Ухвала

від 18.06.2018 по справі 921/83/16-г/8

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 921/83/16-г/8

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "УкрМедіка" на рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.12.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.05.2017

за позовом Комунального закладу Тернопільської районної ради "Тернопільське районне територіальне медичне об`єднання"

до Приватного підприємства "УкрМедіка"

про стягнення заборгованості в сумі 18 930,33 грн та звільнення із займаного приміщення,

ВСТАНОВИВ:

07.03.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Приватне підприємство "УкрМедіка" звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду із касаційною скаргою на рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.12.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 у справі № 921/83/16-г/8.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2018 року у справі № 921/83/16-г/8 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

Ухвалою Верховного Суду від 02.04.2018 для розгляду заяви про поновлення строку на касаційне оскарження витребувано матеріали справи № 921/83/16-г/8 за позовом Комунального закладу Тернопільської районної ради "Тернопільське районне територіальне медичне об`єднання" до Приватного підприємства "УкрМедіка" з Господарського суду Тернопільської області.

18.04.2018 до Касаційного господарського суду надійшли матеріали справи № 921/83/16-г/8.

Ухвалою Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №921/83/16-г/8 касаційну скаргу Приватного підприємства "УкрМедіка" на рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.12.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 залишено без руху на підставі частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судом визнано доводи скаржника неповажними; надано скаржнику строк для усунення недоліків до 17.05.2018.

07.06.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) скаржник направив до суду заяву про продовження строку для усунення недоліків, просив визнати поважними причини пропуску строку на усунення недоліків та поновити строк на касаційне оскарження судових рішень.

В обґрунтування заяви про продовження строку для усунення недоліків, скаржник зазначив, що ухвала Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №921/83/16-г/8 ним отримана лише 05.06.2018 (підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів заяви), оскільки керівник підприємства знаходився у відрядженні (копія довідки про відрядження директора Приватного підприємства "УкрМедіка" Новаківського О.М. у період з 05.05.2018 по 30.05.2018, яка долучена до матеріалів заяви).

Розглянувши вищевказану заяву, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки наведені у заяві доводи не є поважними, оскільки перебування керівника підприємства у відрядженні не звільняють відповідача від обов'язку забезпечити отримання поштової кореспонденції та виконувати вимоги суду.

Щодо обґрунтування причин поважності строку на касаційне оскарження скаржник вказав, що дійсно при проголошенні вступної та резолютивної частини постанови Львівського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 представник скаржника присутній не був та не отримував копії оскаржуваної постанови по пошті, оскільки з 02.06.2017 останній втратив можливість доступу до кореспонденції, яка надходила на адресу - 46001, м. Тернопіль, вул. Кн. Острозького, 9. Крім того, скаржник не міг отримувати кореспонденцію також і за адресою - 46001, м. Тернопіль, вул.Протасевича, 4, кв. 28, з причини того, що дана адреса є юридичною адресою Приватного підприємства "УкрМедіка" та адресою проживання директора підприємства - Новаківського О.М.

Згідно з частиною 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенцї про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до практики Суду держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями ст. 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (див. рішення у справі "Делкурт проти Бельгії", від 17 січня 1970 року, пункт 25, Серія А N 11; п. 27 рішення Суду у справі "Пелевін проти України", no. 24402/02, від 20.05.2010 року). Однак, при цьому, Суд зазначає, що право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).

Як вбачається із матеріалів справи, оскаржувана постанова Львівського апеляційного господарського суду прийнята 11.05.2017, та відповідно до відмітки про відправлення на оригіналі процесуального документа копія постанови була направлена учасникам справи 16.05.2017. До матеріалів справи долучено копію постанови Львівського апеляційного господарського суду прийнята 11.05.2017 у справі № 921/83/16-г/8, була направлена відповідачу за адресою: 46001, м. Тернопіль, вул. Кн. Острозького, 9, однак повернута на адресу суду, за закінченням строку зберігання.

Суд також вказує, що за адресою відповідача: 46001, м. Тернопіль, вул.Протасевича, 4, кв. 28, за якою направлялася кореспонденція судом апеляційної інстанції, а саме ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 про відкладення розгляду апеляційної скарги, також повернуто за закінченням строку зберігання.

Скаржником не надано доказів неможливості отримання кореспонденції за вказаними адресами, зміни поштової адреси або доказів надання суду іншої адреси, за якою повинна була направлятися поштова кореспонденція.

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до правових позицій, сформованих Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

Згідно до ч.3 ст.6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Колегія суддів, розглянувши заяву про поновлення строку касаційного оскарження та оцінивши зазначені заявником причини на предмет їх поважності, дійшла висновку, що такі причини є неповажними, оскільки:

1) постанова Львівського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 у справі № 921/83/16-г/8 була оприлюднена в електронній формі в Єдиному державному реєстрі судових рішень 18.05.2017;

2) постанова Львівського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 у справі № 921/83/16-г/8 була направлена учасникам справи 16.05.2017; 22.06.2017 копія постанови Львівського апеляційного господарського суду прийнята 11.05.2017 у справі № 921/83/16-г/8, була направлена відповідачу за адресою: 46001, м. Тернопіль, вул. Кн. Острозького, 9, однак повернута на адресу суду, за закінченням строку зберігання.

Вказані обставини свідчать, що можливість подання касаційної скарги у встановлений строк залежала виключно від волевиявлення та дій самого скаржника, оскільки останній, звертаючись до апеляційного суду зі скаргою на судове рішення, повинен був слідкувати за розглядом останньої, а тому мав можливість своєчасно подати касаційну скаргу.

Інших доводів в обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку скаржником не зазначено та не надано доказів того, що скаржник не мав можливості раніше звернутися з касаційною скаргою.

При цьому, суд враховує, що скарга фактично подана більше ніж через 9 місяців після оприлюднення та направлення сторонам вищевказаної постанови апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку.

За таких обставин, колегія суддів відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "УкрМедіка" на рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.12.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 у справі № 921/83/16-г/8.

У Х В А Л И В:

1 . Відмовити в задоволенні заяви Приватного підприємства "УкрМедіка" про продовження строку на усунення недоліків.

2. Відмовити в задоволенні клопотання Приватного підприємства "УкрМедіка" про поновлення строку на касаційне оскарження.

3. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "УкрМедіка" на рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.12.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 у справі № 921/83/16-г/8.

4. Касаційну скаргу Приватного підприємства "УкрМедіка" на рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.12.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 у справі № 921/83/16-г/8 повернути скаржнику разом з доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський