Рішення

від 12.05.2017 по справі 147/1445/16-ц

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/1445/16-ц

Провадження № 2/147/203/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2017 року Тростянецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Волошина І.А.,

за участю секретаря Чудак Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Тростянець в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Тростянецька центральна районна аптека про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсаційних виплат,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства Тростянецька центральна районна аптека про стягнення заборгованості по зарплаті та компенсаційних виплат, мотивуючи свої вимоги тим, 28.07.2014 року її було прийнято на посаду бухгалтера ПАТ Тростянецька центральна районна аптека . 28.10.2015 року звільнено з займаної посади за угодою сторін, відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України. Зазначила, що всупереч ст. 24 Закону України Про оплату праці , за період роботи з травня по жовтень 2015 року, відповідач не виплатив їй заробітну плату. На численні звернення щодо виплати заробітної плати керівництво Тростянецької ЦРА відповідало відмовою. Загальна сума заборгованої заробітної плати з травня 2015 року по жовтень 2015 року складає 8939,56 грн., яку позивач просила стягнути з відповідача на її користь. Окрім того, просила стягнути на її користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 24912,48 грн.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 не з'явилися, подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, заявлені позовні вимоги підтримали, за обставин, викладених в позові просили суд їх задовольнити .

Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, заявлені позовні вимоги визнала частково в сумі 7326,35 грн., відповідно до довідки №1 від 20.01.2017 року та заперечує проти стягнення компенсаційних виплат у розмірі 24912,48 грн. (а.с.27).

Беручи до уваги те, що особи, які беруть участь у справі, використали надане їм ч.2 ст.158 ЦПК України, право заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, відтак суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, тому проводить його в даному судовому засіданні за відсутності таких осіб, не здійснюючи фіксування процесу технічними засобами, що узгоджується з приписами ст.197 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Судом встановлено, що згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_1, позивач ОСОБА_1 з 28.07.2014 року була прийнятий на посаду бухгалтера ЦРА. Звільнена із займаної посади 28.10.2015 року за угодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КЗпП. (а.с.5).

За період роботи ОСОБА_1 з червня по жовтень 2015 року останній не виплачувалась заробітна плата, яка згідно довідки по заборгованості із заробітної плати №1 від 20.01.2017 року складає - 7326,75 грн. (а.с.33).

Таким чином, як встановлено ПАТ Тростянецька центральна районна аптека заборгувало позивачу 7326,75 грн. Станом на день ухвалення судом даного рішення відповідачем заборгованість не погашена.

Відомості про припинення діяльності ПАТ Тростянецька центральна районна аптека станом на день розгляду справи по суті немає.

Суд прийшов до висновку, що правовідносини, що виникли між сторонами, є трудовими, тому регулюються КЗпП України, а саме главою VІІ в частині, що регулює оплату праці при звільненні працівника та відповідальності підприємства за затримку розрахунку при звільненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про оплату праці заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (ч.1 ст. 21 Закону України Про оплату праці ).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Трудовий договір може бути припинений за угодою сторін (п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України).

Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь яким строком.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 24 Закону України Про оплату праці , заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Аналогічне положення міститься і в ст. 115 КЗпП України.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , відповідно до ст. 97 КЗпП форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження й розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі, а у випадку, коли його не укладено, - власником або уповноваженим ним органом за погодженням із профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, або, за його відсутності, - з іншим органом, уповноваженим на представництво трудовим колективом, з урахуванням загальних положень законодавства про оплату праці, суд у разі вирішення спорів з цих питань має з'ясовувати, чи були і як саме вони врегульовані у зазначеному порядку та чи було при цьому додержано норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною й галузевою (регіональною) угодами. При їх недодержанні застосовуються відповідно норми і гарантії, передбачені законодавством, генеральною, галузевою (регіональною) угодами.

Відповідно ст.ст. 94, 97 КЗпП України, ст.ст. 15, 21 Закону України Про оплату праці власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в першочерговому порядку виплачувати працівникові заробітну плату за виконану ним роботу у разі звільнення.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, проводиться в день звільнення.

Позивач ОСОБА_1 просить суд про стягнення з ПАТ Тростянецька центральна районна аптека заборгованість по заробітній платі з травня 2015 року по жовтень 2015 року в розмірі 8939,56 грн., однак дана сума позивачем належним чином не підтверджена та спростовується наданим відповідачем розрухнком заборгованості.

Тому, в порушення зазначених вище норм, відповідачем при звільненні позивача 28.10.2015 року не було проведено розрахунок за період його роботи з червня по жовтень 2015 року у сумі 7326,75 грн., що підтверджується відповідною довідкою про заборгованість №1 від 20.01.2017 року, виданої директором ПАТ Тростянецька центральна районна аптека (а.с.33). Тому в цій частині позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно ст. 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Згідно роз'яснень, які містяться в п.25 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України в рішенні від 22.02.2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 року №4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, невиконання відповідачем обов'язку щодо виплати всіх сум, що належать позивачу від відповідача в день його звільнення є підставою для покладення на відповідача відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, за період затримки виплати цієї заробітної плати, оскільки вимоги звільненого працівника позивача щодо її виплати є трудовим спором і регулюються нормами трудового права.

Відповідачем не заявлено та не доведено суду відсутність вини у невиплаті звільненому працівникові сум у строки, що встановлені у ст.116 КЗпП України.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму ВС України від 24.12.1999 року №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести у рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Позивачем надано розрахунок, згідно якого він просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 24912,48 грн.

У п. 21 вищевказаного Пленуму зазначено, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п. 2 зазначеної Постанови КМУ, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктом 3 вказаної Постанови КМУ встановлюється, що при обчисленні середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад тощо). Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Згідно із п. п. 5, 8 вищевказаної Постанови КМУ, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством на число календарних днів за цей період.

При визначенні розміру середнього заробітку за весь час затримки розрахунку позивач виходив із того, що середньоденна заробітна плата складає 91,59 грн., час затримки складає 272 дні, а тому загальна сума заборгованості за час затримки розрахунку складає 24912,48 грн., що дорівнює 272 робочих дні х 91,59 грн. середньоденної заробітної плати. Розмір середньоденної заробітної плати підтверджується довідкою-розрахунком №10 від 09.03.2017 року, виданої директором ПАТ Тростянецька центральна районна аптека (а.с.47).

Суд погоджується із вказаним розрахунком, а тому дана сума заборгованості (середній заробіток за весь час затримки розрахунку) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки судом встановлено порушення прав позивача, що підлягають захисту.

Отже, враховуючи вищезазначене, роз'яснення, що містяться в абзаці 2 п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній пласті при звільненні за період з червня 2015 року по жовтень 2015 року в сумі 7326,75 грн. та середню заробітну плату за затримку розрахунку в сумі 24912,48 грн.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі не підлягають доказуванню.

Тягар доказування відсутності вини у непроведенні розрахунку з працівником у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України покладається на власника або уповноважений ним орган.

Представник відповідача не надав суду належних заперечень проти позову та будь-яких доказів, які б спростовували доводи позивача, окрім довідки по заборгованості із заробітної плати від 20.01.2017 року.

Таким чином, враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що права позивача порушені та підлягають судовому захисту.

Оскільки позивача звільнено від оплати судового збору, суд вважає необхідним, стягнути з відповідача на користь держави, згідно ст. 88 ЦПК України судовий збір в сумі 551, 20 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 367 ЦПК України рішення в частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст. 116, 117, 233 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 158 ч.2, 169, 209, 212-215, ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольни частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Тростянецька центральна районна аптека (код ЄДРПОУ 01975137) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, заборгованість по заробітній платі за період з червня 2015 року по жовтень 2015 року в сумі 7 326 (сім тисяч триста двадцять шість ) грн. 75 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Тростянецька центральна районна аптека (код ЄДРПОУ 01975137) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 24 912 (двадцять чотири тисяч дев'ятсот дванадцять) грн. 48 коп.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Тростянецька центральна районна аптека на користь держави судовий збір в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

Рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області через Тростянецький районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутніми під час проголошення судового рішення, в той же строк з дня отримання його копії.

Суддя