Ухвала

від 11.07.2017 по справі 823/490/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/490/16 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області від 22.02.2016 року №0001691700 про збільшення податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування на загальну суму 108 557,75 грн на №0001701700 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 865 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 03 травня 2017 року позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_2 зареєстрована Корсунь-Шевченківською РДА Черкаської області, є платником податків.

У січні 2016 року Корсунь-Шевченківською ОДПІ Черкаської області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_2 щодо своєчасності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року про 31.12.2014 року.

В ході перевірки податковим органом було встановлено заниження валового доходу та його не відображення в податковій звітності на сумі 523460 грн за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки податковим органом було донараховано податки на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 86166,20 грн, в т.ч. за 2013 рік в сумі 85 647,20 грн, за 2014 рік в сумі 519 грн в результаті порушень суб'єктом підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 положень п.177.2, 177.5 ст.177 ПК України.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що з 01.01.2014 року позивачка підлягала обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість. Проте, у порушення п.187.1 ст.187 ПК України, позивачка не задекларувала податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 692 грн з доходу, отриманого від реалізації товарів за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року в сумі 3460 грн. Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань з ПДВ за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року встановлено їх заниження в сумі 692 грн.

Зазначене порушення виникло внаслідок того, що позивачка допустила порушення умов перебування на єдиному податку другої групи, здійснюючи у ІІІ кварталі 2012 року господарську діяльність з надання послуг по ремонту приміщення ДП Корсунь-Шевченківське лісове господарство , проте дана юридична особа перебуває на загальній системі оподаткування.

Тому, податковий орган вважає. що позивачка повинна була відмовитись від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених ПК України.

За наслідками перевірки податковим органом складено акт від 09.02.2016 року №13/1700/НОМЕР_1 у якому зазначено виявлені під час перевірки порушення позивачкою вимог ПК України, а саме:

-пп.298.2.3.7 п.298.2 ст.298, п.299.11 ст.299 ПК України за що зменшено єдиний податок на 5 676 грн за 2013-2014 роки, у т.ч. за І,ІІ,ІІІ,ІУ квартали 2013 року в сумі 2752,80 грн (229,40х12), за І,ІІ,ІІІ,ІУ квартали 2014 року в сумі 2923,20 грн (243,60х12);

-п.177.2 ст.177 ПК України внаслідок чого занижено оподатковуваний дохід за період з 01.01.2013 року до 31.12.2014 року на суму 523 460 грн і нараховано ПДФО в сумі 86166,20 грн у т.ч. за 2013 рік в сумі 85 647,20 грн, за 2014 рік в сумі 519 грн;

-п.181.1 ст.181, п.183.1-183.2 ст.183, п.187.7 ст.187 ПК України внаслідок чого занижено ПДВ на суму 3460 грн за 2014 рік в результаті недоплата ПДВ становить 692 грн;

-п.49.2 ст.49, п.177.5 ст.177 ПК України - не подано декларації про майновий стан і доходи за 2013-2014 роки;

-ч.8 ст.9, пп..3 ч.1 ч.11 ст.25 Закону України №2464-УІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - занижено базу нарахування єдиного соціального внеску на суму 523 460 грн, що призвело до недоплати 35971,09 грн, в т.ч. у 2013 році 34770,47 грн, у 2014 році 1200,62 грн;

-ст. 44 п.177.10 ст.177, п.121.1 ст.121 ПК України щодо обов'язку ведення книги обліку доходів і витрат, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків і зборів протягом строків, встановлених чинним законодавством та/або ненадання платником контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

На підставі акту перевірки, податковим органом виненно наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 22.02.2016 № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 108 557,75 грн, в тому числі за основним платежем 86166,20 грн з розрахунку ставки податку 15% за незадекларований дохід в сумі 523460,00 грн, з яких: за 2013 рік - 520000,00 грн, в т.ч. 105800,00 грн за надані послуги (здійснення поточного ремонту контори) ДП "Корсунь-Шевченківський лісгосп", в 2014 році - 3460,00 грн, в т.ч. 1700,00 грн - від ТОВ "Нью Проперті" та 1760,00 грн від відділу культури Корсунь-Шевченківської РДА; за штрафними санкціями 22391,55 грн з розрахунку: штрафи за неподання звітності з ПДФО - 170,00 грн за 2013 рік та 170,00 грн за 2014 рік; штраф 510,00 грн за порушення строків зберігання первинних бухгалтерських документів; штраф 25% із основної суми заниженого грошового зобов'язання з ПДФО;

- податкове повідомлення-рішення від 22.02.2016 № НОМЕР_3 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 865,00 грн, в тому числі за основним платежем 692,00 грн, за штрафними санкціями 173,00 грн.

Рішенням Головного управління ДФС у Черкаській області від 25.04.2016 № 8660/23-00-10-0210 податкові повідомлення-рішення Корсунь-Шевченківської ОДПІ від 22.02.2016 № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду повністю погоджується із доводами суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до абз. 2 п. 291.4 ст. 291 Податкового Кодексу суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи: друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

Відтак, першочерговою умовою для застосування другої групи платників єдиного податку є обов'язок надавати послуги лише платникам виключно єдиного податку.

Згідно п. п. 5, 7 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, шляхом подання заяви до контролюючого органу: у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми; у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.

У разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання, в силу вимог пп. 299.15.4 п. 299.15 ст. 299 ПК України, свідоцтво платника податку анулюється за рішенням контролюючого органу в останній день податкового (звітного) періоду, в якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно виданого ОСОБА_2 свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_3 позивачка має право здійснювати наступні види діяльності:

-52.12.0 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту;

-52.62.0 - роздрібна торгівля з лотків на ринках. У спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.06.2016 на фізичну особу підприємця ОСОБА_2 визначено такі ж самі види діяльності.

Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_3, додаткові види діяльності з 20.08.2012 вважати дійсними за кодом КВЕД 43.39 - інші роботи із завершення будівництва на території України, код КВЕД 68.20 - надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна: АДРЕСА_1. Вказані записи засвідчено печаткою податкового органу та підписом заступника начальника МДПІ.

Судом також встанволено, що позивач надав ДП "Корсунь-Шевченківське лісове господарство" послуги з виконання поточного ремонту адмінприміщення контори вказаного підприємства згідно договору підряду від 20.08.2012 № 32, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ДП "Корсунь-Шевченківського лісове господарство", проте останній є платником ПДВ з 22.07.1997.

З метою отримання документів щодо виконання наведених робіт відповідач направив позивачеві лист від 28.12.2015 № 3105/1700 про надання інформації та документального підтвердження стосовно договору підряду від 20.08.2012 № 32, укладеного між позивачем та ДП "Корсунь-Шевченківського лісове господарство", щодо виконання поточного ремонту адмінприміщення контори вказаного підприємства: контрактів (договорів), пов'язаних з виконанням робіт, додатків та додаткових угод до них; документів, що підтверджують виконання робіт (послуг); фінансово-господарських документів, що підтверджують сплату коштів за надані послуги (платіжні доручення, виписки з банку, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки РРО тощо).

Крім того, з метою проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності позивача, відповідач надіслав йому повідомлення від 20.01.2016 № 1/1700 з вимогою надати документи, що підтверджують дані податкових декларацій, фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, первинні документи, які використовувались у бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані із донарахуванням податків і зборів та виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи.

Судова колегія звертає увагу, що вищевказані запити про надання документів позивачка не виконала та документи податковому органу не надані.

Однак отриманими відповідачем від ДП "Корсунь-Шевченківське лісове господарство" договором підряду від 20.08.2012 № 32 та актом здачі-прийняття робіт від 20.11.2012, скріпленими підписами та печатками сторін договору (ФОП ОСОБА_2 та ДП "Корсунь-Шевченківське лісове господарство") підтверджується виконання робіт з виконання поточного ремонту контори лісгоспу.

За результатами ревізії фінансово-господарської діяльності ДП "Корсунь-Шевченківського лісове господарство", проведеної ДФІ у Черкаській області, встановлено виконання позивачем робіт з ремонту адміністративного приміщення, про що ДФІ у Черкаській області направила відповідачеві лист від 10.12.2015 № 23-07/49-8439, в якому, зокрема, зазначено, що ревізією державного підприємства підтверджено повний розрахунок за виконані роботи. Проведення цих розрахунків підтверджується також даними з центральної бази фізичних осіб ДПА про суми виплаченого доходу.

У відповідний термін позивач діяв відповідно до свідоцтва платника єдиного податку ІІ групи серії НОМЕР_3 з терміном дії з 01.01.2012 до 01.01.2013 (анульоване рішенням відповідача від 10.02.2016 № 1-17), подавав звіти як платник, що перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно до абз. 7 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України, платники єдиного податку у разі надання послуг, зокрема юридичній особі - ДП "Корсунь-Шевченківський лісгосп", яка перебуває на загальній системі оподаткування, зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі здійснення видів діяльності не зазначених у реєстрі платників єдиного податку,- з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювались такі види діяльності.

Оскільки ФОП ОСОБА_2 порушила умови перебування на єдиному податку ІІ групи, які передбачені чинним законодавством, тому відповідно до п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої, другої, третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої, другої, третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Таким чином, оскільки ФОП ОСОБА_2 допустила порушення умов перебування на єдиному податку ІІ групи рішенням податкового органу № 1/17 від 10.02.2016 на підставі акта документальної перевірки № 13/1700/НОМЕР_1 від 09.02.2016, відповідно до вимог п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України, свідоцтво платника єдиного податку серії НОМЕР_3, надане фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 Корсунь-Шевченківською ОДПІ від 25.01.2012, було анульоване з 01.01.2013.

Щодо встановлення правильності визначення валового доходу судова колегія зазначає наступне.

ФОП ОСОБА_2 в ІІІ-му кварталі 2012 року здійснювала види діяльності (надання послуг по ремонту приміщення ДП "Корсунь-Шевченківський лісгосп"), які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування. Тому, з 01.01.2013 ФОП ОСОБА_2 зобов'язана була перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, але остання свій обов'язок перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, не виконала, тому після анулювання свідоцтва єдиного податку стала платником загальної системи оподаткування.

Оскільки позивачка не подавала контролюючому органу заяви про перехід на іншу систему оподаткування та не мав права на здійснення господарської діяльності на другій групі єдиного податку, суд погоджується з доводами відповідача, що позивач зобов'язаний обліковувати та сплачувати податки за загальними правилами, встановленими Податковим кодексом України.

Пунктом 36.1. ст. 36 Податкового кодексу України встановлений обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

На підставі пп. 162.1.1. п. 162.1. ст. 162 Податкового кодексу України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування відповідно до п. 177.2. ст. 177 Податкового кодексу України є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

На підставі п. 177.5. ст. 177 Податкового кодексу України фізичні особи-підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Відповідно до п. 167.1. ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Суд встановив, що згідно з даними центральної бази Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів за 2013-2014 роки позивач отримав дохід на загальну суму 523460,00 грн. Оскільки позивач не вів обліку доходів та витрат, з огляду на відсутність доказів здійснення ним валових витрат і доведеність отримання ним коштів від вищевказаних суб'єктів господарювання, суд вважає обґрунтованим взяття повної вищевказаної суми коштів для розрахунку ПДФО.

У зв'язку з наведеним, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що податковий орган правомірно нараховано основну суму ПДФО в розмірі 86166,20грн.

Згідно з п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. Отже податковий орган правомірно застосував до позивачки штрафні санкції в сумі 22391,55 грн.

Пунктами 44.1., 44.3. ст. 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, відповідно до п. 121.1. ст. 121 Податкового кодексу України тягне за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Оскільки відповіді на письмові запити податкового органу позивачка не надалаі під час податкової перевірки не наддала первинні документи щодо правовідносин з ДП "Корсунь-Шевченківський лісгосп", ревізією діяльності якого підтверджено їх наявність у цього підприємства, а також повну сплату за виконані роботи, накладення штрафу в сумі 510,00 грн за вищезазначене порушення позивача є правомірним.

Крім того, податкове повідомлення-рішення про збільшення розміру грошового зобов'язання з податку ПДВ на загальну суму 865,00 грн. прийнято з розрахунку: основний платіж - 692,00 грн., що становить 20% за неоподатковані операції з надання вищевстановлених послуг; штрафна (фінансова) санкція) - 25% за виявлене заниження основної суми зобов'язання з ПДВ.

Згідно з пп. 181.1. ст. 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

На підставі п. 183.2. ст. 183 Податкового кодексу України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Обсяг доходу, отриманого позивачем від здійснення господарської діяльності у 2013 році, становив 520000,00 грн, про що було зазначено у декларації з єдиного податку за 2013 рік, останній був зобов'язаний зареєструватися платником ПДВ і в подальшому сплачувати відповідні податкові зобов'язання.

Пунктом 183.10. статті 183 Податкового кодексу України передбачено, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з даними звітності позивачки за 2014 рік нею отримано дохід від здійснення господарської діяльності в сумі 3460,00 грн, з огляду на вищевказані порушення вимог податкового законодавства суд вважає, що позивачеві правомірно донараховано зобов'язання з ПДВ у сумі 692,00 грн за вищевказаний період.

Згідно з п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до пп. 102.2.1 п. 102.2 ст. 102 Податкового кодексу України грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано.

Як встановлено судом першої інстанції та дана обставина підтверджується матеріалами справи, ФОП ОСОБА_2 не подавала до Корсунь-Шевченківської ОДПІ податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2013 - 2014 роки та податкові декларації з ПДВ у зв'язку з чим визначення позивачці податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2013-2014р.р. та податку на додану вартість за 2014 рік відбулося без порушення встановлених Податковим кодексом України строків.

Посилання в апеляційній скарзі апелянта на те, що податковий орган приймав від неї податкові декларації та жодного разу не повідомив про необхідність перейти на загальну систему оподаткування, колегія суддів не приймає до уваги, так як такі доводи ніяким чином не доводять встановлені податковим органом порушення позивачкою вимог податкового законодавства та не спростовують законність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Безпідставними є посилання апеллянт в апеляційній скарзі на ту обставину, що на позивачка не була ознайомлена з наказом про перевірку, з відомостями про дату її початку та місце проведення, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, сама перевірка вже відбулася, за її наслідками податковим органом прийнято відповідні податкові повідомлення-рішення, які є предметом данного спору та законність і правильність яких перевіряють відповідні судові інстанції.

Крім того, сам наказ про проведення перевірки не є предметом розгляду у даній справі.

Згідно ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податковий орган діяв з дотриманням вимог чинного законодавства України, з урахуванням встановлених під час перевірки порушень та в межах наданих йому повноважень.

Будь-яких порушень в ході апеляційного розгляду справи в діях та рішеннях податкового органу судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, надав їм правову оцінку та прийшов до правильного висновку про відмову позивачці ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 03 травня 2017 року.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Відповідно до ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 травня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

ОСОБА_3

Повний текст виготовлено: 12 липня 2017 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

ОСОБА_3