Ухвала

від 10.05.2017 по справі 487/2486/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №487/2486/16-ц 10.05.2017 10052017 10.05.2017

Провадження №22-ц/784/1094/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 487/2486/16-ц Головуючий І інстанції - Нікітін Д.Г.

Провадження № 22-ц/784/1094/17 Доповідач - Темнікова В.І.

Категорія 30

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2017 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючого - Темнікової В.І.,

суддів - Царюк Л.М., Крамаренко Т.В.,

за участю секретаря - Лівшенко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Автогаражного кооперативу (далі - АГК ) Морехідний про відшкодування збитків, -

В С Т А Н О В И Л А :

В травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому посилався на те, що на підставі Договору № 516352 від 26.04.2007р., укладеного між ним та ТОВ Флагман-Авто , ним були сплачені гроші в сумі 131250 грн. та отриманий у власність автомобіль Фольксваген Джетта 1,6L, чорного кольору. Автомобіль був придбаний в кредит. З метою зберігання належного йому зазначеного автомобіля Фольксваген Джетта , д/н НОМЕР_1 31 липня 2011 р. він звернувся до АГК Морехідний , який розташований за адресою: вул. Морехідна, 1-Б, м. Миколаїв, сплатив гроші за послуги зберігання, після чого отримав квитанцію. 31.07.2011р. зазначений автомобіль був залишений ним на зберігання на місці стоянки, вказаному робітником відповідача. 02.08.2011 р. він прийшов за автомобілем, та помітив, що автомобіль відсутній. Як виявилось - в ніч з 1 на 2 серпня 2011 р. (в період з 1:30 до 2:00 годин ночі) належний йому автомобіль (з усім належним майном, яке зберігалось в автомобілі, в тому числі правовстановлюючими документами на автомобіль) під керуванням невідомої особи залишив стоянку. Після цього він звернувся до правоохоронних органів. 10.08.2011 р. було порушено кримінальну справу за № 11030765 за ч.2 ст.289 КК України. 17 жовтня 2011 р. він звернувся до відповідача із пропозицією сплатити суму завданих збитків. Відповідач не заперечував обставини та свою відповідальність, але не погодився на компенсацію запропонованої ним суми. Також позивач зазначив, що з серпня 2011р. він не звертався до суду із позовом до відповідача, оскільки чекав поки міліція розслідує кримінальну справу, встановить зловмисників та поверне йому вкрадений автомобіль, але зараз йому стало відомо, що постановою від 06.10.2011р. досудове слідство у кримінальній справі було призупинено до встановлення особи, яка здійснила злочин. На підставі викладеного позивач просив суд поновити строк позовної давності для звернення до суду за захистом його порушеного права, та стягнути з АГК Морехідний на його користь в якості відшкодування збитків гроші в сумі 131250 грн.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 березня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Автогаражного кооперативу Морехідний про відшкодування збитків відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалите нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Відповідач звернувся до суду з запереченнями на апеляційну скаргу, в яких просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обгрунтованим.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги, надавши пояснення, аналогічні змісту апеляційної скарги, просили її задовольнити, рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник відповідача не визнав доводи апеляційної скарги, просив її відхилити, а рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи були створені такі умови. Судом були досліджені і оцінені в їх сукупності всі докази, надані суду, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України.

Судом було встановлено, що на підставі договору № 516352 від 26.04.2007р., укладеному між ТОВ Флагман-Авто та ОСОБА_1, позивачем були сплачені гроші в сумі 131250 грн. та отриманий у власність автомобіль Фольксваген Джетта 1,6L, чорного кольору. Автомобіль був придбаний в кредит згідно до договору кредиту №645/145-САФ03.16-2 від 27.04.2007 р. Допитані у судовому засіданні свідки підтвердили, що іноді автомобіль Фольксваген Джетта , д/н НОМЕР_1 залишався в Автогаражному кооперативі Морехідний , який розташований за адресою: вул. Морехідна, 1-Б, м. Миколаїв. В ніч з 1-го на 2-ге серпня 2011 року (в період з 1:30 до 2:00 годин ночі) належний позивачу автомобіль Фольксваген Джетта , д/н НОМЕР_1 під керуванням невідомої особи залишив стоянку АГК Морехідний . 10.08.2011 року Заводським РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області порушено кримінальну справу № 11030765 за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом, за ознаками злочину за ч. 2 ст. 289 КК України. Постановою від 06.10.2011р. досудове слідство у кримінальній справі було призупинено до встановлення особи, яка здійснила злочин.

Також судом було встановлено, що згідно статуту АГК Морехідний здійснює обслуговування своїх членів та не ставить за мету отримання прибутку. Кооператив є обслуговуючим гаражним кооперативом, який створено для обслуговування переважно своїх членів на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління, самоконтролю. Метою діяльності кооперативу є задоволення економічних, соціальних та інших потреб. Предметом діяльності кооперативу є: експлуатація гаражів та відкритих стоянок для власного автотранспорту; благоустрій території автостоянок: будівництво під'їздів, озеленення, електропостачання; телефонізація, щодобове чергування охорони за рахунок власних коштів; організація та комплексна експлуатація автогаражів, автостоянок, автозаправних станцій та станцій технічного обслуговування для своїх потреб та потреб своїх членів; фінансово-інвестиційна діяльність; проведення маркетингових досліджені, та вивчення кон'юнктури ринку з різноманітних напрямів комерційної та виробничої діяльності; аналітико-консультаційна діяльність; юридичне обслуговування своїх членів; інші види діяльності не заборонені законодавством. Згідно договору оренди землі АГК Морехідний має в оренді земельну ділянку для обслуговування автогаражного кооперативу по вул. Морехідній, 1-б.

Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач не надав жодного належного та допустимого доказу щодо наявності між ним та відповідачем договору зберігання, факту передачі відповідачу на зберігання, а також проведення оплати за зберігання його автомобіля, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Висновки суду відповідають матеріалам справи та законодавству, зазначеному в тексті рішення, а саме ст. ст. 936, 937, 942, 943, 977, 978 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що між сторонами було фактично укладено договір зберігання автотранспортного засобу, оскільки позивач звернувся до відповідача з метою зберігання автомобілю, сплатив гроші за послуги зберігання, після чого отримав квитанцію, яка додана до матеріалів справи, не спростовують висновків суду проне підтвердження позивачем належними доказами факту наявності саме між сторонами договору зберігання, факту передачі саме відповідачу на зберігання, а також проведення оплати за зберігання його автомобіля саме позивачем, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Відповідно до ст. 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Прийняття речі на зберігання при пожежі, повені, раптовому захворюванні або за інших надзвичайних обставин може підтверджуватися свідченням свідків. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

Відповідно до ст. 942 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Відповідно до ст. 943 ЦК України зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто. Зберігач має право передати річ на зберігання іншій особі у разі, якщо він вимушений це зробити в інтересах поклажодавця і не має можливості отримати його згоду. Про передання речі на зберігання іншій особі зберігач зобов'язаний своєчасно повідомити поклажодавця. У разі передання зберігачем речі на зберігання іншій особі умови договору зберігання є чинними і первісний зберігач відповідає за дії особи, якій він передав річ на зберігання.

Відповідно до ст. 977 ЦК України якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним. За договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов'язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця. Договір зберігання транспортного засобу поширюється також на відносини між гаражно-будівельним чи гаражним кооперативом та їх членами, якщо інше не встановлено законом або статутом кооперативу. Прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією (номером, жетоном).

Відповідно до ст. 978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

В матеріалах справи дійсно є прибутковий касовий ордер №4969 від 31.07.2011р., на який посилається позивач як на доказ укладення саме ним з відповідачем договору зберігання автотранспортного засобу. Однак, даний прибутковий касовий ордер виписано на ім'я не позивача, який є власником спірного автомобілю, а на ім'я іншої особи. При цьому в одній копії цього прибуткового касового ордеру дана особа зазначена як Ганчар ( а.с.16), а в іншій- Ганчо( а.с. 168). Згідно матеріалів справи автомобіль на стоянці АГК Морехідний залишив ОСОБА_2, який керував ним за довіреністю.

Однак, таобставина, що зазначена особа за домовленістю з охоронцем АГК Морехідний залишила автомобіль на автостоянці, сплативши йому за це кошти в сумі 06 грн., сама по собі ще не свідчить про те, що за цих умов виникають відносини за договором зберігання між позивачем та АГК Морехідний .

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 19 постанови від 12 квітня 1996р. №5 Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів , угода, укладена громадянином із неуповноваженим працівником підприємства без відповідного оформлення, не породжує прав і обов'язків між громадянином та цим підприємством і не може бути підставою для покладення на останнє відповідальності за невиконання такої угоди, втрату або пошкодження майна.

Допитані в судовому засіданні у якості свідків працівники відповідача, хоча і підтвердили наявність поодиноких фактів залишення деякими з них за своєю ініціативою на стоянці АГК Морехідний за проханням громадян на ніч автомобілів, проте заперечували те, що робили вони це з дозволу та за згодою керівництва АГК Морехідний . Навпаки, вони повідомили суд, що керівництво кооперативу забороняло їм це робити. Ніякого обліку таких автомобілів вони не вели, квитанцій не видавали.

Згідно з п.п.10-12,15 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року N 115, здавання транспортного засобу на автостоянку провадиться власником, а також особою, яка має оформлене відповідно до законодавства доручення на право користування (або) розпоряджання даним транспортним засобом. Під час здавання транспортного засобу на автостоянку його володілець зобов'язаний пред'явити черговому приймальнику документи, що посвідчують його особу, та реєстраційні документи на транспортний засіб. Під час оформлення приймання на зберігання черговий приймальник вносить необхідні дані про володільця транспортного засобу і транспортний засіб до відповідного журналу обліку транспортних засобів і розписується в ньому. Плата за зберігання транспортних засобів на автостоянках та інші супутні послуги справляється за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, з видачею квитанції чи касового чека.

За п.п. 21.23 Правил транспортний засіб видається з автостоянки після здавання черговому приймальнику перепустки у разі його довготермінового зберігання чи пред'явлення квитанції (касового чека) про оплату - у разі тимчасового зберігання та після того, як одержувач розпишеться в журналі обліку щоденного та одноразового заїзду і виїзду транспортних засобів. Наступна постановка транспортного засобу на зберігання посвідчується відміткою і розписом чергового приймальника в цьому журналі. При цьому перепустка чи квитанція (касовий чек) повертається володільцеві транспортного засобу. У разі втрати перепустки чи квитанції (касового чека) транспортний засіб видається володільцеві на підставі його письмової заяви та документів, які посвідчують його особу і підтверджують права на приналежність транспортного засобу. Відомості про пред'явлені документи заносяться до журналу обліку транспортних засобів.

Доказів ведення АГК Морехідний журналів обліку щоденного та одноразового заїзду і виїзду транспортних засобів суду надано не було. Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що дані обставини були підтверджені поясненнями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, не відповідають матеріалам справи. Навпаки, свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4 під час допиту їх в суді першої інстанції заперечували такі обставини, пояснивши, що ніяких журналів в кооперативі не велелося, ніякі квитанції стороннім особам не видавалися, оскільки стоянка розрахована для зберігання автотранспорту саме членів кооперативу. Прибуткових касових ордерів вони взагалі ніколи не бачили вАГК Морехідний . Печатка в кооперативі кругла, а не прямокутна. Знали, що раніше охоронники залишали автомобіля сторонніх осіб на цій стоянці на свій страх і ризик без відома керівництва кооперативу, при цьому ніяких гарантій особам, що залишали автомобілі, вони не надавали. Свідок ОСОБА_5 взагалі не допитувався в судовому засіданні через те, що помер. Виклад позивачем в апеляційній скарзі пояснень цих свідків, які вони давали під час розслідування кримінальної справи, фактично є суб'єктивним тлумаченням позивача їх пояснень.

Посилання позивача та його представника на складання акту виїмки ключів у охоронників АГК Морехідний не підтверджено належними доказами.

Згідно статуту відповідача предметом діяльності АГК Морехідний є перш за все експлуатація гаражів та відкритих стоянок для власного автотранспорту. Доказів того, що стоянка, яка розташована на території АГК Морехідний , обладнана схемою руху транспортних засобів, нумерацією місць, що на проїзній частині цієї автостоянки нанесені необхідні показники й нумерація місць, тобто того, що дана стоянка відповідає вимогам Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою КМУ № 115 від 22 січня 1996р., суду надано не було.

Аналіз зазначених вище обставин по справі свідчить про правомірність висновку суду про те, що позивач не надав жодного належного та допустимого доказу наявності між ним та відповідачем договору зберігання, факту передачі саме відповідачу на зберігання, а також проведення ним оплати за зберігання його автомобіля.

При прийнятті остаточного рішення по справі, колегія суддів враховує також те, що згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 16 постанови від 12 квітня 1996р. №5 Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів , при визначенні розміру збитків, заподіяних неповерненням

(втратою, пошкодженням) майна, суди мають виходити з його роздрібної ціни у торговельних організаціях даної місцевості (з урахуванням зносу) або з оцінки, зробленої самим споживачем чи погодженої сторонами при укладенні договору. Проте якщо вартість майна, визначена в такому порядку, на час вирішення спору не відповідає дійсній або її взагалі не було визначено, сторони не позбавлені можливості доводити в суді дійсну вартість неповернутого, втраченого чи пошкодженого майна. Процент зносу втраченого або приведеного у непридатність предмета договору встановлюється, виходячи з періоду, на який розрахована його нормальна експлуатація, часу, протягом якого він фактично використовувався, та інших доказів щодо його якості. При необхідності для визначення вартості неповерненого (втраченого, пошкодженого) майна призначається експертиза, проведення якої може бути доручено працівникам відповідних експертних установ або іншим спеціалістам.

Доказів дійсної вартості втраченого автомобілю на час вирішення спору з урахуванням обставин його експлуатації ( використання у якості таксі), позивачем суду також надано не було.

Інші доводи апеляційної скарги фактично відтворюють зміст позовних вимог, і не містять доводів на спростування наведених в рішенні суду висновків суду.

З урахуванням викладеного, підстав для скасування чи зміни рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили в касаційному порядку.

Головуючий

Судді