Постанова

від 12.09.2018 по справі 487/2486/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 487/2486/16-ц

провадження № 61-18398св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О., Ступак О. В. (суддя-доповідач), Усика Г.І.,

учасники справи:

позивач ? ОСОБА_2,

відповідач - Автогаражний кооператив Морехідний ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 березня 2017 року у складі судді Нікітіна Д. Г. та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 10 травня 2017 року у складі колегії суддів: Темнікової В. І., Царюк Л. М., Крамаренко Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Автогаражного кооперативу Морехідний (далі - АК Морехідний ) про відшкодування збитків.

Свої позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовував тим, що на підставі договору від 26 квітня 2007 року № 516352, укладеного між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю Флагман-Авто , ним сплачені грошові кошти у розмірі 131 250,00 грн та отримано у власність автомобіль Volkswagen jetta 1,6L, чорного кольору. Автомобіль придбаний у кредит. Із метою зберігання зазначеного автомобіля Volkswagenjetta , державний номерний знак НОМЕР_1, 31 липня 2011 року він звернувся до АК Морехідний , що розташований за адресою: вул. Морехідна, 1б у м. Миколаєві, сплатив гроші за послуги зберігання, після чого отримав квитанцію. Таким чином, був укладений договір зберігання. 31 липня 2011 року автомобіль був залишений на зберігання на місці стоянки, вказаному робітником відповідача. 02 серпня 2011 року він виявив відсутність автомобіля. Так, у ніч із 01 на 02 серпня 2011 року (в період із 1:30 до 2:00 годин ночі) належний йому автомобіль (з усім належним майном, яке зберігалось в автомобілі, в тому числі правовстановлюючі документи на автомобіль) під керуванням невідомої особи залишив стоянку. Зазначені обставини підтверджуються постановою про порушення кримінального провадження від 10 серпня 2011 року у справі за № 11030765 та листом-заявою відповідача від 21 вересня 2011 року. Відповідач не заперечував вказані обставини та свою відповідальність, але не погодився на компенсацію запропонованої ним суми. Також зазначив, що з серпня 2011 року він не звертався до суду із позовом до відповідача, оскільки чекав поки міліція розслідує кримінальну справу, встановить злочинців та поверне йому вкрадений автомобіль, однак постановою від 06 жовтня 2011 року досудове слідство у вказаному кримінальному провадженні призупинено до встановлення особи, яка вчинила злочин.

На підставі викладеного, ОСОБА_2 просив суд поновити строк позовної давності для звернення до суду за захистом його порушеного права, та стягнути з АК Морехідний на його користь збитки у розмірі 131 250,00 грн.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 березня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено позовних вимог, оскільки ним не надано допустимих та належних доказів, які б підтверджували факт укладення договору зберігання із відповідачем, передачі транспортного засобу на зберігання відповідачу, а також проведення оплати за таке зберігання.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 10 травня 2017 року у задоволені апеляційної скарги ОСОБА_2 відмовлено. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 березня 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено згідно з нормами законодавства. Доводи апеляційної скарги про те, що між сторонами фактично укладений договір зберігання транспортного засобу, не спростовують висновків місцевого суду про не доведення позивачем належними доказами факту наявності укладення договору зберігання між сторонами, факту передачі транспортного засобу на зберігання відповідачу, а також проведення оплати за таке зберігання позивачем.

У травні 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 10 травня 2017 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, не надавши належну оцінку поданим ним доказам, зробили неправильний висновок про відсутність договірних відносин між сторонами. Посилання судів на положення статуту АК Морехідний , відповідно до якого предметом діяльності відповідача є експлуатація гаражів та відкритих стоянок для власного автотранспорту, є безпідставними, оскільки прийняття транспортних засобів на зберігання від третіх осіб відповідає направленості, завданням та профілю діяльності відповідача. Крім цього, відсутність факту офіційного оформлення трудових відносин охоронця, з вини якого відбулася крадіжка автомобіля, із відповідачем, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, з огляду на те, що між ним та вказаним працівником не укладався договір про особисте виконання ним роботи, а автомобіль Volkswagen jetta , державний номерний знак НОМЕР_1, надавався на зберігання не до конкретної фізичної особи, а до АК Морехідний .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України ).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітня 2018 року справу № 487/2486/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Станом на час розгляду справи у Верховному Суді від учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України ).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, судові рішення першої і апеляційної інстанції - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судами встановлено, що на підставі договору від 26 квітня 2007 року № 516352, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю Флагман-Авто та ОСОБА_2, останнім сплачено грошові кошти у розмірі 131 250,00 грн та отримано у власність автомобіль Volkswagenjetta 1,6L, чорного кольору. Автомобіль придбаний у кредит відповідно до договору кредиту від 27 квітня 2007 року № 645/145-САФ03.16-2.

Допитані у судовому засіданні свідки підтвердили, що іноді автомобіль Volkswagen jetta , державний номерний знак НОМЕР_1, залишався в АК Морехідний , який розташований за адресою: вул. Морехідна, 1б у м. Миколаєві.

У ніч із 01 на 02 серпня 2011 року належний позивачу автомобіль Volkswagen jetta , державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням невідомої особи залишив стоянку АК Морехідний . 10 серпня 2011 року Заводським РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області порушено кримінальну справу № 11030765 за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом, за ознаками злочину за частиною другою статті 289 Кримінального кодексу України. Постановою від 06 жовтня 2011 року досудове слідство у кримінальній справі призупинено до встановлення особи, яка здійснила злочин.

Відповідно до частини першої статті 936 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до частини першої статті 937 ЦК України договір зберігання укладається в письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Відповідно до положень статті 977 ЦК України якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним.Прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією (номером, жетоном).

Із матеріалів справи вбачається, що факт приймання автомобіля позивача на автостоянку АК Морехідний підтверджується прибутковим касовим ордером від 31 липня 2011 року № 4969 про оплату послуг зберігання на суму 6 грн.

Вказаний ордер виписаний на особу, яка користувалася транспортним засобом позивача за довіреністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності факту прийняття відповідачем на зберігання автомобіля, належного позивачу.

Проте з такими висновками судів в повній мірі погодитись не можна з огляду на таке.

Відповідно до статті 57, частини першої статті 58 ЦПК України 2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 131, 132, 137, 177, 179, 185, 194, 212-215 ЦПК України 2004 року, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Відповідачем не заперечується факт перебування автомобіля позивача в ніч зникнення на території АК Морехідний , у матеріалах справи є копія квитанції, видана відповідачем про внесення плати за стоянку указаного автомобіля. За змістом листа-відповіді відповідач не погоджувався з розміром збитків, заявлених позивачем до виплати в позасудовому порядку. Матеріали справи містять копії пояснень, надані охоронцями АК Морехідний працівникам слідчих органів щодо обставин зникнення автомобіля зі стоянки.

Проте, суд першої інстанції не надав належної оцінки указаним у справі доказами, не навів мотивів їхнього неприйняття чи відхилення, обмежившись лише цитуванням норм матеріального права.

Залишаючи без змін рішення місцевого суду, апеляційний суд виходив із того, що надані позивачем квитанції не підтверджують укладення договору саме з ним, оскільки вони виписані на ім'я іншої особи. Крім того, у своєму рішенні суд апеляційної інстанції посилався на те, що угода укладена громадянином із неуповноваженим працівником підприємства без відповідного оформлення, не породжує прав і обов'язків між громадянином та цим підприємством і не може бути підставою для покладення на останнє відповідальності за невиконання такої угоди, втрату або пошкодження майна.

Такі висновки не можна вважати обґрунтованими, оскільки вони не узгоджуються з обставинам справи, в матеріалах справи відсутні докази того, що автомобіль позивача було прийнято на ніч на стоянку самовільно одним із охоронців АК Морехідний , крім того, зазначені апеляційним судом наслідки настають у випадку укладення угоди громадянином всупереч установленим правилам безпосередньо з неуповноваженим працівником підприємства побутового обслуговування про особисте виконання ним роботи без відповідного оформлення, а у цій справі видана відповідна квитанція АК Морехідний .

Крім того, при ухваленні рішення судами не встановлено підстави, на яких належним на праві власності позивачу автомобілем керувала інша особа, та чи діяла ця особа, залишаючи автомобіль на стоянці, від імені та в інтересах позивача, як власника автомобіля, оскільки у відповідності до частини першої статті 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах, а за змістом частини першої статті 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем, зокрема, у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Без з'ясування вказаних обставин, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог та підстав, на які посилався позивач на їх обґрунтування, висновки судів про відмову у задоволенні позову не можна вважати обґрунтованим та таким, що відповідають завданням цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішені справ із метою ефективного захисту порушених прав, оскільки у всіх справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Оскільки судами порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не досліджено зібрані у справі докази, а суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому відсутні правові підстави для ухвалення нового рішення або зміни судових рішень.

Таким чином, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України .

Керуючись статтями 400 , 402 , 409 , 411 , 416 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 10 травня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. А. Стрільчук Судді:В. О. Кузнєцов С. О. Погрібний О. В. Ступак Г. І. Усик