплатоспроможний банк передає у власність, а приймаючий банк приймає у власність нерухоме майно - земельну ділянку, що належить на праві власності неплатоспроможного банку: земельну ділянку, розташовану: Київська область, Обухівський р-н, смт. Козин, кадастровий номер 3223155400:03:033:0058, реєстраційний номер майна 255358132231, площею 4, 5141 га.

В п. 1.1 вищевказаних Договорів зазначено, що нерухоме майно, що передається за цим Договором, включено до Реєстру земельних ділянок неплатоспроможного банку, який є складовою частиною Реєстру договорів про здійснення активних операцій та договорів забезпечення, складеному станом на 19.06.2015 року.

Позивач, звернувшись до господарського суду свої вимоги обґрунтував тим, що визнаний у судовому порядку недійсним Договір міни від 13.08.2009 року в силу приписів ст. ст. 216, 236 Цивільного кодексу України є недійсним з моменту його вчинення, у зв'язку з чим укладаючи оспорювані Договори щодо передачі земельних ділянок з кадастровим № 3223155400:03:033:0058 площею 4, 5141 га та кадастровим № 3223155400:03:033:0055 площею 1, 0887 га відповідач в порушення ст. 41 Конституції України, ст. ст. 217, 319, 321 Цивільного кодексу України здійснив розпорядження неналежним йому майном, чим порушив права та законні інтереси позивача, що відповідно до ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання недійсними оспорюваних правочинів з витребуванням такого майна, оскільки відчуження земельних ділянок здійснено особою, яка не мала на це права без згоди власника.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсними договорів про передачу приймаючому банку нерухомого майна неплатоспроможного банку та витребування майна з чужого незаконного володіння, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України, ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та ч. 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України судом може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнане недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За змістом ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно з ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

В частині 1 ст. 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За приписами ч. 2 ст. 373 Цивільного кодексу України право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Згідно з положеннями ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а відповідно до ч. 1 ст. 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Серед способів захисту прав на земельні ділянки приписи ст. 152 Земельного кодексу України визначають і такий, як визнання угоди недійсною.

Як вірно встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, право позивача на спірні земельні ділянки до укладення Договору міни було посвідчено в установленому чинним законодавством порядку згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 304321, виданим Обухівським районним відділом Київської регіональної філії Центр ДЗК 23.01.2006 року, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за № 0048 (далі за текстом - Акт). Акт був виданий Обухівським районним відділом Київської регіональної філії центр ДЗК на ім'я ТОВ "Київщина-Інвест".

Враховуючи, що Договір міни від 13.08.2009 року, укладений ПАТ "АКБ "Київ" та ТОВ "Київщина-Інвест", в судовому порядку визнано недійсним з моменту його укладення, ПАТ "АКБ "Київ" не набувало право власності на спірні земельні ділянки, а, отже, відповідне право наявне у позивача на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 304321, виданого 23.01.2006 року, у зв'язку з чим позивач як законний власник спірних земельних ділянок правомірно звернувся до суду за захистом свого порушеного права шляхом визнання недійсним правочину, на підставі якого здійснено відчуження належного йому майна.

Виходячи з того, що оспорювані Договори про передачу приймаючому банку нерухомого майна (земельних ділянок) неплатоспроможного банку від 06.07.2015 року укладено відповідачем-1 після визнання недійсним Договору міни, тобто розпорядження щодо відчуження земельних ділянок відповідачем-1 здійснено поза волею власника, це є порушенням приписів ст. ст. 316, 319, 321, 203 Цивільного кодексу України, ст. 153 Земельного кодексу України та відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання оспорюваних правочині недійсними.

На підставі таких правочинів власність позивача - земельні ділянки фактично були передані ПАТ АБ "Укргазбанк", що підтверджується реєстраційними записами в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 30.07.2015 року № 41506671 та № 41506099, у зв'язку з чим вимогу про повернення майна заявлено до особи, у якої майно фактично знаходиться.

В п. 2.15 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У зв'язку з цим не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, позовів відповідно до ст. ст. 387 - 390 або глави 83 Цивільного кодексу України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України. При цьому необхідно мати на увазі, що добросовісність набувача майна в силу ч. 5 ст. 12 названого Кодексу презюмується.

Якщо судом буде встановлено, що набувач знав або повинен був знати про наявність перешкод до вчинення правочину, зокрема те, що продавець майна не мав права його відчужувати, це може свідчити про недобросовісність набувача й бути підставою для задоволення позову про витребування у нього цього майна.

Як вірно встановлено господарськими судами, спірне майно - земельні ділянки вибули з володіння власника поза його волею саме внаслідок укладення спірних договорів, а тому відповідні договори підлягають визнанню недійсними за позовом особи чиє право власності вони порушують.

Водночас, судами встановлено, що після віднесення ПАТ "АКБ "Київ" до категорії неплатоспроможного банку, відкликання банківської ліцензії та введення тимчасової адміністрації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в ПАТ "АКБ "Київ" та до укладення спірних правочинів ПАТ АБ "Укргазбанк" було обізнане щодо відсутності у ПАТ АКБ "Київ" права власності на земельні ділянки та необхідність їх повернення позивачу на підставі рішення господарського суду Київської області від 05.02.2015 року по справі № 911/5176/14, а, відтак, і щодо відсутності права розпорядження цим майном, що підтверджується листуванням позивача з відповідачами з приводу виконання рішення суду та повернення земельних ділянок.

Статтею 330 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Враховуючи той факт, що ПАТ "АКБ "Київ" не будучи власником спірних земельних ділянок не мало повноважень розпоряджатися ними, в тому числі і передавати право власності на них ПАТ АБ "Укргазбанк" на підставі Договорів про передачу приймаючому банку нерухомого майна неплатоспроможного банку, що призвело до позбавлення позивача права власності на земельні ділянки площею 4, 5141 га, кадастровий номер 3223155400:03:033:0058 та площею 1, 0887 га, кадастровий номер 3223155400:03:033:0055, останній як законний власник правомірно звернувся з вимогою щодо витребування майна відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України, а не шляхом застосування реституції відповідно ст. 216 Цивільного кодексу України, яка застосовується лише до сторін договору, навіть у тому випадку, коли особа не є власником.

Положеннями ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

В листі Верховного Суду України від 01.07.2013 року "Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ" роз'яснено, що при розгляді спорів про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути власник майна (фізичні, юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема, на підставі цивільно-правових договорів (зберігання, майнового найму тощо), в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, встановлених законом.

Відповідачем у справах цієї категорії є особа, яка на момент подання позову фактично володіє майном без підстав, передбачених законом, адміністративним актом чи договором. Незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і який на її відчуження не має права.

Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках (ст. 388 Цивільного кодексу України), а саме: у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом; у всіх випадках добросовісного заволодіння річчю на підставі безвідплатного договору з особою, яка не мала права на її відчуження.

У разі відчуження майна за відплатним договором відповідно до ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (пункти 1 - 3 зазначеної норми). Наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Добросовісність набуття - це не предмет позову, а одна з обставин, що має значення для справи, яка підлягає доказуванню. У зв'язку з цим не підлягають розгляду позовні вимоги про визнання набувача майна добросовісним, оскільки відповідно до ст. 338 Цивільного кодексу України питання добросовісності набуття майна є одним із фактів, що має значення для вирішення справи.

За таких обставин, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків про те, що з огляду на відсутність у ПАТ "АКБ "Київ" відповідних повноважень на передачу майна позивача, майно вважається таким, що вибуло з володіння власника не з його волі, а шляхом неправомірних дій особи (відповідача-2), яка безпідставно перебрала на себе повноваження власника майна, у зв'язку з чим майно було передане особі (ПАТ АБ "Укргазбанк"), яка була обізнана про відсутність законних прав для розпорядження цим майном, а тому може бути витребувано незалежно від встановлення добросовісності набувача.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для визнання недійсними Договорів про передачу приймаючому банку нерухомого майна неплатоспроможного банку від 06.07.2015 року з огляду на те, що вибуття майна поза волею власника вказує на порушення положень ст. 41 Конституції України, ст. ст. 217, 319, 321 Цивільного кодексу України, що відповідно до ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є правовою підставою для визнання таких правочинів недійсними з витребуванням майна, оскільки земельні ділянки відчужено на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" особою, яка не мала права розпоряджатись таким майном.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що інші доводи ПАТ АБ "Укргазбанк", викладені в касаційній скарзі, зводяться до вільного тлумачення правових норм скаржником, переоцінки наявних у справі доказів та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 року у справі № 911/3879/15 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова В.О. Швець