Постанова

від 14.08.2018 по справі 820/6906/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2018 року

м. Київ

справа №820/6906/16

адміністративне провадження №К/9901/41020/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 (суддя - Тітов О.М.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017 (судді - Сіренко О.І., Спаскін О.А., Любчич Л.В.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "ПОЛІМЕРАГРО" (далі - ПАТ "ПОЛІМЕРАГРО") до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ДФС) про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ПАТ "ПОЛІМЕРАГРО" звернулося до суду з позовом до ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 21.09.2016 № 0000041407, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 325 812,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що фактично висновок контролюючого органу про нікчемність господарських операцій товариства по взаємовідносинам із ТОВ "Філакас" та ТОВ "ХЦПДББ "Юрполіс" зроблені на підставі висновків податкових перевірок щодо порушення вказаними юридичними особами податкового законодавства, тоді як питання податкового кредиту поширюється на окремого платника податків і не залежність від дотримання податкової дисципліни постачальниками платника податку. При цьому позивач посилається на правову позицію Верховного Суду України, згідно з якою невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи, та зазначає, що реальність господарських операцій підтверджується первинними документами, які були надані до перевірки, зокрема специфікаціями, рахунками, податковими та видатковими накладними, платіжними документами.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 10.05.2017 позов ПАТ "ПОЛІМЕРАГРО" задовольнив: скасував податкове повідомлення - рішення від 21.09.2016 № 0000041407.

Суд першої інстанції, надавши оцінку первинним документам, що були сформовані під час господарських операцій із ТОВ "Філакас" та ТОВ "ХЦПДББ "Юрполіс", дійшов висновку про реальність вказаних господарських операцій та відповідно правомірність формування товариством даних свого податкового обліку за такими операціями. При цьому суд зазначив, що відповідно до загального принципу індивідуальної відповідальності порушення податкового законодавства одним платником не можуть впливати на права та обов'язки іншого платника податків.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 13.07.2017 постанову суду першої інстанції скасував в частині скасування податкового повідомлення - рішення від 21.09.2016 № 0000041407 на суму 1893,00 грн і в цій частині в позові відмовив, в іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 залишив без змін, погодившись з позицією суду першої інстанції щодо висновку про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Філакас" і ТОВ "ХЦПДББ "Юрполіс".

Часткова відмова суду апеляційної інстанції у задоволенні позовних вимог обґрунтована посиланням на встановлені під час перевірки обставини, які суд першої інстанції залишив поза увагою, щодо подвійного включення товариством суми ПДВ до складу податкового на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "ОЛИВИН", ТОВ "АЗОВСИНТЕЗ", ПП "СКА". Вказані обставини позивачем не заперечуються. Крім того, позивач надав докази про сплату донарахованого контролюючим органом в цій частині грошового зобов'язання у сумі 1893,00 грн згідно з податковим повідомленням - рішенням від 21.09.2016 № 0000041407.

ДФС подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на зазначені судові рішення, у якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуально права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Скаржник зазначає, що позивач не мав права формувати дані свого податкового обліку на підставі складених ТОВ "Філакас" та ТОВ "ХЦПДББ "Юрполіс" первинних документів з огляду на обставини, встановлені у ході податкової перевірки ПАТ "ПОЛІМЕРАГРО" та за результатами податкового контролю ТОВ "Філакас" і ТОВ "ХЦПДББ "Юрполіс".

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07.08.2017 № К/800/26858/17 відкрив касаційне провадження у цій справі.

Позивач не реалізував своє процесуальне право щодо подання заперечень на касаційну скаргу відповідача.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2018 у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд ухвалою від 09.08.2018 прийняв касаційну скаргу ДФС до провадження та визнав за можливе розглянути справу у попередньому судовому засіданні.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення, з приводу правомірності якого виник спір, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті від 05.09.2016 № 519/20-40-14-07-07/22652909 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ "ПОЛІМЕРАГРО" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, з ПДВ та іншого законодавства за період з 01.07.2014 по 15.06.2015. Згідно з цим висновком позивач порушив вимоги пункту 185.1 статті 185, підпункту 187.1 статті 187, підпункту 192.1.2 пункту 192 статті 192, підпункту "а" пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 201.10 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого у липні, серпні, листопаді 2014 року та січні, березні 2015 року завищено податковий кредит на суму 280 677,00 грн та у лютому - березні 2015 року завищено податкове зобов'язання з ПДВ на 63 469,00 грн.

Висновок контролюючого органа про порушення позивачем порядку ведення податкового обліку обґрунтований тим, що правочини між позивачем та його контрагентами (ТОВ "Філакас" та ТОВ "ХЦПДББ "Юрполіс") не спричинили реальних змін майнового стану платника податків. При цьому ДПІ посилається на інформацію, отриману під час здійснення заходів податкового контролю відносно ТОВ "Філакас" та ТОВ "ХЦПДББ "Юрполіс", згідно з якою зазначені юридичні особи за місцезнаходженням відсутні, переважно взаємодіють із підприємствами з ознакам фіктивності, господарські операції свідчать про їх удаваність. Також, податковий орган на обґрунтування своїх доводів про неправомірність формування товариством даних податкового обліку по операціях із ТОВ "Філакас" та ТОВ "ХЦПДББ "Юрполіс" послався на: відсутність під час перевірки специфікацій на отримання товару (поліетилен), рахунків - фактур, передбачені умовами договору із ТОВ "Філакас"; відсутність проведених розрахунків між позивачем та ТОВ "ХЦПДББ "Юрполіс"; звіти, складені у межах договору із ТОВ "ХЦПДББ "Юрполіс", не дозволяють встановити обсяг витраченого на виконання договору часу, а документи, які закріплюють розрахунок вартості послуг, відсутні; консультаційні послуги ТОВ "ХЦПДББ "Юрполіс" не були в подальшому реалізовані, а використані у власній господарській діяльності. У ході перевірки також встановлено подвійне включення до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 1262,09 грн по взаємовідносинам із ТОВ "ОЛИВИН", ТОВ "АЗОВСИНТЕЗ" та ПП "СКА", а також завищення податкових зобов'язань з ПДВ за лютий - березень 2015 року на 63 469,00 грн внаслідок реалізації поліетилену, отриманого від ТОВ "Філакас".

Відповідно до абзаців першого-третього пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 стаття 198 ПК України).

За змістом наведених норм витрати платника податків, які мають значення для податкового обліку, повинні мати зв'язок з його господарською діяльністю та підтверджені відповідними первинними документами, обов'язок ведення яких встановлений правовими нормами.

Вирішальне значення для податкового обліку має існування факту господарської діяльності, фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку сум валових витрат та (чи) податкового кредиту.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України встановлена презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми валових витрат та/або податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення як протиправного.

Згідно зі статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суди попередніх інстанцій, зробивши з дотриманням норм статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи) оцінку документів первинного бухгалтерського обліку та податкового обліку (податкові та видаткові накладні, довіреності на отримання товару, прибуткові накладні, ТТН, акти виконаних робіт, звіти про виконані роботи, платіжні документи), наданих позивачем на підтвердження права на формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій із ТОВ "Філакас" та ТОВ "ХЦПДББ "Юрполіс", їх належного оформлення, обставин щодо використання придбаних товарів/послуг у господарській діяльності та відсутність відповідних доказів з боку податкового органу на спростування достовірності інформації, яка зафіксована у податковому та бухгалтерського обліку позивача, дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення від 21.09.2016 № 0000041407.

При цьому доводи контролюючого органа, що були покладені в основу висновків про безпідставність формування позивачем даних свого податкового обліку по взаємовідносинам із ТОВ "Філакас" та ТОВ "ХЦПДББ "Юрполіс", суди правильно визнали безпідставними, з огляду на те, що відомості, що містяться у наданих документах є повними, достатніми для висновку, що фактичний рух активів мав місце на підставі договорів, які є чинними.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень, скаржник фактично посилається на ті ж самі обставини, які вказані в акті перевірки як підстава для збільшення ПАТ "ПОЛІМЕРАГРО" грошового зобов'язання з ПДВ згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі. Ці обставини були предметом оцінки судами першої та апеляційної інстанцій; в касаційній скарзі не наведено конкретних підстав, які б свідчили про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні обставин у справі та норм матеріального права при їх юридичній оцінці.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду