Постанова

від 03.05.2017 по справі 823/490/16

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2017 року справа № 823/490/16

14 год. 05 хв.м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

ОСОБА_1 подала позов, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області від 22.02.2016 № 0001691700 про збільшення податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування на загальну суму 108557 грн 75 коп. та №0001701700 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 865 грн 00 коп.

Усною ухвалою суду від 06.04.2017, яка занесена до журналу судового засідання, здійснено заміну первинного відповідача Корсунь-Шевченківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Черкаській області на Смілянську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Черкаській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що позивач у періоді, за який їй донараховані спірні грошові зобов'язання, перебувала на спрощеній системі оподаткування, була платником єдиного податку ІІ групи, з огляду на що, вважає, що не має обов'язку сплачувати податок з доходів фізичних осіб та податок на додану вартість.

13 квітня 2017 року позивач подала заяву про розгляд справи без її участі за наявними матеріалами справи та зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що ФОП ОСОБА_1 допустила порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування - єдиному податку другої групи, здійснюючи в ІІІ-му кварталі 2012 року господарську діяльність з надання послуг по ремонту приміщення ДП "Корсунь-Шевченківське лісове господарство", проте дана юридична особа перебуває на загальній системі оподаткування. Відповідач вважає, що починаючи з 01.01.2013 ФОП ОСОБА_1 зобов'язана була перейти на сплату інших податків та зборів та вести первинний облік доходів і витрат.

За вказаних обставин, в ході документальної перевірки господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 встановлено заниження валового доходу та його не відображення в податковій звітності на загальну суму 523460,00 грн. Всього за результатами перевірки донараховано податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 86166,20 грн. Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань з ПДВ за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 встановлено їх заниження в сумі 692,00 грн.

В судовому засіданні 24 квітня 2017 року представник відповідача заперечила проти задоволення адміністративного позову з підстав, зазначених у письмових запереченнях.

24 квітня 2017 року на підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Суд встановив, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрована Корсунь-Шевченківською районною державною адміністрацією Черкаської області 28.02.2007, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

З 25.01.2016 по 29.01.2016 посадовою особою Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року.

В ході документальної перевірки господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 встановлено заниження валового доходу та його не відображення в податковій звітності на загальну суму 523460,00 грн. Всього за результатами перевірки донараховано податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 86166,20 грн., в т.ч. за 2013 рік в сумі 85647,20 грн., за 2014 рік в сумі 519,00 грн., в результаті порушень суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 положень п. 177.2, п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України.

ФОП ОСОБА_1 з 01.01.2014 підлягала обов'язковій реєстрації платником податку на додану вартість. В порушення п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_1 не задекларувала податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 692,00 грн. з доходу отриманого від реалізації товарів за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 в сумі 3460,00 грн. Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань з ПДВ за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 встановлено їх заниження в сумі 692,00 грн.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з тим, що ФОП ОСОБА_1 допустила порушення умов перебування на єдиному податку другої групи, здійснюючи в ІІІ-му кварталі 2012 року господарську діяльність з надання послуг по ремонту приміщення ДП "Корсунь-Шевченківське лісове господарство", проте дана юридична особа перебуває на загальній системі оподаткування. За вказаних обставин, відповідач вважає, що ФОП ОСОБА_1 зобов'язана відмовитись від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом України.

За наслідками перевірки складено акт від 09.02.2016 № 13/1700/НОМЕР_2 (далі - акт перевірки), в якому встановлено порушення вимог:

- пп. 298.2.3.7 п. 298.2 ст. 298, п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2455-VI (далі - ПК України), за що зменшено єдиний податок на 5676,00 грн. за 2013-2014 роки, в т.ч. за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2013 року в сумі 2752,80 грн (229,40 х 12); за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2014 року в сумі 2923,20 грн (243,60 х 12);

- п. 177.2 ст. 177 ПК України, внаслідок чого занижено оподатковуваний дохід за період з 01.01.2013 до 31.12.2014 на суму 523460,00 грн і не нараховано ПДФО в сумі 86166,20 грн, в т.ч за 2013 рік в сумі 85647,20 грн, за 2014 рік в сумі 519,00 грн;

- п. 181.1 ст. 181, п.п. 183.1.-183.2 ст. 183, п. 187.7 ст. 187 ПК України, внаслідок чого занижено ПДВ на суму 3460,00 грн за 2014 рік, в результаті недоплата податку на додану вартість становить 692,00 грн;

- п. 49.2 ст. 49, п. 177.5 ст. 177 ПК України - не подано декларації про майновий стан і доходи за 2013-2014 роки;

- ч. 8 ст. 9, пп. 3 ч. 1 ч. 11 ст. 25 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - занижено базу нарахування єдиного соціального внеску на суму 523460,00 грн, що призвело до недоплати 35971,09 грн, в т.ч. у 2013 році - 34770,47 грн, у 2014 році - 1200,62 грн;

- ст. 44, п. 177.10 ст. 177, п. 121.1 ст. 121 ПК України щодо обов'язку ведення книги обліку доходів і витрат, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків і зборів протягом встановлених строків їх зберігання та/або ненадання платником контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

На підставі акта перевірки, Корсунь-Шевченківською ОДПІ прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 22.02.2016 № 0001691700 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 108557,75 грн, в тому числі за основним платежем 86166,20 грн з розрахунку ставки податку 15% за незадекларований дохід в сумі 523460,00 грн, з яких: за 2013 рік - 520000,00 грн, в т.ч. 105800,00 грн за надані послуги (здійснення поточного ремонту контори) ДП "Корсунь-Шевченківський лісгосп", в 2014 році - 3460,00 грн, в т.ч. 1700,00 грн - від ТОВ "Нью Проперті" та 1760,00 грн від відділу культури Корсунь-Шевченківської РДА; за штрафними санкціями 22391,55 грн з розрахунку: штрафи за неподання звітності з ПДФО - 170,00 грн за 2013 рік та 170,00 грн за 2014 рік; штраф 510,00 грн за порушення строків зберігання первинних бухгалтерських документів; штраф 25% із основної суми заниженого грошового зобов'язання з ПДФО;

- податкове повідомлення-рішення від 22.02.2016 № 0001701700 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 865,00 грн, в тому числі за основним платежем 692,00 грн, за штрафними санкціями 173,00 грн.

Не погоджуюсь з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем до Головного управління ДФС у Черкаській області подано скаргу від 23.03.2016.

Рішенням Головного управління ДФС у Черкаській області від 25.04.2016 № 8660/23-00-10-0210 податкові повідомлення-рішення Корсунь-Шевченківської ОДПІ від 22.02.2016 № 0001691700, № 0001701700 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до абз. 2 п. 291.4 ст. 291 Податкового Кодексу суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи: друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

Відтак, першочерговою умовою для застосування другої групи платників єдиного податку є обов'язок надавати послуги лише платникам виключно єдиного податку.

Згідно п. п. 5, 7 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, шляхом подання заяви до контролюючого органу: у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми; у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.

У разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання, в силу вимог пп. 299.15.4 п. 299.15 ст. 299 ПК України, свідоцтво платника податку анулюється за рішенням контролюючого органу в останній день податкового (звітного) періоду, в якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Суд встановив, що згідно виданого ОСОБА_1 свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_3 їй надано право здійснювати наступні види діяльності: 52.12.0 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту; 52.62.0 - роздрібна торгівля з лотків на ринках. У спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.06.2016 на фізичну особу підприємця ОСОБА_1 визначено такі ж самі види діяльності.

Як свідчить зворотній бік свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_3, додаткові види діяльності з 20.08.2012 вважати дійсними за кодом КВЕД 43.39 - інші роботи із завершення будівництва на території України, код КВЕД 68.20 - надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна: АДРЕСА_1. Вказані записи засвідчено печаткою податкового органу та підписом заступника начальника МДПІ.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач надав ДП "Корсунь-Шевченківське лісове господарство" послуги з виконання поточного ремонту адмінприміщення контори вказаного підприємства згідно договору підряду від 20.08.2012 № 32, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ДП "Корсунь-Шевченківського лісове господарство", проте останній є платником ПДВ з 22.07.1997.

З метою отримання документів щодо виконання наведених робіт відповідач направив позивачеві лист від 28.12.2015 № 3105/1700 про надання інформації та документального підтвердження стосовно договору підряду від 20.08.2012 № 32, укладеного між позивачем та ДП "Корсунь-Шевченківського лісове господарство", щодо виконання поточного ремонту адмінприміщення контори вказаного підприємства: контрактів (договорів), пов'язаних з виконанням робіт, додатків та додаткових угод до них; документів, що підтверджують виконання робіт (послуг); фінансово-господарських документів, що підтверджують сплату коштів за надані послуги (платіжні доручення, виписки з банку, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки РРО тощо).

Крім того, з метою проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності позивача відповідач надіслав йому повідомлення від 20.01.2016 № 1/1700 з вимогою надати документи, що підтверджують дані податкових декларацій, фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, первинні документи, які використовувались у бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані із донарахуванням податків і зборів та виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи.

Суд врахував, що вищевказані запити про надання документів не виконані позивачем, документи податковому органу не надані.

Однак отриманими відповідачем від ДП "Корсунь-Шевченківське лісове господарство" договором підряду від 20.08.2012 № 32 та актом здачі-прийняття робіт від 20.11.2012, скріпленими підписами та печатками сторін договору (ФОП ОСОБА_1 та ДП "Корсунь-Шевченківське лісове господарство") підтверджується виконання робіт з виконання поточного ремонту контори лісгоспу.

Суд встановив, що за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності ДП "Корсунь-Шевченківського лісове господарство", проведеної ДФІ у Черкаській області, встановлено виконання позивачем робіт з ремонту адміністративного приміщення, про що ДФІ у Черкаській області направила відповідачеві лист від 10.12.2015 № 23-07/49-8439, в якому, зокрема, зазначено, що ревізією державного підприємства підтверджено повний розрахунок за виконані роботи. Проведення цих розрахунків підтверджується також даними з центральної бази фізичних осіб ДПА про суми виплаченого доходу.

У відповідний термін позивач діяв відповідно до свідоцтва платника єдиного податку ІІ групи серії НОМЕР_3 з терміном дії з 01.01.2012 до 01.01.2013 (анульоване рішенням відповідача від 10.02.2016 № 1-17), подавав звіти як платник, що перебуває на спрощеній системі оподаткування.

У разі надання послуг, зокрема юридичній особі - ДП "Корсунь-Шевченківський лісгосп", яка перебуває на загальній системі оподаткування, відповідно до абз. 7 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України, платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі здійснення видів діяльності не зазначених у реєстрі платників єдиного податку,- з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювались такі види діяльності. Оскільки ФОП ОСОБА_1 порушила умови перебування на єдиному податку ІІ групи, які передбачені чинним законодавством, тому відповідно до п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої, другої, третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої, другої, третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

У зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 допустила порушення умов перебування на єдиному податку ІІ групи рішенням податкового органу № 1/17 від 10.02.2016 на підставі акта документальної перевірки № 13/1700/НОМЕР_2 від 09.02.2016, відповідно до вимог п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України, свідоцтво платника єдиного податку серії НОМЕР_3, надане фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 Корсунь-Шевченківською ОДПІ від 25.01.2012, було анульоване з 01.01.2013.

Так, перевіркою правильності визначення валового доходу встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в ІІІ-му кварталі 2012 року здійснювала види діяльності (надання послуг по ремонту приміщення ДП "Корсунь-Шевченківський лісгосп"), які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування. З 01.01.2013 ФОП ОСОБА_1 зобов'язана була перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, але остання свій обов'язок перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, не виконала, тому після анулювання свідоцтва єдиного податку стала платником загальної системи оподаткування.

Оскільки позивач не подавав контролюючому органу заяви про перехід на іншу систему оподаткування та не мав права на здійснення господарської діяльності на другій групі єдиного податку, суд погоджується з доводами відповідача, що позивач зобов'язаний обліковувати та сплачувати податки за загальними правилами, встановленими Податковим кодексом України.

Пунктом 36.1. ст. 36 Податкового кодексу України встановлений обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

На підставі пп. 162.1.1. п. 162.1. ст. 162 Податкового кодексу України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування відповідно до п. 177.2. ст. 177 Податкового кодексу України є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

На підставі п. 177.5. ст. 177 Податкового кодексу України фізичні особи-підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Відповідно до п. 167.1. ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Суд встановив, що згідно з даними центральної бази Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів за 2013-2014 роки позивач отримав дохід на загальну суму 523460,00 грн. Оскільки позивач не вів обліку доходів та витрат, з огляду на відсутність доказів здійснення ним валових витрат і доведеність отримання ним коштів від вищевказаних суб'єктів господарювання, суд вважає обґрунтованим взяття повної вищевказаної суми коштів для розрахунку ПДФО.

У зв'язку з наведеним, суд вважає, що позивачеві правомірно нараховано основну суму ПДФО в розмірі 86166,20грн.

Згідно з п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Оскільки виявлені податковим органом порушення знайшли своє підтвердження, нарахування штрафних санкцій в сумі 22391,55 грн суд вважає правомірним, а розмір застосованого штрафу таким, що відповідає вимогам п. 123.1 ст. 123 ПК України.

Крім того, врахувавши обов'язок позивача подавати декларації, встановлений п. 177.5. ст. 177 Податкового кодексу України, та факт неподання позивачем звітності з ПДФО за вищевстановлених обставин, суд дійшов висновку про правомірність застосування штрафних санкцій за неподання відповідних декларацій за 2013-2014 роки, передбачених п. 120.1. ст. 120 ПК України.

Пунктами 44.1., 44.3. ст. 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, відповідно до п. 121.1. ст. 121 Податкового кодексу України тягне за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Суд, зважаючи на те, що відповіді на письмові запити позивач не надсилав і під час податкової перевірки не надав первинні документи щодо правовідносин з ДП "Корсунь-Шевченківський лісгосп", ревізією діяльності якого підтверджено їх наявність у цього підприємства, а також повну сплату за виконані роботи, дійшов висновку, що накладення штрафу в сумі 510,00 грн за таке порушення позивача є правомірним.

Крім того, податкове повідомлення-рішення про збільшення розміру грошового зобов'язання з податку ПДВ на загальну суму 865,00 грн. прийнято з розрахунку: основний платіж - 692,00 грн., що становить 20% за неоподатковані операції з надання вищевстановлених послуг; штрафна (фінансова) санкція) - 25% за виявлене заниження основної суми зобов'язання з ПДВ.

Суд враховує, що платником податку на додану вартість відповідно до пп. 2 п. 180.1. ст. 181 Податкового кодексу України є будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Згідно з пп. 181.1. ст. 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

На підставі п. 183.2. ст. 183 Податкового кодексу України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Як вже було зазначено вище, обсяг доходу, отриманого позивачем від здійснення господарської діяльності у 2013 році, становив 520000,00 грн, про що було зазначено у декларації з єдиного податку за 2013 рік, останній був зобов'язаний зареєструватися платником ПДВ і в подальшому сплачувати відповідні податкові зобов'язання.

Пунктом 183.10. статті 183 Податкового кодексу України передбачено, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Також, як вже було встановлено, згідно з даними звітності позивача за 2014 рік ним отримано дохід від здійснення господарської діяльності в сумі 3460,00 грн, з огляду на вищевказані порушення вимог податкового законодавства суд вважає, що позивачеві правомірно донараховано зобов'язання з ПДВ у сумі 692,00 грн за вищевказаний період.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що Корсунь-Шевченківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Черкаській області діяла у спосіб та у межах вимог чинного податкового законодавства.

Щодо дотримання податковим органом строків давності, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України при прийнятті спірних рішень, суд зазначає таке.

Згідно з п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до пп. 102.2.1 п. 102.2 ст. 102 Податкового кодексу України грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано.

Зміст акта перевірки від 09.02.2016 свідчить про те, що ФОП ОСОБА_1 не подавала до Корсунь-Шевченківської ОДПІ податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2013 - 2014 роки та податкові декларації з ПДВ у зв'язку з чим визначення позивачеві податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2013-2014р.р. та податку на додану вартість за 2014 рік відбулося без порушення встановлених Податковим кодексом України строків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.О. Гаврилюк