Постанова

від 13.07.2017 по справі 820/6906/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2017 р. Справа № 820/6906/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

представників позивача Білоус О.В., Ємельяненка Д.Д., Кравцова І.В.

представника відповідача Піскун О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2017р. по справі № 820/6906/16

за позовом Приватного акціонерного товариства "ПОЛІМЕРАГРО"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

16 грудня 2016 року приватне акціонерне товариство "Полімерагро" звернулось до суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.09.2016 за № 0000041407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму за податковим зобов'язанням 217 208 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями 108 604 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що акт перевірки стосовно приватного акціонерного товариства "ПОЛІМЕРАГРО" складено з порушеннями вимог діючого законодавства України.

Представник відповідача у суді першо інстанції заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на наведені у письмових запереченнях обставини, в яких зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв у межах чинного законодавства, тому позов задоволенню не підлягає.

10 травня 2017 року постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов приватного акціонерного товариства "ПОЛІМЕРАГРО" задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 21.09.2016 року № 0000041407.

Стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства "ПОЛІМЕРАГРО" (62441, Харківська область, с. Циркуни, вул. Кірова, 1, код ЄДРПОУ 22652909) судові витрати в загальному розмірі 4887,19 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн. 19 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198).

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ПрАТ ПОЛІМЕРАГРО . В обгрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції формально досліджено докази та матеріали справи, не враховано тих обставин, що по взаємовідносинам ПрАТ ПОЛІМЕРАГРО з ТОВ Філакс за договором купівлі - продажу № 57 від 19.11.2014 року до перевірки не були надані первинні бухгалтерські документи. Крім того, ТОВ Філакс , відповідно до податкової інформації, знаходиться в стані 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження. Товар останнім придбавався у ризикового підприємства Укр-Будсервіс . По взаємовідносинам позивача з ТОВ ХЦПДББ Юрполіс за договором про надання юридичних послуг № 19/12 від 19.12.2014 року на проведені розрахунки за надані послуги в сумі 750 000 гривень, не надано первинної бухгалтерської документації на виконання вказаного договору. Також по даним правовідносинам, відповідачем не доведено неможливість самостійно формувати юридичну інформацію. Вказані факти свідчать про порушення позивачем п. 44.6 ст. 44, п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, пп.192.1.2 ст. 192, п. а ст. 198.1, п.198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. Також зазначив, що суд першої інстанції залишив поза увагою та не надав оцінки порушенням, встановленим перевіркою при визначенні у податковій звітності ПрАТ Полімерагро з податку на додану вартість сум податкового кредиту та податкових зобов'язань, виходячи з даних податкових накладних за період з 01.07.2014 по 15.06.2015 року на суму 5677,4 грн.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем Головним управлінням ДФС у Харківській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача ПрАТ ПОЛІМЕРАГРО з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р., з податку на додану вартість та іншого законодавства за період з 01.07.2014 р. по 15.06.2015 р., за результатами якої було складено акт перевірки за №519/20-40-14- 07-07/22652909 від 05.09.2016 р.

За результатами перевірки було встановлено наступні порушення:

1. п. 185.1 ст.185, пп. 187.1 ст.187, п.п.192.1.2 п.192 ст.192, пп а п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено ПДВ до сплати в сумі 217 208 грн.

А також, перевіркою встановлено порушення пп а п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198. п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) в результаті чого завищено суму податкового кредиту на 280 677 грн.

2. Встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.п. 192.1.2 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) в результаті чого дані, відображені у деклараціях з ПДВ за період лютий-березень 2015 р. є необгрунтованими, внаслідок завищення податкового кредиту при оформленні придбання товару у ТОВ Філакас (код 34955462) та завищення податкових зобов'язань при оформленні подальшої реалізації покупцю ТОВ Полімер-Союз за період лютий-березень 2015 р. в сумі 63 469 грн.

За результатами акту перевірки було винесено податкове повідомлення - рішення від 21.09.2016 р. за №0000041407 на загальну суму 325 812, 00 грн., платежем податок на додану вартість на суму за податковим зобов'язанням 217 208 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями 108 604 гривень.

В акті перевірки зазначається, що ПрАТ ПОЛІМЕРАГРО мало взаємовідносини з ТОВ Філакас та ТОВ ХЦПДББ Юрполіс . Податковий орган вважає, що правочини укладені від імені ПрАТ ПОЛІМЕРАГРО з вищезазначеними контрагентами не спричинили реального настання правових наслідків, а отже на думку ДПІ всі правочини є нікчемними.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що первинні бухгалтерські документи та встановлені судом факти свідчать про реальне отримання вищевказаних товарно-матеріальних цінностей та наданих послуг, оприбуткування та використання в господарській діяльності ПрАТ ПОЛІМЕРАГРО . Тобто, мав місце фактичний рух активів. Укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не ким не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними. Виконання умов договорів підтверджується первинними документами наданими позивачем до суду.

Колегія суддів часткового погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 42 Конституції України визначено, що кожен має право на підприємницьку діяльність не заборонену законом.

Відповідно до частини 1 статті 19 Господарського кодексу України, - суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

За наслідками здійснення такої діяльності суб'єкт господарювання отримує дохід, з якого провадиться сплата податків.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198. ПК України, передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Крім того, відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

На виконання вищезазначених вимог Закону, позивачем надані первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні і п.2.4. ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , що свідчить про фактичне виконання умов договорів.

Статтею 1 розділу 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно п.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В ході судового розгляду встановлено, що між ПрАТ ПОЛІМЕРАГРО та ТОВ Філакас укладено договір купівлі - продажу від 19.11.2014 №57 на постачання поліетилену ВТ.

На виконання вищезазначеного договору позивачем ПрАТ ПОЛІМЕРАГРО на користь ТОВ Філакас перераховані у безготівковій формі грошові кошти в сумі 900 000,00 грн., та від останнього позивачем отримано поліетилен ВТ 15303-003 на загальну суму 897 000 грн. на підставі видаткових накладних №1910 від 19.11.2014, №2110 від 21.11.2014, №2410 від 24.11.2014.

Оформлено довіреність №731 від 19.11.2014 на отримання матеріально-відповідальною особою поліетилену ВТ 15303-003.

Товар оприбутковано на склад що є власністю ПрАТ ПОЛІМЕРАГРО згідно прибуткових накладних.

Позивачем надані первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальне транспортування до складу ПрАТ ПОЛІМЕРАГРО , отримання та оприбуткування вищевказаних товарно-матеріальних цінностей, а саме було надано: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, прибуткові накладні, податкова накладна, платіжне доручення по сплаті поліетилену.

Крім того, у період що перевірявся, між ПрАТ ПОЛІМЕРАГРО та ТОВ ХЦПДББ Юрполіс (код 23467692) укладено договір про надання юридичних послуг від 19.12.2014 №19/12. Надані юридичні консультації. Загальна сума наданих юридичних послуг дорівнює 750 000 грн. з податком на додану вартість.

На виконання умов договору підписані сторонами акти виконаних робіт на загальну суму 750 000 грн., а також оформлені Звіти на теми, що висвітлені в актах виконаних робіт.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані документи та факти свідчать про реальне отримання вищевказаних товарно-матеріальних цінностей та наданих послуг, оприбуткування та використання в господарській діяльності ПрАТ ПОЛІМЕРАГРО . Тобто, мав місце фактичний рух активів.

Отже матеріалами справи підтверджується, що укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не ким не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними. Виконання умов договорів підтверджується первинними документами наданими позивачем до суду.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що по взаємовідносинам ПрАТ ПОЛІМЕРАГРО з ТОВ Філакс за договором купівлі - продажу № 57 від 19.11.2014 року до перевірки не були надані первинні бухгалтерські документи, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в матеріалах перевірки відсутні докази про те, що позивачу надавались запити стосовно будь-яких документів. До суду позивачем надані необхідні первинні бухгалтерські документи на підтвердження виконання господарської операції.

Також є безпідставними доводи відповідача в апеляційній скарзі про безтоварність договору з ТОВ Філакс , оскільки контрагент позивача ТОВ Філакс відповідно до податкової інформації, знаходиться в стані 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження, товар останнім придбавався у ризикового підприємства Укр-Будсервіс , оскільки відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, законодавством України не передбачена відповідальність ПрАТ ПОЛІМЕРАГРО за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Крім того, відповідачем не представлено відповідних доказів по господарським операціям платника з даним постачальником. Заперечення відповідача щодо податкових наслідків цієї операції мотивовані виключно посиланням на аналіз господарської діяльності цього постачальника, здійснений у ході його перевірки. При цьому відповідачем не доведено, яким чином відсутність постачальника за місцем реєстрації, незначні обсяги його трудових та матеріально-технічних ресурсів впливають на можливість виконання ним своїх договірних зобов'язань перед позивачем (як-от у випадку здійснення поставок товарів, робіт, послуг у значних обсягах, з необхідних залученням спеціалізованої техніки, транспортних засобів, людського ресурсу з достатнім рівнем професійних знань і навичок тощо). Відповідачем не доведено й того, що товар, який поставлявся позивачеві, був придбаний названим постачальником саме у фіктивних суб'єктів господарювання, що не провадили фактичної господарської діяльності; а відтак доводи відповідача про участь контрагентів платника в операціях з нелегальними підприємствами слід визнати такими, що не мають правового значення для вирішення даного спору.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність кожного платника податків, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Так у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Щодо доводів відповідача в апеляційній скарзі про те, що у результаті порушення контрагентами ПрАТ ПОЛІМЕРАГРО своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства, угоди укладені з ПрАТ ПОЛІМЕРАГРО мають протиправний характер, а такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту за рахунок ПрАТ ПОЛІМЕРАГРО по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно ст. 228 ЦК України є нікчемним, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обгрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки податковим органом не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між ПрАТ ПОЛІМЕРАГРО та його контрагентами є нікчемними.

Пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Частиною 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Отже, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Колегія суддів також не погоджується з доводами відповідача в апеляційній скарзі про те, що по взаємовідносинам позивача з ТОВ ХЦПДББ Юрполіс за договором про надання юридичних послуг № 19/12 від 19.12.2014 року не проведені розрахунки за надані послуги в сумі 750 000 гривень, тому у останнього були відсутні підстави для віднесення вказаної суми до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198. ПК України, право платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Позивачем вказана сума віднесена до податкового кредиту по першій із подій, що відбулась раніше, а саме за датою отримання послуг, що підтверджується податковою накладною.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що позивач діяв відповідно до вимог податкового законодавства.

Проте, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції залишив поза увагою та не надав оцінки порушенням, встановленим перевіркою при визначенні у податковій звітності ПрАТ Полімерагро з податку на додану вартість сум податкового кредиту та податкових зобов'язань, виходячи з даних податкових накладних за період з 01.07.2014 по 15.06.2015 року на суму 5677,4 грн. є частково обгрунтованими.

Так, згідно акту перевірки встановлено завищення податкового кредиту за серпень 2014 року на загальну суму ПДВ 845,42 грн., внаслідок подвійного включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним № 1 від 01.08.2014 року на суму ПДВ 750,0 грн. та № 100 від 21.08.2014 р. на суму ПДВ 95,42 грн. (сума у розмірі 750,0 грн. по взаємовідносинам з ТОВ ОЛИВИН , код 35972285, двічі включена до складу податкового кредиту серпня 2014 року по податковій накладній № 1 від 01.08.2014 року; сума у розмірі 95,42 грн. по взаємовідносинах з ТОВ АЗОВСИНТЕЗ , код 24511314, двічі включена до складу податкового кредиту серпня 2014 року по податковій накладній № 100 від 21.08.2014 р.);

- завищення податкового кредиту за липень 2014 року на загальну суму ПДВ 416,67 грн. внаслідок подвійного включення до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковій накладній № 64 від 28.07.2014 року у розмірі 416,67 грн. (сума у розмірі 416,67 грн. по податковій накладній № 64 від 28.07.2014 року по взаємовідносинам з ПП СКА , код 37877450, ПрАТ ПОЛІМЕРАГРО була двічі включена до складу податкового кредиту липня 2014 року та грудня 2014 року).

Вказаний факт позивачем в суді апеляційної інстанції не заперечувався, крім того позивач надав докази того, що в цій частині донарахування зобов'язання та штрафні фінансові санкції останнім сплачені.

З огляду на вищезазначене, податкове повідомлення рішення в частині донарахування зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 417 грн. по податковій накладній № 64 від 28.07.2014 року по взаємовідносинам з ПП СКА ; в сумі 750 грн. по податковій накладній № 1 від 01.08.2014 року по взаємовідносинам з ТОВ Оливин та 95 грн. по податковій накладній № 1 від 21.08.2014 року по взаємовідносинам з ТОВ Автосинтез всього на суму 1262 гривні і відповідно штрафні фінансові санкції в сумі 631 гривня є обгрунтованим і скасуванню не підлягають.

Тому, в цій частині позовних вимог позивачу необхідно відмовити, а постанову суду першої інстанції - в цій частині необхідно скасувати.

Що стосується доводів відповідача про завищення податкового кредиту за січень 2015 року на загальну суму ПДВ 4 415,3 грн. внаслідок подвійного включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним № 72 від 13.01.2015 року на суму ПДВ 1664,9 грн., № 73 від 13.01.2015 року на суму ПДВ 2700 грн., № 74 від 13.01.2015 року на суму ПДВ 50,4 грн. (суму у розмірі 4415,3 грн. по взаємовідносинам з ТОВ Мастер-Пак , код 25181787, ПрАТ ПОЛІМЕРАГРО двічі включено до складу податкового кредиту січня 2015 року), колегія суддів зазначає, що в суді апеляційної інстанції представником відповідача наданий розрахунок зобов'язань по ПДВ та штрафних фінансових санкцій, згідно якого позивачу донарахування стосовно податкових накладних ТОВ Мастер -Пак № 72,73, 77 від 13 січня 2015 року на суму 6612 грн. 50 коп. не увійшли до податкового зобов'язання з ПДВ, визначеного оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням. Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ст.ст. 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління державної фіскальної служби у Харківській області - задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2017р. по справі № 820/6906/16 скасувати в частині скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління державної фіскальної служби у Харківській області від 21 вересня 2016 року № 0000041407 на суму 1893 (одна тисяча вісімсот девяносто три) гривні (основний платіж 1262 гривень, штрафні санкції 631 гривня), і в цій частині в позові Приватному акціонерному товариству "ПОЛІМЕРАГРО" - відмовити.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2017р. по справі № 820/6906/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Сіренко О.І. Судді Спаскін О.А. Любчич Л.В. Повний текст постанови виготовлений та підписаний 14.07.2017 р.