Постанова

від 10.05.2017 по справі 820/1572/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2017 р. № 820/1572/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання -Ільницької І.Л.,

представників позивача - Альошина В.В., Литвяк Р.І., Чистікова М.П.,

представника відповідача - Зінченка В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Аграрник К" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Аграрник К" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 20.01.2017 №0000021407.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладено в акті перевірки, а тому підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, висновки якого стали підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представник Головного управління ДФС у Харківській області в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Аграрник К" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи з ідентифікаційним кодом 37048399.

Фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області на підставі наказу № 3317 від 08.12.2016, згідно з п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Аграрник К", податковий номер 37048399 з питань правильності визначення повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 по взаємовідносинах з ТОВ "Абсолют Стілл" податковий номер 37266040 та подальшому ланцюгу постачання.

Результати перевірки викладені в акті №848/20-40-14-07/37048399 від 23.12.2016.

За наслідками перевірки контролюючим органом встановлено:

- в порушення п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України Приватне підприємство "Аграрник К" в результаті безпідставного включенні до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 року податкових накладних, отриманих від ТОВ "Абсолют Стілл" №37 від 14.12.2015, №41 від 15.12.2015, №46 від 16.12.2015, №47 від 16.12.2015, №49 від 17.12.2015, № 53 від 18.12.2015, № 57 від 21.12.2015, №62 від 22.12.2015 в частині придбаних жмиху соняшника та сої ТОВ "Абсолют Стілл" у грудні 2015 та реалізованих на адресу ПП "Аграрник К", всього на загальну суму 301500,00 грн ПДВ, завищено податковий кредит податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 всього на суму 301500,00 грн ПДВ у грудні 2015 при відсутності реального вчинення господарських операцій з вищенаведеним контрагентом;

- в порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України Приватне підприємство "Аграрник К" в результаті безпідставного включення до складу податкових зобов'язань податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 року податкових накладних, наданих ТОВ "Абсолют Стілл" №494 від 16.12.2015, №496 від 17.12.2015, №501 від 18.12.2015, №506 від 21.12.2015, №511 від 22.12.2015 в частині реалізації цукру на адресу ТОВ "Абсолют Стілл" у грудні 2015, всього на загальну суму 150000,00 грн ПДВ, завищено податкові зобов'язання податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 всього на суму 150000,00 ПДВ у грудні 2015, при відсутності реального вчинення господарських операцій з вищенаведеним контрагентом;

- в порушення вимог п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України Приватним підприємством "Аграрник К" завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду декларації з податку на додану вартість на суму 451500,00 грн, а саме - за грудень 2015 року (рядок 24 декларації) на 451500,00 грн.

На підставі зазначених висновків контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0000021407 від 20.01.2017, яким позивачу завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 301500,00 грн.

Судом встановлено, що підставою для встановлення вказаних висновків та винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті перевірки висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, укладених позивачем з ТОВ "Абсолют Стілл".

Однак, суд не погоджується з такими висновками відповідача виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що 22.07.2015 між Приватним підприємством "Аграрник К" (покупець) та ПАОП "Промінь" (продавець) укладено договір поставки №22/07, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати узгодженим партіями покупцеві продукцію: цукор пісок в мішках, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити кожну партію товару.

На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи податкові накладні №42 від 22.07.2015, №45 від 24.07.2015, №69/2 від 23.07.2015, №75/2 від 24.07.2015, накладні №2242а, №2211а, рахунок-фактуру №22/07, товарно-транспортні накладні №1747 від 24.07.2015, №1731 від 23.07.2015, №1733 від 23.07.2015, №1732 від 23.07.2015, подорожні листи №11, №10, №6, №8.

У підтвердження оплати придбаної продукції позивачем надано до матеріалів справи копію платіжного доручення №406 від 31.07.2015.

Крім того, ПАОП "Промінь" листом №407 від 25.01.2017 повідомило, що насіння цукрового буряка урожаю 2014 року було придбано у ТОВ "Ростагросервіс" в лютому-березні 2014 року, цукрові буряки урожаю 2014 року були перероблені на давальницьких умовах ПП "Ланнівський цукровий завод" згідно договору 19.02.К на вирощування та переробку цукрових буряків для виробництва цукру квоти "А" в 2014 році від 19.02.2014, у підтвердження чого до матеріалів справи надано копії ф.4-СГ та 29-СГ за 2014 рік.

Судом встановлено, що придбаний у ПАОП "Промінь" цукор позивач (продавець), відповідно до договору поставки №111 від 14.12.2015 передав узгодженими партіями ТОВ "Абсолют Стілл" (покупець), а покупець прийняв та оплатив товар.

Реальність укладеного правочину підтверджується наданими до матеріалів справи податковими накладними №494 від 16.12.2015, №496 від 17.12.2015, №501 від 18.12.2015, №506 від 21.12.2015, №511 від 22.12.2015, рахунками-фактурами №430 від 16.12.2015, №430 від 17.12.2015, №434 від 18.12.2015, №439 від 21.12.2015, №466 від 22.12.2015, видатковими накладними №466 від 16.12.2015, №468 від 17.12.2015, №472 від 18.12.2015, №477 від 21.12.2015, №482 від 22.12.2015, товарно-транспортними накладними №471 від 14.12.2015, №473 від 17.12.2015, №477 від 18.12.2015, №482 від 21.12.2015, №487 від 22.12.2015, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП "Аграрник" від 16.12.2015.

У підтвердження оплати товару позивачем надано до матеріалів справи акт заліку взаємних вимог, підписаного між ПП "Аграрник" та ТОВ "Абсолют Стілл" 31.12.2015.

Також, судом встановлено, що 10.04.2015 між Приватним підприємством "Аграрник К" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Абсолют Стілл" (покупець) укладено договір поставки №1004-15, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар - сільськогосподарську продукцію.

Відповідно до ст. 9вищевказаного договору строк його дії з моменту підписання до 01.07.2015.

30.06.2015 між Приватним підприємством "Аграрник К" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Абсолют Стілл" (постачальник) підписано додаткову угоду №1 до договору поставки №1004-15 від 10.04.2015, відповідно до якої термін дії договору продовжено до 31.12.2016.

На підтвердження реальності умов вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи специфікації №44 від 16.12.2015, №43 від 14.12.2015, податкові накладні №46 від 16.12.2015, №41 від 15.12.2015, №37 від 14.12.2015, №62 від 22.12.2015, № 57 від 21.12.2015, № 53 від 18.12.2015, №49 від 17.12.2015, №47 від 16.12.2015, рахунки-фактури №1612/2 від 16.12.2015, №1712/1 від 17.12.2015, №1812/2 від 18.12.2015, №2112/1 від 21.12.2015, №2212/1 від 22.12.2015, №1412/1 від 14.12.2015, №1512/1 від 15.12.2015, №1612/3 від 16.12.2015, видаткові накладні №47 від 16.12.2015, №49 від 17.12.2015, №53 від 18.12.2015, №57 від 21.12.2015, №62 від 22.12.2015, №37 від 14.12.2015, №41 від 15.12.2015, №46 від 16.12.2015, товартно-транспортні накладні №16122 від 16.12.2015, №17121 від 17.12.2015, №18122 від 18.12.2015, №21121 від 21.12.2015, №22121 від 22.12.2015, №14121 від 14.12.2015, №15121 від 15.12.2015, №16123 від 16.12.2015, подорожні листи № 1, №2, №3 , №4, №5, №6, №7, №8.

Позивачем надано до матеріалів справи докази у підтвердження наявності транспортних засобів, якими здійснювалось перевезення товару, а саме - надано договори оренди транспортних засобів: автомобіль марки КАМАЗ 5320, автомобіль марки КАМАЗ 53212, автомобіль марки MAN TGA 26.400, укладених 20.10.2010 та 03.07.2015 між позивачем та ОСОБА_5, а також акти приймання-передачі транспортних засобів від 03.07.2015, від 20.10.2010, від 20.10.2010

Крім того, у підтвердження наявності ресурсів для зберігання товарно-матеріальних цінностей позивачем надано договори оренди нежитлових приміщень №1 від 01.06.2014, №1 від 01.01.2015, укладеного із ОСОБА_6 та акти приймання-передачі орендованих нежилих (складських) приміщень від 01.06.2014, від 01.01.2015, від 01.11.2015.

Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача у акті перевірки №848/20-40-14-07/37048399 від 23.12.2016 на дефектність первинних бухгалтерських документів та незаконне використання Приватним підприємством "Аграрник К" транспортних засобів, на відсутність орендованих або власних складських приміщень та на дані "Архів електронної звітності" щодо не придбання ПАОП "Промінь" у 2013-2015 роках по ланцюгу постачання цукру або буряку для виготовлення цукру, оскільки надані позивачем первинні документи спростовують дане твердження контролюючого органу.

Таким чином, господарські операції Приватного підприємства "Аграрник К" мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Суд зазначає, що про фактичне виконання умов договору свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і п. 2.4. ст. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Однак, в даному випадку виконання договорів поставки між позивачем та його контрагентами підтверджується податковими та видатковими накладними, прибутковими ордерами, подорожніми листами, платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та його контрагентами виконано кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами, а саме податковими накладними.

Відповідно до ст. 201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Слід звернути увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку контролюючого органу в акті перевірки відсутні.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та ТОВ "Абсолют Стілл" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України .

У підтвердження оподаткування придбаної продукції позивачем надано до матеріалів справи журнали-ордери по рахункам №201,№26-1, №281, №26 (а.с. 109-112 т. 2).

Також, позивачем надано до матеріалів справи акти-розрахунки з підробки та переробки соняшника та сої №12 від 31.12.2015, №12 від 31.12.2015 у підтвердження переробки придбаної продукції для її подальшої реалізації (а.с. 118-119 т. 2).

Подальша реалізації придбаної продукції підтверджується наданими позивачем переліками реалізованої продукції власного виробництва у грудні 2015 року контрагентам (а.с. 113-114 т. 2), а також оригіналами видаткових накладних, які були дослідженні судом у судовому засідання.

Крім того, суд не приймає посилання відповідача в акті перевірки №848/20-40-14-07/37048399 від 23.12.2016 на податкову інформацію щодо ТОВ "Абсолют Стілл", з огляду на наступне.

Суд відмічає, що в силу закону, отримання контролюючим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачами не подано до суду жодних доказів відкриття кримінальних проваджень відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином формування податкового кредиту та податкового зобов'язання платником ПДВ здійснено відповідно до вимог Податкового кодексу України за правилом першої події.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи викладене, суд зазначає, що висновки, викладені в акті перевірки №848/20-40-14-07/37048399 від 23.12.2016 не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 20.01.2017 №0000021407 підлягає скасуванню, а позовні вимоги Приватного підприємства "Аграрник К" - задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Приватного підприємства "Аграрник К" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 20.01.2017 №0000021407.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Аграрник К" (63304, Харківська область, м.Красноград, вул. Українська, 27, код ЄДРПОУ 37048399) сплачену суму судового збору в розмірі 4522 (чотири тисячі п'ятсот двадцять дві) грн 50 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 15 травня 2016 року.

Суддя Д.А.Волошин