Ухвала

від 11.05.2017 по справі 820/10480/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2017 р.Справа № 820/10480/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Бартош Н.С.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

представника позивача Денисенко Т.М.

представника відповідача Зінченка В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Слобожанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2017р. по справі № 820/10480/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпнет Україна"

до Слобожанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Діпнет Україна", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Слобожанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Харківської області № 0000422202 від 24.09.2015 про зменшення ТОВ "Діпнет Україна" від'ємного значення ПДВ за травень 2015 року 147687 грн., №0000432202 від 24.09.2015 про донарахування ТОВ "Діпнет Україна" податкових зобов'язань з ПДВ на суму 59805,00 грн., у тому числі: 39870,00 грн. - за основним платежем, 19935,00 грн., - за штрафними (фінансовими санкціями); стягнути на користь ТОВ "Діпнет Україна" з Держаного бюджету України суму сплаченого збору в розмірі 3112,39 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення безпідставними, протиправними та такими, що прийняті без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, чим порушено законні інтереси платника податків.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2015 адміністративний позов ТОВ "Діпнет Україна" до Дергачівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Скасовано податкові повідомлення - рішення від 24.09.2015 року №0000422202 та №0000432202.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2016 апеляційну скаргу Дергачівської ОДПІ ГУ ДФС у Харківської області залишено без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2015 по справі №820/10480/15 за позовом ТОВ "Діпнет Україна" до Дергачівської ОДПІ ГУ ДФС у Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.11.2016 касаційну скаргу Дергачівської ОДПІ ГУ ДФС у Харківської області задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2016у у справі № 820/10480/15 - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2017 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпнет Україна" до Слобожанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківської області від 24.09.2015 № 0000432202, від 24.09.2015 № 0000422202.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Діпнет Україна" (далі - ТОВ "Діпнет Україна") зареєстровано як юридична особа (т.1 а.с.17), перебуває на обліку в Слобожанській ОДПІ ГУ ДФС у Харківської області (Дергачівській ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області) як платник податків, є платником податку на додану вартість.

Як встановлено в акті перевірки, видами діяльності ТОВ "Діпнет Україна" є кування, пресування, штампування, профілювання; порошкова металургія; оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням; оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього; оптова торгівля іншими офісними машинами устаткуванням; оптова торгівля машинами й устаткуванням; неспеціалізована оптова торгівля.

Дергачівською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Діпнет Україна" з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "Промзвено" за період грудень 2012 року - серпень 2013 року, жовтень, листопад 2013 року, січень, лютий 2014 року, ТОВ "Техно - промкомплекс", Концерн "ВТП", ТОВ "Євротелекомгруп" за період квітень 2015 року, ТОВ "Комп Ін форм Груп" за період травень 2015 року.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки складений акт від 10.09.2015 №83/20-11-22-02/38278035 (т.1 а.с.34-74), у висновках якого встановлено порушення вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 - ІV (із змінами і доповненнями), внаслідок чого встановлено заниження податкового кредиту на загальну суму 187557 грн., в тому числі по взаємовідносинам з ТОВ "Промзвено" за грудень 2012 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад 2013 року, січень 2014 та лютий 2014 року на суму 39870 грн.; встановлено заниження податкового кредиту за період квітень 2015 року на суму 135846 грн., в тому числі по взаємовідносинах з Концерн "ВТП" (п.н.38773020) на загальну суму 61484 грн., по взаємовідносинах з ТОВ "Технопромкомплекс" (п.н.38381673) на суму 61051 грн., по взаємовідносинах з ТОВ "Євротелекомгруп" (п.н.38308510) на суму 13311 грн.; встановлено заниження податкового кредиту за період травень 2015 року на суму 11841 грн., в тому числі по взаємовідносинах з ТОВ "Комп Ін форм груп" (п.н.37950137) на суму 114841, в результаті чого зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на загальну суму 147687 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Дергачівською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області винесені податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 24.09.2015 року №0000432202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 59805 грн., в т.ч. за основним платежем - 39870 грн. та штрафними санкціями - 19935 грн. (т.1 а. с.75);

- від 24.09.2015 року №0000422202, яким зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 177687 грн. (т.1 а. с.76).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, чим порушено законні інтереси платника податків.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто, витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -"віднімання", и в силу дії об'єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Отже, при дослідженні факту здійснення господарської операції мають досліджуватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. При цьому, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Разом з цим, перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

Отже, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Діпнет Україна" (покупець) та ТОВ "Євротелекомгруп" (постачальник), укладено договір поставки від 26.11.2014 №1126-01 (т.1 а.с.153-154). Згідно п.п.1.1 вказаного договору поставки - постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, здійснити поставку товару, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених договором.

Факт реальності поставки товару ТОВ "Євротелекомгруп", а також сплати за нього підтверджується наданими до матеріалів справи позивачем видатковими накладними, рахунками на оплату, платіжними дорученнями (т.1 а.с.154-166).

Єдиною підставою для висновків перевіряючих про порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 ПК України є висновки Дергачівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області, викладені в акті перевірки про пересортування товарів номенклатури та її кількості, що мають фіктивний характер, ґрунтуються на припущення податкового органу та не підтверджені документально.

ТОВ "Діпнет Україна" (покупець) та Концерном "Високі Технології Права" (далі - Концерн "ВТП") (продавець), укладено договір купівлі - продажу від 10.04.2015 №220 (т.1 а.с.167-68). Відповідно до п.п.1.1 вказаного договору купівлі - продажу - продавець зобов'язується передати у власність покупцю товаро - матеріальні цінності: обладнання для мереж, а покупець зобов'язуються прийняти та своєчасно оплатити ці товаро-матеріальні цінності на умовах даного договору.

На підтвердження реального виконання умов вказаного договору з Концерном "ВТП" та сплати за придбаний товар матеріали справи містять видаткові накладні, а також позивачем на підтвердження транспортування придбаного товару надано товарно - транспортні накладні (т.1 а.с. 169-174).

Згідно змісту вказаних товарно - транспортних накладних, транспортування придбаного товару у Концерну "ВТП" здійснено за допомогою третьої особи, а саме: ТОВ "Кредо", на підтвердження укладання з вказаною особою договору на перевезення, позивачем до матеріалів справи надано відповідний договір, акт приймання - передачі робіт, платіжне доручення (т.1 а.с.146-125).

ТОВ "Діпнет Україна" (покупець) та ТОВ "Техно-промкомплекс" (продавець), укладено договір купівлі - продажу від 09.01.2015 №6 (т.1 а.с.175-177). Згідно п.п.1.1 вказаного договору купівлі - продажу - продавець зобов'язується передати у власність покупцю товарно-матеріальні цінності: будівельні матеріали, електротехнічну продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити ці товарно-матеріальні цінності на умовах даного договору. Також відповідно до п.п.1.2 вказаного договору купівлі - продажу - кількість, найменування, вартість та індивідуальні особливості товару будуть відображені в Специфікаціях або видаткових накладних.

На підтвердження виконання умов договору купівлі - продажу позивачем до матеріалів справи надано видаткові накладні, товарно - транспортні накладні, платіжні доручення (т.1 а.с.178-188).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ " Діпнет Україна" було придбано у ТОВ "Комп Інформ Груп" у травні 2015 року: медіаконвертер D-Link DMC-G01LC (Gigabit Ethernet to Gigabit SFP); адаптер перехідник USB/2 ps клавіатура + миш.

На підтвердження реальність вказаної господарської операції позивачем до матеріалів справи надано видаткові накладні, рахунки - фактури, платіжні доручення (т.1 а.с.189-194).

ТОВ "Діпнет Україна" (замовник) та ТОВ "Промзвено" (постачальник), укладено договір від 28.210.2013 №1-2810/2013 (т.1 а.с.195-197). відповідно до п.п.1.1 вказаного договору - замовник доручає, а постачальник приймає на себе зобов'язання з постачання на умовах, зазначених у цьому договорі, продукції, обладнання і видаткових матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її відповідно до умов договору. Також згідно п.п. 1.2 зазначеного договору визначено, що весь перелік, асортимент, із указівкою ціни, що поставляється в рамках даного договору постачальником продукції визначається у видаткових накладних.

На підтвердження реальності поставки товару ТОВ "Промзвено", а також сплати за нього позивачем матеріали справи містять податкові та видаткові накладні, розрахунку на оплату (т.1 а.с.198 -248, т.2 а.с.1-114), платіжні доручення (т.2 а.с.115-160).

Також на підтвердження оподаткування придбаних ТМЦ та обладнання у вказаних контрагентів позивачем до матеріалів справи надано відомості інвентаризації ТМЦ (т.3 а.с. 29-42).

З письмових пояснень представника позивача вбачається, що відсутність товарно -транспортних накладних, по взаємовідносинам з ТОВ "Комп Ін форм Груп", ТОВ "Промзвено", ТОВ "Євротелекомгруп" обумовлена тим, що позивачем для транспортування вказаного товару було використано послуги третіх осіб, а саме: ПП "Нічний експрес", ТОВ "Інтайм", ТОВ "Делівері", ТОВ Нова Пошта , що підтверджується відповідними договорами, актами здачі - приймання послуг, рахунками - фактурами, платіжними дорученнями, тощо (т.2 а.с.161-250, т.3 а.с.1-8).

Щодо доводів відповідача стосовно того, що товарно - транспортні накладні заповнені з порушенням встановлено порядку, а саме: відсутня інформація щодо довіреностей вантажоодержувача на відпуск вантажу, у таблиці відомості про вантаж відсутні дані про вид пакування, відсутні дані щодо вантажно - розвантажувальних робіт, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платника податків.

Документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 23.09.2015 по справі № К/800/22363/15, від 27.07.2015 по справі № К/800/56974/13, від 07.12.2015 по справі № К/800/17289/13.

Отже, придбані ТМЦ та обладнання у ТОВ "Євротелекомгруп", "Техно-промкомплекс", Концерну "ВТП", ТОВ "Комп Інформ Груп", ТОВ "Промзвено" було здійснено для подальшої реалізації контрагентам - покупцям, а саме: ПАТ ДАТАГРУП , ТОВ Ультралінк , ТОВ Укрчерметавтоматика , ТОВ Дабл-Ю Нет Україна , ТОВ Херсон Телеком Сервіс , ТОВ Фрінет , ТОВ Телерадіокомпанія ТІМ , ТОВ ХОРС - ТЕЛЕКОМ ТОВ Київські оптичні мережі та ін., що підтверджується наданими первинними документами, а саме: відповідними договорами, платіжними дорученнями, видатковими накладними тощо (т.3 а.с.190-250, т. 4 а.с.1-131).

Колегія суддів вважає, що податкові накладні, виписані ТОВ "Євротелекомгруп", "Техно-промкомплекс", Концерну "ВТП", ТОВ "Комп Інформ Груп", ТОВ "Промзвено", відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

Позивачем відповідні суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Євротелекомгруп", "Техно-промкомплекс", Концерну "ВТП", ТОВ "Комп Інформ Груп", ТОВ "Промзвено" були включені до складу податкового кредиту та відображені в декларації з податку на додану вартість, що підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість у перевіряємий період, поданої до податкового органу.

Таким чином, ТОВ "Євротелекомгруп", "Техно-промкомплекс", Концерну "ВТП", ТОВ "Комп Інформ Груп", ТОВ "Промзвено" - виконали свої зобов'язання за вказаними вище договорами, а ТОВ "Діпнет Україна" придбано ТМЦ та обладнання за цими договорами, які відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що подані позивачем документи відповідають умовам договорів, не мають дефектів форми, змісту або походження та є первинними документами у відповідності до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

Наявні документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Євротелекомгруп", "Техно-промкомплекс", Концерну "ВТП", ТОВ "Комп Інформ Груп", ТОВ "Промзвено" взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на проведення безтоварних операцій та отримання незаконної податкової вигоди.

Деякі недоліки у вказаних документах, на яких наголошує відповідач, не можуть розглядатись як підстава для висновку про відсутність господарських операцій, оскільки їх фактичне здійснення сукупно підтверджується іншими доказами у справі, які є беззаперечними.

До того ж, факт наявності у позивача - ТОВ "Діпнет Україна", у спірний період матеріально - технічних ресурсів, а саме приміщень, якими користувався позивач для здійснення своєї господарської діяльності, розташованими, за адресами: Харківська область, м. Лозова, вул. Кутува, 6, а також м. Дергачі, вул. Петровського, 163г, м. Дніпропетровськ, вул. Фучика, 18; м. Харків, пер. Новожанівський, 11, що підтверджується відповідними договорами, актами приймання передачі приміщень, платіжними дорученнями (т.1 а.с.77-145), а наявність у позивача найманого персоналу підтверджується штатним розкладом, копіями дипломів працівників (т.3 а.с.185-217), що у сукупності свідчить про наявність умов необхідних для здійснення основного виду діяльності - оптової торгівлі електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього.

Щодо посилання відповідача на податкову інформацію ДПІ у Київському районі м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 16.07.2015 р. №883/20-31-22-03-07 щодо підтвердження господарських відносин з контрагентом Концерн "ВТП", з питань дотримання вимог податкового законодавства в результаті взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період лютий-травень 2015 року, в якій міститься висновок про нереальність здійснення господарської діяльності Концерном "ВТП"з підстав відсутності останнього за місцемзнаходження, а також посилання на висновки органів ДФС про відсутність у ТОВ "Техно-промкомплекс" виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки дані перевірки контрагентів позивача іншими податковими органами не можуть бути підставою для висновку про визнання податкового кредиту позивача непідтвердженим.

Доказами порушення правил формування податкового кредиту є матеріали перевірки платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів, а не дані акту перевірки інших податкових органів відносно його контрагентів.

Крім того, відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за договорами та наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Колегія суддів зазначає, що за загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Згідно ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі Булвес АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Про відсутність факту реального вчинення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції. Проте, відповідачем під час складення акту перевірки не були встановлені вищевказані обставини, а отже й висновок щодо відсутності факту реального вчинення господарських операцій є передчасним.

В даному випадку документи, надані позивачем в підтвердження виконання угод з вказаними контрагентами не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Надані документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак повинні сприймаються як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Також, норми Податкового кодексу України не пов'язують виникнення права на податковий кредит з особливостями оподаткування постачальників 2-го чи іншого ланцюга.

Діючим законодавством не передбачений і не визначений обов'язок підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Здійснення платником податків навмисних збиткових фінансово-господарських операцій матеріалами справи не підтверджується. Фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника податків наміру набути у спірних правовідносинах безпідставну податкову вигоду, колегія суддів в ході розгляду справи не виявила, адже належними та допустимими доказами підтверджується факт вибуття з власності суб'єкта права-платника податків коштів в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг), факт юридичної непов'язаності сторін правочину, факт відсутності у сторін правочину спільних економічних інтересів, що в сукупності підтверджує звичайність умов ведення господарської діяльності.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, в його діях не має порушень вимог Податкового кодексу України, відповідно позивачем правомірно сформовано податковий кредит.

Аналізуючи вищезазначені положення нормативно-правових актів, слід зазначити, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Зазначена закупівля ТМЦ та обладнання у контрагентів безпосередньо пов'язана з господарською діяльністю підприємства, яка направлена на отримання доходу, оскільки придбані товари були в подальшому реалізовані контрагентам - покупцям.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що господарські операції позивача з контрагентами ТОВ "Євротелекомгруп", "Техно-промкомплекс", Концерну "ВТП", ТОВ "Комп Інформ Груп", ТОВ "Промзвено" мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням робіт і товарів до податкового кредиту.

Щодо стосується викладених в акті перевірки обставин господарської діяльності контрагента позивача - ТОВ "Промзвено" стосовно наявності протоколу допиту свідка від 05.01.2014, згідно якого Сагайдак О.А., який значиться директором ТОВ "Промзвено" пояснював, що не здійснював господарських відносин з ТОВ "Діпнет Україна", колегія суддів зазначає, що на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.11.2016 судом першої інстанції витребовувались у відповідача: письмові пояснення щодо того, в рамках яких процесуальних дій були відібранні у посадової особи ТОВ "Промзвено" - Сагайдак О.А. заперечення щодо причетності його як посадової особи до будь - якої фінансово - господарської діяльності ТОВ "Промзвено"; копія письмових пояснень посадової особи ТОВ "Промзвено" - Сагайдак О.А., на які міститься посилання в акті перевірки; інформацію стосовно наявних кримінальних проваджень щодо посадових осіб контрагентів ТОВ "Діпнет Україна".

Проте, відповідачем не надано ані до суду першої інстації, ані до суду апеляційної інстанції жодних належних та допустимих доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 24.09.2015 № 0000432202, від 24.09.2015 № 0000422202 суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення, чим порушено законні інтереси платника податків.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2017 року по справі № 820/10480/15 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Слобожанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2017р. по справі № 820/10480/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О. Судді (підпис) (підпис) Бондар В.О. Бартош Н.С. Повний текст ухвали виготовлений 15.05.2017 р.