Постанова

від 10.05.2017 по справі 820/6906/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 травня 2017 р. № 820/6906/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Тітова О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Костіної А.В.,

представника позивача - Білоус О.В.,

представника позивача - Кравцова О.В.,

представника відповідача - Піскун О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "ПОЛІМЕРАГРО" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство "Полімерагро" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.09.2016 за № 0000041407.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що акт перевірки стосовно приватного акціонерного товариства "ПОЛІМЕРАГРО" складено з порушеннями вимог діючого законодавства України.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на наведені у письмових запереченнях обставини, в яких зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв у межах чинного законодавства, тому позов задоволенню не підлягає.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківськівській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ ПОЛІМЕРАГРО з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р., з податку на додану вартість та іншого законодавства за період з 01.07.2014 р. по 15.06.2015 р., за результатами якої було складено акт перевірки за №519/20-40-14- 07-07/22652909 від 05.09.2016 р.

В акті перевірки було встановлено наступні порушення:

1. п. 185.1 ст.185, пп. 187.1 ст.187, п.п.192.1.2 п.192 ст.192, пп а п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено ПДВ до сплати в сумі 217 208 грн.

Перевіркою встановлено порушення пп а п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198. п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) в результаті чого завищено суму податкового кредиту на 280 677 грн.

2. встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.п. 192.1.2 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) в результаті чого дані, відображені у деклараціях з ПДВ за період лютий-березень 2015 р. є необгрунтованими, внаслідок завищення податкового кредиту при оформленні придбання товару у ТОВ Філакас (код 34955462) та завищення податкових зобов'язань при оформленні подальшої реалізації покупцю ТОВ Полімер-Союз за період лютий-березень 2015 р. в сумі 63 469 грн.

За результатами акту перевірки було винесено податкове повідомлення - рішення від 21.09.2016 р. за №0000041407 на загальну суму 325 812, 00 грн.

В акті перевірки зазначається, що ПрАТ ПОЛІМЕРАГРО мало взаємовідносини з ТОВ Філакас та ТОВ ХЦПДББ Юрполіс . Податковий орган вважає, що правочини укладені від імені ПрАТ ПОЛІМЕРАГРО з вищезазначеними контрагентами не спричинили реального настання правових наслідків, а отже на думку ДПІ всі правочині є нікчемними.

Статтею 42 Конституції України визначено, що кожен має право на підприємницьку діяльність не заборонену законом.

Згідно з визначенням частини 1 статті 19 Господарського кодексу України, - суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

За наслідками здійснення такої діяльності суб'єкт господарювання отримує дохід, з якого провадиться сплата податків.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198. ПК України, передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, і податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні і п.2.4. ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку .

Статтею 1 розділу 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд зазначає, що між ПрАТ ПОЛІМЕРАГРО та ТОВ Філакас укладено договір купівлі - продажу від 19.11.2014 №57 на постачання поліетилену ВТ.

На виконання договору 19.11.2014 на користь ТОВ Філакас здійснена

оплата у безготівковій формі в сумі 900 000,00 грн.

Отримано поліетилен ВТ 15303-003 на загальну суму 897 000 грн. на підставі видаткових накладних №1910 від 19.11.2014, №2110 від 21.11.2014, №2410 від 24.11.2014.

Оформлено довіреність №731 від 19.11.2014 на отримання матеріально- відповідальною особою поліетилену ВТ 15303-003.

Товар оприбутковано на склад що є власністю ПрАТ ПОЛІМЕРАГРО згідно прибуткових накладних.

Позивачем до суду були надані первинні документи, які підтверджують реальне транспортування до складу ПрАТ ПОЛІМЕРАГРО , отримання та оприбуткування вищевказаних товарно-матеріальних цінностей, а саме було надано: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, прибуткові накладні, податкова накладна, платіжне доручення по сплаті поліетилену.

Між ПрАТ ПОЛІМЕРАГРО та ТОВ ХЦПДББ Юрполіс (код 23467692) укладено договір про надання юридичних послуг від 19.12.2014 №19/12. Надані юридичні консультації. Загальна сума наданих юридичних послуг дорівнює 750 000 грн. з податком на додану вартість.

Оформлені акти виконаних робіт на загальну суму 750 000 грн. Також для підтвердження виконання робіт оформлені Звіти на теми, що висвітлені в актах виконаних робіт.

Всі ці документи та факти свідчать про реальне отримання вищевказаних товарно-матеріальних цінностей та наданих послуг, оприбуткування та використання в господарській діяльності ПрАТ ПОЛІМЕРАГРО . Тобто, мав місце фактичний рух активів.

Отже матеріалами справи підтверджується, що укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не ким не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Виконання умов договорів підтверджується первинними документами наданими позивачем до суду.

Щодо посилання відповідача на акти перевірки складені податковим органом стосовно контрагентів ПрАТ ПОЛІМЕРАГРО , суд зазначає наступне.

Законодавством України не передбачена відповідальність ПрАТ ПОЛІМЕРАГРО за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Така ж позиція узгоджується із позицією Європейського Суду з прав людини. Так у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Щодо посилань відповідача про те, що у результаті порушення контрагентами ПрАТ ПОЛІМЕРАГРО своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства, угоди укладені з ПрАТ ПОЛІМЕРАГРО мають протиправний характер, а такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту за рахунок ПрАТ ПОЛІМЕРАГРО по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно ст. 228 ЦК України є нікчемним, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обгрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки податковим органом не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між ПрАТ ПОЛІМЕРАГРО та його контрагентами є нікчемними.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

А від так, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 р. - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочии є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідачем не надано доказів, що договори, які були укладені між ПрАТ ПОЛІМЕРАГРО та контрагентами, визнані судом недійсними.

Отже, акт перевірки за №519/20-40-14- 07-07/22652909 від 05.09.2016 року стосовно приватного акціонерного товариства "Полімерагро" складено Головним управлінням ДФС у Харківській області з порушеннями вимог діючого законодавства України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті податкове повідомлення - рішення від 21.09.2016 року № 0000041407діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, тому податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "ПОЛІМЕРАГРО" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 21.09.2016 року № 0000041407.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "ПОЛІМЕРАГРО" (62441, Харківська область, с. Циркуни, вул.Кірова,1, код ЄДРПОУ 22652909) судові витрати в загальному розмірі 4887,19 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн. 19 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 15.05.2017 року.

Суддя О.М.Тітов