Рішення

від 15.03.2017 по справі 911/421/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2017 р. Справа № 911/421/17

Господарський суд Київської області у складі

головуючого судді Христенко О.О.

при секретарі Литовці А.С.

розглянувши справу № 911/421/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгового

підприємства Всесмак плюс , м. Львів

до Дочірнього підприємства Рітейл Центр , м. Ірпінь

про стягнення 64 299,25 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 06.04.2016;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 27.12.2016

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгове підприємство Всесмак плюс (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства Рітейл Центр (надалі - відповідач) про стягнення з останнього заборгованість за Договором поставки № РЦ024964 від 08.04.2014 в розмірі 58 127,41 грн. основного боргу, 1 467,13 грн. 3% річних, 4 704,71 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 14.02.2017 порушено провадження у справі № 911/421/17 та призначено розгляд справи на 01.03.2017 о 12 год. 10 хв.

За клопотаннями позивача вх. № суду 3696/17 від 20.02.2017 та вх. № суду 5406/17 від 13.03.2017 відповідно до ст. 74-1 Господарського процесуального кодексу України судові засідання 01.03.2017 та 15.03.2017 проводились в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 01.03.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві. Також позивач підтримав свою заяву про вжиття в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України заходів забезпечення позову.

Представник відповідача в судове засідання 01.03.2017 не з`явився, проте через канцелярію суду надав клопотання (вх. № суду 4541/17 від 28.02.2017) про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 01.03.2017 залишено без розгляду заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову та відкладено розгляд справи на 15.03.2017 о 15 год. 30 хв.

В судовому засіданні 15.03.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві. Також позивач підтримав свою повторну заяву про вжиття в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України заходів забезпечення позову.

Розглянувши у судовому засіданні 15.03.2017 повторну заяву позивача (вх. № суду 34/17 від 14.03.2017) про вжиття заходів забезпечення шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову, суд вирішив у його задоволенні відмовити, оскільки позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не надано суду належних доказів, а з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на можливість порушення прав, свобод та інтересів позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Через канцелярію суду (вх. № 5642/17 від 15.03.2017) відповідач надав відзив на позовну заяву, підтриманий представником відповідача в судовому засіданні 15.03.2017, в якому проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві, а саме, що поставлений позивачем в період з 01.04.2016 по 12.07.2016 товар було оплачено відповідачем, на підтвердження чого відповідачем додано до відзиву копії платіжних доручень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

08.04.2014 між Дочірнім підприємством Рітейл Центр ( покупець , надалі - відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-торговим підприємством Всесмак плюс ( постчальник , надалі - позивач) було укладено Договір № РЦ024964 (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, та у відповідності з замовленням відповідача, поставити товар, а відповідач зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації. Поставка товару позивачем здійснюється з мето його оптово/роздрібної реалізації відповідачем через мережу магазинів Фуршет .

Відповідно до п.п. 3.1, 5.1 та 7.1 Договору товар поставляється позивачем у відповідності з замовленням відповідача по асортименту, кількості та цінам в строк, зазначений в замовленні.

Перехід права власності на товар від позивача до відповідача здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі позивача.

Відповідач оплачує товар, що поставляється за цінами, погодженим сторонами в специфікаціях та підтвердженими у накладних.

Даний договір набирає силу з моменту підписання його сторонами і дії до 31.12.2017 (п. 10.1 Договору).

Судом встановлено, що позивач свої обов`язки за Договором виконав належним чином, поставивши відповідачу, зокрема, протягом квітня-липня 2016 року товар загальною вартістю 60 314,49 грн, що підтверджується скріпленими підписами та відбитками печаток/штампів сторін видатковими накладними: № С005040021 від 05.04.2016 на суму 2 059,88 грн; № С006040046 від 06.04.2016 на суму 1 638,09 грн.; № С08040011 від 08.04.2016 на суму 1 384,42 грн.; № С12040017 від 12.04.2016 на суму 883,20 грн.; № С14050005 від 16.05.2016 на суму 7 102,18 грн.; № С16050068 від 16.05.2016 на суму 12 425,26 грн.; № С17050003 від 17.05.2016 на суму 3 519,54 грн.; № С2005003 від 20.05.2016 на суму 4 803,86 грн.; № С20050010 від 20.05.2016 на суму 828,98 грн.; № С20050013 від 20.05.2016 на суму 1 017,00 грн.; № С24050004 від 24.05.2016 на суму 2 698,09 грн.; № С27050007 від 27.05.2016 на суму 1 473,70 грн.; № С031050025 від 31.05.2016 на суму 2 450,11 грн; № С0306003 від 03.06.2016 на суму 6 901,87 грн.; № С07060011 від 07.06.2016 на суму 1 599,22 грн.; № С08060049 від 08.06.2016 на суму 5 733,13 грн.; № С08070017 від 08.07.2016 на суму 1 150,20 грн.; № С08070018 від 08.07.2016 на суму 2 070,36 грн.; № С12070025 від 12.07.2016 на суму 575,40 грн.

Втім, як зазначає позивач, відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання за Договором, частково розрахувавшись за поставлений товар, внаслідок чого у нього виникла перед позивачем заборгованість.

Так, у підписаному сторонами 16.11.2016 акті перевірки розрахунків зазначено, що залишок на 01.10.2016 за всіма рахунками по взаємовідносинам з постачальником становить 58 127,41 грн., а залишок на 31.10.2016 за всіма рахунками по взаємовідносинам з контрагентом становить 58 033,09 грн.

Відповідач на підтвердження проведених розрахунків за вказаними накладними надав копії платіжних доручень № 100885420 від 15.04.2016 на суму 10 000,00 грн., № 100887548 від 21.04.2016 на суму 10 000,00 грн., № 100894499 від 05.05.2016 на суму 10 000,00 грн., № 100895850 від 11.05.2016 на суму 10 000,00 грн., № 100898566 від 18.05.2016 на суму 18 198,88 грн., якими здійснено оплату товару згідно Договору № РЦ24964 від 08.04.2014 (без зазначення накладних та періоду за який здійснено оплату).

Посилаючись на те, що відповідач остаточні розрахунки за поставлений згідно Договору товар не провів, позивач просить суд стягнути з відповідача 58 127,41 грн. заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 265, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до положень п. 7.9 Договору оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача після його реалізації кожні 21 (двадцять один) день.

Втім, строків реалізації товару за договором сторони не передбачили, у той час як, згідно наданих представниками сторін пояснень, встановити строки реалізації поставленого згідно договору товару на суму 60 314,49 грн. не можливо.

За таких обставин, враховуючи те, що строк оплати товару та механізм його визначення умовами договору належним чином не визначено, суд дійшов висновку, що до правовідносин сторін підлягають застосуванню положення ч. 1 ст. 692 ЦК України, відповідно до яких покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, тобто, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором є таким, що настав, з моменту підписання спірних видаткових накладних.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.2013 № 14 та п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права від 17.07.2012 № 01-06/928/2012.

З огляду вищезазначеного, підписання відповідачем спірних видаткових накладних згідно Договору без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару та, відповідно, породжує для останнього обов`язок по його оплаті у повному обсязі з моменту прийняття відповідного товару.

Посилання відповідача на те, що платіжними дорученнями за квітень-травень 2016 року було оплачено поставку, здійснену в квітні-липні 2016 року, судом не приймаються, оскільки відносини між сторонами тривають з 08.04.2014 року (дата укладення Договору), у призначенні платежу у вказаних платіжних дорученнях не зазначено за якими накладними здійснюється оплата, а також поставка частково відбувалась пізніше ніж датовані платіжні доручення, передоплата умовами Договору не передбачена. Сторонами підписано Акт перевірки розрахунків відповідно до якого станом на 31.10.2016 заборгованість відповідача перед позивачем становить 58 033,09 грн.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач свої грошові зобовязання щодо оплати вартості поставленого товару належним чином не виконав, тому суд дійшов висновку про часткове задовлення вимоги позивача та стягнення з відповідача 58 033,09 грн. заборгованості, як такої, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 4 704,71 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.05.2016 по 31.01.2017, а також 1 467,13 грн. 3% річних нарахованих на суми заборгованості за спірними накладним за період з 27.04.2016 по 31.01.2017.

Приписами ст. 625 ЦК України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних та 3% річних зроблений позивачем на суму боргу 58 033,00 грн. (а не на заявлену в позові суму основного боргу 58 127,41 грн.). Розрахунок інфляційних втрат, зроблений позивачем є арифметично вірним.

Враховуючи, що розрахунок 3% річних, зроблений позивачем, є арифметично невірним, судом зроблено перерахунок 3% річних, тому до стягнення підлягають 3% річних в межах заявленого позивачем періоду, у сумі 1 332,31 грн.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до приписів ст. 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Рітейл Центр (08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Шевченка, 16, кім. 5, ідент. код 38734018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельного підприємства Всесмак плюс (07900, м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, ідент. код 33914928) 58 033 (п`ятдесят вісім тисяч тридцять три) грн. 09 коп. основної заборгованості, 4 704 (чотири тисячі сімсот чотири) грн. 71 коп. інфляційних втрат, 1 332 (одну тисячу триста тридцять дві) грн. 31 коп. 3% річних та 1 594 (одну тисячу п`ятсот дев`яносто чотири) грн. 30 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 22.03.2017.

Суддя О.О. Христенко