Постанова

від 25.02.2021 по справі 514/137/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 514/137/17

провадження № 61-48477св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - товариство з обмеженою відповідальністю Прогрес ,

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом)- ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 10 травня 2017 року у складі судді Козирєва М. В. та постанову апеляційного суду Одеської області від 14 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Черевка П. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина. Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю Прогрес (далі - ТОВ Прогрес ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права оренди земельної ділянки, зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками, стягнення коштів .

Позов мотивований тим, що ТОВ Прогрес є орендарем земельних ділянок площею 2,81 га (кадастровий номер 5124781400:01:001:0452) та площею 2,81 га (кадастровий номер 5124781400:01:001:0453), які належать відповідачу ОСОБА_1 на праві власності як спадкоємцю ОСОБА_2 , з яким ТОВ Прогрес 17 січня 2014 року уклало договори оренди цих земельних ділянок строком на 7 років.

15 лютого 2016 року на адресу ТОВ Прогрес надійшла письмова заява відповідача ОСОБА_1 з вимогою не обробляти належні їй земельні ділянки, оскільки вона має намір їх обробляти самостійно. ТОВ Прогрес відмовив в достроковому розірванні зазначених договорів, оскільки строк дії договорів оренди спливає лише у 2021 році, а інших підстав для їх розірвання достроково немає.

01 грудня 2016 року працівниками ТОВ Прогрес зафіксовано факт заорювання трактором вказаних орендованих земельних ділянок, які в жовтні 2016 року були засіяні ТОВ Прогрес озимою пшеницею на врожай 2017 року, та на яких вже були ростки озимої пшениці.

23 березня 2017 року комісією Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області затверджено суму реальних збитків, понесених ТОВ Прогрес , знищенням посівів озимої пшениці на земельній ділянці площею 3,4869 га, на суму 5415,64 грн.

З огляду на вказане та уточнивши позовні вимоги, ТОВ Прогрес просило визнати за ним право оренди земельних ділянок площею 2,81 га (кадастровий номер 5124781400:01:001:0452) та площею 2,81 га (кадастровий номер 5124781400:01:001:0453), зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні ТОВ Прогрес вказаними земельними ділянками та стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 74 463,49 грн, що складаються з матеріальних збитків у розмірі 5 415,64 грн, упущеної вигоди в розмірі 62 047,85 грн, та вартість послуг проектної організації у розмірі 7 000,00 грн.

У березні 2017 року ОСОБА_1 подала зустрічний позов до ТОВ Прогрес про розірвання договорів оренди землі, скасування державної реєстрації та зобов`язання повернути земельні ділянки , який обґрунтувала тим, що 15 лютого 2016 року вона зверталася до ТОВ Прогрес із письмовою заявою про небажання переукладати існуючі договори оренди та про свої наміри, як власника, самостійно їх обробляти, проте ТОВ Прогрес відмовило у розірванні договорів оренди вказаних земельних ділянок, посилаючись на те, що строк їх дії спливає лише у 2021 році та не має підстав для їх одностороннього розірвання.

Посилаючись на те, що з 15 лютого 2016 року між нею та ТОВ Прогрес триває конфлікт з приводу права користування цими земельними ділянками, ОСОБА_1 просила розірвати договори оренди від 17 січня 2014 року земельних ділянок площею 2,81 га (кадастровий номер 5124781400:01:001:0452) та площею 2,81 га (кадастровий номер 5124781400:01:001:0453), скасувати державну реєстрацію речових прав на ці земельні ділянки за ТОВ Прогрес та зобов`язати ТОВ Прогрес їх повернути.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 10 травня 2017 року позов ТОВ Прогрес задоволено частково. Визнано за ТОВ Прогрес право оренди земельних ділянок площею 2,81 га (кадастровий номер 5124781400:01:001:0452) та площею 2,81 га (кадастровий номер 5124781400:01:001:0453), що знаходяться на території Вознесенської Другої сільської ради Тарутинського району Одеської області. Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ТОВ Прогрес земельними ділянками площею 2,81 га (кадастровий номер 5124781400:01:001:0452) та площею 2,81 га (кадастровий номер 5124781400:01:001:0453), що знаходяться на території Вознесенської Другої сільської ради Тарутинського району Одеської області. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ Прогрес 57 122,18 грн, що складаються з матеріальних збитків у розмірі 5 415,64 грн та упущеної вигоди в розмірі 51 706,54 грн. В іншій частині позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Частково задовольняючи первісний позов та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені ОСОБА_1 підстави не є достатніми для дострокового розірвання в односторонньому порядку договору оренди землі в розумінні статей 24, 25, 32 Закону України Про оренду землі . Враховуючи факт пошкодження паростків озимої пшениці на орендованій ТОВ Прогрес земельній ділянці площею 3,4869 га внаслідок умисних дій ОСОБА_1 та перешкоджання останньою у здійсненні ТОВ Прогрес своїх прав, як орендаря земельних ділянок, суд дійшов висновку про необхідність захисту шляхом визнання за ТОВ Прогрес права оренди вказаних земельних ділянок та зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користуванні ТОВ Прогрес цими земельними ділянками.

Крім того, суд вважав обґрунтованим розмір фактичних витрат орендаря на суму 5415,64 грн, що підтверджено витягом з протоколу № 2 засідання комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам від 23 березня 2017 року. Дохід, який орендар ТОВ Прогрес міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору (упущена вигода), визначив у розмірі 51 706,54 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Одеської області від 14 листопада 2018 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 26 грудня 2018 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 10 травня 2017 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову. Апеляційний суд, враховуючи наявність збитків, протиправність поведінки відповідача та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками, дійшов висновку, що неодержані доходи (упущена вигода) позивача не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані у разі належного виконання відповідачем своїх обов`язків щодо виконання договору оренди землі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У грудні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги ТОВ Прогрес про визнання права оренди не звернули уваги на частину першу статті 15 Закону України Про оренду землі та недоведеність позивачем наявності з боку відповідача перешкод у користуванні земельними ділянками та недоведеність понесення ним збитків та упущеної вигоди. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суди попередніх інстанцій не придали уваги тим обставинам, що 15 лютого 2016 року ОСОБА_1 зверталась до ТОВ Прогрес з заявою-вимогою про небажання переукладати договори оренди, оскільки як спадкоємець та власник земельних ділянок має намір обробляти їх самостійно, тому договори оренди не були переукладені.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів

У січні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ Прогрес на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому останній просив касаційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на те, що відповідно до статей 27, 28 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об`єднаннями та організаціями . Орендар має право на відшкодування збитків, яких він зазнав унаслідок невиконання орендодавцем умов, визначених договором оренди землі. ТОВ Прогрес зазначав, що дії ОСОБА_1 є такими, що перешкоджають підприємству у користуванні орендованими земельними ділянками згідно укладених договорів оренди, а перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування) не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу № 514/137/17 з Тарутинського районного суду Одеської області.

У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 17 січня 2014 року між ОСОБА_2 та ТОВ Прогрес укладено договори оренди земельних ділянок площею 2,81 га (кадастровий номер 5124781400:01:001:0452) та площею 2,81 га (кадастровий номер 5124781400:01:001:0453), що знаходяться на території Вознесенської Другої сільської ради Тарутинського району Одеської області, строком на 7 років.

На підставі вказаних договорів оренди земельних ділянок за ТОВ Прогрес зареєстровано право їх оренди.

Відповідно до пунктів 40, 41 договорів їх розірвання в односторонньому порядку не допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є невиконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Перехід права власності на орендовані земельні ділянки до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договорів.

Пунктом 31 договорів оренди передбачено право орендаря вимагати усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою як від третіх осіб, так і від орендодавця.

В подальшому, право власності на зазначені земельні ділянки на підставі Свідоцтв про право на спадщину від 07 квітня 2016 року №№ 515, 513 набула ОСОБА_1

15 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ Прогрес з листом-вимогою не обробляти належні їй земельні ділянки, оскільки вона має намір обробляти їх самостійно, проте ТОВ Прогрес відмовило у достроковому розірванні договорів оренди.

Суди також встановили, що 06 вересня 2016 року виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо відновлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,81 га (кадастровий номер 5124781400:01:001:0452) та площею 2,81 га (кадастровий номер 5124781400:01:001:0453), що знаходяться на території Вознесенської Другої сільської ради Тарутинського району Одеської області, та закріплено в натурі на місцевості відповідними межовими знаками.

Висновком від 09 грудня 2016 року, затвердженим т.в.о. начальника Тарутинського ВП Арцизького ВП ГУНП в Одеській області, встановлено, що ОСОБА_1 , якій ТОВ Прогрес відмовило в розірванні договорів оренди земельних ділянок, найняла сільгосптехніку та організувала обпашку земельної ділянки.

Протоколом огляду місця події від 13 грудня 2016 року встановлено, що на полі НОМЕР_1 на площі двох паїв (5,62 га) не заорано 1 га. На площі поля № НОМЕР_1 при візуальному огляді помітні паростки рослинної культури висотою близько 2 см, які зовні схожі на культуру озимої пшениці.

Комісією по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам Тарутинської районної державної адміністрації складено протокол № 2 та затверджено розмір реальних збитків, спричинених ОСОБА_1 ТОВ Прогрес на земельній ділянці 3,4869 га в розмірі 5415,64 грн.

При здійснені перевірки розрахунку упущеної вигоди позивача, суди врахували Статистичні бюлетні Державної служби статистики України щодо середньої урожайності озимої пшениці у сільськогосподарських підприємствах станом на 01 вересня 2016 року, яка склала 44,8 ц з 1 га (4,48 т), та щодо середньої ціни за реалізацію 1 тони пшениці в Одеській області у жовтні 2016 року, яка склала 3310 грн за тону .

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Статтею 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з вимогами частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

З положень статті 32 Закону України Про оренду землі вбачається, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Враховуючи, що ОСОБА_1 як на підставу дострокового розірвання договорів послалась на те, що її не влаштовує орендна плата та вона має намір самостійно обробляти земельні ділянки, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили в задоволенні її зустрічного позову, оскільки вказані нею підстави не є достатніми для дострокового розірвання в односторонньому порядку договору оренди землі в розумінні статей 24, 25, 32 Закону України Про оренду землі , а інших підстав нею не зазначено.

Верховний Суд у постанові від 12 грудня 2018 року у справі №514/136/17 (провадження №61-28885св18) дійшов висновку, що після смерті орендодавця до її спадкоємця, нового власника земельної ділянки, перейшли всі права орендодавця, але при цьому останній зобов`язаний виконувати всі умови договору оренди землі. Погодженими сторонами умовами договору не допускається його розірвання в односторонньому порядку, а перехід права власності на орендовану земельну ділянку не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок щодо доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), в основі якої - принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Відповідно до статті 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об`єднаннями та організаціями.

Розмір відшкодування орендодавцем збитків, завданих орендарю, повинен бути зменшений, якщо орендар навмисно або через необережність спричинив збільшення розмірів збитків унаслідок невиконання чи неналежного виконання умов договору орендодавцем або не вжив заходів щодо їх зменшення.

За вимогами статті 28 названого Закону орендар має право на відшкодування збитків, яких він зазнав унаслідок невиконання орендодавцем умов, визначених договором оренди землі. Збитками вважаються: фактичні втрати, яких орендар зазнав у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права; доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору.Розмір фактичних витрат орендаря визначається на підставі документально підтверджених даних.

Викладене також передбачено пунктами 24, 25 договорів оренди.

Розмір шкоди, заподіяної пошкодженням посівів і насаджень при прокладенні шляхів, трубопроводів та проведенні розвідувальних, бурових, будівельних робіт, псуванням і забрудненням сільськогосподарських та інших земель, іншими порушеннями земельного законодавства, визначається з урахуванням витрат на відновлення родючості землі, а також доходів, які власник землі або землекористувач міг би одержати при використанні земельної ділянки і які він не одержав за час до приведення землі у стан, придатний для її використання за цільовим призначенням, або до повернення самовільно зайнятої ділянки.

Зокрема, при пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі або сінокосінні на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаних сільськогосподарської продукції чи сіна, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов`язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення. Якщо замість пошкоджених посівів землекористувач провів у тому ж сезоні повторний посів культур, відшкодуванню підлягають витрати на пересівання (вартість насіння, обробітку землі тощо).

Суди установили, що відповідно до витягу з протоколу № 2 засідання комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам від 23 березня 2017 року, комісією, розглянувши первинні документи та Типові норми продуктивності машин і витрат палива, затверджено розмір реальних збитків, спричинених ОСОБА_1 ТОВ Прогрес на земельній ділянці 3,4869 га в розмірі 5 415,64 грн.

При здійснені перевірки розрахунку упущеної вигоди позивача, суди правильно врахували Статистичні бюлетні Державної служби статистики України щодо середньої урожайності озимої пшениці у сільськогосподарських підприємствах станом на 01 вересня 2016 року, яка склала 44,8 ц з 1 га (4,48 т), та щодо середньої ціни за реалізацію 1 тони пшениці в Одеській області у жовтні 2016 року, яка склала 3310, грн за тону.

Таким чином, враховуючи доведення позивачем ТОВ Прогрес факту пошкодження паростків озимої пшениці на орендованій ним земельній ділянці площею 3,4869 га внаслідок умисних дій ОСОБА_1 та перешкоджання останньою у здійсненні ним своїх прав, як орендаря земельних ділянок, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення первісного позову ТОВ Прогрес .

Апеляційний суд вмотивовано відхилив доводи ОСОБА_1 щодо не застосування судом першої інстанції частини першої статті 15 Закону України Про оренду землі , оскільки строк дії договору оренди має визначений строк і оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не встановлено невизначений строк дії договору оренди.

Також апеляційним судом встановлено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення відповідно до статті 22 ЦК України, а саме: протиправна поведінка відповідача - перешкоджання в користуванні ТОВ Прогрес земельними ділянками; причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками - внаслідок неправомірних дій відповідача позивач не зміг зібрати врожай озимої пшениці за 2017 рік; збитки (упущена вигода) - не отримання доходу від реалізації майбутнього врожаю озимої пшениці; вина відповідача.

Крім того судом враховано, що позивачем вчинялись дії щодо повернення у користування земельними ділянками від відповідача (листування, звернення до правоохоронних органів) на підставі договору оренди, тобто, вчинялись заходи для одержання доходу.

Таким чином, враховуючи наявність збитків, протиправність поведінки відповідача та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що неодержані доходи (упущена вигода) позивача не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані у разі належного виконання відповідачем своїх обов`язків щодо виконання договору оренди землі.

Інші доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 10 травня 2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 14 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. С. Жданова А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко