Постанова

від 03.05.2017 по справі 917/996/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" травня 2017 р. Справа № 917/996/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Бєлкіній О.М.

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_1 (дов. б/н від 12.05.2016)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат", м. Гадяч, Полтавська область (вх. №702 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 24.01.17 у справі № 917/996/16

за позовом ТОВ "Фудтек", м. Васильків, Київська область

до ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат", м. Гадяч, Полтавська область

про стягнення 1 845 271,78 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 24.01.2017 у справі № 917/996/16 (суддя Киричук О.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудтек" 1 083 359,00 грн. основної заборгованості, 217 305,01 грн. пені, 15 489,70 грн. 3% річних, 56 803,58 грн. інфляційних, 20 594,36 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині - у позові відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду Полтавської області від 24.01.2017 у справі № 917/996/16 не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що постачальник (позивач) не надав покупцеві оформлених належним чином видаткових накладних та товаросупровідних документів, в зв'язку з чим ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат", скориставшись своїм правом, призупинило оплату товару за договором, що, на думку відповідача, виключає порушення законних прав позивача та тягне за собою відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки є наслідком порушення умов договору самим позивачем. Відповідач також посилається на те, що строк виконання зобов'язання ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат" з оплати поставленого позивачем товару не настав за відсутністю видаткових накладних та товаросупровідних документів.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає рішення законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу відповідача такою, що задоволенню не підлягає. Позивач зазначає про дотримання умов договору, підтвердження факту поставки товару, про що свідчать видаткові накладні, які містять підписи сторін та печатки обох підприємств. Позивач вважає, що матеріалами справи та судом підтверджено, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання в частині оплати партій товару, в результаті чого заборгував відповідачу 1 083 359,00 грн., в зв'язку з чим у відповідача також виникло грошове зобов'язання по оплаті штрафних санкцій в розмірі 217 305,01 грн. пені, 489,70 грн. - 3% річних, 56 803,58 грн. інфляційних.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2017 розгляд справи відкладено на 24.04.2017 для надання сторонами додаткових доказів та пояснень у справі.

24.04.2017 позивач надав додаткові пояснення щодо спірної поставки разом з документальним обґрунтуванням суми невиконаного основного зобов'язання відповідача та розрахунком інфляційних, річних та штрафних санкцій.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 розгляд справи відкладено на 03.05.2017.

В призначене судове засідання позивач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 4 серпня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФУДТЕК» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Овруцький молочноконсервний комбінат» (відповідач), укладено договір поставки № 321-ОМК (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передавати у власність покупцю товар, вид, кількість, вартість, якість якого визначаються відповідно до порядку, передбаченого положеннями договору, а покупець зобов'язується приймати товар та здійснювати його оплату.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що за період з 29.10.2015 по 14.04.2016, на виконання умов договору ним поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних на загальну суму 1 744 626,00 грн.

В підтвердження вказаного позивачем надані наступні видаткові накладні: видаткова накладна № 494 від 29 жовтня 2015 року на суму 311160,00 грн., видаткова накладна № 512 від 05 листопада 2015 року на суму 288 318,00 грн., видаткова накладна № 524 від 13 листопада 2015 року на суму 257 256,00 грн., видаткова накладна № 532 від 19 листопада 2015 року на суму 156 240.00 грн., видаткова накладна № 541 від 23 листопада 2015 року на суму 89 544,00грн., видаткова накладна № 549 від 26 листопада 2015 року на суму 221 340 грн., видаткова накладна № 563 від 7 грудня 2015 року на суму 222 120,00 грн., видаткова накладна № 32 від 3 лютого 2016 року на суму 96 528.00 грн., видаткова накладна № 176 від 14 квітня 2016 року на суму 102 120,00 грн.

Проте відповідач за вказаний період лише частково оплатив вартість отриманого товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача у розмірі 570 000, 00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

За даними позивача, сума невиконаного основного зобов'язання станом на 08.06.2016 складає 1 553 957,00 грн.

24.01.2016 позивачем подана заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої станом на 24.01.2017 розмір основного боргу відповідача складає 1 083 359 грн., з урахуванням залишку оплачених відповідачем в сумі 30 052,00 грн. та повернення товару на суму 61215,00 грн.

Крім того, в зв'язку з простроченням оплати товару та на підставі п. 5.3 договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 218915,70 грн., а також на підставі ст. 625 ЦК України 56 818,04 грн. інфляційних втрат та 15 581,04 грн. - 3% річних.

За таких обставин, у відповідності з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт поставки товару та його отримання відповідачем, останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати поставленого товару або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 083 359,00 грн. за отриманий ним товар.

Також, зважаючи на те, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання, а також здійснивши перерахунок заявлених до стягнення суми пені, 3% річних та інфляційних, суд першої інстанції задовольнив частково позовні вимоги в зазначеній частині, стягнувши з відповідача 217 305,01 грн. пені, 15489,70 грн. - 3% річних, 56803,58 грн. інфляційних втрат.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів встановила наступне.

Так, за своєю суттю між сторонами склалися відносини з поставки товару за договором поставки № 321-ОМК від 04.08.2014 року.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що одна сторона - постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що кореспондується з положеннями ст. 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Здійснив аналіз наявних матеріалів справи, колегія суддів встановила, що на виконання укладеного договору за період з 29.10.2015 по 14.04.2016 позивачем поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних на загальну суму 1744626,00 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: видаткова накладна № 494 від 29 жовтня 2015 року на суму 311160,00 грн., видаткова накладна № 512 від 05 листопада 2015 року на суму 288 318,00 грн., видаткова накладна № 524 від 13 листопада 2015 року на суму 257 256,00 грн., видаткова накладна № 532 від 19 листопада 2015 року на суму 156 240.00 грн., видаткова накладна № 541 від 23 листопада 2015 року на суму 89 544,00грн., видаткова накладна № 549 від 26 листопада 2015 року на суму 221 340 грн., видаткова накладна № 563 від 7 грудня 2015 року на суму 222 120,00 грн., видаткова накладна № 32 від 3 лютого 2016 року на суму 96 528.00 грн., видаткова накладна № 176 від 14 квітня 2016 року на суму 102 120,00 грн. (а.с.13-21, т. 1).

Дослідивши надані позивачем копії видаткових накладних, колегія суддів вважає, що вони повністю відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять обов'язкові реквізити первинних документів, зокрема: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис осіб, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, вказані видаткові накладні засвідчені печаткою підприємств позивача та відповідача, містять посилання на договір № № 321-ОМК від 04.08.2014 року. Крім того, видаткові накладні містять дату їх складання, яка є підставою для визначення строку виконання покупцем обов'язку щодо оплати за отриманий товар. Як вбачається зі змісту видаткових накладних, засвідчених печаткою підприємства відповідача, товар від імені останнього отримано уповноваженою особою, будь-яких відомостей про незаконне використання печатки ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат" матеріали справи не містять.

В зв'язку з чим, колегія суддів приймає надані позивачем видаткові накладні в якості належних доказів на підтвердження здійснення поставки позивачем товару за договором та його отримання відповідачем.

Наведені відповідачем доводи про те, що позивачем не надано документів, що підтверджують факт поставки товару і є невід'ємними додатками договору, зокрема: товарно-транспорті накладні, документи, що засвідчують якість та безпечність товару, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, судом оцінюються критично, оскільки сам відповідач в ході розгляду справи не заперечував здійснення позивачем поставок за видатковими накладними, перелік яких наведений вище, та отримання ним товару за цими накладними як покупцем. До того ж, факт здійснення господарських операцій за вказаними накладними підтверджується фактичним перерахуванням грошових коштів позивачу.

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права , підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Таким чином, оскільки факт поставки товару відповідачу за договором є доведеним та підтвердженим належними доказами, тому у відповідача в будь-якому випадку виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару.

П.2.3. договору передбачено, що датою поставки партії товару є дата прийняття товару покупцем, що підтверджується підписом уповноваженого представника покупця чи транспортної організації (перевізника) (залежно від погоджених сторонами базових умов постачання товару) у накладній. Право власності на товар, а також всі ризики випадкової загибелі, пошкодження товару переходять до покупця, з моменту фактичного отримання товару покупцем та підписання уповноваженим представником покупця видаткових накладних.

Згідно п.3.1. договору покупець здійснює оплату вартості товару за ціною вказаною у видатковій накладній, що є невід'ємною частиною цього договору. Ціна товару включає вартість маркування, пакування, безповоротної тари, навантаження на транспорт покупця та доставки товару. Вартість товару включає ПДВ.

Відповідно до п.3.3. договору оплата товару здійснюється покупцем на підставі видаткової накладної, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника впродовж 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання покупцем товару та належним чином оформлених товаросупровідних документів (п.2.4. цього договору).

З огляду на визначений у договорі порядок розрахунку, зобов'язання по оплаті отриманого товару відповідача виникло по закінченню 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання відповідної накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару за договором поставки виконав частково та з порушенням строків, визначених договором, що підтверджується наступними документами: банківська виписка від 13.11.2015 на суму 100 000,00 грн., банківська виписка від 18.11.2015 на суму 100 000,00 грн., банківська виписка від 26.11.2015 на суму 50 000,00 грн., банківська виписка від 04.12.2015 на суму 120 000,00 грн., банківська виписка від 02.02.2016 на суму 100 000,00 грн., банківська виписка від 13.04.2015 на суму 100 000,00 грн.

Також, в матеріалах справи наявні докази часткового повернення товару вартістю 61 215 грн. (накладна № 3 від 12.02.2016).

Крім того, суд враховує як доказ часткової сплати відповідачем залишок коштів у розмірі 30 052,00 грн., що сплачені за платіжними дорученнями № 7623 від 30.06.2016 на суму 50 000, 00 грн. та № 1858 від 11.07.2016 на суму 50 000, 00 грн.

При цьому, як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, дані кошти враховані в рахунок сплати вартості товару за поставками, що відбулися після подання позову, залишок коштів у розмірі 30 052,00 грн. врахований при визначенні ціни позову (згідно заяви про зменшення позовних вимог від 24.01.2017). Колегія суддів вважає, що такий порядок зараховування сплачених відповідачем сум на погашення більш раннього існуючого боргу за вказаним договором, узгоджується з вимогами чинного законодавства, зокрема з частиною 534 ЦК України.

За даних обставин, розмір основної суми боргу відповідача становить 1 083 359 грн., що є різницею між вартістю одержаної відповідачем продукції та розміром здійсненої відповідачем оплати за товар, залишком оплачених коштів в сумі 30 052 грн. та повернення товару на суму 61215 грн., а саме: 1 744 626,00 - 570 000,00 - 30 052,00 - 61215,00 = 1 083 359 грн.

Таким чином, підсумовуючи викладене, судом апеляційної інстанції на підставі ретельної правової оцінки наявних у справі документів: договору, видаткових накладних, інших матеріалів справи достеменно встановлено та відповідачем належними доказами не спростовано суму основної заборгованості за договором в розмірі 1 083 359 грн., в зв'язку з чим позовні вимоги в зазначеній частині є обґрунтованими та такими, що правомірно визнані судом першої інстанції такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що факт невиконання та прострочення грошового зобов'язання відповідачем є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, які правомірно задоволені судом першої інстанції в розмірі 15 489,70 грн. та 56 803,58 грн. інфляційних відповідно.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у розі порушення боржником зобов'язання.

За приписами п.6. ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п. 5.3 договору сторони встановили, що за прострочення в оплаті товару постачальник має право вимагати від покупця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

На підставі вказаного позивачем заявлено до стягнення 218915,70 грн. пені за прострочення оплати товару, у тому числі:

- видаткова накладна № 494 від 29 жовтня 2015 року на суму 311160,00 грн.: період нарахування пені з 29.11.2015 по 04.12.2015р. (7 днів прострочення);

- видаткова накладна № 512 від 05 листопада 2015 року на суму 288 318,00 грн.: період нарахування пені з 07.12.2015 по 08.06.2016 (187 днів прострочення);

- видаткова накладна № 524 від 13 листопада 2015 року на суму 257 256,00 грн.: період нарахування пені з 14.12.2015 по 08.06.2016 (178 днів прострочення);

- видаткова накладна № 532 від 19 листопада 2015 року на суму 156 240,00грн.: період нарахування пені з 20.12.2015 по 08.06.2016 (173 днів прострочення);

- видаткова накладна № 541 від 23 листопада 2015 року на суму 89 544,00 грн.: період нарахування пені з 24.12.2015 по 08.06.2016 (168 днів прострочення);

- видаткова накладна № 549 від 26 листопада 2015 року на суму 221340 грн.: період нарахування пені з 28.12.2015 по 08.06.2016 (165 днів прострочення);

- видаткова накладна № 563 від 7 грудня 2015 року на суму 222 120,00 грн.: період нарахування пені з 07.01.2016 по 06.06.2016 (153 днів прострочення);

- видаткова накладна № 32 від 3 лютого 2016 року на суму 96 528,00 грн.: період нарахування пені з 05.03.2016 по 08.06.2016 (96 днів прострочення);

- видаткова накладна № 176 від 14 квітня 2016 року на суму 102 120,00 грн.: період нарахування з 15.05.2016 по 08.06.2016 (25 днів прострочення).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, з урахуванням кожної окремої поставки товару за вказаними видатковими накладними, здійснених відповідачем часткових проплат та вартості поверненого товару, а також у відповідності до строку оплати товару, визначеного п. 3.3 договору, колегія суддів встановила, що загальний розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача складає 206 356,89 грн.

В зв'язку з чим рішення господарського суду Полтавської області від 24.01.2017 у справі № 917/996/16 в частині стягнення з відповідача 10 948,12 грн. пені підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

В іншій частині рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності до норм чинного законодавства та на підставі дійсних обставин справи, які суд правомірно визнав встановленими, тому підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32-34, 43, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат", м. Гадяч, Полтавська область задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 24.01.2017 у справі № 917/996/16 в частині стягнення пені в розмірі 10 948,12 грн. та судового збору в розмірі 138,40 грн. скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудтек" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" про стягнення пені в розмірі 10 948,12 грн. відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудтек", вул. Соборна, 74, м. Васильків, Київська область, 08600 (код ЄДРПОУ 32722190) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат", вул. Героїв Майдану, 82, офіс 24, м. Гадяч, Полтавська область, 37300 (код ЄДРПОУ 36899405) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 152,23 грн.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Медуниця О.Є.