Постанова

від 10.05.2017 по справі 805/4309/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2017 р. Справа №805/4309/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 11 година 40 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І. за участю секретаря судового засідання Мангуш З.В. та представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про витребування доказів у справі за позовом Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю ВІРАЖ - АВТО про стягнення заборгованості з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 126 973, 55 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ВІРАЖ - АВТО про стягнення заборгованості з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 126 973, 55 грн.

Позивач вказує на те, що відповідач має податковий борг в сумі 126 973,55 грн. з орендної плати з юридичних осіб та просить суд стягнути вказану суму з розрахункових рахунків відповідача у банках.

Відповідач надав заперечення та додаток на заперечення на позов, відповідно до яких, зазначив про те, що ним було подано уточнюючу декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності № 9276530578 за 2015 рік, на зменшення податкових зобов'язань на суму 47 411,03 грн.

Зазначає про те, що за результатами відповідної камеральної перевірки звітності за 2015 рік податковим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення форми Р № 0009941200 від 29 квітня 2016 року. Проте, вказане податкове повідомлення - рішення було скасовано такою, що набрала законної сили постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25.07.16 р. у справі № 805/1427/16-а.

Вказує на те, що позивачем, враховуючи вказане рішення суду та уточнюючу декларацію, безпідставно нараховані штрафні санкції за невиконання зобов'язань у 2015 році.

Крім цього, зазначив про те, що на розгляді у Донецькому окружному адміністративному суді перебуває його заява про перегляд за новоявленими обставинами постанови Донецького окружного адміністративного суду від 25.07.16 р. у справі № 805/2113/15-а, яка стосується виключення з постанови суми податкового боргу за період 14.04.14 р. по 31.12.15 р.

Звертає увагу суду на те, що є звільненим від обов'язку зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності в силу положень Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі - Закон № 1669).

Також відповідач наголосив на тому, що позивачем порушено мораторій на проведення перевірок, встановлений п.3 Прикінцевих положень Закону України № 71-VII від 28.12.14 р. Про внесення змін до податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи та не дотримано положень ст. ст. 78-79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо надіслання чи вручення платнику податків копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Через канцелярію суду від представників сторін надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та встановив такі обставини.

Позивачем на сторінках 3-7 позовної заяви наведено таблицю з розрахунком сум, заявлених до стягнення.

Судом встановлено, що позивачем було заявлено до стягнення з відповідача податковий борг з плати за землю у сумі 126 973,55 грн., який складається з:

- 45 221,80 грн. нарахованих платником самостійно, за період січень - вересень 2015 року, на підставі декларації № 9020083333 від 20.02.15 р.

- штрафу в сумі 21 261, 29 грн., який відповідача зобов'язано сплатити податковим повідомленням - рішенням № 0001321200 від 09.09.16 р.

- пені в сумі 60 490,46 грн., з яких 38 107,27 грн. нараховано за невиконання податкових зобов'язань у період з 04.03.13 р. по 31.03.14 р. та 22 383,19 грн. нараховано за невиконання податкових зобов'язань у період з 05.05.14 р. по 03.03.15 р.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 45 221,80 грн. нарахованих платником самостійно, за період січень - вересень 2015 року, на підставі декларації № 9020083333 від 20.02.15 р. та вимог про стягнення пені в сумі 60 490,46 грн. суд зазначає про таке.

Відповідачем було подано позивачу податкову декларацію № 9020083333 від 20.02.15 р. з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), якою задекларовано зобов'язання на 2015 рік в сумі 47 411,03 грн.

Проте, 17.03.16 р. відповідачем подано позивачу уточнюючу декларацію з плати за землю за 2015 рік № 9276530578, якою зменшено податкові зобов'язання на 2015 рік на суму 47 411,03 грн.

Таким чином, вказана сума податкового зобов'язання відповідача за 2015 рік не є узгодженою.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Згідно зі ст. ст. 269-270 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Відповідач, до 16.09.15 р., був орендарем земельної ділянки площею 3,3859 га по вул. Челябінській, 1-г в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області. Нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки була встановлена у розмірі 46,42 грн./м2, що підтверджується договором оренди земельної ділянки від 11.11.05 р. та не заперечується позивачем.

Суд зазначає, що для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення було прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Суд застосовує норми вказаного закону в редакції, що була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст.1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Норми Закону № 1669 визначають у якості підстави застосування та розповсюджують свою дію на територію, на якій проводилась антитерористична операція та не пов'язують дію норм з тим, що така операцій повинна проводитись на певній території саме зараз чи зі стабільністю ситуації.

Так, згідно з абз.2 ст. 1 Закону № 1669, територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1668 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275- р від 02 грудня 2015 року про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. № 1275-р, до зазначених населених пунктів, зокрема, належало і м. Маріуполь Донецької області.

Таким чином, позивач, станом на момент виникнення спірних правовідносин та розгляду справи, перебував на обліку та здійснював діяльність на території проведення антитерористичної операції, що відповідачем не заперечується.

Відповідно до ст. ст. 6-7 Закону № 1669 встановлено - під час проведення антитерористичної операції звільнити суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Скасувати на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Суд зазначає, що з аналізу ст.ст. 6-7 та всього Закону № 1669 видно, що вказані норми є безумовними та не передбачають виконання платником податку якихось додаткових дій для звільнення від плати за землю - подання заяв, уточнюючих декларацій, сертифікатів, тощо.

Частина 3 ст. 11 Закону № 1669 встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

У той же час стаття 1 ПК України визначає, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Стаття 2 ПК України встановлює, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Таким чином, Податковий кодекс України та Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" по різному регулюють питання щодо наявності чи відсутності обов'язку платника податку, який зареєстрований та здійснює діяльність на території, на якій проводилась АТО сплачувати плату за землю та по різному вирішують питання щодо нарахування платнику штрафних санкцій (у тому числі пені) за несвоєчасне виконання ним податкових зобов'язань у період починаючи з 14.04.14 р. (початок проведення АТО).

Вирішуючи питання щодо вказаної колізії правових норм суд виходить з того, що з двох нормативно - правових актів однакової юридичної сили (ПК України та Закон № 1669), прийнятих одним і тим самим органом (Верховна рада України) застосуванню підлягають норми Закону № 1669, як такого, що був прийнятий пізніше у часі.

Зважаючи на мету прийняття Закону № 1669 та на те, що норми Податкового кодексу України регулюють, зокрема, загальні питання справляння плати за землю та відповідальністю за її несплату, а норми Закону № 1669 регулюють вказані питання з визначенням певної території, на яку розповсюджується дія норм цього закону (населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція), а також часу такого розповсюдження (між 14.04.14 р. та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України (до 08.06.14 р. відносно відповідача), норми Закону № 1669 щодо звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань є спеціальними відносно відповідних норм Податкового кодексу України.

Крім цього, відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, суд зазначає про те, що відповідач у спірному періоді (2015 рік) був звільнений від обов'язку зі сплати плати за землю в силу положень Закону № 1669 та подання ним уточнюючої (нульової декларації), отже, до нього, відповідно, не може бути застосовано і відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне виконання обов'язку зі сплати такої плати за землю.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом з постанови Донецького окружного адміністративного суду від 25.07.16 р. у справі № 805/1427/16-а, яка набрала законної сили встановлено, що було задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ВІРАЖ - АВТО до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області та скасовано податкове повідомлення - рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 29.04.16 р. № 0009941200, яким ТОВ Віраж -Авто було донараховано 47 411,03 грн. податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за 2015 рік та 11 852,76 грн. штрафних санкцій.

Крім цього, у вказаній постанові зазначено, що судом досліджена довідка Державної прикордонної служби України Східне регіональне управління Донецького прикордонного загону від 02.10.2014року, якою засвідчений факт знаходження на спірній земельній ділянці підрозділу Донецького прикордонного загону (в/ч 9937).

Таким чином, позивач був позбавлений права на користування земельною ділянкою в розумінні приписів Земельного кодексу України за її призначенням, як наслідок позбавлений права на отримання прибутку з використання зазначеної земельної ділянки з будівлею, що на ній розташовується в господарській діяльності підприємства. З урахуванням цього, позивач позбавлений права використовувати зазначену земельну ділянку за цілями, що були обумовлені при укладені договору оренди земельної ділянки від 11.11.2005року у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин з 2014року та розташуванням в будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Маріуполь, смт. Старий Крим, вул. Челябінська, 1г підрозділу Донецького прикордонного загону (в/ч 9937).

Отже, враховуючи всі вищенаведені обставини, суд визнає позовні вимоги про стягнення з відповідача 45 221,80 грн. орендної плати з юридичних осіб за 2015 рік та пені в сумі 22 383,19 грн., нарахованої за несвоєчасне виконання відповідачем обов'язку зі сплати вказаного податку у період з 05.05.14 р. по 03.03.15 р. (під час проведення АТО), безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Додатково щодо вимог про стягнення 38 107,27 грн. пені, нарахованої за невиконання податкових зобов'язань у період з 04.03.13 р. по 31.03.14 р. суд зазначає про таке.

Суд зазначає, що вказану пеню, нараховано позивачем на підставі ст. 129 ПК України, за невиконання відповідачем зобов'язання зі сплати орендної плати за землю у період з 04.03.13 р. по 31.03.14 р., тобто у період до початку АТО.

Крім цього, відповідні суми зобов'язань станом на вказаний період були самостійно визначені відповідачем у його податковій звітності, що була подано у період виникнення вказаних правовідносин.

Суд звертає увагу відповідача на те, що норми Закону № 1669 на період з 04.03.13 р. по 31.03.14 р. (за невиконання податкових зобов'язань у який відповідачу і було нараховано пеню) не розповсюджуються. Отже, відповідач був зобов'язаний сплачувати орендну плату за землю у вказаний період у загальному порядку.

Більше того, у постанові Донецького окружного адміністративного суду від 02.07.15 р. у справі № 805/2113/15-а, яка набрала законної сили, серед іншого, було встановлено, що: у відповідача існує заборгованість за період з 2 березня 2013 року по 2 лютого 2015 року в сумі 119576 грн. 22 коп. та відповідно до пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахована пеня в сумі 10359 грн. 88 коп., яка підтверджується даними облікової картки відповідача. Загальна сума заборгованості складає 129936 грн. 10 коп.

Як зазначили позивач у письмовій заяві, сума пені, нарахованої з 04.03.13 р. по 31.03.14 р. та заявленої позивачем до стягнення з відповідача у справі № 4309/16-а не увійшла до предмету позову у справі № 805/2113/15-а та не була присуджена до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ВІРАЖ - АВТО вказаною постановою.

Вказані обставини сторонами визнаються та не є спірними.

Отже, враховуючи, що відповідач звільнений від обов'язку сплачувати плату за землю лише з 14.04.14 р. (з моменту початку АТО), позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 38 107,27 грн., нарахованої за невиконання відповідачем податкового зобов'язання зі сплати плати за землю у період з 04.03.13 р. по 31.03.14 р. (тобто до початку АТО), є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу в сумі 21 261, 29 грн., який відповідача зобов'язано сплатити податковим повідомленням - рішенням № 0001321200 від 09.09.16 р.

Згідно з п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до пп. 54.3.2 та п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках

Пунктом 55.1 ст. 55 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Відповідно до п. 56.1 ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Доказів скасування податкового повідомлення - рішення позивача від 09.09.16 р. № 0001321200 у адміністративному чи судовому порядку відповідачем суду не надано.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що вказане податкове повідомлення - рішення є чинним та не скасовано, сума штрафу в розмірі 21 261, 29 грн. вважається узгодженою та підлягає сплаті відповідачем.

З огляду на викладені обставини не можуть бути прийняті судом посилання відповідача на порушення позивачем мораторію на проведення перевірок та порядку проведення перевірки, за результатами якої складено вказане рішення, оскільки встановлення таких обставини входить до предмету доказування у справах за позовами про скасування такого податкового повідомлення - рішення, а не про стягнення коштів за таким рішенням.

Предметом даної справи є стягнення коштів за вказаним чинним податковим повідомленням - рішенням, а не його скасування.

Таким чином, враховуючи наявність чинного податкового повідомлення - рішення № 0001321200 від 09.09.16 р., яким відповідача зобов'язано сплатити штраф в сумі 21 261, 29 грн., позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 38 107,27 грн. пені, нарахованої за невиконання податкових зобов'язань у період з 04.03.13 р. по 31.03.14 р. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вказані вище обставини свідчать про наявність у відповідача податкового боргу у вигляді 38 107,27 грн. пені, нарахованої за невиконання податкових зобов'язань у період з 04.03.13 р. по 31.03.14 р. та штрафу в сумі 21 261, 29 грн., який відповідача зобов'язано сплатити чинним податковим повідомленням - рішенням № 0001321200 від 09.09.16 р.

Отже, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково та присудити до стягнення з відповідача 59 368,56 грн. податкового боргу.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", Кодексом адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю ВІРАЖ - АВТО про стягнення заборгованості з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 126 973, 55 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВІРАЖ - АВТО (код за ЄДРПОУ 25111775), з розрахункових рахунків у банках податковий борг в сумі 59 368,56 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 10 травня 2017 року.

Постанову складено у повному обсязі 15 травня 2017 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.