Постанова

від 26.04.2018 по справі 917/996/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2018 р. Справа № 917/996/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В.

при секретарі Бєлкіній О.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - ОСОБА_1 (виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань),

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх.517П/3-38) на ухвалу господарського суду Полтавської області, постановлену 01.03.2018 року у приміщенні вказаного суду, суддею Киричук О.А. у справі №917/996/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудтек", вул.Соборна, 74, м.Васильків, Київська область, 08600

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат", вул.Героїв Майдану, 82, офіс 24, м.Гадяч, полтавська область, 37300

про стягнення 1 845 271,78 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 01.03.2018 року у справі №917/996/16 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" про відстрочення виконання рішення суду у справі № 917/996/16 відмовлено.

Відповідач із вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказану ухвалу скасувати та задовольнити його заяву про відстрочку виконання рішення суду.

В апеляційній скарзі відповідач не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що продуктове ембарго Російської Федерації не є виключною обставиною, яка зумовлює невиконання відповідачем рішення суду та зазначає, що він через об'єктивні, загальновідомі та незалежні від нього обставини втратив основні ринку збуту своєї продукції. Відповідач вважає, що місцевий господарський суд не надав належної оцінки звіту про фінансові результати та баланс підприємства за 2017 рік, які підтверджують скрутне фінансове становище підприємства. Як зазначає відповідач, ним було надано суду докази вжиття заходів для стабілізації роботи підприємства та отримання прибутку, за рахунок якого буде можливість сплатити заборгованість за рішенням суду у даній справі, однак, суд безпідставно не прийняв їх до уваги.

Позивач надіслав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що на даний час ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат не здійснює виробничої діяльності, доказів внесення учасниками товариства додаткових внесків до статутного капіталу для відновлення виробництва відповідач не надав, у зв'язку з чим виникають обгрунтовані сумніви щодо своєчасного виконання відповідачем контрактів, на які він посилається в заяві про відстрочку виконання рішення суду. Позивач також просить суд врахувати, що з часу відкриття виконавчого провадження (05.07.2017) відповідач не сплачує заборгованість, що призводить до порушення матеріальних інтересів позивача та може призвести до негативних наслідків для останнього. Просить оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Позивач також надіслав суду письмові пояснення №20-18-юр від 20.04.2018, в яких, зокрема, зазначає, що зазначені відповідачем в обгрунтування заяви про відстрочку виконання рішення суду обставини не є виключними, а свідчать лише про негативні явища в поточній господарській діяльності відповідача, у зв'язку з чим, відсутні підстави для надання відстрочки виконання рішення суду.

В судове засідання 25.04.2018 року позивач свого представника не направив.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив суд розглядати справу без участі його представника.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 1845271,78 грн. заборгованості за договором поставки № 321-ОМК від 04.09.2014р., у тому числі, 1553957,00 грн. основної заборгованості, 218915,70 грн. пені, 15581,04 грн. - 3% річних, 56 818,04 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 24.01.2017 у справі №917/996/16 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудтек" задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудтек" 1 083 359,00 грн основної заборгованості, 217 305,01 грн. пені, 15 489,70 грн 3% річних, 56 803,58 грн інфляційних, 20 594,36 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду Полтавської області від 03.05.2017 рішення господарського суду Полтавської області від 24.01.2017 у справі № 917/996/16 в частині стягнення пені в розмірі 10 948,12 грн. та судового збору в розмірі 138,40 грн. скасоване та прийняте в цій частині нове рішення, яким в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудтек" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" про стягнення пені в розмірі 10 948,12 грн. відмовлено. В іншій частині рішення залишене без змін.

Відповідач звернувся до суду із заявою №1902 від 19.02.2018 року про відстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 24.01.2017 року у даній справі на 12 місяців з моменту винесення ухвали суду.

В обгрунтування заяви відповідач посилається на наступні обставини:

-ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат" є переробним підприємством харчової промисловості України, основними ринками збуту продукції якого, протягом останніх 10 років були Російська Федерація та Республіка Казахстан;

- з 2014 року Російська Федерація повністю закрила свій ринок (введено продуктове ембарго) для продукції українського виробництва та ввела обмеження та заборони на транзит української продукції митною територією Російської Федерації до Республіки Казахстан та Киргизької Республіки;

- втрата основних ринків збуту в сукупності з соціальними та економічними чинниками, збільшенням вартості палива та енергоносіїв, зменшення платоспроможності населення призвели до значного зниження обсягів виробництва та реалізації продукції відповідача;

- вказані обставини позбавили можливості підприємства своєчасного проведення розрахунків з постачальниками за отриману продукцію (товар), який використовується ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат" у процесі переробки молочної сировини та виготовлення власної продукції, а також призвели до вкрай скрутного фінансового становища ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат", внаслідок чого у товариства виникла кредиторська заборгованість перед позивачем;

- на даний час на розгляді в судах України знаходиться 18 справ про стягнення з ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат" заборгованості на загальну суму 30 млн. гривень; судами України винесено ряд рішень про стягнення з ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат" заборгованості, на виконання яких органами виконавчої служби відкриті виконавчі провадження на загальну суму близько 9 млн. грн.;

- стягнення заборгованості у даній справі на даний час може значно погіршити і так тяжкий фінансовий стан, призвести до значних негативних наслідків для підприємства, невчасної виплати заробітної плати працівникам, сплати податків, до повної неплатоспроможності підприємства перед іншими контрагентами. Негайне та примусове виконання рішення суду заблокує господарську діяльність товариства-боржника та унеможливить виконання підприємством своїх зобов'язань як перед стягувачем в даній справі, так і перед іншими контрагентами;

- з метою отримання доходу найближчим часом товариство уклало ряд вигідних контрактів, в додаткових угодах до яких передбачені графіки із строками та обсягами запланованих поставок, що є підтвердженням вжиття товариством заходів для отримання коштів, достатніх для виконання рішення суду та уникнення банкрутства товариства;

-з метою відновлення виробничої діяльності товариством укладено договір про отримання безвідсоткової фінансової допомоги; на загальних зборах учасників товариства прийнято рішення внести додаткові внески до статутного капіталу для відновлення виробництва.

Відмовляючи в задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення суду місцевий господарський суд зазначив про те, що обставини, на які посилається відповідач в заяві, не носять особливий і надзвичайний характер, а свідчать про негативні явища в поточній діяльності відповідача, яка за приписами статті 42 Господарського кодексу України є самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю. Суд першої інстанції дійшов висновку, що збиткова діяльність відповідача не є винятковою обставиною у розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. Вирішуючи питання про відстрочку господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому суд оцінює докази, подані стороною в підтвердження таких обставин.

Відповідач в заяві про відстрочку виконання рішення суду та в апеляційній скарзі посилається на введення продуктового ембарго Російською Федерацією на молоко та молочну продукцію, що призвело до скорочення обсягів виробництва продукції, втрату ринків збуту та складного фінансового становища підприємства.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що продуктове ембарго на молоко та молочну продукцію введено Російською Федерацією ще у 2014 році, тоді як предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за жовтень 2015 року-квітень 2016 року.

Таким чином, на момент здійснення позивачем поставок у 2015-2016 роках, відповідачу було відомо про вищенаведену ситуацію на ринках збуту, а тому, обставини, про які зазначає відповідач, не можуть вважатися винятковими.

Статтею 42 Господарського кодексу України передбачено, що господарська діяльність це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Слід також звернути увагу на те, що здійснення поставок та придбання молочної сировини відповідачем в умовах ліквідації звичних ринків збуту і до опанування нових ринків є прорахунком відповідача, що призвело до утворення значного боргу і виникнення спору з його вини.

Окрім того, частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Отже, збитковість підприємницької діяльності відповідача не є винятком у розумінні приписів ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, адже, укладаючи господарський договір, кожна зі сторін приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому та, при цьому, учасник договору не має відповідати за негативні наслідки підприємницької діяльності контрагента.

Таким чином, надання відстрочки на підставі тяжкого фінансового стану боржника не може вважатися безумовною підставою для застосування положень статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

В заяві про відстрочку та в апеляційній скарзі відповідач посилається на складне матеріальне становище підприємства, яке зумовлене обставинами, що склалися на зовнішньоекономічному та внутрішньому ринку держави (зокрема, збільшенням вартості палива та енергоносіїв, зменшення платоспроможності населення, наявність дебіторської заборгованості за продукцію), про що свідчить звіт про фінансові результати за 9 місяців 2017 та баланс станом на 30.09.2017р (а.с.17-18).

Колегія суддів зазначає, що складна економічна ситуація в країні не може вважатися обставиною, що ускладнює або виключає можливість виконання рішення, оскільки факти наявної складної економічної ситуації, кризи та кризових явищ є загальними чинниками, які рівноцінно та в однаковій мірі впливають як на апелянта - боржника, так і на позивача - стягувача.

Надані суду звіти про фінансові результати підтверджують негативні тенденції фінансового становища відповідача, однак відповідачем не надано доказів неможливості виконання рішення суду, зокрема, відсутності майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Результати фінансової діяльності, скорочення обсягів виробництва, наявність кредиторської заборгованості та заборгованості перед іншими контрагентами, а також тяжке матеріальне становище, стали наслідком власної підприємницької діяльності, яку відповідач здійснює на свій ризик.

Відповідач в заяві зазначає, що з метою отримання доходу найближчим часом товариство уклало ряд вигідних контрактів, в додаткових угодах до яких передбачені графіки із строками та обсягами запланованих поставок, що є підтвердженням вжиття товариством заходів для отримання коштів, достатніх для виконання рішення суду та уникнення банкрутства товариства.

В підтвердження своїх доводів відповідач надав суду контракт № 06/02 від 06.02.2018, укладений між ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат" та Компанія "G.M. Group" (Грузія) з графіком поставок на суму 1 419 656,60 доларів США, що підтверджується Додатковою угодою № 1 від 06.02.2018; договір № 0102 від 01.02.2018, укладений між ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат" та ТОВ "ІР-АГРМИР" з графіком поставок на суму 18 390 165,70 грн, що підтверджується Додатковою угодою № 1 від 01.02.2018; договір № 02/02 від 02.02.2018, укладений між ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат" та ТОВ "Транзитекспо" з графіком поставок на суму 20 688 939,40 грн, що підтверджується Додатковою угодою № 1 від 02.02.2018 (а.с.86-95).

Однак, з вказаних документів не вбачається, що зазначені в них суми будуть отримані відповідачем та спрямовані ним на погашення заборгованості перед кредиторами, зокрема, перед позивачем.

Крім того, з огляду на скрутне фінансове становище підприємства та відсутність власних обігових коштів для відновлення виробництва, неможливо стверджувати, що відповідач буде взмозі своєчасно виконати умови контрактів та договорів, на які він посилається, і у майбутньому акумулювати необхідну грошову суму для виконання рішення суду.

Посилання відповідача на договір про надання безвідсоткової фінансової допомоги від 06.11.2017р., укладений з СПП РВД-Агро не можуть бути прийняті судом, оскільки відповідачем не надано суду доказів отримання грошових коштів за вказаним договором.

Доводи відповідача про те, що учасники товариства на загальних зборах прийняли рішення внести додаткові внески до статутного капіталу для відновлення виробництва також не приймаються судом, оскільки відповідачем не підтверджено фактичне виконання акціонерами такого рішення.

Таким чином, наявність у підприємства власних обігових коштів для відновлення виробничої діяльності та виконання укладених контрактів документально не підтверджено.

Крім того, при вирішенні питання про надання відстрочки виконання рішення суд повинен враховувати також негативні наслідки для стягувача при затримці виконання даного рішення суду, порушення його матеріальних інтересів, ступінь вини боржника у виникненні спору та наявність інфляційних процесів в економіці держави.

Судова колегія зазначає, що невиконання відповідачем зобов'язань з оплати товару негативно відображується на підприємстві позивача, а подальше ухилення відповідача від сплати заборгованості, яка виникла ще у жовтні 2015 року, суттєво зачіпає інтереси позивача і завдає йому істотної, в тому числі й матеріальної шкоди.

При цьому, як позивач так і відповідач є комерційними підприємствами, та несуть економічну відповідальність за свої дії та однаковий тягар і економічні ризики.

В заяві про відстрочку виконання рішення суду відповідач вказує, що відмова у розстрочці може призвести до несприятливих фінансових наслідків у діяльності відповідача та можливого банкрутства.

Однак, при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суд враховує матеріальні інтереси обох сторін.

Матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих принаймні на часткове погашення заборгованості перед позивачем.

Таким чином, невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушує матеріальні інтереси також і позивача та може призвести до негативних наслідків для останнього.

Враховуючи наведене, доводи відповідача є необґрунтованими та не приймаються колегією суддів.

Посилання відповідача на судову практику з розгляду заяв про надання відстрочки виконання рішення суду не можуть бути прийняті судом, оскільки надання відстрочки виконання рішення є правом суду, яке може бути реалізовано за наявності відповідних виняткових обставин, існування яких у даній справі відповідачем не доведено.

За вищевказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для відстрочки виконання рішення суду, адже вказані відповідачем обставини не мають характеру виняткових випадків, які можуть бути підставою для надання відстрочки виконання рішення суду.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків господарського суду Полтавської області.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а ухвали господарського суду Полтавської області від 01.03.2018 року у справі №917/996/16 - без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.270, ст.271, п.1 ч.1 ст. 275, ст.ст.276, 282, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 01.03.2018 року у справі №917/996/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду в порядку, визначеному параграфом 1 глави 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 02.05.2018 р.

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н.В.