Постанова

від 26.03.2020 по справі 820/1572/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2020 року

Київ

справа №820/1572/17

адміністративне провадження №К/9901/31112/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 (суддя Волошин Д.А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 (головуючий суддя Старостін В.В., судді: Бегунц А.О., Рєзнікова С.С.) у справі №820/1572/17 за позовом Приватного підприємства "Аграрник К" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

УСТАНОВИВ:

В квітні 2017 року Приватне підприємство "Аграрник К" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2017 №0000021407, яким зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 301500,00грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення позивачем положень податкового законодавства та формування податкових зобов`язань й податкового кредиту за результатами господарських операцій із контрагентом, які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними та їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017, позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 20.01.2017 №0000021407.

Ухвалюючи рішення, суди виходили з того, що операції між позивачем та ТОВ Абсолют Стілл щодо поставки товарів (цукру, сої, жмиху соняшника) є реальними, факт їх вчинення та наявність ділової мети підтверджується наданими первинними документами, а відтак позивач правомірно включив до складу податкових зобов`язань та податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, вказував на помилковість висновків судів попередніх інстанцій, які без достатніх правових підстав розцінили операції між позивачем та його контрагентом ТОВ Абсолют Стілл , як фактично здійснені, незважаючи на непідтвердження їх первинними та іншими документами бухгалтерського та податкового обліку; крім того з аналізу податкової звітності контрагента не встановлено реальності господарських взаємовідносин з платниками податків по ланцюгу постачання та наявності у нього необхідних ресурсів і умов для здійснення спірних операцій тощо.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП Аграрник К з питань правильності визначення повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 по взаємовідносинах з ТОВ "Абсолют Стілл" та подальшому ланцюгу постачання, за результатами якої складено акт від 23.12.2015 №848/20-40-14-07/37048399, в якому зафіксоване порушення Підприємством пункту 185.1 статті 185, пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення податкових зобов`язань та податкового кредиту за грудень 2015 на суму 150000,00 грн. та 301500,00 грн. відповідно, а також від`ємного значення на суму 451500,00 грн.

Такий висновок податкового органу обґрунтовано тим, що до перевірки не надано документів на підтвердження права використання транспортних засобів для перевезення товарів, в тому числі актів приймання-передачі транспортних засобів, нотаріально завірених довіреностей на оренду автомобілів; відсутні орендовані або власні складські приміщення для зберігання товару; не підтверджено придбання ПАОП Промінь у 2013-2015 роках по ланцюгу постачання цукру або цукрового буряка для подальшої реалізації позивачу. До того ж відповідно до узагальненої податкової інформації щодо контрагента позивача не встановлено реальності господарських взаємовідносин з платниками податків по ланцюгу постачання; відображено про відсутність об`єктів оподаткування, необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу незначної чисельності технічного персоналу, транспортних засобів, що ставить під сумнів можливість здійснювати господарську діяльність даним підприємством.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення, яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 301500,00 грн.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд виходить з наступного.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до ст. 14.1.156 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а)постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б)постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г)вивезення товарів за межі митної території України; е)постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 ПК України).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.07.2015 між Приватним підприємством "Аграрник К" (покупець) та ПАОП "Промінь" (продавець) укладено договір поставки №22/07, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати узгодженими партіями покупцеві продукцію - цукор пісок в мішках, а покупець прийняти і оплатити кожну партію товару.

Виконання умов вказаного договору, як констатовано судами, підтверджується рахунком-фактурою, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами.

Оплата за придбану продукцію здійснена згідно платіжного доручення №406 від 31.07.2015.

Контрагентом видано позивачу податкові накладні, які містять усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України.

Додатково досліджено лист ПАОП "Промінь" №407 від 25.01.2017, в якому зазначено, що насіння цукрового буряка урожаю 2014 року придбано у ТОВ "Ростагросервіс" в лютому-березні 2014 року; цукрові буряки урожаю 2014 року перероблені на давальницьких умовах ПП "Ланнівський цукровий завод" згідно договору 19.02.К на вирощування та переробку цукрових буряків для виробництва цукру квоти "А" в 2014 році від 19.02.2014, що підтверджується доданими копіями підсумків збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду за 2014 рік форми 29-сг та посівних площ сільськогосподарських культур під урожай 2014 року форми 4-сг.

Придбаний у ПАОП "Промінь" цукор позивач (продавець) відповідно до договору поставки №111 від 14.12.2015 передав узгодженими партіями ТОВ "Абсолют Стілл" (покупець), що підтверджується рахунками-фактурами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП "Аграрник К" від 16.12.2015.

В підтвердження оплати товару подано акт заліку взаємних вимог, підписаний між ПП "Аграрник" та ТОВ "Абсолют Стілл" 31.12.2015.

Позивачем на адресу контрагента виписані податкові накладні.

Також судами встановлено, що 10.04.2015 між Приватним підприємством "Аграрник К" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Абсолют Стілл" (покупець) укладено договір поставки №1004-15, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар - сільськогосподарську продукцію.

Строк дії договору до 01.07.2015.

Додатковою угодою №1 від 30.06.2015 термін дії вказаного договору поставки продовжено до 31.12.2016.

Виконання умов договору підтверджується специфікаціями, рахунками-фактурами, видатковими накладними, товартно-транспортними накладними, подорожними листами.

Виписані податкові накладні містять усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та платник ПДВ.

Крім того судами досліджено договори оренди транспортних засобів (автомобілі марки КАМАЗ 5320, марки КАМАЗ 53212, марки MAN TGA 26.400), укладені 20.10.2010 та 03.07.2015 між позивачем та ОСОБА_1 , а також акти приймання-передачі транспортних засобів від 03.07.2015 та від 20.10.2010.

Наявність же ресурсів для зберігання товарно-матеріальних цінностей підтверджено договорами оренди нежитлових приміщень №1 від 01.06.2014, №1 від 01.01.2015 та актами приймання-передачі орендованих нежилих (складських) приміщень від 01.06.2014, 01.01.2015, 01.11.2015.

Додатково оподаткування придбаної продукції убачається із поданих журналів-ордерів по рахункам №№ 201,26-1, 281, 26.

Придбаний товар використаний позивачем у власній господарській діяльності, а саме перероблений та реалізований третім особам, про що свідчать акти з підробки та переробки соняшника та сої, перелік реалізованої продукції власного виробництва у грудні 2015 року та видаткові накладні.

Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що господарські операції між позивачем та вказаним контрагентом документально підтверджені та фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях; відповідачем не надано доказів, які б спростовували реальність здійснення таких операцій, визначали б відсутність у позивача відповідних розрахункових та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, або ж неузгодженність їх з вимогами Закону №996-XIV, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності вказували не те, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Доводи ж касаційної скарги наведеного не спростовують і зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що згідно положень статті 341 КАС України виходить за межі повноважень касаційного суду.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, Верховний Суд не вбачає підстав для скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій й задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду