Ухвала

від 10.05.2017 по справі 333/6712/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа № 333/6712/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/778/617/17

Єдиний унікальний № 333/6712/16-к Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1

Категорія ст. 382. 1КК України Доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі суддів:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12016080040005812 відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженому у м. Запоріжжя, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не одруженому, який не має на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , який офіційно не працевлаштований, раніше судимий:

1) 26.07.20.13 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.1 ст.128 КК України, засудженого до 2 років обмеження волі, з випробувальним терміном 2 роки,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_7 ,

за апеляційною скаргою процесуального прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

в апеляційній скарзі процесуальний прокурор зазначає, що ухала суду підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Виносячи оскаржувану ухвалу судом зазначено, що слідчий необґрунтовано в обвинувальному акті виклав обставини що ненадання ОСОБА_6 відомостей в декларації про доходи та майно боржника у виконавчому провадженні, яку він, зі слів захисника, взагалі не подавав. Таким чином, суд вийшов за межі власних повноважень, вдавшись до дослідження доказів, питання про дослідження яких не має вирішуватись у підготовчому судовому засіданні.

Суд в своїй ухвалі фактично не зазначив жодного порушення, передбачених статтею 291 КПК України вимог щодо змісту обвинувального акту. З огляду на викладене вважає, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 складено з дотриманням усіх вимог, передбачених ст. 291 КПК України. Вважаю, що ухвала Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.01.2017 про повернення обвинувального акту прокурору є незаконною та не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Просить ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.01.2017 про повернення обвинувального акту відносно ОСОБА_6 прокурору скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Призначити нове підготовче судове засідання у тому ж суді першої інстанції в іншому складі суду.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги;прокурора, який підтримав апеляційну скаргу; перевіривши матеріали провадження, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга процесуального прокурора підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, повернуто прокурору, яку такий, що не відповідає вимогам КПК України.

Згідно зі змістом судового рішення, до суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 , за наслідками перевірки якого судом встановлено наступне.

В обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_8 період часу з 2013 по 2016 роки будучи офіційно працевлаштованим у ТОВ «Оптукрпром-ВР» (ЄДРПОУ 36517589), ТОВ «Адмет-Груп» (ЄДРПОУ 37350218), ТОВ «Геус-Груп» (ЄДРПОУ 39373129), отримав заробітну плату на загальну суму 62 247, 16 гривень. Однак, маючи прямий умисел на не виконання вироку суду, що вступив в законну силу, перебуваючи, протягом всього вищезазначеного часу без зміни постійного місця мешкання чи реєстрації, по АДРЕСА_1 , ігноруючи вимоги п.2 ч.6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 18.01.2013, а також п.4 ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016, з метою приховування отриманого прибутку, не повідомив виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини, тобто протягом зазначеного часу умисно не виконував вирок суду №333\1746\13-к від 26.07.2013 в частині стягнення з нього суми витрат на лікування потерпілого ОСОБА_9 в розмірі 15 063, 44 гривень, на користь Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги». В формулюванні обвинувачення не зазначено чітко час коли виник умисел на не виконання вироку у обвинуваченого не зазначено дати набрання законної сили вироку суду. Вказано на відомості в декларації про доходи та майно боржника, яку з пояснень захисника обвинуваченого ОСОБА_6 ніколи не заповнював. Крім того, не зазначено, в який саме період ОСОБА_6 працював на ТОВ «Оптукрпром-ВР» та ТОВ «Адмет-Груп», на якій посаді, яку заробітну плату отримував на кожному із підприємств і на підставі яких відомостей зазначено отримано заробітну плату.

Колегія суддів вважає, що ухвала районного суду підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Згідно до ч. 1 ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим.

Відповідно до ч. 2 цієї статті обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.

Згідно до ч. 3 ст. 291 КПК України обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

Відповідно до ч. 4 цієї статті до обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування; 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного. Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

Згідно з зазначеною нормою закону обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обов`язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: 1) фактичних обставин кримінального правопорушення; 2) правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва "формула обвинувачення"); 3) формулювання обвинувачення. При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Аналіз змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, свідчить про те, що він відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

За ч. 1 ст. 382 КК України склад злочину є формальним, бо його об`єктивна сторона вичерпується в даному випадку бездіяльністю (невиконанням), і саме з цього моменту злочин визнається закінченим та набуває триваючого характеру. Невиконання судового акта це бездіяльність, що полягає у незастосуванні передбачених законом і судовим актом заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо суб`єкт був зобов`язаний і мав реальну можливість виконати судовий акт.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у міжнародних джерелах права, зокрема в Конвенції, йдеться про те, що однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до пункту "а" частини третьої статті 6, є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього. Практика Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи ("Девеер проти Бельгії" від 27 лютого 1980 року).

Конкретності саме змісту обвинувачення стосується й рішення Європейського суду у справі "Маттоціа проти Італії" від 25 липня 2000 року, на яке міститься посилання у заяві прокурора до Верховного Суду України, що відображає послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття "обвинувачення" національними судами.

З матеріалів розглядуваного кримінального провадження убачається, що вимоги закону щодо викладу фактичних обставин та правової кваліфікації дотримано. Обставини, які, відповідно до частини першої статті 91 КПК, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, викладено чітко і конкретно.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Що стосується обвинувального акта щодо ОСОБА_6 , то наведені в ньому фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою. З огляду на це конкретність викладення фактичних обставин у даному провадженні, а отже, і обвинувачення ОСОБА_6 не викликає сумнівів.

Зважаючи на наведене, немає підстав стверджувати, що зміст обвинувачення є неконкретним, а тому належить визнати необґрунтованими доводи суду зокрема про те, що в формулюванні обвинувачення не зазначено чітко час коли виник умисел на не виконання вироку у обвинуваченого не зазначено дати набрання законної сили вироку суду; вказано на відомості в декларації про доходи та майно боржника, яку з пояснень захисника обвинуваченого ОСОБА_6 ніколи не заповнював; крім того, не зазначено, в який саме період ОСОБА_6 працював на ТОВ «Оптукрпром-ВР» та ТОВ «Адмет-Груп», на якій посаді, яку заробітну плату отримував на кожному із підприємств і на підставі яких відомостей зазначено отримано заробітну плату, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке може перешкодити судам різних інстанцій ухвалити законні та обґрунтовані рішення, й таким, що є підставою для їх скасування.

Між тим, довід прокурора про те, що дане кримінальне провадження повинен розглядати суд першої інстанції в іншому складі суддів є необґрунтованим, оскільки суперечить вимогам ст. ст. 75, 76 КПК України.

За таких обставин, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала місцевого суду скасуванню, з направленням матеріалів кримінального провадження до того ж суду на новий розгляд в тому ж складі суддів зі стадії підготовчого судового провадження.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України колегія суддів,

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу процесуального прокурора у кримінальному провадженні задовольнити частково, а ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2017 року, якою повернуто прокурору обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, скасувати та призначити розгляд у суді першої інстанції в тому ж складі суддів зі стадії підготовчого судового провадження.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді: