УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2017 р.Справа № 820/1572/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Старостіна В.В.
Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С.
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС України у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2017р. по справі № 820/1572/17
за позовом Приватного підприємства "Аграрник К"
до Головного управління ДФС України у Харківській області
про скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач, Приватне підприємство Аграрник К , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0000021407 від 20.01.2017 року.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 року по справі № 820/1572/17 адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржувана постанова не відповідає нормам чинного законодавства, що полягає у порушенні норм матеріального та процесуального права, постанова є необґрунтованою та незаконною, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення та постанову суду першої інстанції без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Приватне підприємство Аграрник К пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи з ідентифікаційним кодом 37048399.
Фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області на підставі наказу № 3317 від 08.12.2016 року, згідно з п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства Аграрник К , податковий номер 37048399 з питань правильності визначення повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.12.2015 року по 31.12.2015 року по взаємовідносинах з ТОВ Абсолют Стілл податковий номер 37266040 та подальшому ланцюгу постачання.
Результати перевірки викладені в акті № 848/20-40-14-07/37048399 від 23.12.2016 року.
За наслідками перевірки контролюючим органом встановлено:
- в порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України Приватне підприємство Аграрник К в результаті безпідставного включенні до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 року податкових накладних, отриманих від ТОВ Абсолют Стілл № 37 від 14.12.2015 року, № 41 від 15.12.2015 року, № 46 від 16.12.2015 року, № 47 від 16.12.2015 року, № 49 від 17.12.2015 року, № 53 від 18.12.2015 року, № 57 від 21.12.2015 року, № 62 від 22.12.2015 в частині придбаних жмиху соняшника та сої ТОВ Абсолют Стілл у грудні 2015 та реалізованих на адресу ПП Аграрник К , всього на загальну суму 301 500,00 грн ПДВ, завищено податковий кредит податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 всього на суму 301500,00 грн ПДВ у грудні 2015 при відсутності реального вчинення господарських операцій з вищенаведеним контрагентом;
- в порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України Приватне підприємство Аграрник К в результаті безпідставного включення до складу податкових зобов'язань податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 року податкових накладних, наданих ТОВ Абсолют Стілл № 494 від 16.12.2015 року, № 496 від 17.12.2015 року, № 501 від 18.12.2015 року, № 506 від 21.12.2015 року, № 511 від 22.12.2015 року в частині реалізації цукру на адресу ТОВ Абсолют Стілл у грудні 2015, всього на загальну суму 150 000,00 грн ПДВ, завищено податкові зобов'язання податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 всього на суму 150 000,00 ПДВ у грудні 2015, при відсутності реального вчинення господарських операцій з вищенаведеним контрагентом;
- в порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України Приватним підприємством Аграрник К завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду декларації з податку на додану вартість на суму 451 500,00 грн, а саме - за грудень 2015 року (рядок 24 декларації) на 451 500,00 грн.
На підставі зазначених висновків контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000021407 від 20.01.2017 року, яким позивачу завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 301 500,00 грн.
Підставою для встановлення вказаних висновків та винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті перевірки висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, укладених позивачем з ТОВ Абсолют Стілл .
Не погоджуючись із позицією та рішеннями відповідача, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано та в судовому порядку не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 22.07.2015 року між Приватним підприємством Аграрник К (покупець) та ПАОП Промінь (продавець) укладено договір поставки № 22/07, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати узгодженим партіями покупцеві продукцію: цукор пісок в мішках, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити кожну партію товару.
На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи податкові накладні № 42 від 22.07.2015 року, № 45 від 24.07.2015 року, № 69/2 від 23.07.2015 року, № 75/2 від 24.07.2015 року, накладні № 2242а, № 2211а, рахунок-фактуру № 22/07, товарно-транспортні накладні № 1747 від 24.07.2015 року, № 1731 від 23.07.2015 року, № 1733 від 23.07.2015 року, № 1732 від 23.07.2015 року, подорожні листи № 11, № 10, № 6, № 8.
У підтвердження оплати придбаної продукції позивачем надано до матеріалів справи копію платіжного доручення № 406 від 31.07.2015 року.
Крім того, ПАОП Промінь листом № 407 від 25.01.2017 року повідомило, що насіння цукрового буряка урожаю 2014 року було придбано у ТОВ Ростагросервіс в лютому-березні 2014 року, цукрові буряки урожаю 2014 року були перероблені на давальницьких умовах ПП Ланнівський цукровий завод згідно договору 19.02.К на вирощування та переробку цукрових буряків для виробництва цукру квоти А в 2014 році від 19.02.2014 року, у підтвердження чого до матеріалів справи надано копії ф.4-СГ та 29-СГ за 2014 рік.
Судом встановлено, що придбаний у ПАОП Промінь цукор позивач (продавець), відповідно до договору поставки № 111 від 14.12.2015 року передав узгодженими партіями ТОВ Абсолют Стілл (покупець), а покупець прийняв та оплатив товар.
Реальність укладеного правочину підтверджується наданими до матеріалів справи податковими накладними № 494 від 16.12.2015 року, № 496 від 17.12.2015 року, № 501 від 18.12.2015 року, № 506 від 21.12.2015 року, № 511 від 22.12.2015 року, рахунками-фактурами № 430 від 16.12.2015 року, № 430 від 17.12.2015 року, № 434 від 18.12.2015 року, № 439 від 21.12.2015 року, № 466 від 22.12.2015 року, видатковими накладними № 466 від 16.12.2015 року, № 468 від 17.12.2015 року, № 472 від 18.12.2015 року, № 477 від 21.12.2015 року, № 482 від 22.12.2015 року, товарно-транспортними накладними № 471 від 14.12.2015 року, № 473 від 17.12.2015 року, № 477 від 18.12.2015 року, № 482 від 21.12.2015 року, № 487 від 22.12.2015 року, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП Аграрник від 16.12.2015 року.
У підтвердження оплати товару позивачем надано акт заліку взаємних вимог, підписаного між ПП Аграрник та ТОВ Абсолют Стілл 31.12.2015 року, наявний в матеріалах справи.
Також, 10.04.2015 року між Приватним підприємством Аграрник К (постачальник) та ТОВ Абсолют Стілл (покупець) укладено договір поставки № 1004-15, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар - сільськогосподарську продукцію.
Відповідно до ст. 9вищевказаного договору строк його дії з моменту підписання до 01.07.2015 року.
30.06.2015 року між Приватним підприємством Аграрник К (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Абсолют Стілл (постачальник) підписано додаткову угоду № 1 до договору поставки № 1004-15 від 10.04.2015 року, відповідно до якої термін дії договору продовжено до 31.12.2016 року.
На підтвердження реальності умов вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи специфікації № 44 від 16.12.2015 року, № 43 від 14.12.2015 року, податкові накладні № 46 від 16.12.2015 року, № 41 від 15.12.2015 року, № 37 від 14.12.2015 року, № 62 від 22.12.2015 року, № 57 від 21.12.2015 року, № 53 від 18.12.2015 року, № 49 від 17.12.2015 року, № 47 від 16.12.2015 року, рахунки-фактури № 1612/2 від 16.12.2015 року, № 1712/1 від 17.12.2015 року, № 1812/2 від 18.12.2015 року, № 2112/1 від 21.12.2015 року, № 2212/1 від 22.12.2015 року, № 1412/1 від 14.12.2015 року, № 1512/1 від 15.12.2015 року, № 1612/3 від 16.12.2015 року, видаткові накладні № 47 від 16.12.2015 року, № 49 від 17.12.2015 року, № 53 від 18.12.2015 року, № 57 від 21.12.2015 року, № 62 від 22.12.2015 року, № 37 від 14.12.2015 року, № 41 від 15.12.2015 року, № 46 від 16.12.2015 року, товартно-транспортні накладні № 16122 від 16.12.2015 року, № 17121 від 17.12.2015 року, № 18122 від 18.12.2015 року, № 21121 від 21.12.2015 року, № 22121 від 22.12.2015 року, № 14121 від 14.12.2015 року, № 15121 від 15.12.2015 року, № 16123 від 16.12.2015 року, подорожні листи № 1, №2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8.
Позивачем надано до матеріалів справи докази у підтвердження наявності транспортних засобів, якими здійснювалось перевезення товару, а саме - надано договори оренди транспортних засобів: автомобіль марки КАМАЗ 5320, автомобіль марки КАМАЗ 53212, автомобіль марки MAN TGA 26.400, укладених 20.10.2010 та 03.07.2015 між позивачем та ОСОБА_1, а також акти приймання-передачі транспортних засобів від 03.07.2015 року, від 20.10.2010 року, від 20.10.2010 року.
Крім того, у підтвердження наявності ресурсів для зберігання товарно-матеріальних цінностей позивачем надано договори оренди нежитлових приміщень № 1 від 01.06.2014 року, № 1 від 01.01.2015 року, укладеного із ОСОБА_2 та акти приймання-передачі орендованих нежилих (складських) приміщень від 01.06.2014 року, від 01.01.2015 року, від 01.11.2015 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання відповідача в акті перевірки № 848/20-40-14-07/37048399 від 23.12.2016 року на дефектність первинних бухгалтерських документів та незаконне використання Приватним підприємством Аграрник К транспортних засобів, на відсутність орендованих або власних складських приміщень та на дані Архів електронної звітності щодо не придбання ПАОП Промінь у 2013-2015 роках по ланцюгу постачання цукру або буряку для виготовлення цукру, оскільки надані позивачем первинні документи спростовують дане твердження контролюючого органу.
Отже, господарські операції Приватного підприємства Аграрник К мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.
Колегія суддів зазначає, що про фактичне виконання умов договору свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні і п. 2.4. ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку .
Статтею 1 розділу 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно п. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.
На підставі ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Як передбачено п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Як визначено п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Однак, в даному випадку виконання договорів поставки між позивачем та його контрагентами підтверджується податковими та видатковими накладними, прибутковими ордерами, подорожніми листами, платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи.
У відповідності до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та його контрагентами виконано кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами, а саме: податковими накладними.
Як встановлено ст. 201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Слід звернути увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку контролюючого органу в акті перевірки відсутні.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивач та ТОВ Абсолют Стілл належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України .
У підтвердження оподаткування придбаної продукції позивачем надано до матеріалів справи журнали-ордери по рахункам № 201,№ 26-1, № 281, № 26 (а.с. 109-112 т. 2).
Також, позивачем надано до матеріалів справи акти-розрахунки з підробки та переробки соняшника та сої № 12 від 31.12.2015 року, № 12 від 31.12.2015 року у підтвердження переробки придбаної продукції для її подальшої реалізації (а.с. 118-119 т. 2).
Подальша реалізації придбаної продукції підтверджується наданими позивачем переліками реалізованої продукції власного виробництва у грудні 2015 року контрагентам (а.с. 113-114 т. 2), а також оригіналами видаткових накладних.
Колегія суддів не приймає посилання відповідача в акті перевірки № 848/20-40-14-07/37048399 від 23.12.2016 року на податкову інформацію щодо ТОВ Абсолют Стілл , з огляду на наступне.
В силу закону, отримання контролюючим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.
Колегія суддів вказує, належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.
Разом з тим, під час розгляду справи відповідачами не подано до суду жодних доказів відкриття кримінальних проваджень відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.
При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів
Слід зазначити, що законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.
Колегія суддів звертає увагу на те, що ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Таким чином формування податкового кредиту та податкового зобов'язання платником ПДВ здійснено відповідно до вимог Податкового кодексу України за правилом першої події.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність прийнятого Головним управлінням ДФС у Харківській області податкових повідомлення-рішення № 0000021407 від 20.01.2017 року.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС України у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2017р. по справі № 820/1572/17 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В. Судді (підпис) (підпис) Бегунц А.О. Рєзнікова С.С. Повний текст ухвали виготовлений 17.07.2017 р.
Суд | Харківський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 11.07.2017 |
Оприлюднено | 18.07.2017 |
Номер документу | 67781300 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Харківський апеляційний адміністративний суд
Старостін В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні