Ухвала

від 10.05.2017 по справі 389/1336/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/970/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Дуковський О. Л.

УХВАЛА

Іменем України

10.05.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Дуковського О.Л.

суддів: Дьомич Л.М., Письменного О.А.

за участю секретаря: Савченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою фермерського господарства ОСОБА_2Г. на заочне рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до фермерського господарства ОСОБА_2Г. про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки ,-

ВСТАНОВЛЕНО:

В травні 2016 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до фермерського господарства ОСОБА_2Г. про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що на підставі сертифікату серії КР № 0160509 на право на земельну частку (пай) виданого на її ім'я КСП Маяк Трепівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області та було виділено у власність земельну частку (пай) загальною площею 5,18 га, яка розташована в межах земельної ділянки, виділено в натурі єдиним масивом.

10 березня 2000 року між ОСОБА_3 та фермерським господарством ОСОБА_2Г. укладено договір оренди земельної ділянки (паю) площею 5,18 га , вартістю 18696 грн. строком на 15 років та зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Трепівської сільської ради за № 52.

Відповідно до п. 2.2. договору оренди землі, чинність договору може бути автоматично продовжена на наступний термін за умови, якщо сторони не виявили бажання припинити дію цього договору.

На підставі рішення сесії Трепівської сільської ради від 16 листопада 2001 року № 230 їй у приватну власність передана земельна ділянка площею 4,04 га в межах згідно з планом на території Трепівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В літку 2015 року ОСОБА_3 звернулася до фермерського господарства ОСОБА_2Г. з повідомленням про намір не продовжувати дію договору оренди земельної ділянки, який мав би діяти до жовтня 2015 року, оскільки вирішила самостійно обробляти свою землю та дізналася про існування ще одного договору оренди земельної ділянки від 04 травня 2010 року, який начебто укладений між нею та відповідачем строком на 10 років.

Вказаний договір вона ні у 2010 році, ні в який інший термін не підписувала, і навіть не здогадувалася про його існування. Станом на 2015 рік вважала, що діє договір оренди земельної ділянки від 10 березня 2000 року, який був попередньо укладений між нею і відповідачем. Ознайомившись з примірником договору оренди від 04 травня 2010 року, побачила, що договір підписано від її імені іншою особою.

Заочним рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 січня 2017 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 04 травня 2010 року укладений між ОСОБА_3 та фермерським господарством "ОСОБА_2Г." в особі голови господарства ОСОБА_2, відповідно до якого в оренду передано земельну ділянку загальною площею 4,04 га, кадастровий номер 3522287400:02:000:0458, яка розташована на території Трепівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області, зареєстрований у Знам'янському відділі ДП Кіровоградська регіональна філія центру державного земельного кадастру при Держкомземі України, про що у книзі реєстрації договорів оренди земель вчинено запис від 22 липня 2011 року №352228744000408.

Стягнуто з фермерського господарства "ОСОБА_2Г." на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 3325 (три тисячі триста двадцять п'ять) грн. 72 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду фермерське господарство "ОСОБА_2Г." звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначило, що суд першої інстанції приймаючи рішення не повно з'ясував обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно застосовав норми матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача - ОСОБА_3, представника позивача - ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 10 березня 2000 року між ОСОБА_5 та фермерським господарством ОСОБА_2Г. укладено договір оренди земельної частки (паю), за яким орендодавець передає, а орендар приймає земельну частку (пай) розміром 5,18 умовних кадастрових гектарів, вартістю 18696 грн., право на яку засвідчено сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії КР №0160509, яка розміщена в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом. Договір укладено сторонами на строк - 15 років.

Умовами договору визначено, що чинність цього договору може бути автоматично продовжена на наступний термін, за умови, що сторони не виявили бажання припинити дію цього договору.

Сторони не мають право припиняти договір в односторонньому порядку. У розділі 3 договору зазначено, що за користування вказаною в договорі земельною часткою (паєм) орендар сплачує орендодавцю кожного року орендну плату у розмірі 1% від вартості паю помножені на 2,04.

Згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-КР №027389, ОСОБА_3 на підставі рішення сесії Трепівської сільської ради від 16 листопада 2001 року №230 передана у приватну власність земельна ділянка площею 4,04 гектарів в межах згідно з планом, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3522287400:02:000:0458, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №1129.

Судом встановлено, що згідно копії договору оренди землі від 04 травня 2010 року, з якого вбачається, що ОСОБА_3 надала, а фермерське господарство ОСОБА_2Г. в особі голови господарства ОСОБА_2 прийняло в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Трепівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області, загальною площею 4,04 гектарів, у тому числі: ріллі-4.04.га, згідно державного акту ІІІ-КР №027389, кадастровий номер 3522287400:02:000:0458. Договір укладено на 10 років. Оредна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки що складає 1688 грн. 25 коп. Вказаний договір зареєстрований в Знам'янському відділі Державного підприємства Кіровоградська регіональна філія центру державного земельного кадастру при держкомземі України, про що у книзі реєстрації договорів оренди вчинено запис від 22 липня 2011 року за №352228744000408. У договорі містяться підписи сторін (а.с. 7-8).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, актами цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підстави недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, ч. 5-6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до положень ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.

Частиною першою статті 20 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон) у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ст. 18 цього Закону договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні спірного договору, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що факт не підписання позивачем спірного договору оренди земельної ділянки від 04 травня 2010 року, свідчить про відсутність вільного волевиявлення у неї на укладення з відповідачем договору оренди земельної ділянки, що підтверджується висновком експерта судово-почеркознавчої експертизи від 29 листопада 2016 року № 1792 (а.с. 90-92).

Факт отримання ОСОБА_3 орендної плати від відповідача не може свідчити про укладення між ним спірного договору оренди земельної ділянки, оскільки орендна плата могла бути сплачена за взятих на себе зобов'язань за договором оренди земельної частки(пай) від 10 березня 2000 року, строк дії якого сплинув у жовтні 2015 року.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 150 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам), є не бгрунтованим та безпідставним, оскільки а ні в суді першої інстанції а ні в суді апеляційної інстанції стороною відповідача клопотання про призначення у справі повторної судово-почеркознавчої експертизи заявлено не було.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що рішення суду ухвалене з порушенням норм права, а відтак є незаконним.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до ч. 1 ст.308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. 304, ст. 307, ст. 312, ст. 313, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу фермерського господарства ОСОБА_2Г. - відхилити.

Заочне рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 січня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді: