Ухвала

від 04.05.2017 по справі 161/1924/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/1924/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А.В. Провадження № 22-ц/773/447/17 Категорія: 47 Доповідач: Карпук А. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів - Бовчалюк З.А., Стрільчука В.А.

секретар Галицька І.П.

з участю: представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

третьої особи ОСОБА_3,

представника третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Гіркополонківської сільської ради, ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_7 про визнання недійсними рішення Гіркополонківської сільської ради та державного акту на право приватної власності на земельну ділянку за апеляційною скаргою третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 лютого 2017 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2016 року позивач ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до Гіркополонківської сільської ради Луцького району Волинської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення Гіркополонківської сільської ради та державного акту на право приватної власності на земельну ділянку покликаючись на такі обставини.

На підставі договору дарування, посвідченого секретарем Гіркополонківської сільської ради 15.03.1983 року № 7 житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності йому та ОСОБА_8

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер, спадкоємцями не оформлене право власності на належну спадкодавцю частку у будинку.

Зазначає, що з надісланих Апеляційним судом Волинської області документів по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_9 до ОСОБА_5, Гіркополонківської сільської ради про визнання недійсним договору дарування житлового будинку та визнання права власності на житловий будинок в травні 2015 року він дізнався, що подарований батьком будинок розташований на земельній ділянці, яка належить іншій особі. З врахуванням зазначених обставин на підставі чинного договору дарування від 15.03.1983 року житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами належить йому та ОСОБА_8, тому для обслуговування даного будинку необхідна земельна ділянка.

За рішенням Гіркополонківської сільської ради від 25.10.1995 року № 33 ОСОБА_10 передано безоплатно у власність земельні ділянки: для обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,12 га, для ведення особистого підсобного господарства площею 0,28 га. Згідно схеми розташування земельної ділянки передачі у власність ОСОБА_10 підлягала земельна ділянка площею 0,43 га в с. Гірка Полонка, в тому числі під житловим будинком, господарськими будівлями і спорудами, які належать на праві власності йому та ОСОБА_8

Вважає, що прийняте рішення Гіркополонківської сільської ради від 25.10.1995 року № 33 та виданий на його підставі 11.01.1996 року державний акт на право приватної власності на земельну ділянку порушують його права як співвласника житлового будинку у зв'язку з чим просив їх скасувати.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 14 лютого 2017 року постановлено позов задовольнити.

Визнати недійсним рішення Гіркополонківської сільської ради від 25.10.1995 року №33 про передачу безоплатно у власність ОСОБА_10 земельних ділянок: для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель в розмірі 0,12 га для ведення особистого підсобного господарства в розмірі 0,28 га.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на землю серії НОМЕР_1, виданий ОСОБА_10 Гіркополонківською сільською радою Луцького району Волинської області 11.01.1996 року та зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 78.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, у якій покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати ухвалити нове про відмову у позові.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 березня 1983 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_5, ОСОБА_8 був укладений договір дарування, згідно якого останнім був подарований в рівних частинах житловий будинок по АДРЕСА_1 (а.с. 12). Даний правочин 15 березня 1983 року посвідчений секретарем сільської ради та зареєстрований в реєстрі за №7. Право власності на зазначений житловий будинок було оформлено за колгоспним двором, головою якого був ОСОБА_10 22 травня 1989 року на підставі рішення Луцької районної ради народних депутатів №118 від 15 травня 1989 року (а.с. 10 матеріалів інвентаризаційної справи №48) (а.с.12).

Право власності на спірний будинок на підставі укладеного договору дарування від 15 березня 1983 року зареєстровано за ОСОБА_5, ОСОБА_8 04.02.1998 року (а.с. 56).

Рішенням Гіркополонківської сільської ради Луцького району Волинської області від 25.10.1995 року за № 33 ОСОБА_10 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель в розмірі 0,12 га та для ведення особистого підсобного господарства в розмірі 0,28 га (а.с. 13).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 27.11.1995 року (а.с. 37).

На підставі матеріалів технічного звіту, 11.01.1996 року Гіркополонківською сільською радою Луцького району Волинської області видано ОСОБА_10 державний акт на право власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_1, площею 0,43 га, для обслуговування житлового будинку і господарських споруд та ведення особистого підсобного господарства, яка розташована на території с. Гірка Полонка Луцького району Волинської області, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 78 (а.с. 70).

Вбачається, що Технічний звіт по видачі державного акту ОСОБА_10 на право приватної власності на земельну ділянку, розташовану на території Гіркополонківської сільської ради виготовлений Центром науково-технічних послуг після смерті землекористувача ОСОБА_10 в 1996 році на підставі заяви, поданої від його імені від 11.01.1996 року, акту погодження меж з суміжними землекористувачами (землевласниками) складеного Гіркополонківською сільською радою 11.01.1996 року, схеми розташування земельної ділянки, розрахунку площ земельної ділянки та експлікації земель (а.с. 97-101).

Спадщину після смерті ОСОБА_10 прийняла його дружина ОСОБА_11

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_11 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 26.04.2004 року.

За життя ОСОБА_11 23.11.1998 року склала заповіт, яким все своє майно в тому числі і спірну земельну ділянку, яка була передана у власність спадкодавця ОСОБА_10 оспореним рішенням Гіркополонківської сільської ради від 25.10.1995 року № 33, заповіла своїй дочці ОСОБА_2

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24.11.2004 за № 1 -1967 ОСОБА_2 видані державні акти на право власності на земельну ділянку: серії НОМЕР_4 на земельну ділянку площею 0,12 га кадастровий номер НОМЕР_5 для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, серії НОМЕР_6 на земельну ділянку площею 0,3097 гакадастровий номер НОМЕР_7 для ведення особистого селянського господарства (а.с. 19, 20).

18.10.2005 року ОСОБА_2 продала земельну ділянку та незавершений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1 ОСОБА_7.(а.с. 203), а він, у свою чергу, 16.06.2015 року продав земельну ділянку своїй тещі - ОСОБА_3, а житловий будинок по АДРЕСА_1, який розташований на цій земельній ділянці подарував їй (а.с.203 -210).

Згідно з погосподарськими книгами Гіркополонківської сільської Ради за 1983- 1985 роки, 1986-1990, 1991 роки господарство ОСОБА_10 віднесено до соціальної групи колгоспний двір За будинком числиться земельна ділянка площею 0.43 га. Наведене встановлено також рішенням апеляційного суду Волинської області від 21.05.2015 року у справі № 161/19330/14-ц (а.с. 21-23, 9-11).

У погосподарських книгах за 2001-2005 роки зроблено відмітку про те, що співвласниками будинку, 1967 року забудови, є ОСОБА_8, ОСОБА_5, на підставі договору дарування від 15.03.1983 року, проживає у будинку ОСОБА_11

Встановлено, що рішенням виконавчого комітету Гіркополонківської сільської ради від 12.04.1983 року ОСОБА_10 на власній присадибній ділянці дозволено будувати житловий будинок. Площа земельної ділянки для цієї мети становить 0.08 га. (а.с.55). Тобто, це незавершений будівництвом житловий будинок 1985 року забудови, по АДРЕСА_1, до будівництва якого ОСОБА_10 приступив після дарування старого будинку своїм синам, і який після смерті ОСОБА_10 успадкувала його дружина ОСОБА_12, а після її смерті - ОСОБА_2 і за цим незавершеним житловим будинком було закріплено 0.08 га землі (а.с.67 - 78).

На даний час договір дарування жилого будинку 1967 року забудови по вулиці АДРЕСА_1, від 15.03.1983 року, є чинним. Оскільки на час його укладення чинним законодавством не передбачалось обов'язку реєстрації права власності, цей договір є правовстановлюючим документом, який підтверджує право власності позивача ОСОБА_5 на ? частину житлового будинку 1967 року забудови, по АДРЕСА_1 (а.с. 12,56).

На час укладення зазначеного договору дарування питання землекористування врегульовано ЗК УРСР в редакції від 08.07.1970. Згідно з нормами ст. 70 цього Кодексу набуття права власності на жилий будинок і господарські будівлі, належні до цього колгоспному двору, не дає права на користування присадибною земельною ділянкою в розмірі, яким користувався колгоспний двір.

Надання присадибних земельних ділянок членам колгоспу, які набули право власності на жилий будинок і господарські будівлі, провадиться в порядку, визначеному статтями 63, 64 цього Кодексу.

Якщо особа, яка набула право власності на жилий будинок і господарські будівлі, не є колгоспником, земельна ділянка їй може бути надана в порядку і розмірах, передбачених статтями 77, 78 і 106 1 цього Кодексу.

Оскільки ОСОБА_5 не належав до категорії громадян, яким за законом чинним на час набуття у власність будинку могла бути надана у користування земельна ділянка, землекористувачем земельної ділянки продовжував бути його батько - ОСОБА_10, хоча він і не був власником житлового будинку 1967 року забудови.

Постановою Верховної Ради України від 18.12.1990 року № 562-12 було введено в дію Земельний Кодекс України, який набув чинності з 15.03.1991 року.

Згідно з ч.3 Постанови Верховної Ради України в редакції закону № 2536- ХІІ від 03.07.1992 року, до земельних відносин, що виникнуть до 15.03.1991 року Земельний Кодекс УРСР застосовується до тих прав і обов'язків, які виникнуть після введення Кодексу у дію.

Відповідно до норм ст. 6 цього Кодексу громадянам України гарантувалось право на одержання у власність земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка).

Тобто у тому разі, коли згідно з Земельним кодексом в редакції 1970 року питання про надання землі новому власникові будівлі мало вирішуватись відповідними компетентними органами, але не було вирішено до 15 березня 1991 року щодо осіб, до яких на цю дату перейшло право власності на будівлі від осіб, що були користувачами земельних ділянок, де розташовані ці будівлі, питання про закріплення ділянок та їх розмір вирішується відповідними місцевими радами.

Отже, ОСОБА_5, як співвласник житлового будинку набув права звернення до Гіркополонківської сільської ради про надання йому у встановленому законом порядку земельної ділянки для обслуговування належної йому частини будинку.

Це право гарантоване також нормами чинного на даний час Земельного Кодексу, якими передбачено цілісність об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій він розміщений (ст. 120 чинного ЗК України).

Проте, Гіркополонківської сільська рада, прийнявши рішення від 25.10.1995 року № 33 про передачу у власність ОСОБА_10 - колишнього власника будинку по АДРЕСА_1 земельної ділянки, на якій розташований будинок, співвласником якого є позивач ОСОБА_5, порушила таке право позивача, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про скасування цього рішення.

Також передача ОСОБА_5 у власність земельної ділянки, на якій розташований будинок, який належить на праві власності іншим особам, суперечить положенням ч. 5, 6 ст. 17 ЗК України 1990 року.

Отже, право позивача на земельну ділянку для обслуговування належної йому частини будинку є порушеним і підлягає захисту з наведених вище підстав.

Помилкове посилання суду на положення ч.І ст. 30 ЗК України, як на підставу виникнення права на земельну ділянку у позивача, не впливає на правильність прийнятого рішення.

Визнаючи недійсним державний акт суд першої інстанції правомірно виходив з положень Земельного Кодексу у редакції Закону № 561-XII та ч. 2 ст. 9 ЦК України (в редакції 1963 року).

Зокрема, відповідно до ст. 22 Земельного Кодексу України в редакції закону № 561-XII право власності на землю або користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Згідно ст. 23 Земельного Кодексу України в редакції закону № 561-XII документом, що посвідчує право користування землею є державний акт, який видається і реєструється сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Згідно з ч.2 ст. 9 ЦК України в редакції 1963 року правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється з смертю.

Оскільки за життя ОСОБА_10 не одержав державного акта на право приватної власності на землю, він не став власником земельної ділянки по АДРЕСА_1, а видача правовстановлюючого документа на його ім'я після смерті, суперечить ст. 9 ЦК України в редакції 1963 року.

Висновок суду про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності грунтується на Законі та відповідає встановленим обставинам.

Також є правильною вказівка суду про можливість застосування строку позовної давності лише з заявою сторони -позивача або відповідача у справі, а не третьої особи (стаття 267 ч.4, стаття 30 ЦПК України).

Оскільки відповідно до ч.3 ст. 58 ЦПК України суд бере до розгляду докази, які стосуються предмета спору, апелянт безпідставно вказує про необхідність дослідження журналу вчинення нотаріальних дій Гіркополонківської сільської ради щодо посвідчення та реєстрації договору дарування. Предметом спору у даній справі є рішення сільської ради про передачу земельної ділянки у власність, а не договір дарування. З цих підстав також не має правового значення довідка Гіркополонківської сільської ради про вчинення реєстрації договору дарування реєстрі за № 5, а не за № 7

Інші доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування рішення суду і зводяться до суб'єктивної оцінки обставин справи.

Керуючись ст.303,304,307, 308, 314, 315 ЦПК України колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 лютого 2017 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий

Судді: