Постанова

від 15.05.2017 по справі 52/163

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2017 р. Справа№ 52/163

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Вінницькій О.В.

За участю представників:

від позивача: Довгалюк А.В. - представник за довіреністю № 575 від 05.05.2017

від відповідача: Єщенко І.О. - представник за довіреністю № 684 від 28.12.2016

від третьої особи: Науменко С.В. - представник за довіреністю № 02-6451 від 29.12.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2017

у справі № 52/163 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва Липкижитлосервіс

третя особа Комунальне підприємство Головний інформаційно-обчислювальний центр

про стягнення 2 441 742,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення основного боргу в сумі 2 441 742,81 грн. за послуги, надані за договором на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 03970/2-06 від 15.03.2004 в період з 01.06.2005 по 31.05.2008. Частина з вказаної заборгованості рахується позивачем за відповідачем за період до 01.06.2005.

Справа розгляділась судами неодноразово.

18.03.2009 відповідач звернувся до суду першої інстанції з Заявою від 18.03.2009 № 52/163 (а.с. 50 т. 1), де, з посиланням на ст.ст. 257, 264, 267 ЦК України та на те, що позивач звернувся з позовом до суду 09.09.2008, просив суд застосувати строки позовної давності по справі № 52/163.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2017, повний текст якого складений 27.03.2017, у справі № 52/163 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено основний борг в сумі 348 593,42 грн., в решті позову відмовлено.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що:

- заявлена позивачем до стягнення сума складається з: 781 533,62 грн. заборгованості за кодом 6-84 станом на 01.06.2005; 1 216 193,37 грн. заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 6-84 для потреб холодного водопостачання за період з червня 2005 року по травень 2008 року; 349 941,67 грн. заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 6-50084 для потреб гарячого водопостачання; 52 502,39 грн. заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 6-90084 станом на 01.06.2005 та 41 571,74 грн. заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 6-90084.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив:

- щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості в розмірі 781 533,62 грн. за кодом 6-84 та заборгованості в розмірі 52 502,39 грн. за кодом 6-90084, що існували станом на 01.06.2005, - що під час розгляду справи позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність у відповідача вказаної заборгованості, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають;

- щодо позовних вимог про стягнення 1 216 193,37 грн. заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 6-84 для потреб холодного водопостачання і 41 571,74 грн. заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 6-90084 за період з червня 2005 року по травень 2008 року, - що, як вбачається з Розгорнутого розрахунку позовних вимог до боржника КП Липкижитлосервіс за період з 01.06.2005 по 31.05.2008 позивачем виставлено до сплати відповідачу 7 233 260,29 грн., в той час як відповідачем за вказаний період сплачено 7 335 841,67 грн., що свідчить про наявність переплати. З приводу суми 1 318 774,75 грн., зазначеної в графі перерахунки (за кодом 6-84), а також суми 41 571,74 грн. (за кодом 6-90084) позивачем під час розгляду справи не надано суду ані нормативно обґрунтованих пояснень, ані доказів, які б свідчили про правомірність нарахування вказаних сум, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають;

- щодо позовних вимог в частині стягнення 349 941,67 грн. заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 6-50084 для потреб гарячого водопостачання за період з 01 жовтня 2005 року по 31 травня 2008 року, - що чинними у вказаний період нормативно-правовими актами обов'язок з оплати води для централізованого гарячого водопостачання був встановлений саме для споживачів, що Розгорнутим розрахунком позовних вимог за кодом 6-50084 підтверджується, що за період з 01.10.2005 року по 31.05.2008 року позивачем виставлено до сплати відповідачу 1 209 655,78 грн., а КП Липкижитлосервіс сплачено 861 062,36 грн., а відтак, обґрунтованою є заявлена до стягнення заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення для потреб гарячого водопостачання у розмірі 348 593,42 грн., в той час як сума заборгованості у розмірі 1 348,25 грн., що зазначена в графі перерахунки , задоволенню не підлягає з огляду на недоведеність.

Крім того, суд першої інстанції, щодо заяви відповідач про застосування строків позовної давності, зазначив, що строк позовної давності за період з 01.01.1999 по 01.10.2005 застосуванню не підлягає, оскільки суд відмовляє в цій частині по суті, а позовні вимоги про стягнення заборгованості за період з 01.10.2005 по 31.05.2008 пред'явлені позивачем в межах трирічного строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2017 у справі № 52/163 в частині відмови у стягненні 2 093 149,37 грн. основного боргу та прийняти в цій частині нове рішення, яким вказані позовні вимоги задовольнити.

В апеляційній скарзі позивач зазначив про те, що спірне рішення в оспорюваній частині є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, які мають значення для її вирішення, та неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вказаної позиції позивач послався на те, що:

- під час розгляду справи позивачем було надано пояснення що сума, яка зазначена в розрахунку як перерахунки , виникла у відповідача у зв'язку з прийняттям розпорядження сесії Печерської районної у м. Києві ради від 30.12.2005 № 630-р Про заходи, пов'язані, зі зміною структури комунальних підприємств житлового господарства Печерського району м. Києва , відповідно до якої з 01.01.2006 з балансу КП УЖГ Печерськжитло було передано на баланс відповідача ряд житлових будинків з наявною за ними заборгованість за надані житлово-комунальні послуги, серед яких і надані послуги постачання питної води та приймання стічних вод, а на підтвердження наявності вказаної заборгованості позивачем було надано копії маршрутних листів зняття показань приладів обліку, в тому числі і по цих будинках, а відтак, суд першої інстанції безпідставно не задовольнив позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 1 216 193,37 грн. за кодом 6-84 та в розмірі 51 571,74 грн. за кодом 690084;

- суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення суми основного боргу, яка обліковувалась за відповідачем станом на 01.06.2005 за кодом 6-84 в сумі 781 533,62 грн. та за кодом 6-90084 в сумі 52 502,39 грн. у зв'язку з відсутністю договірних відносин, оскільки в п.5.8 спірного договору, укладеного 15.03.2004, сторони дійшли згоди, що в разі існування у відповідача грошових зобов'язань перед позивачем, що виникли до набрання чинності цього договору, відповідач першочергово вживає заходи по виконанню таких грошових зобов'язань, в той час як від відповідача на розрахунковий рахунок позивача надходили оплати в рахунок погашення заборгованості за попередні періоди, чим відповідач визнавав та частково сплачував заборгованість, що обліковується за попередній період.

Ухвалою від 18.04.2017 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Баранець О.М., Пашкіна С.А. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Ухвалою від 15.05.2017 замінено найменування позивача з Публічне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал на Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал .

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, представник відповідача у наданих поясненнях проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін, представник третьої особи залишив вирішення апеляційної скарги на розсуд суду.

Щодо поданих позивачем під час апеляційного перегляду справи додаткових доказів по суті спору, а саме доданих до апеляційної скарги копій Акту приймання-передачі боргу станом на 01.01.2006 р. за холодне водопостачання та водовідведення від ВАТ АК Київводоканал та Акту приймання-передачі боргу станом на 01.01.06 р. за водопостачання від джерел АК Київодоканал слід зазначити таке.

Колегія суддів, враховуючи складність та довго тривалість спірних правовідносин, вважає за доцільне, для об'єктивного і правильного вирішення спору сторін, розглядати справу по суті з врахуванням всіх наявних в матеріалах справи доказів, в тому числі і наданих позивачем під час апеляційного перегляду справи.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

15.03.2004 Відкрите акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал , правонаступником якого є позивач, як Постачальник та відповідач як Абонент уклали договір на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 03970/2-06 (далі Договір) (а.с. 6-20 т. 1)

Відповідно до умов Договору (п. 1.1.) позивач зобов'язується надавати відповідачу послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а відповідач зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому позивачем послуг на умовах цього договору, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (далі - Правила), а також дотримуватися норм визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Правила втратили чинність починаючи з 18.10.2008 в зв'язку з набранням законної сили Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом № 190 від 27.06.2008 Міністерства з питань житлово-комунального господарства України.

Враховуючи, що в період, заборгованість за який заявлена до стягнення (по 31.05.2008), діяли Правила, які відповідно до ст. 3 Закону України Про питну воду та питне водопостачання є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме Правила.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. ст. 901, 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом (ч. 2 ст. 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги ).

Частиною 1 статті 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

При цьому відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (ч. 1 ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги ).

Також, за приписами ст. 1 Закону Про питну воду та питне водопостачання (далі Закон):

- централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води;

- централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону та пп. 5 п. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

З наданого позивачем Розгорнутого розрахунку позовних вимог до боржника КП Липкижитлосервіс (а.с. 118-127 т. 10) (далі Розгорнутий розрахунок позовних вимог) (а.с.71-80 т. 19) вбачається, що заявлена до стягнення сума основного боргу (2 441 742,81 грн.) складається з:

- 781 533,62 грн. заборгованості за кодом 6-84 (постачання питної холодної води та прийняття стоків холодної води) станом на 01.06.2005;

- 1 216 193,37 грн. заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 6-84 (постачання питної холодної води та прийняття стоків холодної води) за період з червня 2005 року по травень 2008 року;

- 349 941,67 грн. заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 6-50084 (постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води та прийняття стоків гарячої води) за період з червня 2005 року по травень 2008 року;

- 52 502,39 грн. заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 6-90084 станом на 01.06.2005;

- 41 571,74 грн. заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 6-90084 за період з червня 2005 року по травень 2008 року;

Суд першої інстанції частково, в сумі 348 593,42 грн., задовольнив позовні вимоги про стягнення плати за послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 6-50084 (постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води та прийняття стоків гарячої води) за період з червня 2005 року по травень 2008 року, в іншій частині позовних вимог відмовив, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості в розмірі 781 532,62 грн. за кодом 6-84 та заборгованості в розмірі 52 502,39 грн. за кодом 6-90084, що існували станом на 01.06.2005, колегія суддів зазначає про таке.

З Розрахунку позивача (а.с. 160-163 т. 19) слідує, що він рахує за позивачем станом на 01.01.1999 заборгованість в сумі 965 123,03 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Жодного доказу існування у відповідача заборгованості станом на 01.06.2005 саме в сумі 781 532,62 грн. за кодом 6-84 та 52 502,39 грн. за кодом 6-500084 суду не надано.

Водночас позивачем на підтвердження наявності у відповідача заявленої до стягнення заборгованості надано маршрутні листи за період з 2005 року по 2008 рік; зведені відомості розщеплення оплат КП ГІОЦ ; банківські виписки за період з 01.06.2005 по 31.05.2008; дебетово-інформаційні повідомлення за цей же період; розшифровки рахунків відповідача.

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, вказані документи не можуть вважатися належними доказами на підтвердження наявності у відповідача заборгованості, яка існувала станом на 01.06.2005, оскільки такі документи жодним чином не стосуються правовідносин сторін за період до вказаної дати.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що під час розгляду справи позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність у відповідача заборгованості в розмірі 781 532,62 грн. за кодом 6-84 та заборгованості в розмірі 52 502,39 грн. за кодом 6-90084, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

При чому колегія суддів зауважує позивачеві на тому, що погодження сторонами в п. 5.8 Договору того, що в разі існування у відповідача грошових зобов'язань перед позивачем, що виникли до набрання чинності цього договору, відповідач першочергово вживає заходи по виконанню таких грошових зобов'язань, а також здійснення відповідачем часткових проплат за Договором не може вважатися належним доказом на підтвердження факту надання та обсягів послуг, плату за які позивач просить стягнути з відповідача.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 1 216 193,37 грн. заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 6-84 для потреб холодного водопостачання і 41571,74 грн. заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 6-90084 за період з червня 2005 року по травень 2008 року слід зазначити таке.

Як слідує з Розгорнутого розрахунку позовних вимог, за період з 01.06.2005 по 31.05.2008 позивачем виставлено до сплати відповідачу 7 233 260,29 грн., в той час як відповідачем за вказаний період сплачено 7 335 841,67 грн., що свідчить про наявність переплати.

Водночас з Розгорнутого розрахунку позовних вимог слідує, що позивачем в графі перерахунки за кодом 6-84 зазначено суму 1 318 774,75 грн., а за кодом 6-90084 - 41 571,74 грн., тобто позивачем відповідачу до сплати виставлено заборгованості на вказані суми, проте під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем до матеріалів справи не було додано жодних письмових пояснень, в яких би позивач зазначав, з чого саме складаються вказані суми.

Водночас в апеляційній скарзі позивач зазначив про те, що сума, яка зазначена в розрахунку як перерахунки виникла у відповідача в зв'язку з прийняттям розпорядження сесії Печерської районної у м. Києві ради від 30.12.2005 № 630-р Про заходи, пов'язані зі зміною структури комунальних підприємств житлового господарства Печерського району м. Києва , відповідно до якої з 01.01.2006 з балансу КП УЖГ Печерськжитло було передано на баланс відповідача ряд житлових будинків з наявною за ними заборгованістю за надані житлово-комунальні послуги, серед яких і надані послуги постачання питної води та приймання стічних вод, а на підтвердження наявності вказаної заборгованості позивачем було надано копії маршрутних листів зняття показань приладів обліку, в тому числі і по цих будинках.

Проте, позивачем при цьому не надано, а матеріали справи не містять жодних розрахунків вказаних сум (періоди виникнення вказаної заборгованості, адреси будинків, за якими були надані зазначені послуги, суми, які були сплачені в рахунок оплати таких послуг тощо), які б було можливо перевірити наданими позивачем маршрутними листами, зведеними відомостями розщеплення оплат КП ГІОЦ , банківськими виписками, дебетово-інформаційними повідомленнями, розшифровками рахунків відповідача тощо, так само як не надано доказів на підтвердження факту передачі такої заборгованості від КП УЖГ Печерськжитло до відповідача.

Водночас сам лише факт зазначення у розрахунках такої заборгованості не може вважатися належним доказом її існування, а надані позивачем до апеляційної скарги Акт приймання-передачі боргу станом на 01.01.2006 р. за холодне водопостачання та водовідведення від ВАТ АК Київводоканал та Акт приймання-передачі боргу станом на 01.01.06 р. за водопостачання від джерел АК Київодоканал не можуть вважатися належним доказом на підтвердження наявності спірної заборгованості з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Згідно ст.1 цього ж закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити : назва документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого укладено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначені документи, як підстава нарахування заборгованості за спожиті послуги, у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи всі викладені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача 1 216 193,37 грн. заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 6-84 для потреб холодного водопостачання і 41571,74 грн. заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 6-90084 за період з червня 2005 року по травень 2008 року. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні таких вимог залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення 349 941,67 грн. заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 6-50084 для потреб гарячого водопостачання за період з 01 жовтня 2005 року по 31 травня 2008 року слід зазначити про таке.

Пунктом 12.3 Правил передбачено, що розрахунки за воду здійснюються в такому порядку і в такі строки: з житлово-експлуатаційними організаціями та ЖЕК - один раз на місяць, у тому числі за холодну воду, що йде на гаряче водопостачання.

Розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом (п. 12.17 Правил).

Положення статті 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги про те, що виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація) набрали чинності 26.04.2014.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, у період з 01 жовтня 2005 року по 31 травня 2008 року нормативно-правовими актами обов'язок з оплати води для централізованого гарячого водопостачання був встановлений саме для споживачів.

Слід зазначити і про те, що аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 25.02.2015 у справі №6/47 та від 28.11.2016 у справі №1/104-52/721, а також про те, що такі саме висновки викладені й в постанові Вищого господарського суду від 27.12.2016 у цій справі, в той час як ч. 1 ст. 111-12 ГПК України встановлює, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, з Розгорнутого розрахунку позовних вимог слідує, що за кодом 6-50084 за період з 01.10.2005 по 31.05.2008 позивачем виставлено до сплати відповідачу 1 209 655,78 грн., а відповідачем сплачено 861 062,36 грн., тобто неоплаченими залишились послуги на загальну суму 348 593,42 грн.

Сума заборгованості у розмірі 1348,25 грн., що зазначена в графі перерахунки , не може вважатись доведеною з підстав, які були досліджені вище.

Пунктом 1.3 Договору встановлено, що обсяг води, що підлягає постачанню, надається Абонентом у вигляді нормативного розрахунку, який узгоджується з Постачальником і є невід'ємною частиною Договору. Обсяг поставки води підлягає узгодженню з Постачальником кожного наступного року з моменту укладання договору. Загальний обсяг поставлених за Договором послуг визначається загальною кількістю наданих Абоненту протягом дії Договору кубічних метрів води та прийнятих у міську каналізацію стічних вод.

Згідно з п. 2.1.4 Договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності із розділом 21 Правил.

Згідно з пунктом 2.1.2 Договору зняття показань з водолічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника у присутності представника Абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для Абонента із стабільним об'ємом водопостачання (до 20 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватись Постачальником поквартально, при цьому останній направляє Абоненту щомісячно платіжні документи, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання водолічильника за відповідний період можуть бути прийнятті до розрахунків Постачальником від Абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо Абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті Постачальником, є підставою для виставлення платіжних документів на оплату наданих послуг.

Відповідно до пункту 2.1.6 Договору облікові дані Абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у Постачальника. Абонент щоквартально, або в інші строки, на вимогу Постачальника, проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за наданні послуги. Для проведення звіряння Абонент направляє свого представника до Постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання Постачальником підписаного повноважними особами Акту звіряння розрахунків. В разі невиконання Абонентом цього пункту договору, облікові дані Постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених Абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими Абонентом.

Згідно з пунктом 2.2.5 Договору, у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, Абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення Постачальником платіжного документу до банківської установи Абонента, письмово повідомити про це Постачальника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова Абонента оплатити платіжний документ Постачальника вважатиметься безпідставною.

Згідно з п.2.2.1 Договору Постачальник щомісячно направляє до банківської установи Абонента платіжні документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення, вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів.

Відповідно до п. 2.2.2 Договору у платіжних документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється Абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення Постачальником платіжного документу до банківської установи Абонента. За згодою Постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата, що надходить від Абонента першочергово зараховується Постачальником в погашення боргу.

Відповідно до п. 2.2.4 Договору, в разі неотримання від Постачальника поточного щомісячного платіжного документу, Абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-ого числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Отже, виходячи з умов Договору, відповідач в будь-якому раз повинен розрахуватись за надані позивачем за його умовами послуги в строк до 5-ого числа місяця, наступного за розрахунковим, і, відповідно, прострочення починається із 6-ого числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 348 593,42 грн. за послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 6-50084 (постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води та прийняття стоків гарячої води) за період з червня 2005 року по травень 2008 року, відмовивши при цьому у задоволенні частини з вказаних позовних вимог на суму 1 348,25 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо посилань відповідача на пропуск позивачем позовної давності для звернення до суду з цим позовом зазначити таке

Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів , за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на вказане та враховуючи те, що у спірному випадку наявності визначених цивільним законодавством підстав для

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в тому, що, з огляду на досліджені обставини справи, строк позовної давності як спосіб захисту порушеного права за період з 01 січня 1999 року по 01 жовтня 2005 року застосуванню не підлягає, оскільки в цій частині позовних вимог відмовлено по суті, і питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення, і що позовні вимоги про стягнення заборгованості за період з 01 жовтня 2005 року по 31 травня 2008 року пред'явлені позивачем у межах трирічного строку позовної давності, встановленого статтею 257 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2017 у справі № 52/163 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України судові витрати за подачу апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2017 у справі № 52/163 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2017 у справі № 52/163 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 52/163.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді О.М. Баранець

С.А. Пашкіна