Постанова

від 10.05.2017 по справі 904/10379/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2017 року Справа № 904/10379/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Березкіної О.В., Іванова О.Г.,

секретар судового засідання : Абадей М.О.,

представники сторін :

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №б/н від 15.11.2016 року;

від відповідача: представник не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сировинна компанія України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2017 року у справі № 904/10379/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Кластер", м. Дніпро

до відпоідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сировинна компанія України", м. Дніпро

про стягнення 111 464 грн.,

ВСТАНОВИВ :

В листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Кластер" (надалі - ТОВ "НВП "Кластер") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сировинна компанія України" (надалі - ТОВ "Сировинна компанія України") на свою користь 111 464 грн. заборгованості.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2017 року у справі №904/10379/16 (суддя Ярошенко В.І.) позов задоволено; з ТОВ «Сировинна компанія України» на користь ТОВ "НВП "Кластер" стягнуто 111 464 грн. основного боргу та 1 671 грн. 97 коп. судового збору.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що:

- судом першої інстанції не досліджено, а позивачем не надано жодної специфікації до договору, що є підставою пред'явленого позову, в якій би був за спірними поставками визначений порядок та строки оплати товару;

- подані позивачем рахунки, довіреності та видаткові накладні не є належними доказами поставки товару за договором №1/9/15 від 01.09.2015 року, оскільки сторони не погодили в ньому найменування, ціну та порядок оплати, що є істотними умовами договору купівлі-продажу;

- суд першої інстанції прийняв рішення без перевірки усіх позадоговірних правовідносин, що мали місце між сторонами.

Апелянт на виклик суду двічі не з'явився, за його клопотанням ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 року розгляд справи №904/10379/16 було відкладено. Про необхідність надання суду додаткових пояснень по суті спору або доказів відповідачем не вказано, з огляду на що колегія суддів вважає можливим переглянути справу в апеляційному порядку за його відсутності.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими та безпідставними.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «НВП «Кластер» (позивач, продавець) та ТОВ «Сировинна компанія України» (відповідач, покупець) укладений договір купівлі-продажу №1/9/15 від 01.09.2015 року (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується продати, а покупець зобов'язується купити товар в асортименті, у кількості, у строки, зазначені у специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п. 3.1, п. 5.2 договору умови поставки, оплати та відповідні строки товару зазначаються у специфікаціях до цього договору.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 239 704 грн., що підтверджується видатковими накладними №61 від 21.09.2016 року на суму 39 240 грн., №62 від 21.09.2016 року на суму 89 000 грн., №63 від 27.09.2016 року на суму 89 000 грн., №65 від 06.10.2016 року на суму 22 464 грн., підписаними сторонами та скріпленими їх печатками.

Заперечення апелянта стосовно здійснення поставки позивачем спірної продукції не за договором №1/9/15 від 01.09.2015 року колегія суддів до уваги не приймає, оскільки у вищезазначених накладних є посилання саме на цей договір та відповідні рахунки на її оплату.

Відповідно до п.1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 Цивільного кодексу України).

Позивач посилається на часткову оплату відповідачем отриманого товару, до стягнення ним пред'явлений борг в розмірі 111 464 грн.

Відповідачем не подано доказів оплати спірної заборгованості, тому колегія суддів позов вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Щодо наявності підстав вважати договір неукладеним внаслідок того, що сторонами не узгоджені найменування товару, ціну та порядок оплати, слід зазначити, що, у відповідності до ч.8 ст. 181 Господарського кодексу України, в разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся); однак якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України. В даному випадку відповідач отримав товар за накладними, в яких зазначені найменування товару та його ціна, та частково його сплатив, що свідчить про виконання умов договору сторонами, внаслідок чого отриманий товар має бути сплачений з моменту його прийняття, про що зазначено вище.

Існування між сторонами інших позадоговірних відносин належними та допустимими доказами у відповідності до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу апелянтом не доведено. До того ж, предметом позову у справі є стягнення заборгованості саме за договором №1/9/15 від 01.09.2015 року та позивачем доведено, що товар поставлений відповідачу на його виконання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову, внаслідок чого оскаржуване рішення слід залишити без змін.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сировинна компанія України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2017 року у справі № 904/10379/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя О.В. Березкіна

Суддя О.Г. Іванов

(Повний текст постанови складено 11.05.2017 року).