Рішення

від 12.05.2017 по справі 629/3015/16-ц

ЛОЗІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 629/3015/16-ц

Номер провадження 2/629/79/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2017 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Соколенко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лозова, Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи приватний нотаріус Лозівського нотаріального округу Харківської області Завада Марина Володимирівна про визнання правочину недійсним, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третьої особи приватний нотаріус Лозівського нотаріального округу Харківської області Завада Марина Володимирівна про визнання правочину недійсним, посилаючись на те, що йому на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 16.02.2015 року (видане замість втраченого державного акту про право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_2 від 06.02.2007 року), є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Яківлівської сільської ради Лозівського району Харківської області, кадастровий номер НОМЕР_3. У жовтні місяці 2014 року йому випадково стало відомо, що між ним та ОСОБА_2 нібито укладено спадковий договір, предметом якого є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Яківлівської сільської ради Лозівського району Харківської області, кадастровий номер НОМЕР_3, що є істотною умовою спадкового договору. В зв'язку з відсутністю свого примірника договору та для з'ясування цього питання він звернувся до приватного нотаріуса Лозівського нотаріального округу Харківської області Завада М.В. з заявою про видачу копії даного договору. Листом від 12.01.2015 року за вих. № 11/01-16, йому фактично було відмовлено у отримані копії договору. Не погоджуючись з підставами, яки слугували для відмови та вважаючи відмову неправомірною, 15.01.2015 року він звернувся зі скаргою до Головного управління юстиції Харківської області у Харківської області на дії приватного нотаріуса Лозівського нотаріального округу Харківської області Завада Марини Володимирівни. В зв'язку з чим, тільки 23.01.2015 року було отримано копію спадкового договору серія ВММ № 510030 від 30.12.2009 року, зареєстрованого в Спадковому реєстрі за номером 4397. Після детального ознайомлення з змістом договору, було встановлено, що при його укладені не дотримано вимоги, передбачені ст.203 ЦК України, що полягає у наступному. Відповідно до ст. 1261 ЦК України у разі смерті її сина, вона є спадкоємцем першої черги. Ст.34 ЗУ "Про нотаріат" передбачено, що нотаріуси посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо). Згідно з статтею 11 ЦК України (надалі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Поняття та види правочинів передбачені ст. 202 ЦК України. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків обумовлені ним. Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін (ст. 209 ЦК України). Поняття та види договору встановлено статтею 626 ЦК України, відповідно до якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Поняття спадкового договору встановлено статтею 1302 ЦК України. За спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувана) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача. Спадковий договір є: двосторонньо зобов'язуючий, для якого характерно волевиявлення двох сторін,засноване на диспозитивних засадах. Права і обов'язки щодо договору лежать на обох сторонах: на набувач може бути покладено вчинення певних дій майнового чи немайнового характеру; оплатним, так як може вимагати з набувача розпоряджень у вигляді відповідних послуг, догляду та інших дій, які можуть передбачати матеріальні витрати без можливості встановити їх розмір; на нього не розповсюджується положення про спадкування. Таким чином спадковий договір відповідно з чинним законодавством України є правочином. Земельним кодексом України встановлено, що земля с основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на землі сільськогосподарського призначення та інші. Статтею 22 ЗК України встановлено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому чисті інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать утому числі сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). Пунктом 15 розділу X перехідних положень Земельного кодексу України (у редакції на момент вчинення спадкового договору) встановлено, що до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель не допускається: а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства , а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних для суспільних потреб. Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту запроваджується за умови набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, визначивши особливості обігу земель державної та комунальної власності і земель товарного сільськогосподарського виробництва. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення). Положення про спадковий договір в Цивільному кодексі знаходяться в книзі шостій "Спадкове право", хоча спадковий договір не є різновидом спадкування, вичерпний перелік видів спадкування: за заповітом або за законом наведено у статті 1217 Цивільного кодексу України. Відповідно до положень статті 1302 ЦК України сторонами за спадковим договором є набувач та відчужувач. Відповідно до вимог п.8.2 глави 2 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, спадкові договори, предметом яких є нерухоме майно, посвідчуються нотаріусом з дотриманням загальних правил посвідчення договорів відчуження. А сама норма знаходиться в главі "Посвідчення правочинів про відчуження та заставу майна". А оскільки договір передбачає відчуження майна, то він є договором про відчуження, незалежно від того, що факт відчуження настає в разі смерті відчужувача. Свою точку зору щодо цього питання також висловив Верховний Суд України. Так в пункті 28 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 року за № 7 зазначено, що перехід майна від відчужувача до набувача на підставі спадкового договору не є окремим видом спадкування, а тому на відносини сторін не поширюються відповідні правила про спадкування, в тому числі право на обов'язкову частку. Ця норма є імперативною, ї забороняє в період дії пункту 15 перехідних положень Земельного кодексу України, вчинення будь яких правочинів (договорів, угод) крім посвідчення заповітів, предметом яких є земельні ділянки товарного сільськогосподарського виробництва. У ст. 203 ЦК України, в якій визначено основні критерії чинності правочину, зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до статей 203, 204 ЦК України підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами. Отже, враховуюче положення норм статей 4 та 203 ЦК України, зміст правочину має відповідати: ЦК України; іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України; актам Президента України у випадках, встановлених Конституцією; постановам Кабінету Міністрів України; актам органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим, що видаються у випадках межах, встановлених Конституцією та законом. Таким чином, враховуючи загальні принципи цивільного права, правочини не повинні суперечити положенням законів, галузевих законодавчих актів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції. Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Стаття 1307 ЦК України встановлює гарантії додержання прав та законних інтересів учасників спадкового договору. З метою недопущення переходу майна, що є предметом спадкового договору, до третіх осіб, нотаріус одночасно з посвідченням цього договору накладає на зазначене майно заборону відчуження та вносить відомості про нього до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Ч. 1 ст. 1307 ЦК України передбачено, що на майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, з метою забезпечення виконання спадкового договору накладає заборону відчуження. В зв'язку з вищевикладеним просить визнати недійсним спадковий договір, серія ВММ № 510030 від 30.12.2009 року, зареєстрований у Спадковому реєстрі за номером 4397, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Лозівського Лозівського нотаріального округу Харківської області Завада М.В..

Позивач в судове засідання не з'явився, але раніше надавав на адресу суду заяву в якій просив розглянути справу за його відсутності, але з участю його представника. На задоволенні позовних вимог наполягав в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, але надав суду заяву в якій просив розглянути справу за його відсутності та за відсутності його довірителя, на задоволенні позовних вимог наполягав в повному обсязі. Крім цього просив у разі неявки відповідача по справі постановити заочне рішення, наслідки ухвалення заочного рішення йому відомі та зрозумілі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про що свідчать довідки про доставку СМС-повідомлень про вручення судових повісток, причину неявки суду не повідомив. Зі згоди представника позивача, наданої у письмовій заяві, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Третя особа приватний нотаріус Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завада М.В. в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, про що свідчить журнал реєстрації вихідної кореспонденції, причину неявки суду не повідомила.

Суд, перевіривши матеріали справи, надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, приходить до наступних висновків.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

Як вбачається з матеріалів справи та копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 40973239 від 21.07.2015 року вбачається, що позивач, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території Яковлівської сільської ради, КСП ім. Ілліча.

30 грудня 2009 року між сторонами було укладено Спадковий договір (а.с. 12). Пунктом 5 Спадкового договору передбачені обов'язки відповідача шанобливо ставитися до позивача, толерантно відноситись до окремих недоліків його характеру. За життя позивача відповідач повинен надати йому грошову допомогу, однією сумою в розмірі 30000 гривень і зберегти в її безоплатному довічному користуванні земельну ділянку.

Пункт 10 Спадкового договору передбачає, що підставою розірвання договору є невиконання відповідачем розпоряджень позивача.

За змістом п. 13 Договору, у зв'язку з посвідченням цього спадкового договору накладається заборона на відчуження предмета договору. З моменту укладення цього договору відчужувач може користуватися вищевказаною земельною ділянкою без права розпорядження нею.

Відповідно до ст. 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті, тобто після неї, - набуває право власності на майно відчужувача.

Згідно ч. 1 ст. 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.

Стаття 651 ЦК України передбачає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно зі статтею 12 ЦК України у даному випадку діє презумпція добросовісності обох сторін спору - учасників цивільних відносин, що може бути спростована лише судом у передбаченому ст.ст.10, 61 ЦПК України загальному змагальному порядку, тобто кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Виходячи зі змісту ст. 1302 ЦК України та п. 5 спадкового договору обов'язки набувача, на відміну від передбаченого ст. 744 ЦК України у договорі довічного утримання порядку їх виникнення після передачі відчужувачем набувачеві у власність земельної ділянки, - у даному випадку обумовлені обов'язком відчужувача за спадковим договором про надання набувачу відповідних розпоряджень, зміст яких стосовно полягає у здійснені обов'язків майнового та немайнового характеру, а саме: шанобливе ставлення до Відчужувача , толерантне відношення до окремих недоліків його характеру; сплатити одноразово грошову суму у розмірі 30000 гривень та у разі смерті відчужувача набувач зобов'язаний організувати його поховання.

Отже, відповідно до наведених норм закону і спадкового договору, обов'язки у набувача по цій справі, які він повинний належним чином виконувати, виникають, також, після отримання відповідних розпоряджень відчужувача. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України підставою для розірвання спадкового договору має лише істотне порушення стороною договору своїх обов'язків, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Із положень ст. 1254 і ст.ст. 1302, 1308 ЦК України випливає, що принцип свободи скасування заповіту на спадковий договір, який є двостороннім правочином і при наявності спору підлягає розірванню у судовому порядку, - не поширюється.

Тому, у світлі наведених у ч. 1 ст. 1308 ЦК України та п.5 укладеного між сторонами спадкового договору підстави для його розірвання, лише при доведеності позивачем невиконання умов спадкового договору, відповідач, у свою чергу, повинний довести передбаченими у ст. 57 ЦПК України належними і допустимими доказами їх відповідне виконання.

Як вбачається з копії спадкового договору, позивач саме 30.12.2009 року отримав копію Спадкового договору. Крім цього, на підставі заяви позивача до нотаріуса, 23.01.2015 року ним повторно отримано копію Спадкового договору, що підтверджується відповідною копією заяви та копією скарги на дії приватного нотаріуса.

З досліджених доказів судом встановлено, що протягом дії вказаного договору, позивач звертався до відповідача з розпорядженнями, які відповідачем не були виконані, що вказує на наявність підстав вважати відповідача таким, що не виконував розпоряджень позивача, та є підставою для розірвання договору згідно п. 10 Спадкового договору та ст. 1308 ЦК України.

Виходячи з того, що відповідач ОСОБА_2, який відповідно до спадкового договору є набувачем майна, неналежним чином виконував обов'язки, покладені на нього п. 5 цього договору, тоді як він зобов'язувався шанобливо ставитися до відчужувача; толерантно відноситься до окремих недоліків характеру відчужувача; за життя відчужувача сплатити йому певну грошову суму одноразово, в розмірі 30000 гривень і зберегти в його безоплатному довічному користуванні земельну ділянку; у разі смерті відчужувача вжити комплекс заходів, пов'язаних з організацією та проведенням його поховання, то суд вважає, що це є безумовним істотним порушенням умов договору, внаслідок чого позивач ОСОБА_1 не отримував належним чином з боку відповідача виконання умов договору.

При таких обставинах факт неналежного виконання обов'язків спадкового договору відповідачем знайшов своє підтвердження під час розгляду справи і не спростований доводами відповідача, тому суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, у судовому засіданні встановлено, що сторони укладаючи Спадковий договір не мали наміру створювати правовідносини, які з нього випливають, а розуміли його як договір купівлі-продажу земельної ділянки. Сторони умисно уклали спадковий договір, але між ними встановлені правовідносини щодо купівлі продажу земельної ділянки, в яких позивач є продавцем належної їй земельної ділянки сільськогосподарського призначення, а відповідач покупець земельної ділянки, який передав позивачу грошові кошти за земельну ділянку в сумі 30000 гривень.

Статтею 235 ЦК України встановлено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

На те, що спадковий договір є удаваним правочином для приховування договору купівлі продажу землі сільськогосподарського призначення, вказують показання відповідача, а також відсутність будь-яких вимог про допомогу з боку позивача з моменту укладення договору і до звернення з позовом до суду.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що спадковий договір укладений сторонами для приховання договору купівлі продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, у зв'язку із чим суд вважає даний правочин удаваним та враховує правила, які регулюють правочини пов'язані з купівлею-продажем земельної ділянки.

Пунктом 15 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2017 року, не допускається купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Таким чином, з урахуванням ст. 235 ЦК України та пункту 15 Перехідних положень ЗК України, суд приходить до висновку, що укладений спадковий договір є удаваним правочином, який укладений для приховування укладеного між сторонами договору купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, є недійсним з моменту його укладення, тобто з 30.12.2009 року, та відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Фактично зазначений спадковий договір, не був спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки є удаваним правочином, який укладений для приховування укладеного між сторонами договору купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Зазначені обставини являються підставою для визнання спадкового договору недійсним. Так, відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостої статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Сторони повинні довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст. 57-59 ЦПК України як факт спричинення їм шкоди так і її розмір. Інші доводи не можуть бути прийняті до уваги.

Оскільки позивачем доведені обставини на які він посилається в позовній заяві належними та допустимими доказами, суд вважає за необхідне задовольнити дані позовні вимоги.

Вимога позивача щодо розірвання спадкового договору не порушує нічиїх прав та обов'язків і не суперечить вимогам діючого законодавства, Конституції України.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З метою забезпечення виконання рішення в частині застосування наслідків розірвання спадкового договору, слід зобов'язати третю особу зняти заборону на відчуження предмету договору, накладену 30 грудня 2009 року приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завадою М.В., реєстраційний номер № 4398.

Судові витрати слід покласти на сторони, враховуючи, що позивач не бажає стягувати витрати з відповідача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 215, 216, 235, 1302, 1308 ЦК України, п. 15 Перехідних положень ЗК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсним спадковий договір від 30 грудня 2009 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, згідно з яким ОСОБА_1 передав після своєї смерті ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 4,1329 гектарів в межах згідно з планом, розташовану на території Яковлівської сільської ради, КСП ім. Ілліча, Лозівського району, Харківської області, посвідчений приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завадою М.В., реєстраційний номер 4397.

Скасувати заборону на відчуження земельної ділянки, площею 4,1329 гектарів в межах згідно з планом, розташованої на території Яковлівської сільської ради, КСП ім. Ілліча, Лозівського району, Харківської області, накладену 30 грудня 2009 року приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завадою Мариною Володимирівною, зареєстровану в реєстрі за № 4398.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Н.А. Смірнова