Рішення

від 28.04.2017 по справі 910/31212/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2017Справа №910/31212/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Житлово-будівельного кооперативу "Екскаваторщик-1" Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Екскаватор-1" простягнення 490 875,22 грн. Суддя Демидов В.О. Представники сторін: від позивача:Кирищук В.П. (дов. №91/2015/11/11-5 від 11.11.2015 р.); від відповідача1 :Коваль О.С. (договір про надання правової допомоги №23/12/15 від 23.12.15) від відповідача 2:Не прибув

встановив :

Публічне акціонерне товариство Київенерго звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу Екскаваторщик-1 про стягнення заборгованості в сумі 269 695,40 грн., пені в сумі 99 792,85 грн., 3 % річних в сумі 9 805,66 грн. та 130 504,32 грн. інфляційних сум у зв'язку з порушенням зобов'язання з оплати поставленої теплової енергії у гарячій воді за договором від 01.04.2000 року №810300 за період з 01.12.2012 року по 01.10.2015 року.

До прийняття рішення у справі позивач неодноразово зменшував позовні вимоги та остаточно просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 250 772,39 грн., пені в сумі 99 792,85 грн., 3 % річних в сумі 9 805,66 грн. та 130 504,32 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.04.2016 у справі №910/31212/15, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Київенерго задоволено повністю та задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 250 772,39 грн., пені в сумі 99 792,85 грн., 3% річних в сумі 9 805,66 грн. та 130 504,32 грн. інфляційних втрат.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду міста Києва від 13.04.2016 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016, Житлово-будівельний кооператив Екскаваторщик-1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2016 касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу Екскаваторщик-1 задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2016 у справі №910/31212/15 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Згідно автоматизованої системи документообігу господарського суду міста Києва справу №910/31212/15 передано на розгляд судді Демидову В.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.12.2016 суддею Демидовим В.О. прийнято справу №910/31212/15 до свого провадження та призначено її до розгляду на 10.01.2017.

10.01.2017 позивач та ОССБ Екскаватор-1 через загальний відділ діловодства суду подали письмові пояснення по справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.01.2017 у зв'язку із необхідністю витребування додаткових доказів по справі, розгляд справи відкладено на 31.01.2017.

16.01.2017, 17.01.2017, 30.01.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

30.01.2017 представник відповідача-1 через загальний відділ діловодства суду подав пояснення по справі із врахуванням постанови Вищого господарського суду України, а також клопотання про здійснення технічної фіксації судового засідання.

31.01.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а також пояснення щодо зарахування коштів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.01.2017 за клопотанням третьої особи продовжено строк вирішення спору у справі №910/31212/15 на п'ятнадцять днів та у зв'язку із задоволенням клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 21.02.2017.

В судовому засіданні 21.02.2017, судом у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 28.02.2017.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.02.2017 залучено до участі у справі, як відповідача-2 - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Екскаватор-1 , розгляд справи відкладено на 16.03.2017.

В судовому засіданні 16.03.2017, судом у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 20.04.2017.

18.04.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав заяву про зменшення позовних вимог, у якій просив стягнути з відповідача основний борг за спожиту теплову енергію у розмірі 26 786,77 грн., 3% річних - 3 903,97 грн., інфляційні втрати - 39 252,14 грн., пеню - 17 885,42 грн. та судовий збір - 1 317,43 грн. Повернути зайво сплачений судовий збір у розмірі 6 329,55 грн.

20.04.2017 відповідач-1 через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи та клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, у якому просив стягнути з позивача 19 480,00 грн. витрат на правову допомогу.

В судовому засіданні 20.04.2017, судом у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 28.04.2017.

27.04.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав заперечення на клопотання відповідача-1, у якому просив залишити клопотання відповідача-1 про стягнення витрат на правову допомогу без задоволення, а позовні вимоги задовольнити відповідно до заяви про зменшення позовних вимог.

У судове засідання 28.04.2017 з'явились представник позивача та відповідача 1.

Розглянувши в судовому засіданні 28.04.2017 заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки зменшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 87 828,30 грн, з яких: основний борг за спожиту теплову енергію у розмірі 26 786,77 грн., 3% річних - 3 903,97 грн., інфляційні втрати - 39 252,14 грн., пеню - 17 885,42 грн.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 28.04.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

01.04.2000 року між АЕК "Київенерго", яка була перейменована на ПАТ "Київенерго" (енергопостачальна організація) та ЖБК "Екскаваторщик-1" (абонент) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 810300, відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до даного договору.

Додатками № 3 та № 4 до договору визначено тарифи на теплову енергію та порядок розрахунків за спожиту теплову енергію.

За пп. 3.1, 3.2 п. 3 додатку № 4 до договору сплату за вказаними в п. 2. цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно додатку № 1 до даного договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

Абонентам, які не мають приладів обліку: щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду; кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Відповідно до п. 5.1 договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Згідно з п. 5.3 договору абонент, що має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни, передбачені у додатку № 1 до даного договору.

Відповідно до п. 6.3.4 договору абонент несе відповідальність за виконання порядку розрахунків за теплову енергію, викладених у додатку № 4 до договору.

Згідно з п.п. 8.1, 8.4 договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2000 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Разом з тим, згідно з п. 7.6 Протоколу №2 установчих зборів ОСББ за адресою: м. Київ, проспект Леся Курбаса, 14-А від 14.10.2014, присутні на зборах одноголосно вирішили у зв'язку з постійним зростанням тарифів на комунальні послуги, в період пролонгації та заключення договорів з постачальниками ХВП, ГВП, опалення та послуг по утриманню будинку на ОСББ Екскаватор-1 бухгалтерії нараховувати помісячно кошти за послуги згідно показників лічильників, а власниками квартир сплачувати кошти за отримані послуг на р/р ОСББ Екскаватор-1 для накопичення та сплати постачальникам послуг.

12.11.2014 зареєстровано ОСББ Екскаватор-1 , а 25.11.2014 голова правління ОСББ Екскаватор-1 звернулося до ПАТ Київенерго з пропозицією про укладення договору на теплопостачання по будинку за адресою: пр-т Леся Курбаса, 14-А.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що на виконання умов договору у період з 01.12.2012 року до 01.10.2015 року відповідачу-1 було поставлено теплову енергію на загальну суму 655 812,43 грн., що підтверджується копіями облікових карток (табуляграм) споживання теплової енергії та копіями відомостей приладів обліку споживання теплової енергії, проте, відповідач-1 зобов'язання з оплати поставленої теплової енергії за договором виконав лише частково, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 26 786,77 грн., 3% річних - 3 903,97 грн., інфляційні втрати - 39 252,14 грн., пеню - 17 885,42 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову в цій частині з таких підстав .

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу. Згідно зазначеної статті, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 2 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частинами 1 та 2 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Положенням ч. 6 ст. 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Частинами 1 та 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на те, що у відповідача-1 за період з 01.12.2012 року до 01.10.2015 року була наявна заборгованість за спожиту теплову енергію на підставі договору від 01.04.2000 №810300 у сумі 250 772,39 грн., проте відповідно до довідки про надходження коштів від ЖБК Екскаваторщик-1 за спожиту теплову енергію станом на 01.04.2017 в березні 2017 року, позивачем здійснено зняття нарахувань за спірний період у розмірі 223 985,62 грн.

Таким чином, відповідно до уточненого розрахунку, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 26 786,77 грн. за період з жовтня 2014 року по жовтень 2015 року.

При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач-1 заперечив проти позову, посилаючись на те, що договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 810300 від 01.04.2000 було укладено між ПАТ Київенерго та ЖБК Екскаваторщик-1 для забезпечення мешканців двох багатоквартирних будинків по проспекту Л. Курбаса. 14-А (особовий рахунок № 810300) та по вулиці Тулузи, 18 (особовий рахунок № 810308) послугами опалення та гарячої води. При цьому, відповідач повідомив, що заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача виникла по житловому будинку за адресою: проспект Л. Курбаса, 14-А (особовий рахунок № 810300), однак у березні 2015 року ПАТ Київенерго уклало договір щодо постачання теплової енергії у гарячій воді № 812300 по будинку за адресою: проспект Л. Курбаса, 14-А в м. Києві з ОСББ Екскаватор-1 .

ЖБК Екскаваторщик-1 неодноразово зверталось до ПАТ Київенерго з повідомленнями, що ОСББ Екскаватор-1 ніколи не було балансоутримувачем будинку за адресою: пр-т Л. Курбаса, 14-А в м. Києві, а попереднє ОСББ за цією ж адресою припинено на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 28.11.2012 р. у справі № 5011-73/6341-2012, яким визнано незаконним та скасовано реєстрацію ОСББ Екскаватор . Відповідач зауважив, що не передавав на баланс будинок за адресою: пр.-т Л. Курбаса, 14-А в м. Києві жодній юридичній особі. Згоди на зміну договору № 810300 від 01.04.2000 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді та укладання з ОСББ Екскаватор-1 договору на теплопостачання ЖБК Екскаваторщик-1 не надавало.

Однак, в результаті дій ПАТ Київенерго щодо укладення договорів на постачання теплової енергії спочатку з незаконно створеним ОСББ Екскаватор (№ 811300), а потім з ОСББ Екскаватор-1 (№ 812300) всупереч договірним зобов'язанням з ЖБК Екскаваторщик-1 посадові особи ОСББ Екскаватор-1 з жовтня 2014 р. виставляли мешканцям будинку за адресою: проспект Л. Курбаса, 14-А в м. Києві рахунки за гарячу воду та опалення.

18.09.2014 до ЄДРЮОФОП було внесено запис про державну реєстрацію припинення ОСББ Екскаватор (код 37832741).

12.11.2014 до ЄДРЮОФОП було внесено запис про державну реєстрацію нового ОСББ Екскаватор-1 (код 39488011).

При цьому, за жовтень 2014 року ОСББ Екскаватор-1 виставило мешканця будинку за адресою: проспект Л. Курбаса, 14-А в м. Києві рахунки за теплову енергію та отримало на свій рахунок кошти за період з жовтня 2014 до лютого 2015 року, а договір на постачання теплової енергії з ПАТ Київенерго ОСББ Екскаватор-1 уклало лише 01.03.2015 (№812300).

Під час розгляду справи, позивачем було подано клопотання про те, що 23.02.2017 відбулася комісія по розгляду спірних нарахувань за спожиту теплову енергію, а тому оскільки вказане рішення комісії впливає на позовні вимоги, тому між позивачем та відповідачам-2 відбувається процес погодження Угоди про впорядкування взаємних розрахунків.

Зважаючи на вищевикладене та остаточно уточнивши позовні вимоги, позивач просив стягнути з відповідача-1 заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 26 786,77 грн., на обґрунтування розміру якої позивачем надано довідку про стан розрахунків ЖБК Екскаваторщик-1 , Протокол №14 від 22.09.2015 засідання комісії з розгляду актів порушень та коригування обсягів та вартості теплової енергії, яка реалізована споживачам у попередніх звітних періодах, розрахунок коригування коштів за спожиту теплову енергію ЖБК Екскаваторщик-1 за період з жовтня 2014 року по січень 2015 року та облікові картки за цей період.

Таким чином, з урахуванням вказаних доказів до доводів сторін у сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача-1 заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 26 786,77 грн.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про неправомірне незарахування коштів по договору №810300 від 01.04.2000, що сплачувалися ним, зокрема, 28 січня 2016 року у розмірі 16 086,76 грн., у спірний період з 01.12.2012 по 01.10.2015, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3.32 ст. 33 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ.

Згідно п. 1.3 Положення при перерахуванні коштів за електричну та теплову енергію платіжним дорученням споживач (юридична особа) в реквізиті призначення платежу повинен надати повну інформацію, а саме: за що здійснено платіж, період споживання, підстава для сплати.

З зазначених відповідачем платіжних доручень вбачається, що призначення платежів спрямовані на погашення заборгованості в поточний період (з 01.10.2015 по 01.01.2017), а не в спірний період (з 01.12.2012 по 01.10.2015), тому дані платіжні доручення правомірно не було враховано позивачем в погашення спірного періоду.

Враховуючи, що заборгованість відповідача-1 за спожиту теплову енергію за спірний період у сумі 223 985,62 грн. була сплачена останнім під час розгляду справи, позивачем в уточненому розрахунку нараховано та заявлено до стягнення з останнього: 3% річних - 3 903,97 грн. та інфляційні втрати - 39 252,14 грн. за період з грудня 2012 року по вересень 2015 року, а також пеню у розмірі 17 885,42 грн. за період з квітня по вересень 2015 року.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

А тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат за період з грудня 2012 року по вересень 2015 року, з урахуванням часткових сплат, є законними та обґрунтованими.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 3 903,97 грн. та інфляційних втрат у розмірі 39 252,14 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також ПАТ Київенерго просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 17 885,42 грн. за період з квітня по вересень 2015 року.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Пунктом 3.5. додатку № 4 до договору № 810300 від 01.04.2000 визначено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього додатку), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 810300 від 01.04.2000, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з нього пені за період з квітня по вересень 2015 року.

З урахуванням викладеного, судом здійснено перерахунок заявленої позивачем до стягнення з відповідача суми пені та встановлено, що позивачем при розрахунку допущено технічні помилки, а відтак з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню пеня за період з квітня по вересень 2015 року у розмірі 15 997,54 грн.

З огляду на вищенаведене, у зв'язку з відсутністю доказів на спростування позовних вимог позивача, а також беручи до уваги сплату заборгованості відповідачем-1 за спожиту теплову енергію за спірний період у сумі 223 985,62 грн. під час розгляду справи, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача-1 на користь позивача заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 26 786,77 грн., 3% річних - 3 903,97 грн., інфляційні втрати - 39 252,14 грн., пеню - 15 997,54 грн.

При цьому, враховуючи відсутність спору між позивачем та відповідачем-2, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Екскаватор-1 відповідно до вимог п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо клопотання відповідача-1 про стягнення з позивача 19 480,00 грн. витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до п. 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013 № 7 частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом.

Зважаючи на часткове задоволення позову, та враховуючи, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача-1, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні про стягнення з позивача витрат на правову допомогу у розмірі 19 480,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням витрат по сплаті судового збору в цій частині на відповідача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства Київенерго до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Екскаватор-1 провадження у справі №910/31212/15- припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу Ескаваторщик-1 (03162, м. Київ, проспект Л. Курбаса, 14-А, код 22885482) на користь Публічного акціонерного товариства Київенерго (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код 00131305) 26 786 (двадцять шість тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 77 коп. основного боргу, 39 252 (тридцять дев'ять тисяч двісті п'ятдесят дві) грн. 14 коп. інфляційних втрат, 3 903 (три тисячі дев'ятсот три) грн. 97 коп. - 3% річних, 15 997 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 54 коп. пені та 1 289 (одну тисячу двісті вісімдесят дев'ять) грн. 11 коп. витрат на сплату судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складене та підписане 03.05.2017

Суддя В.О. Демидов