Постанова

від 11.05.2017 по справі 921/83/16-г/8

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2017 р. Справа № 921/83/16-г/8

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 підприємства Укрмедіка від 01.02.2017, б/н

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.12.2016

у справі № 921/83/16-г/8

за позовом Комунального закладу Тернопільської районної ради Тернопільське районне територіальне медичне об`єднання , м. Тернопіль

до відповідача ОСОБА_2 підприємства Укрмедіка , м. Тернопіль

про стягнення заборгованості в сумі 18' 930,33 грн. та звільнення із займаного приміщення.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 19.12.2016 у справі № 921/83/16-г/8 (головуючий суддя Гирила І.М., судді Хома С.О., Півторак М.Є.) частково задоволено позов Комунального закладу Тернопільської районної ради Тернопільське районне територіальне медичне об`єднання (надалі - КЗ Тернопільське РТМО ): стягнуто з ОСОБА_2 підприємства (надалі - ПП) Укрмедіка на користь позивача 7' 575,35 грн. заборгованості з орендної плати, 549,18 грн. пені та 1' 969,41 грн. судового збору; зобов'язано відповідача звільнити приміщення комунальної власності, площею 135,3 кв.м, що знаходиться на вулиці Князя Острозького, 9 в м. Тернополі та повернути його позивачу по акту приймання-передачі в десятиденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили. В задоволенні позову в частині стягнення 11' 354,98 грн. відмовлено.

Оскаржуваним рішенням встановлено, що між сторонами у даній справі існували правовідносини за договором оренди нежитлових приміщень (будівель) комунальної власності від 14.01.2013 і у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, у нього виникла перед позивачем заборгованість за період з вересня 2015 року по 14.12.2015 (включно). У зв'язку з цим суд визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення 7' 575,35 грн. боргу з орендної плати та 549,18 грн. пені.

В частині позовних вимог про стягнення 11' 354,98 грн. заборгованості по комунальних платежах суд першої інстанції дійшов висновку про їх безпідставність, оскільки в положеннях договору оренди відсутні умови, які б покладали на орендаря обов'язок здійснювати оплату за користування електроенергією чи іншими комунальними послугами.

Щодо позовної вимоги про звільнення займаного приміщення та повернення його по акту прийому-передачі, то така, на думку місцевого господарського суду, є обґрунтованою, зважаючи на те, що відповідно до п. 9.1 договору термін його дії завершився 14.12.2015, а заявами №702 від 21.10.2015 та №843 від 17.12.2015 орендодавець (позивач) повідомив відповідача (орендаря) про відсутність згоди на продовження договору оренди на новий термін та про необхідність звільнити займане приміщення в десятиденний термін з моменту закінчення строку дії договору.

Також, при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд врахував окремі обставини, встановлені в господарській справі №921/1005/15-г/7, а саме - факт припинення з 05.01.2013 дії договору оренди від 04.02.2010, укладеного між сторонами у даній справі, предметом якого була оренда того самого нежитлового приміщення, що й у договорі оренди від 14.01.2013.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, ПП Укрмедіка оскаржило його в апеляційному порядку. Скаржник (відповідач) зазначив, що на підставі п.5.3 договору оренди від 04.02.2010 він зараховував вартість проведеного капітального ремонту орендованого приміщення в рахунок орендної плати, у зв'язку з чим в нього немає заборгованості перед позивачем. Зважаючи на це, відповідач наголошує на відсутності у його діях порушень договірних умов, натомість вказує на те, що позивач сам допустив порушення положень п.1 ч.3 ст.776 ЦК України та п.5.3 договору оренди від 04.02.2010 і, більше цього, намагається виселити відповідача із відремонтованих ним приміщень.

Додатково скаржник вважає безпідставним покликання суду першої інстанції на договірну ціну в розмірі 1' 251,95 грн., що визначена договором оренди від 14.01.2013, та вважає, що застосуванню підлягає ціна 1' 230,24 грн., передбачена договором від 04.02.2010.

КЗ Тернопільське РТМО подав до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Позивач наголосив на тому, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення в повній відповідності з нормами матеріального права, з достовірно встановленими обставинам справи та належно оціненими доказами.

Сторони не забезпечили в судове засідання явку своїх представників, хоча належним чином були повідомлені про час і місце судового розгляду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які наявні в матеріалах справи (а.с. 15, 16 ).

11.05.2017 до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника через відрядження останнього.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів відмовляє в його задоволенні зважаючи на: 1) документальну необґрунтованість цього клопотання; 2) те, що право відповідача на представництво його інтересів в судовому процесі не обмежується участю лише конкретного представника; 3) те, що відповідач вже звертався до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, яке колегія суддів задовольняла; 4) необхідність розгляду апеляційної скарги по суті у зв'язку із звершенням процесуального строку, передбаченого на такий розгляд.

Оскільки в матеріалах справи наявно достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та відповідача.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

14.01.2013 між КЗ Тернопільське РТМО (орендодавцем) та ПП Укрмедіка (орендарем) було укладено договір оренди нежитлових приміщень (будівель) комунальної власності (а.с. 17-19, том 1 ), відповідно до якого орендодавець здав, а орендар з 14.01.2013 прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення (будівлі) комунальної власності за адресою: м. Тернопіль, вул. Князя Острозького, 9, площею 135,3 кв.м, що знаходяться на балансі Тернопільського районного територіального медичного об'єднання, для використання його під аптеку.

Вказаний договір підписаний уповноваженими посадовими особами позивача та відповідача, містить відбитки печаток сторін, а також - відмітку про погодження цього договору з Фондом комунального майна у Тернопільському районі.

Відповідно до п. 2.1, п. 6.1 договору оренди, вступ орендаря у володіння та користування майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та акта прийому-передачі майна.

Приміщенням, оренда якого є предметом договору від 14.01.2013, відповідач користувався з 04.02.2010 на підставі іншого договору оренди, а саме - від 04.02.2010. Вказана обставина підтверджується договором оренди нежитлових приміщень (будівель) комунальної власності від 04.02.2010 (а.с. 12-15, том 1 ) та актом здачі-приймання частини приміщення до договору оренди приміщення від 04.02.2010 (а.с. 16, том 1 ).

З пункту 9.1 договору оренди від 04.02.2010 вбачається, що він припинив свою дію з 05.01.2013. Вказана обставина також встановлена в постанові Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 у справі №921/1005/15-г/7, яку колегія суддів враховує при розгляді даної справи на підставі ч.3 ст.35 ГПК України. Згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вказана постанова набрала законної сили 09.11.2016 та не була скасована.

Після завершення дії договору оренди від 04.02.2010, нежитлове приміщення фактично не вибувало з користування відповідача, відповідного акту прийому-передачі нежитлового приміщення сторонами не складалося. Таким чином, незважаючи на відсутність акту приймання-передачі об'єкта за договором оренди від 14.01.2013, матеріалами справи підтверджується той факт, що станом на момент укладення договору від 14.01.2013 нежитлове приміщення за адресою: м. Тернопіль, вул. Князя Острозького, 9, площею 135,3 кв.м. перебувало у користуванні відповідача.

Зважаючи на вищевикладене, з 14.01.2013 орендні правовідносини між сторонами регулюються договором оренди від 14.01.2013.

Відповідно до п.4.3 договору оренди, орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендодавцеві орендну плату.

Пунктами 3.1 - 3.4 договору оренди сторони передбачили, що розрахунок орендної плати проводиться згідно з рішенням Тернопільської районної ради від 17.08.2007 №127 і за перший місяць оренда становить 1' 251,95 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати на індекс інфляції за поточний місяць оренди і перераховується Орендарем на рахунок орендодавця не пізніше 15 числа наступного місяця. Не внесена своєчасно сума орендної плати при сплаті збільшується на індекс інфляції попередніх місяців в залежності від часу прострочення. Розмір орендної плати може бути зміненим за погодженням сторін у випадку зміни орендної ставки, методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Пунктом 9.1 договору сторони визначили, що останній діє з 14.01.2013 до 14.12.2015.

Як стверджує позивач, за період з 01.09.2015 по 14.12.2015, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного внесення орендної плати не виконував, орендні платежі не сплачував, внаслідок чого в нього виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 7' 575,35 грн., з яких: 2' 194,75 грн. - орендна плата за вересень, 2' 166,22 грн. - орендна плата за жовтень, 2' 209,54 грн. - орендна плата за листопад та 1' 004,84 грн. - орендна плата за період з 01.12.2015 по 14.12.2015.

21.10.2015 КЗ Тернопільське РТМО звернувся до ПП Укрмедіка із заявою №702 (а.с. 20, том 1 ), відповідно до якої повідомив останнього про відсутність згоди на продовження договору оренди від 14.01.2013 на новий термін та про те, що його буде припинено з 14.12.2015 за закінченням строку, на який його було укладено. Також орендодавець наголосив орендарю на необхідності в 10-ти денний термін з моменту закінчення строку дії договору звільнити займане приміщення та передати його по акту приймання-передачі орендодавцю.

Вказану заяву відповідач отримав 21.10.2015, про що свідчить відповідна відмітка на заяві.

В подальшому, 17.12.2015, позивач звернувся до відповідача ще один раз із аналогічною за змістом заявою (а.с. 21, том 1 ), на якій також міститься відмітка про її отримання відповідачем.

Відповідач орендоване приміщення не звільнив, по акту приймання-передачі позивачу не передав, а на заяву позивача №843 від 17.12.2015 дав відповідь у якій зазначив, що договір оренди від 14.01.2013 між сторонами укладений не був, а відносини сторін, на його думку, регулюються договором оренди від 04.02.2010, що пролонгований до 04.11.2018 (а.с. 22, том 1 ).

З огляду на те, що ПП Укрмедіка свої зобов'язання з внесення орендної плати за період з 01.09.2015 по 14.12.2015 не виконало та не звільнило займані приміщення після закінчення терміну дії договору оренди, позивач звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з відповідача 7' 575,35 грн. заборгованості з орендної плати, 549,18 грн. пені, 11' 354,98 грн. заборгованості по комунальних платежах та про зобов'язання відповідача звільнити займане приміщення та повернути його позивачу по акту прийому-передачі в десятиденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили (із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 29.04.2016, а.с. 20, том 2 ).

Водночас, з відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що Господарським судом Тернопільської області розглядалася справа №921/1005/15-г/7 за позовом КЗ Тернопільське РТМО до ПП Укрмедіка про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди від 14.01.2013 за інший період - з 01.06.2015 по 31.08.2015. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2015 у справі №921/1005/15-г/7, із врахуванням постанови Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2016, було визнано обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 6' 359,59 грн. орендної плати за вказаний період та нарахованих на неї сум збитків від інфляції, пені та 3% річних.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, що перебуває у комунальній власності регулюється Законом України Про оренду державного та комунального майна , який передбачає істотні умови договору, а також інші умови, передбачені за згодою сторін.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

За своїм змістом і правовою природою, укладений між сторонами договір є договором оренди і сторони в ньому досягли згоди по всіх істотних умовах, визначили права та обов'язки сторін.

У відповідності до п. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст. 762 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 21 Закону України Про оренду державного та комунального майна , істотними умовами договору оренди є (крім іншого) орендна плата з урахуванням її індексації. Розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін.

Відповідно до п. 3.1, 3.2 договору, орендар зобов'язався сплачувати орендодавцю орендну плату не пізніше 15 числа наступного місяця. При цьому, розрахунок орендної плати за перший місяць оренди становить 1' 251,95 грн, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати на індекс інфляції за поточний місяць оренди.

В силу приписів ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із долученого до матеріалів справи уточненого розрахунку заборгованості з орендної плати (а.с. 21, 105-106, том 2 ), у період з 01.09.2015 по 14.12.2015 відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного внесення орендної плати не виконував, орендні платежі не сплачував, внаслідок чого його заборгованість з орендної плати становить 7' 575,35 грн.

В матеріалах справи містяться копії рахунків, які позивач виставляв відповідачу для внесення орендної плати (а.с. 52-68, том 2 ), а також копії банківських виписок (а.с. 39-43, 47-51, том 2 ), з яких не вбачається, що відповідач сплачував орендну плату за період з 01.09.2015 по 14.12.2015.

З наданих відповідачем копій платіжних доручень (а.с. 75-78, 84-86, 88-93, том 2 ) вбачається, що такі не стосуються спірного періоду з 01.09.2015 по 14.12.2015.

За даних обставин, колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджується факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті орендних платежів за користування приміщенням за договором оренди від 14.01.2013 за період з 01.09.2015 по 14.12.2015 в розмірі 7' 575,35 грн.

Не беруться до уваги доводи відповідача про необхідність зараховування вартості проведеного капітального ремонту орендованого приміщення в рахунок орендної плати, оскільки цим доводам позивача, а також доказам, на які він покликається, було надано правову оцінку при розгляді господарської справи №921/1005/15-г/7, рішення з якої набрало законної сили.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що відповідач жодними належними та допустимими доказами не довів факту погашення ним заборгованості за спірний період. Також судова колегія вважає вірним висновок місцевого господарського суду про те, що оплата відповідачем не передбачених умовами договору оренди від 14.01.2013 комунальних платежів на загальну суму 57' 222,09 грн. не може зараховуватися у вартість орендної плати, оскільки відповідач самостійно під час їх сплати зазначав підставу платежу, дані платежі зараховані позивачем саме в рахунок комунальних послуг, а суд не наділений процесуальним правом самостійно здійснювати їх перепризначення.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). В силу приписів ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання

Стаття 209 ЦК України передбачає, що особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ст. 29 Закону України Про оренду державного та комунального майна , за невиконання зобов'язань за договором оренди сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Статтями 546-551 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 3.5 договору сторони передбачили, що за несвоєчасне внесення орендної плати, орендар сплачує пеню (від несплаченої суми) в розмірі 0,5 відсотка, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, за кожен день прострочення (включаючи день оплати).

З огляду на наведене, позивачем помісячно, з врахуванням встановленого умовами договору оренди терміну внесення орендної плати, нараховано та заявлено до стягнення за період з 16.10.2015 по 22.01.2016 пеню в розмірі 549,18 грн. (а.с. 22, том 2 ).

Перевіривши вказаний розрахунок пені, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав вимоги позивача в цій частині правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

Перевіривши оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні з відповідача 11' 354,98 грн. заборгованості по комунальних платежах за період з 01.09.2015 по 14.12.2015, колегія суддів зазначає наступне:

Договір оренди від 14.01.2013 не містить положень, які б передбачали обов'язок відповідача відшкодовувати позивачу витрати на комунальні послуги.

Підставою для відшкодування комунальних платежів також не може вважатися договір про відшкодування витрат за енергоносії б/н та б/д, який був підписаний сторонами разом із протоколом розбіжностей від 17.09.2015 (а.с. 67-68, том 1 ), оскільки відповідно до протоколу розбіжностей, дія цього договору поширюється на орендні правовідносини згідно договору оренди від 04.02.2010, тобто не того, який є підставою позовних вимог у даній справі.

Поряд із цим, вище вже було зазначено, що договір оренди нежитлових приміщень (будівель) комунальної власності від 04.02.2010 припинив свою дію 05.01.2013 у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено. Доказів укладення між сторонами у справі правочину, яким би на відповідача покладався обов'язок відшкодовувати позивачу фактичну вартість витрат за енергоносії та комунальні послуги, відповідно до виставлених рахунків, одночасно із сплатою орендної плати згідно договору оренди нежитлових приміщень (будівель) комунальної власності від 14.01.2013 позивачем не надано.

Відтак, судом першої інстанції було обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 11' 354,98 грн. заборгованості по комунальних платежах у зв'язку з безпідставністю вказаної вимоги.

Частиною 4 ст. 284 ГК України, п. п. 1, 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що термін дії договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви від однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той же термін і на тих же самих умовах, які були передбачені договором.

В силу приписів ч. 2 ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна та п.9.4 договору оренди, договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Термін дії договору оренди сторонами визначений з 14.01.2013 по 14.12.2015 (п.9.1 договору).

Як зазначалося вище, 21.10.2015 позивач повідомив відповідача про відсутність згоди на продовження договору оренди від 14.01.2013 на новий термін та про те, що останній буде припинено з 14.12.2015 за закінченням строку, на який його було укладено (заява №702 від 21.10.2015).

Після закінчення терміну дії договору, позивач повторно повідомив відповідача про цю обставину та наголосив на необхідності в десятиденний термін з моменту закінчення строку дії договору звільнити займане приміщення за адресою: вул. Князя Острозького, 9, м. Тернопіль, площею 135,3 кв.м та передати його по акту приймання-передачі орендодавцю (заява №843 від 17.12.2015).

Таким чином, позивачем було дотримано положення п. 9.3 договору оренди та вимоги ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна та вчасно повідомлено відповідача про припинення договору оренди у зв'язку з закінченням строку його дії, що свідчить про те, що договір оренди від 14.01.2013 припинив свою дію з 15.12.2015.

Частиною 1 ст. 27 Закону України Про оренду державного і комунального майна передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Ст. 785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст. 795 ЦК України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Згідно п. 4.7 договору, орендар зобов'язаний після закінчення терміну орендного користування приміщенням, якщо немає згоди про його продовження на новий термін, в 10-ти денний термін здати орендодавцю приміщення в добротному стані разом з отриманим обладнанням та інвентарем і зі всіма зробленими у ньому покращеннями. Весь інвентар і обладнання, встановлені орендарем за його рахунок, які не можуть бути відокремлені без пошкодження конструкції будівлі переходять у власність орендодавця без відшкодування понесених затрат. Передача приміщення оформляється актом прийому-передачі.

Станом на момент розгляду даної справи нежитлове приміщення, загальною площею 135,3 кв.м, що розміщене за адресою: вул. Князя Острозького, 9, м. Тернопіль знаходиться в користуванні ПП Укрмедіка та останнім позивачу не повернуто. Доказів повернення орендованого майна сторонами не надано.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача звільнити орендоване приміщення та повернути його позивачу є обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені місцевим господарським судом.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.12.2016 у справі № 921/83/16-г/8 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 підприємства Укрмедіка - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути Господарського суду Тернопільської області.

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік