Постанова

від 02.07.2019 по справі 823/490/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 липня 2019 року

Київ

справа №823/490/16

адміністративне провадження №К/9901/3953/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03.05.2017 (суддя Гаврилюк В.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 11.07.2017 (головуючий суддя Бужак Н.П., судді: Костюк Л.О., Троян Н.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Смілянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Смілянської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.02.2016:

№0001691700 про збільшення розміру грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 108557,75грн. (86166,20грн. - основний платіж та 22391,55грн. - штрафна (фінансова) санкція);

№0001701700 про збільшення розміру грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 865,00грн. (692,00грн. - основний платіж та 173,00грн. - штрафна (фінансова) санкція).

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 03.05.2017, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 11.07.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій позивач оскаржив їх у касаційному порядку. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти у справі нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судами норм матеріального права. Позивач вказує на помилковість висновку податкового органу про те, що ОСОБА_1 не мала права застосовувати спрощену систему оподаткування за період господарської діяльності. Як зазначає позивач, остання у періоді, за який їй донараховані спірні грошові зобов`язання, перебувала на спрощеній системі оподаткування, була платником єдиного податку ІІ групи, з огляду на що, вважає, що не має обов`язку сплачувати податок на додану вартість. Позивач наголошує, що вчасно сплачувала необхідні податки, спеціалісти податкового органу, які перевіряли подання звітності, не зауважували щодо необхідності переходу на іншу групу оподаткування.

Відповідач правом подання заперечень на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.

Ухвалою Верховного Суду від 01.07.2019 попередній розгляд справи призначено на 02.07.2019.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами податкового органу проведено позапланову невиїзну перевірку господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 по 31.12.2014. Перевіркою встановлено заниження валового доходу та його невідображення у податковій звітності на загальну суму 523460,00грн, податковим органом донараховано податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 86166,20грн.

Виявлені порушення відповідач пов`язує з тим, що ФОП ОСОБА_1 допустила порушення умов перебування на єдиному податку другої групи, здійснюючи в ІІІ-му кварталі 2012 року господарську діяльність з надання послуг по ремонту приміщення ДП "Корсунь-Шевченківське лісове господарство", проте дана юридична особа перебуває на загальній системі оподаткування. За вказаних обставин, ФОП ОСОБА_1 зобов`язана відмовитись від спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом України.

За наслідками перевірки складено акт від 09.02.2016 №13/1700/2349522149 у якому встановлено порушення вимог:

підпункту 298.2.3.7 пункту 298.2 статті 298, пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України (далі - ПК України) - зменшено єдиний податок на 5676,00грн. за 2013-2014 роки, у тому числі: за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2013 року в сумі 2752,80грн. (229,40 х 12); за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2014 року в сумі 2923,20грн. (243,60 х 12);

пункту 177.2 статті 177 ПК України, внаслідок чого занижено оподатковуваний дохід за період з 01.01.2013 до 31.12.2014 на суму 523460,00грн. і ненараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 86166,20грн., у тому числі: за 2013 рік в сумі 85647,20грн., за 2014 рік в сумі 519,00грн.;

пункту 181.1 статті 181, пунктів 183.1.-183.2 статті 183, пункту 187.7 статті 187 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 3460,00грн. за 2014 рік, в результаті недоплата податку на додану вартість становить 692,00грн.;

пункту 49.2 статті 49, пункту 177.5 статті 177 ПК України - не подано декларації про майновий стан і доходи за 2013-2014 роки;

частини восьмої статті 9, пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - занижено базу нарахування єдиного соціального внеску на суму 523460,00грн., що призвело до недоплати 35971,09грн., в тому числі у 2013 році - 34770,47грн., у 2014 році - 1200,62 грн.;

статті 44, пункту 177.10 статті 177, пункту 121.1 статті 121 ПК України щодо обов`язку ведення книги обліку доходів і витрат, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків і зборів протягом встановлених строків їх зберігання та/або ненадання платником контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

На підставі акта перевірки, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.02.2016:

№0001691700 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 108557,75грн., у тому числі за основним платежем 86166,20грн. з розрахунку ставки податку 15% за незадекларований дохід в сумі 523460,00грн., з яких:

за 2013 рік - 520000,00грн., у тому числі, 105800,00грн. за надані послуги (здійснення поточного ремонту контори) ДП "Корсунь-Шевченківський лісгосп";

в 2014 році - 3460,00грн., у тому числі, 1700,00грн. від ТОВ "Нью Проперті" та 1760,00грн. від відділу культури Корсунь-Шевченківської РДА;

за штрафними санкціями - 22391,55грн. з розрахунку: штрафи за неподання звітності з податку з доходів фізичних осіб - 170,00грн. за 2013 рік та 170,00грн. за 2014 рік;

штраф 510,00грн. за порушення строків зберігання первинних бухгалтерських документів; штраф 25% із основної суми заниженого грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб;

№0001701700 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 865,00грн., в тому числі за основним платежем 692,00грн., за штрафними санкціями 173,00грн.

За результатами адміністративного оскарження прийняті податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями податкового органу ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про їх скасування.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що обсяг доходу, отриманого позивачем від здійснення господарської діяльності у 2013 році, становив 520000,00грн., про що було зазначено у декларації з єдиного податку за 2013 рік, останній був зобов`язаний зареєструватися платником податку на додану вартість і в подальшому сплачувати відповідні податкові зобов`язання. З позицією суду першої інстанції погодився апеляційний суд.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.03.2017 рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Як вказав касаційний суд, поза увагою судів залишено те, що саме ДФС здійснює реєстрацію суб`єкта господарювання як платника єдиного податку шляхом внесення відповідних записів до Реєстру. Зі зворотного боку свідоцтва платника єдиного податку серії вчинено напис про додаткові види діяльності з 20.08.2012, який завірено печаткою податкового органу та засвідчено підписом заступника начальника податкової інспекції. Проте, судами не була надана оцінка обставинам щодо достовірності внесених даних про види діяльності у свідоцтві. Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене, повно та об`єктивно дослідити обставини справи, що входять до предмета доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам.

За наслідками нового розгляду справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволенні позову. Судами вказано, що як свідчить зворотній бік свідоцтва платника єдиного податку серії, додаткові види діяльності з 20.08.2012 вважати дійсними за кодом КВЕД 43.39 - інші роботи із завершення будівництва на території України, код КВЕД 68.20 - надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна. Відмовляючи у позові, суди, зокрема, посилались на те, що у відповідний термін позивач діяв відповідно до свідоцтва платника єдиного податку ІІ групи, подавав звіти як платник, що перебуває на спрощеній системі оподаткування. При цьому, позивач надав ДП "Корсунь-Шевченківське лісове господарство" послуги з виконання поточного ремонту адмінприміщення (контори), втім останній є платником податку на додану вартість. Оскільки позивач не подавав контролюючому органу заяви про перехід на іншу систему оподаткування та не мав права на здійснення господарської діяльності на другій групі єдиного податку, суди погодились з доводами відповідача, що позивач зобов`язаний обліковувати та сплачувати податки за загальними правилами, встановленими Податковим кодексом України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 ПК України.

Пунктом 36.1. статті 36 ПК України встановлений обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктами 44.1., 44.3. статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платником податку на додану вартість відповідно до підпункту 2 пункту 180.1. статті 181 ПК України є будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Згідно з пунктом 181.1. статті 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

На підставі пункту 183.2. статті 183 ПК України у разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Пунктом 183.10. статті 183 ПК України передбачено, що будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 187.1. статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до абзацу 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи: друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

Відтак, першочерговою умовою для застосування другої групи платників єдиного податку є обов`язок надавати послуги лише платникам виключно єдиного податку.

Згідно абзацу 7 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, шляхом подання заяви до контролюючого органу: у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми; у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.

У разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання, в силу вимог підпункту 299.15.4 пункту 299.15 статті 299 ПК України, свідоцтво платника податку анулюється за рішенням контролюючого органу в останній день податкового (звітного) періоду, в якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Судами з`ясовано та матеріалами справи підтверджено, що згідно виданого ОСОБА_1 свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_2 їй надано право здійснювати наступні види діяльності: 52.12.0 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту; 52.62.0 - роздрібна торгівля з лотків на ринках. У спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.06.2016 за ФОП ОСОБА_1 визначено такі ж самі види діяльності.

Як вказано судами, відповідно до інформації, що міститься на зворотному боці свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_2 , додаткові види діяльності з 20.08.2012 вважати дійсними за кодом КВЕД 43.39 - інші роботи із завершення будівництва на території України, код КВЕД 68.20 - надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна: АДРЕСА_1 . Вказані записи засвідчено печаткою та підписом посадової особи податкового органу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та з матерів справи вбачається, позивач надав ДП "Корсунь-Шевченківське лісове господарство" послуги з виконання поточного ремонту адмінприміщення (контори) вказаного підприємства згідно договору підряду від 20.08.2012 №32, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ДП "Корсунь-Шевченківського лісове господарство", яке є платником податку на додану вартість з 22.07.1997, на загальну суму 105800,00грн.

Договором підряду від 20.08.2012 №32 та актом здачі-прийняття робіт від 20.11.2012, наданими податковому органу ДП "Корсунь-Шевченківське лісове господарство", скріпленими підписами та печатками сторін договору (ФОП ОСОБА_1 та ДП "Корсунь-Шевченківське лісове господарство") підтверджується виконання робіт поточного ремонту контори лісгоспу.

Судами з`ясовано, що за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності ДП "Корсунь-Шевченківського лісове господарство", проведеної Державною фінансовою інспекцією у Черкаській області, встановлено виконання позивачем робіт з ремонту адміністративного приміщення, про що Інспекція направила відповідачеві лист від 10.12.2015 №23-07/49-8439, у якому, зокрема, зазначено, що ревізією державного підприємства підтверджено повний розрахунок за виконані роботи. Проведення цих розрахунків підтверджується також даними з центральної бази фізичних осіб Державної податкової адміністрації про суми виплаченого доходу.

У відповідний термін позивач діяв відповідно до свідоцтва платника єдиного податку ІІ групи серії НОМЕР_2 , з терміном дії з 01.01.2012 до 01.01.2013 (анульоване рішенням відповідача від 10.02.2016 №1-17), подавав звіти як платник, що перебуває на спрощеній системі оподаткування.

З аналізу податкового законодавства, яке підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, у разі надання послуг юридичній особі, яка перебуває на загальній системі оподаткування, у даному випадку - ДП "Корсунь-Шевченківський лісгосп", відповідно до приписів ПК України, платник єдиного податку зобов`язаний перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.

Суд касаційної інстанції погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що ФОП ОСОБА_1 порушила умови перебування на єдиному податку ІІ групи, які передбачені чинним законодавством, тому відповідно до пункту 299.11 статті 299 ПК України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої, другої, третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої, другої, третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

У зв`язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 допустила порушення умов перебування на єдиному податку ІІ групи рішенням податкового органу від 10.02.2016 №1/17 на підставі акта документальної перевірки від 09.02.2016 №13/1700/2349522149, відповідно до вимог ПК України, свідоцтво платника єдиного податку серії НОМЕР_2 , видане ФОП ОСОБА_1 , податковим органом анульовано з 01.01.2013.

Разом з тим, перевіркою правильності визначення валового доходу встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в ІІІ-му кварталі 2012 року здійснювала надання послуг по ремонту приміщення ДП "Корсунь-Шевченківський лісгосп", які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування. З 01.01.2013 ФОП ОСОБА_1 зобов`язана була перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, але остання свій обов`язок перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, не виконала, тому після анулювання свідоцтва єдиного податку стала платником загальної системи оподаткування.

Відповідно до акту перевірки від 09.02.2016 ФОП ОСОБА_1 не подавала до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2013 - 2014 роки та податкові декларації з податку на додану вартість, у зв`язку з чим визначення позивачеві податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за 2013-2014 роки та податку на додану вартість за 2014 рік відбулося без порушення встановлених Податковим кодексом України строків. Як вже було встановлено, згідно з даними звітності позивача за 2014 рік ним отримано дохід від здійснення господарської діяльності в сумі 3460,00грн, з огляду на вищевказані порушення вимог податкового законодавства, суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивачеві правомірно донараховано зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 692,00грн. за вищевказаний період.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

В межах вимог касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Пункт 1 частини першої статті 349 КАС України передбачає, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03.05.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 11.07.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду