Постанова

від 11.05.2017 по справі 918/1353/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2017 р. Справа № 918/1353/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Юрчук М.І. ,

суддя Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Вавринчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Демидівської районної державної адміністрації на рішення господарського суду Рівненської області від 21.02.2017 року у справі № 918/1353/16 (суддя Марач В.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Рівненської філії ПАТ "Укртелеком"

до Управління соціального захисту населення Демидівської районної державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 управління Державної казначейської служби України в Рівненській області

про стягнення заборгованості в сумі 12827,50 грн.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_2, за довіреністю,

відповідача - не з'явився,

В судовому засіданні від 11.05.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

27.12.2016 року ПАТ "Укртелеком" в особі Рівненської філії ПАТ "Укртелеком" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Демидівської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості в сумі 12827,50 грн., з яких: 11565,36 грн. - заборгованість, 298,88 грн. - 3% річних, 973,16 грн. - інфляційні втрати.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 21.02.2017 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 11565,36 грн. заборгованості, 288,98 грн. 3% річних, 973, 16 грн. інфляційних втрат та 1378 грн. витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Скаржник вважає оскаржуване рішення винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповним дослідженням наявних в матеріалах справи доказів.

В судовому засіданні представник позивача заперечила вимоги апеляційної скарги з підстав, зазначених у письмовому відзиві. Рішення суду першої інстанції просила залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги та враховуючи обмежені строки, встановлені ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача та третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, апеляційний суд встановив наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що у період з 01.01.2015 року по 08.12.2015 року позивачем надавались телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам Демидівського району Рівненської області, які підпадають під дію Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про прокуратуру", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Згідно п. 3 ст. 63 Закон України "Про телекомунікації" та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012 року, споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 року "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету" встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету. Згідно п. 2 зазначеної Постанови, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги. Відповідно до п. 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 року, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг є Управління праці та соціального захисту населення Демидівської райдержадміністрації, відтак, відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій. Однак, як встановлено судами, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг у період з 01.01.2015 року по 08.12.2015 року відповідачем відшкодовані були не в повному обсязі, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем на кінець 2015 року в сумі 11565,36 грн.

Зважаючи на зазначені обставини, ПАТ "Укртелеком" в особі Рівненської філії ПАТ "Укртелеком" звернулось до суду першої інстанції з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 12827,50 грн., з яких: 11565,36 грн. - заборгованість, 298,88 грн. - 3% річних, 973,16 грн. - інфляційні втрати.

Рішенням від 21.02.2017 року суд першої інстанції зазначені позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Рівненський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, при цьому, апеляційний суд керувався такими мотивами.

В силу ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а ст. 614 цього ж Кодексу встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом.

Відповідно до ст. 19 Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

В силу ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Загальні засади фінансування витрат пов'язаних з наданням пільг на підставі вищевказаних законів визначено безпосередньо у даних законах, зокрема: - згідно ст. 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів; згідно ч. 6 ст. 6 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" фінансування витрат, пов'язаних з наданням пільг жертвам нацистських переслідувань, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів; згідно ст. 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством; згідно ст. 9 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" витрати, пов'язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством; згідно ст. 23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ; згідно ст. 52 Закону України "Про прокуратуру" пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ. Зазначені норми закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Відповідно до ст. ст. 89, 102 Бюджетного кодексу України (в редакції на момент надання послуг) видатки на державні програми соціального захисту (пільги окремим категоріям громадян) здійснюються з місцевих бюджетів та проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 "Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів). ОСОБА_1 розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Зважаючи на зазначене, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.

Судами обох інстанцій встановлено факт належного виконання позивачем обов'язку щодо надання пільговим категоріям громадян Демидівського району телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

Як зазначено вище, позивачем надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах за період з 01.01.2015 року по 08.12.2015 року, зокрема за 2015 рік на пільгових умовах надано телекомунікаційні послуги на суму 74193,05 грн. Враховуючи те, що станом на 01.01.2015 року за відповідачем обліковувався узгоджений борг в сумі 4765,46 грн., то загальна сума заборгованості за 2015 рік становила 78958,51 грн. З матеріалів справи вбачається, що на кінець 2015 року відповідачем частково погашено борг на суму 67393,15 грн., залишок становив 11565,36 грн. Зазначений факт підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками актом звіряння розрахунків за надані населенню телекомунікаційні послуги, на які надаються пільги відповідно до законодавства форма №3 пільга за спірний період.

В силу ч.1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності. Зазначена позиція також викладена в п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/374/2013 від 18.02.2013 року, у якому зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України ( в редакції на момент надання послуг) зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1- 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

Зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Враховуючи все вищевикладене, суд першої інстанції підставно та відповідно до вимог чинного законодавства задовольнив позов ПАТ "Укртелеком" про стягнення 11565,36 грн. - заборгованості.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем в суді першої інстанції заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 288,98 грн. та інфляційні втрати в сумі 973,16 грн., які судом першої інстанції задоволено.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку законності та обґрунтованості задоволення таких вимог позивача судом першої інстанції, дійшов висновку про його підставність.

Крім того, представником позивача в судовому засіданні подано клопотання про долучення до матеріалів справи виписки з рахунку останнього про оплату відповідачем боргу в сумі 11565,36 грн., яка проведена 13.04.2017 року, однак, колегія суддів не приймає зазначений доказ, оскільки, суд апеляційної інстанції перевіряє оскаржуване рішення станом на момент його прийняття, а зазначений борг, як вказано вище, сплачений тільки 13.04.2017 року.

В силу ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. В силу ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції, таким чином, апеляційні вимоги відповідача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Демидівської районної державної адміністрації залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 21.02.2017 року у справі № 918/1353/16 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Тимошенко О.М.