Рішення

від 04.05.2017 по справі 902/312/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 травня 2017 р.           Справа № 902/312/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Павловій Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Київ

до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради, м.Вінниця

про стягнення 2139868,99 грн заборгованості за послуги зв'язку

За участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність №1486 від 12.12.2016);

відповідача ОСОБА_2 (довіреність б/н від 11.01.2017).

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради 2139868,99 грн боргу по компенсації витрат на надання послуг зв'язку на пільговій основі.

Ухвалою суду від 06.04.2017 порушено провадження у справі №902/312/17 з призначенням судового засідання на 18.04.2017.

18.04.2017 на адресу суду надійшов відзив представника Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради б/н від 18.04.2017 (вх.канц. №06-52/3720/17), яким відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що Департамент соціальної політики Вінницької міської ради, в межах своєї компетенції, є учасником бюджетного процесу, тобто фактично отримує кошти на відшкодування послуг зв'язку від Головного фінансового управління Вінницької облдержадміністрації та перераховує їх позивачу, в терміни визначені постановою Кабінету Міністрів України.

При цьому, кошти перераховуються в межах встановлених на зазначені цілі Законом України про державний бюджет на відповідний рік. Зобов'язання відповідача щодо відшкодування витрат позивача по наданню пільг поставлено в залежність від факту надходження коштів на рахунок відповідача (щомісячних сум субвенцій) і відповідно є неможливим для виконання відповідачем, у випадку відсутності відповідних бюджетних, призначень та ненадходження на рахунок відповідача цільових коштів державних субвенцій.

Видатки на компенсаційні виплати за надані пільги з послуг зв'язку були передбачені ЗУ "Про Державний Бюджет України на 2015 рік.", однак в 2016 році субвенція на зазначені цілі в Державному бюджеті не була передбачена і бюджетні призначення були відсутні.

Також, відповідач в своєму відзиві зазначив, про відсутність бюджетного фінансування на відшкодування пільг в 2016 році та про те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з оплати телекомунікаційних послуг окремим категоріям громадян не передбачено.

18.04.2017 в судовому засіданні оголошено перерву до 04.05.2017 з метою надання представниками сторін додаткових доказів необхідних для вирішення даного спору по суті.

27.04.2017 від представника Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради надійшло клопотання б/н від 27.04.2017 (вх.канц. №06-52/4146/17) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління Державної казначейської служби України у м.Вінниці Вінницької області, мотивоване тим, що згідно п.6 ст.48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Оскільки перерахування сум субвенцій проводиться казначейською службою, на думку відповідача слід залучити в якості третьої особи для надання пояснень щодо надходження коштів субвенції на рахунок відповідача в 2016 року.

Розглянувши клопотання відповідача про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору управління Державної казначейської служби України у м.Вінниці Вінницької області, суд, зважаючи на те, що воно процесуально не узгоджується зі змістом статті 27 ГПК України, залишає його без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами i несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави i предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

В даному випадку, відповідачем не доведено, яким чином судове рішення за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" про стягнення з Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради заборгованості в сумі 2139868,99 грн (у випадку задоволення позову або відмови у позові), може вплинути на права або обов'язки управління Державної казначейської служби України у м.Вінниці Вінницької області у даному судовому процесі.

З огляду на те, що клопотання відповідача є процесуально необґрунтованим та безпідставним залишається судом без задоволення.

В судовому засіданні 04.05.2017 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив в повному обсязі з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи та додані сторонами по справі додаткові документи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що ним за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 надано пільговим категоріям населення м.Вінниці послуги зв’язку на пільговій основі, вартість яких підлягає відшкодуванню за рахунок субвенції з бюджету на суму 2139868, 99 грн.

Листами №06-375 від 16.02.2016, №06-591 від 17.03.2016, №06-791 від 15.04.2016, №06-791 від 15.05.2016, та №06-1176 від 17.06.2016 позивач звертався до відповідача, в яких зазначив про надання розрахунків з відповідним пакетом документів (платіжні доручення, акти звірок, списки пільговиків) по компенсації за пільгове надання телекомунікаційних послуг за лютий, березень, квітень, травень та червень 2016 року.

Розмір витрат на надання послуг зв'язку пільговим категоріям споживачів підтверджується щомісячними розрахунками витрат та актами звірок розрахунків, які наявні в матеріалах справи.

Як вбачається із відзиву на позовну заяву, а також пояснень представника відповідача, наданих в судовому засіданні, Департамент соціальної політики Вінницької міської ради не спростовує факту надання позивачем послуг зв'язку пільговим категоріям населення на суму 2139868,99 грн.

Несплата відповідачем компенсації витрат на надання послуг зв'язку на пільговій основі слугувало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

З урахуванням встановлених обставин суд, розглядаючи вказаний спір, зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини щодо надання послуг зв'язку окремим категоріям споживачів на пільговій основі, та відшкодування витрат за надані послуги розпорядником коштів.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить і ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1, ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частина 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації" визначає, що телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

В Законі України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу" №3551-XII від 22.10.1993, Законі України "Про жертви нацистських переслідувань" №1584-ІІІ від 23.03.2000, Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991, Законі України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус" №203/98-ВР від 24.03.2008 та Законі України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 №2402-ІІІ від 26.04.2001 передбачено надання пільг при оплаті за послуги зв'язку (телекомунікаційні послуги).

Відповідно до вищенаведених законодавчих актів України надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов'язком позивача. При цьому в силу положень Конституції України та Законів України, якими встановлені пільги окремим категоріям громадян, держава взяла на себе обов'язок відшкодовувати витрати підприємств, що такі пільги надають.

Таким чином, надання пільг ґрунтується на принципі відшкодування витрат підприємствам, які надають послуги пільговим категоріям громадян.

За приписами пунктів 2-4 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 року, фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Відповідно до приписів п.п. "б" п.4 ч.1 ст.89 та ст.102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, відповідно до якого головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг.

Пунктом 3 Порядку №256 визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

При цьому реалізацію державної політики у сфері соціального захисту населення на території м.Вінниці здійснює Департамент соціальної політики Вінницької міської ради.

Частиною 4 статті 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про державний бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати на покриття таких зобов'язань не здійснюються.

При цьому, ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України передбачено виключення з вищевказаного положення (спеціальна норма), а саме - бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законом України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Щомісячні суми субвенцій перераховуються на рахунки місцевих бюджетів, відкриті Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у відповідних органах Державної казначейської служби, пропорційно обсягам субвенцій, передбаченим у державному бюджеті для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів м. Києва та Севастополя.

Згідно п.5 ч.3 даного Порядку, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) до 22 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування). Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11 січня 2005.

Пункт 6 вказаного Порядку визначає, що фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, м.Києві та м.Севастополі.

За змістом п.8 згаданого Порядку, отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям; компенсації особам, які згідно із статтями 43 і 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення; компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян; пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування).

Згідно п.10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 року, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

Відповідно до підпункту 6 п.4 ч.1 ст.89 Бюджетного кодексу України, до видатків, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню), пільги окремим категоріям громадян, що надаються: ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

За змістом ч.1 ст.102 Бюджетного кодексу України, видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В силу ч.2 ст.4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ч.1 ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідачем доказів щодо повного проведення розрахунків з позивачем суду не надано.

Згідно ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Доводи відповідача щодо неналежного бюджетного фінансування судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Частина 2 статті 218 ГК України та стаття 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

Згідно з пунктом 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/374/2013 від 18.02.2013, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446, від 15.05.2012 у справі № 3-28гс12 та постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 у справі № 15/5027/715/2011.

За таких обставин, Департамент соціальної політики Вінницької міської ради відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно з частиною 6 статті 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частини 1-4 статті 48 Бюджетного кодексу України.

У листі від 30.06.2011 № 31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, що деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів)".

Також, у листі від 31.08.2016р. за вих. № 31-09010-16-16/24984 Міністерство фінансів України вказує на те, що оскільки Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг звязку, інших визначених законодавством пільг не передбачено, надання вказаних пільг може бути здійснено місцевими органами виконавчої влади за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Отже, позовна вимога позивача про стягнення боргу в розмірі 2139868, 99 грн підлягає задоволенню.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-2 - 4-4, 32 - 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради (21050, м.Вінниця, вул.Соборна, 50, код ЄДРПОУ 38782790) на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м.Київ, бул.Т.Шевченка,18 код ЄДРПОУ 21560766) 2139868, 99 грн боргу по компенсації витрат на надання послуг зв'язку на пільговій основі та 32098,03 грн відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10 травня 2017 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи