Рішення

від 10.05.2017 по справі 514/137/17

ТАРУТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Тарутинський районний суд Одеської області

Справа №514/137/17

Провадження по справі № 2/514/163/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2017 року смт Тарутине

Тарутинський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Козирєва М.В., за участю секретаря судового засідання Міхальчук Я.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Тарутине цивільну справу за позовом ТОВ Прогрес до ОСОБА_1 про визнання права оренди земельної ділянки, зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками, стягнення коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ Прогрес про розірвання договорів оренди землі, скасування державної реєстрації та зобов'язання повернути земельні ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ Прогрес звернулось до Тарутинського районного суду Одеської області і, уточнивши позовні вимоги, просило визнати за ТОВ Прогрес право оренди земельних ділянок площею 2,81 га (кадастровий номер НОМЕР_3) та площею 2,81 га (кадастровий номер НОМЕР_4), зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні ТОВ Прогрес зазначеними земельними ділянками та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ Прогрес 74463,49 гривень, що складаються з матеріальних збитків у розмірі 5415,64 гривень, упущеної вигоди в розмірі 62047,85 гривень та вартість послуг проектної організації у розмірі 7000 гривень (а.с. 159-166).

В обгрунтування позовних вимог послався на те, що ТОВ Прогрес є орендарем земельних ділянок площею 2,81 га (кадастровий номер НОМЕР_3) та площею 2,81 га (кадастровий номер НОМЕР_4), які належать відповідачу ОСОБА_1 на праві власності як спадкоємцю ОСОБА_2, з яким ТОВ Прогрес 17 січня 2014 року уклало договори оренди цих земельних ділянок строком на 7 років.

15 лютого 2016 року на адресу ТОВ Прогрес надійшла письмова заява відповідача ОСОБА_3 з вимогою не обробляти належні їй земельні ділянки, оскільки вона має намір їх обробляти самостійно.

Позивачем ТОВ Прогрес було відмовлено в достроковому розірванні зазначених договорів, позаяк строк їх дії спливає лише у 2021 році, а інших підстав для їх розірвання достроково немає.

01 грудня 2016 року працівниками ТОВ Прогрес зафіксовано факт заорювання трактором Т-150, власником якого є ОСОБА_4, зазначених орендованих земельних ділянок, які в жовтні 2016 року були засіяні ТОВ Прогрес озимою пшеницею на врожай 2017 року та на яких вже були ростки озимої пшениці.

Як було встановлено в подальшому працівниками поліції, які на підставі телефонного повідомлення представників ТОВ Прогрес здійснювали перевірку, поле переорав тракторист ОСОБА_5 за вказівкою власника трактора ОСОБА_4, якого, в свою чергу, попросила це зробити за усною домовленістю відповідач ОСОБА_3

З метою визначення спричинених збитків ТОВ Прогрес звернулося до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області із заявою про визначення розміру спричинених ОСОБА_1 збитків на земельній ділянці площею 3,4869 га, що знаходиться на полі № 38 за межами с. Вознесенка Друга Тарутинського району Одеської області.

23 березня 2017 року відповідною комісією затверджено суму реальних збитків, понесених ТОВ Прогрес знищенням посівів озимої пшениці на земельній ділянці площею 3,4869 га, на суму 5415,64 гривень.

Окрім того, позивач ТОВ Прогрес просив стягнути з ОСОБА_1 упущену вигоду на загальну суму 62047,85 гривень.

Також, в судовому засіданні представник позивача заявив, що претензій до ОСОБА_4 вони не мають, позовні вимоги заявлені виключно до відповідача ОСОБА_1

Відповідач ОСОБА_1 подала зустрічний позов до ТОВ Прогрес про розірвання договорів оренди землі, скасування державної реєстрації та зобов'язання повернути земельні ділянки (а.с. 80-81).

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_1 послалась на те, що дійсно вона отримала у спадщину від ОСОБА_2 право власності на земельні ділянки площею 2,81 га (кадастровий номер НОМЕР_3) та площею 2,81 га (кадастровий номер НОМЕР_4), які були передані в оренду спадкодавцем ТОВ Прогрес на підставі договорів оренди земельних ділянок від 17 січня 2014 року.

Проте, ознайомившись зі змістом цих договорів вона встановила, що орендна плата її не влаштовує, крім того вона здатна і має намір самостійно обробляти ці земельні ділянки.

Враховуючи викладене, 15 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ Прогрес із письмовою заявою про небажання переукладати існуючі договори оренди та про свої наміри, як власника, самостійно їх обробляти.

ТОВ Прогрес відмовило у розірванні договорів оренди зазначених земельних ділянок, посилаючись на те, що строк їх дії спливає лише у 2021 році та не має підстав для їх одностороннього розірвання.

Таким чином, як зазначила у зустрічному позові ОСОБА_1, з 15 лютого 2016 року і по теперішній час між нею та ТОВ Прогрес триває конфлікт з приводу права користування цими земельними ділянками, а отже просила у зустрічному позові розірвати договори оренди від 17 січня 2014 року земельних ділянок площею 2,81 га (кадастровий номер НОМЕР_3) та площею 2,81 га (кадастровий номер НОМЕР_4), скасувати державну реєстрацію речових прав на ці земельні ділянки за ТОВ Прогрес та зобов'язати ТОВ Прогрес їх повернути.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 уточнений позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити, та заперечував в повному обсязі проти зустрічного позову.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 заперечували проти позовних вимог первісного позову в повному обсязі та просили задовольнити зустрічний позов.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що він працював (дискував землю) за дорученням агронома ТОВ Прогрес на тому полі, де, на його думку розташовані земельні ділянки ОСОБА_1, він тоді бачив там дерев'яні колишки, якими закріплено межі земельних ділянок і він подумав, що хтось відокремив собі земельну ділянку. Коли він дискував землю в 2016 році, він не бачив ростків врожаю, коли саме це було, він не може сказати, але він цю відокремлену земельну ділянку також продискував одночасно з іншими ділянками цього поля. Чи засіяна зазначена земельна ділянка на теперішній час, він також не зміг сказати (а.с. 187-191).

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що ОСОБА_1 позначила на місцевості земельні ділянки, які їй належать і організувала їх зорювання, при цьому ростків врожаю там не було, тільки залишки соняшника. Зорювання земельних ділянок ОСОБА_1 проводив ОСОБА_4. Посівів при цьому не було, були залишки зібраного врожаю соняшника і це відбувалось восени 2016 року. Також свідок ОСОБА_9 пояснив, що коли він був востаннє на тому полі, то бачив, що воно засіяно озимою пшеницею, а земельна ділянка, позначена ОСОБА_1, не була засіяна (а.с. 187-191).

Відповідач ОСОБА_1 пояснила, що їй було відомо про перебування належних їй на праві власності земельних ділянок в оренді у ТОВ Прогрес , але вона до цього написала до ТОВ Прогрес заяву, що вона сама хоче їх обробляти, тому що їй так вигідніше та тому, що ТОВ Прогрес неякісно ці земельні ділянки обробляє та ще й дає неякісне зерно в якості орендної плати. Враховуючи викладене, вона запросила комісію, яка встановила на місцевості розташування належних їй земельних ділянок і вона їх зорала. Вона неодноразово зверталась до ТОВ Прогрес з вимогою розірвати договори оренди, проте отримувала відмови. Перед тим, як ОСОБА_4 зорав цю землю, вона показала йому документи, які підтверджують її право власності на ці земельні ділянки та документи щодо встановлення меж ділянок на місцевості, про наявність спору між нею та ТОВ Прогрес щодо продовження договорів оренди вона ОСОБА_4 не повідомляла (а.с. 187-191).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, показання свідків, суд дійшов наступних висновків.

Так, згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Статтею 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5, 9 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

За приписами ст.ст. 6, 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

В судовому засіданні встановлено і не оспорювалось сторонами, що 17 січня 2014 року між ОСОБА_2 та ТОВ Прогрес на 7 років укладено договори оренди земельних ділянок площею 2,81 га (кадастровий номер НОМЕР_3) та площею 2,81 га (кадастровий номер НОМЕР_4), що знаходяться на території Вознесенської Другої сільської ради Тарутинського району Одеської області (а.с. 9-12, 28-31).

На підставі зазначених договорів оренди земельних ділянок зареєстровано відповідне право їх оренди за ТОВ Прогрес (а.с. 7-8, 26-27).

Відповідно до п.п. 40, 41 договорів їх розірвання в односторонньому порядку не допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є невиконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Перехід права власності на орендовані земельні ділянки до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договорів (а.с. 11, 30).

В подальшому ОСОБА_2 помер і право власності на зазначені земельні ділянки на підставі Свідоцтв про право на спадщину від 07 квітня 2016 року №№ 515, 513 набула ОСОБА_1 (а.с. 45-48, 75, 76).

15 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернулася до директора ТОВ Прогрес ОСОБА_10 з листом з проханням не обробляти належні їй земельні ділянки площею 2, 81 га і 2,81 га, позаяк вона має намір обробляти їх самостійно (а.с. 152).

Як встановлено судом на підставі пояснень сторін, ТОВ Прогрес відмовило у достроковому розірванні договорів оренди, позаяк строк їх дії спливає лише у 2021 році.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

З положень статті 32 Закону України Про оренду землі вбачається, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Крім того, відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У зустрічному позові як на підстави дострокового розірвання договорів в односторонньому порядку за рішенням суду ОСОБА_1 послалась на те, що її не влаштовує орендна плата та вона має намір самостійно обробляти ці земельні ділянки (а.с. 80-81, 152), проте зазначені підстави не є достатніми для дострокового розірвання в односторонньому порядку договору оренди землі в розумінні ст.ст. 24, 25, 32 Закону України Про оренду землі , інших підстав ОСОБА_1 не зазначено і не доведено в судовому засіданні належними і допустимими доказами, а тому суд з цих підстав відмовляє в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.

06 вересня 2016 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_11 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо відновлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,81 га (кадастровий номер НОМЕР_3) та площею 2,81 га (кадастровий номер НОМЕР_4), що знаходяться на території Вознесенської Другої сільської ради Тарутинського району Одеської області, та закріплено в натурі на місцевості відповідними межовими знаками (а.с. 98-124, 125-151).

Відповідно до Висновку від 9 грудня 2016 року, затвердженого тво начальника Тарутинського ВП Арцизького ВП ГУНП в Одеській області, 01 грудня 2016 року до Тарутинського відділення поліції надійшло повідомлення від інженера ТОВ Прогрес про те, що невідома особа незаконно обробляє поле, яке орендує ТОВ Прогрес .

Проведеною перевіркою встановлено, що ОСОБА_1, якій ТОВ Прогрес відмовило в розірванні договорів оренди земельних ділянок, найняла сільгосптехніку у мешканця с. Вознесенка - 2 ОСОБА_4, який доручив здійснювати обробку земельної ділянки ОСОБА_5, мешканцю с. Кролівка, а той на тракторі Т-150 здійснив обпашку земельної ділянки (а.с. 179).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 13 грудня 2016 року, на полі № 38 на площі 5,62 га двох паїв не заорано 1 га, а на площі поля № 38 при візуальному огляді помітні паростки рослинної культури висотою близько 2 см, які зовні схожі на культуру озимої пшениці (а.с. 182).

ОСОБА_4 надав до суду письмову заяву, відповідно до якої наприкінці осені 2016 року до нього звернулася ОСОБА_1 з питанням зорати земельну ділянку. ОСОБА_1 вказала на місцевості та надала документи про право власності (свідоцтва на спадщину) на земельні ділянки, про наявність інших обставин його не повідомила. Під час проведення зорювання земельної ділянки ознак засіву озимих культур пшениці в грунті цих земельних ділянок не спостерігалося (а.с. 70).

Викладене також підтверджується наданими в судовому засіданні поясненнями відповідача ОСОБА_1, яка пояснила, що неповідомила ОСОБА_4 про наявність спору між нею та ТОВ Прогрес щодо продовження дії оренди (а.с. 187-191).

Відповідно до витягу з протоколу № 2 засідання комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам від 23 березня 2017 року, комісією, розглянувши первинні документи та Типові норми продуктивності машин і витрат палива, затвердила розмір реальних збитків, спричинених ОСОБА_1 ТОВ Прогрес на земельній ділянці 3,4869 га в розмірі 5415,64 гривень (а.с. 176-178).

Окрім того, суд приймає до уваги той факт, що допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не змогли точно вказати, коли саме вони побачили відсутність паростків озимої пшениці на спірних земельних ділянках, вказали тільки, що це було восени 2016 року (а.с. 187-191).

Таким чином, на думку суду, в судовому засіданні доведено факт пошкодження паростків озимої пшениці на орендованій ТОВ Прогрес земельній ділянці площею 3,4869 га внаслідок умисних дій ОСОБА_1 та перешкоджання останньою у здійсненні ТОВ Прогрес своїх прав, як орендаря земельних ділянок.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.

За ст. 6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

У рішенні від 30 листопада 2004 року у справі Case of Oneryildis v. Turkey (справа відкрита за заявою № 48939/99 та розглянута Великою палатою) Європейський суд визнав, що поняття майно охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні законне сподівання стосовно ефективного здійснення права власності.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федоренко проти України від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

На підставі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 28 січня 2015 р. у справі № 6-222цс14).

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16 квітня 2004 року № 7 передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).

За приписами ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Пунктом 31 укладених ТОВ Прогрес договорів оренди передбачено право орендаря вимагати усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою як від третіх осіб, так і від орендодавця (а.с. 10, 29).

Відповідно до ст. 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Розмір відшкодування орендодавцем збитків, завданих орендарю, повинен бути зменшений, якщо орендар навмисно або через необережність спричинив збільшення розмірів збитків унаслідок невиконання чи неналежного виконання умов договору орендодавцем або не вжив заходів щодо їх зменшення.

За ст. 28 названого Закону орендар має право на відшкодування збитків, яких він зазнав унаслідок невиконання орендодавцем умов, визначених договором оренди землі.

Збитками вважаються:

фактичні втрати, яких орендар зазнав у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права;

доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору.

Розмір фактичних витрат орендаря визначається на підставі документально підтверджених даних.

Викладене також передбачено п.п. 24, 25 договорів (а.с. 10, 29).

Отже, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо необхідності захисту, шляхом його визнання, права оренди ТОВ Прогрес земельних ділянок площею 2,81 га (кадастровий номер НОМЕР_3) та площею 2,81 га (кадастровий номер НОМЕР_4), що знаходяться на території Вознесенської Другої сільської ради Тарутинського району Одеської області та зобов'язання відповідача ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ТОВ Прогрес цими земельними ділянками.

Окрім того, власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284.

Збитками вважаються: фактичні втрати, яких орендар зазнав у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права; доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору.

За приписами п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 3 ст. 623 ЦК України, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (пункт д частини першої статті 156 ЗК України).

Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16 квітня 2004 року № 7 передбачено, що вирішуючи спори про відшкодування власникам землі й землекористувачам шкоди, заподіяної самовільним зайняттям або забрудненням земельних ділянок та іншими порушеннями земельного законодавства, суди мають виходити з того, що відповідно до статті 156 ЗК, статті 1166 ЦК така шкода відшкодовується у повному обсязі.

Розмір шкоди, заподіяної пошкодженням посівів і насаджень при прокладенні шляхів, трубопроводів та проведенні розвідувальних, бурових, будівельних робіт, псуванням і забрудненням сільськогосподарських та інших земель, іншими порушеннями земельного законодавства, визначається з урахуванням витрат на відновлення родючості землі, а також доходів, які власник землі або землекористувач міг би одержати при використанні земельної ділянки і які він не одержав за час до приведення землі у стан, придатний для її використання за цільовим призначенням, або до повернення самовільно зайнятої ділянки.

Зокрема, при пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі або сінокосінні на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаних сільськогосподарської продукції чи сіна, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов'язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення. Якщо замість пошкоджених посівів землекористувач провів у тому ж сезоні повторний посів культур, відшкодуванню підлягають витрати на пересівання (вартість насіння, обробітку землі тощо).

Відповідно до витягу з протоколу № 2 засідання комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам від 23 березня 2017 року, комісією, розглянувши первинні документи та Типові норми продуктивності машин і витрат палива, затвердила розмір реальних збитків, спричинених ОСОБА_1 ТОВ Прогрес на земельній ділянці 3,4869 га в розмірі 5415,64 гривень (а.с. 176-178).

За відомостями Статистичного бюлетеня Державної служби статистики України Про збирання врожаю сільськогосподарських культур та проведенні інших польових робіт станом на 1 вересня 2016 року середня урожайність озимої пшениці у сільськогосподарських підприємствах станом на 01 вересня 2016 року склала 44,8 ц з 1 га (4,48 т) (а.с. 173-175).

За відомостями Статистичного бюлетеня Державної служби статистики України Про реалізацію продукції сільськогосподарськими підприємствами у січні-жовтні 2016 року середня ціна за реалізацію 1 тонни пшениці в Одеській області у жовтні 2016 року склала 3310 гривень за тонну (а.с. 167-172).

Суд критично ставиться до доводів представника позивача ТОВ Прогрес щодо законності стягнення з відповідача ОСОБА_1 податку на додану вартість та оплачені послуги проектної організації в сумі 7000 гривень, позаяк ці витрати не є збитками в розумінні ст. 28 Закону України Про оренду землі .

Водночас, суд вважає обґрунтованим розмір фактичних витрат орендаря на суму 5415,64 гривні, що підтверджено витягом з протоколу № 2 засідання комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам від 23 березня 2017 року (а.с. 176-178) та розмір доходу, який орендар ТОВ Прогрес міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору (упущена вигода), зокрема в розмірі 51706,54 гривень:

УВ = СУ*СЦ*ПД = 4,48 т * 3310 грн *3,4869 га = 51706,54 гривень, де

УВ - упущена вигода,

СУ - середня урожайність,

СЦ - середня ціна,

ПД - площа ділянки.

Також, відповідно до ст.ст. 215, 220 ЦПК необхідно вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Зокрема, при подачі позову позивач сплатив 1600 гривень судового збору (а.с. 66). В подальшому, при збільшенні позовних вимог, які складались з трьох окремих вимог, позивач судовий збір не доплатив (а.с. 159-166).

Відповідно до п. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір (в редакції на момент звернення з уточненою позовною заявою) за подання позовної заяви майнового характеру повинен бути сплачений судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема позивач повинен був доплатити ще 3200 гривень.

Пунктом 18 постанови Пленуму ВССУ Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах від 17 жовтня 2014 року № 10 передбачено, що з урахуванням конкретних обставин справу судом може бути розглянуто та змінено вимоги позивача без доплати суми судового збору з подальшим розподілом останнього між сторонами згідно зі статтею 88 ЦПК. У разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню.

На підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи, що дві позовні вимоги задоволені судом повністю, а третя - частково (на 76,71%), отже, ТОВ Прогрес підлягають присудженню судові витрати в розмірі 4427,36 гривень (1600+1600+1600*76,71% = 4427,36).

Відповідно до п. 35 постанови Пленуму ВССУ Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах від 17 жовтня 2014 року № 10 якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Відповідач ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи, отже звільнена від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України Про судовий збір (а.с. 86).

Таким чином, враховуючи, що з позивача ТОВ Прогрес необхідно стягнути на користь держави суму недоплаченого судового збору в розмірі 3200 гривень та одночасно компенсувати позивачу ТОВ Прогрес 4427,36 гривень сплаченого судового збору за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, то суд дійшов висновку про необхідність стягнення з державного бюджету 1227,36 (4427,36 - 3200 = 1227,36) гривень судових витрат на користь ТОВ Прогрес .

При проголошенні вступної та резолютивної частини рішення судом допущено описки та арифметичні помилки щодо стягнення судового збору з ТОВ Прогрес та ОСОБА_1, а тому вони підлягають виправленню.

Відповідно до ч. 1 ст. 219 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, виправити допущені у судовому рішенні описки чи арифметичні помилки.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ТОВ Прогрес до ОСОБА_1 про визнання права оренди земельної ділянки, зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками, стягнення коштів - задовольнити частково.

Визнати за ТОВ Прогрес (ЄДРПОУ 39002838) право оренди земельних ділянок площею 2,81 га (кадастровий номер НОМЕР_3) та площею 2,81 га (кадастровий номер НОМЕР_4), що знаходяться на території Вознесенської Другої сільської ради Тарутинського району Одеської області.

Зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ТОВ Прогрес (ЄДРПОУ 39002838) земельними ділянками площею 2,81 га (кадастровий номер НОМЕР_3) та площею 2,81 га (кадастровий номер НОМЕР_4), що знаходяться на території Вознесенської Другої сільської ради Тарутинського району Одеської області.

Стягнути з ОСОБА_1 (НОМЕР_1, код НОМЕР_2) на користь ТОВ Прогрес (ЄДРПОУ 39002838) 57122,18 гривень, що складаються з матеріальних збитків у розмірі 5415,64 гривень та упущеної вигоди в розмірі 51706,54 гривень.

В іншій частині позову відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ Прогрес про розірвання договорів оренди землі, скасування державної реєстрації та зобов'язання повернути земельні ділянки - відмовити в повному обсязі.

Стягнути з державного бюджету на користь ТОВ Прогрес (ЄДРПОУ 39002838) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України 1227,36 гривень

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Тарутинський районний суд Одеської області.

Суддя М.В. Козирєв