Постанова

від 18.01.2018 по справі 911/3879/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2018 р. Справа№ 911/3879/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 18 січня 2018 року.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку Укргазбанк

на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 20.10.2017

у справі №911/3879/15 (суддя Карпечкін Т. П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Київщина-Інвест

до 1) Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку Укргазбанк ;

2) Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк Київ

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Національний банк України;

2) Міністерство фінансів України;

3) Головне управління Держгеокадастру у Київській області;

4) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання договорів недійсними та витребування земельної ділянки

В С Т А Н О В И В :

20.10.2017 рішенням (додатковим) Господарського суду Київської області заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Київщина-Інвест про прийняття додаткового рішення у справі №911/3879/15 було задоволено.

Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку Укргазбанк (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1, код 23697280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Київщина-Інвест (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 67-Б, код 32847935) 45309 (сорок п'ять тисяч триста дев'ять) грн. 60 коп. судового збору за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 у справі №911/3879/15.

Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк Київ (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 16-22, код 14371869) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Київщина-Інвест (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 67-Б, код 32847935) 45 309 (сорок п'ять тисяч триста дев'ять) грн. 60 коп. судового збору за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 у справі №911/3879/15.

В обґрунтування прийнятого додаткового рішення суд зазначив, що оскільки в первісному рішенні Господарського суду Київської області від 07.07.2016 №911/3879/15, прийнятому за результатами нового розгляду справи, судом не було вирішено питання щодо розподілу судового збору в розмірі 90 619,20 грн., сплаченого Товариством з обмеженою відповідальністю Київщина-Інвест згідно платіжного доручення №28 від 25.02.2016 за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016, заява Товариства з обмеженою відповідальністю Київщина-Інвест про прийняття додаткового рішення у справі №911/3879/15 підлягає задоволенню, а до стягнення з відповідачів на користь позивача підлягає 90 619,20 грн. судового збору за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 у справі №911/3879/15 по 45 309,60 грн. з кожного.

Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, Публічне акціонерне товариство Акціонерного банку Укргазбанк (далі, Банк) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення (додаткове) Господарського суду Київської області від 20.10.2017 у справі №911/3879/15 скасувати повністю і залишити позов без розгляду повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги Банк зазначив, що виходячи із положень чинного законодавства заява про прийняття додаткового рішення розглядається за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України щодо розгляду позовних заяв. Втім суд, приймаючи до розгляду заяву позивача про прийняття додаткового рішення, не звернув увагу на те, що остання не відповідала вимогам статей 54, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України (на надано доказів на підтвердження повноважень особи, що підписала заяву; заяву направлено не всім учасникам справи; на підтвердження доказів направлення надано лише поштові фіскальні чеки, без опису вкладення; скаржнику не направлено додатків, зазначений у заяві про прийняття додаткового рішення), а тому повинна була бути повернена заявнику на підставі статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Банку було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 апеляційну скаргу Банку прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 18.01.2018.

Представники позивача, відповідача-2 та третіх осіб у судове засідання, призначене на 18.01.2018, не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

15.12.2017 набрав чинності Закон України №2147-VIII від 03.10.2017 Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів .

Відповідно до пункту 9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення учасників справи про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги та з огляду на відсутність передбачених статтею 202 Господарського процесуального кодексу України підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку додаткового рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача, відповідача-2 та третіх осіб.

Згідно з частиною 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог частини 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Представники Банку у судовому засіданні підтримували доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, оскаржене додаткове рішення суду скасувати, заяву про прийняття додаткового рішення залишити без розгляду.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників Банку, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене додаткове рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Господарським судом Київської області розглядалася справа №911/3879/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Київщина-Інвест до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку Укргазбанк та Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк Київ за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Національного банку України, Міністерства фінансів України, Головного управління держгеокадастру у Київській області, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання договорів недійсними та витребування земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.11.2015 у справі №911/3879/15 позов задоволено повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 рішення Господарського суду Київської області від 11.11.2015 скасовано. Постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2016 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Київщина-Інвест задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 та рішення Господарського суду Київської області від 11.11.2015 у справі №911/3879/15 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

За наслідками нового розгляду справи №911/3879/15, 07.07.2016 Господарським судом Київської області прийнято рішення, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2017, яким позов задоволено повністю, визнано недійсним договір про передачу приймаючому банку нерухомого майна неплатоспроможного банку від 6 липня 2015 року, який укладено між Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк Київ та Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком Укргазбанк , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О., зареєстрований в реєстрі за № 4546; визнано недійсним договір про передачу приймаючому банку нерухомого майна неплатоспроможного банку від 6 липня 2015 року, який укладено між Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк Київ та Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком Укргазбанк , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О., зареєстрований в реєстрі за №4545; витребувано з чужого незаконного володіння Публічного акціонерного товариства акціонерного банку Укргазбанк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Київщина-Інвест земельну ділянку площею 4,5141 га, кадастровий номер 3223155400:03:033:0058, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, ТІЗ Грін-Зунд , цільове призначення (використання): для ведення особистого селянського господарства та земельну ділянку, площею 1,0887 га, кадастровий номер 3223155400:03:033:0055, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, ТІЗ Грін-Зунд , цільове призначення (використання): для ведення особистого селянського господарства; стягнуто з Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку Укргазбанк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Київщина-Інвест 37 758 грн. 00 коп. судового збору; стягнуто з Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Київщина-Інвест 37 758 грн. 00 коп. судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи, 17.10.2017 від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Київщина-Інвест надійшла заява про прийняття додаткового рішення.

В обгрунтування вищезазначеної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю Київщина-Інвест зазначило, що за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 останнім було сплачено до Державного бюджету України згідно платіжного доручення №28 від 25.02.2016 90 619,20 грн. судового збору, проте оскільки постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2016 дану касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Київщина-Інвест задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 та рішення Господарського суду Київської області від 11.11.2015 у справі №911/3879/15 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області, у вищезазначеній постанові судом не було вирішено питання щодо розподілу судового збору за подання касаційної скарги. У зв'язку з цим, враховуючи норму статті 88 Господарського процесуального кодексу України, пункт 4.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України заявник просив суд, який прийняв рішення за результатами нового розгляду справи, розподілити судовий збір, сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю Київщина-Інвест за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016.

Відповідно до частини 1 статті 88 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній станом на дату звернення позивача до суду із відповідною заявою та прийняття додаткового рішення у даній справі, господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо: 1) з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення; 2) не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету.

За змістом пунктів 13-16 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 Про судове рішення прийняття додаткового рішення (стаття 88 Господарського процесуального кодексу України) за заявою сторони, прокурора, який брав участь у процесі, або за ініціативою суду здійснюється, як правило, тим же суддею (складом суду), що приймав первісне рішення, за винятком випадків, коли це неможливо з об'єктивних причин (звільнення судді, відсутність його у зв'язку з відпусткою, захворюванням тощо).

Про відхилення заяви сторони чи прокурора щодо прийняття додаткового рішення виносяться ухвала (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Господарським судам слід мати на увазі, що прийняття додаткового рішення допустиме виключно з підстав, передбачених статтею 88 Господарського процесуального кодексу України. Якщо порушується питання про прийняття додаткового рішення з інших підстав, суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви. Порушення вимог цієї статті тягне за собою зміну або скасування додаткового рішення в апеляційному чи у касаційному порядку (пункт 4 частини першої статті 104, стаття 111-10 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський процесуальний кодекс України не встановлює будь-яких обмежень строків подання заяв про прийняття додаткового рішення, виправлення чи роз'яснення його. Тому при розгляді цих заяв господарським судам слід керуватись тими статтями Господарського процесуального кодексу України, які регламентують відповідні строки щодо основного рішення.

Вирішуючи питання щодо розгляду заяв про прийняття додаткового рішення, господарські суди повинні враховувати, в якому порядку розглядалася справа, зокрема, за участю однієї чи обох сторін або за їх відсутності, а також з обставин справи, доводів, наведених у заяві, тощо. При цьому додаткові докази судом не приймаються і оцінка їх не здійснюється.

У залежності від конкретних обставин справи суд може призначити відповідну заяву до розгляду в судовому засіданні, повідомивши учасників судового процесу про час і місце його проведення.

Додаткове рішення підлягає перегляду за правилами Господарського процесуального кодексу України. Суди апеляційної і касаційної інстанцій не вправі перевіряти законність і обґрунтованість первісного судового рішення за заявою, в якій йдеться про перегляд лише додаткового щодо нього рішення, та скасовувати чи змінювати первісне судове рішення за результатами перегляду додаткового рішення.

Судом встановлено, що подана позивачем заява про прийняття додаткового рішення підписана генеральним директором ТОВ Київщина-Інвест ОСОБА_3, копії даної заяви направлені сторонам у справі та третім особам: Національному банку України та Міністерству фінансів України.

Водночас, колегія суддів зазначає, що ні норма статті 88 Господарського процесуального кодексу України, ні вищевказані роз'яснення Вищого господарського суду України не встановлюють жодних конкретних вимог щодо порядку оформлення заяв про прийняття додаткового рішення суду, вимог до документів, які до неї додаються, обов'язку її направлення учасникам справи листом з описом вкладення.

Твердження скаржника, що заява про прийняття додаткового рішення розглядається за правилами щодо розгляду позовних заяв, а тому така заява повинна відповідати вимогам щодо оформлення та порядку подання позовних заяв, а у разі невідповідності повинна бути повернута заявнику на підставі статті 63 Господарського процесуального кодексу України, ґрунтуються на вільному тлумаченні ним норм господарського процесуального права, аналогія щодо застосування яких не допускається.

Повноваження особи, що підписала заяву про прийняття додаткового рішення, генерального директора ОСОБА_3 підтверджуються, зокрема, відомостями, що містяться на сайті Міністерства юстиції України (Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch , є загальнодоступними, та які, відповідно, могли бути перевірені судом першої інстанції у випадку виникнення сумнівів в наявності у підписанта таких повноважень.

З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги Банку є безпідставними та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

У свою чергу, як він зазначив суд першої інстанції із посиланням на пункт 4.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат

Якщо господарський суд не прийняв рішення щодо розподілу судового збору або інших судових витрат чи про повернення судового збору з Державного бюджету України, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також з власної ініціативи він на підставі статті 88 Господарського процесуального кодексу України має право прийняти додаткове рішення (ухвалу, постанову) зі справи, яким вирішити відповідне питання (пункт 4.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України ).

Згідно частини 1 статті 44 Господарського процесуального кодексу України у відповідній редакції судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Отже, оскільки в рішенні Господарського суду Київської області від 07.07.2016 №911/3879/15, прийнятому за результатами нового розгляду справи, судом не було вирішено питання щодо розподілу судового збору в розмірі 90 619,20 грн., сплаченого Товариством з обмеженою відповідальністю Київщина-Інвест згідно платіжного доручення №28 від 25.02.2016 за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Київщина-Інвест про прийняття додаткового рішення у справі №911/3879/15 та обґрунтовано вирішив стягнути з відповідачів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Київщина-Інвест 90 619,20 грн. судового збору за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 у справі №911/3879/15, по 45 309,60 грн. з кожного.

Відповідно до частини 2 статті 88 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній станом на дату подання відповідної заяви та станом на дату прийняття додаткового рішення, додаткове рішення, ухвала можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Аналогічна норма закріплена у частині 5 статті 244 Господарського процесуального кодексу України у редакції, що набрала чинності 15.12.2017.

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на встановлені судом обставини справи та враховуючи вищезазначені норми права, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не ґрунтуються на нормах господарського процесуального законодавства.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає додаткове рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Акціонерного банку Укргазбанк є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 244, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку Укргазбанк на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 20.10.2017 у справі №911/3879/15 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 20.10.2017 у справі №911/3879/15 залишити без змін.

Матеріали справи №911/3879/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко