Ухвала

від 05.04.2017 по справі 826/14263/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" квітня 2017 р. м. Київ К/800/17035/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

при секретарі: Горбатюку В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (правонаступник Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014

у справі № 826/14263/13-а Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КУА Аккорд Інвест

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.12.2013 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11.06.2013 № 0008232205.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 23.05.2013 № 494/22.5/34619151.

Згідно з цим актом товариство порушило норми підпункту 135.4.1 пункту 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України (ПК): занижено доход за 2-й квартал 2012 року на 23364770,00 грн. при реалізації векселя, який був виключений зі складу об'єктів інвестиційної діяльності, у результаті чого занижено податок на прибуток на 4906601,00 грн. у податковому обліку за 2-й квартал 2012 року.

На підставі акту перевірки ДПІ стосовно позивача прийняла податкове повідомлення-рішення від 11.06.2013 № 0008232205 про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток у сумі 4906601,00 грн. за основним платежем та 1226650,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Як встановлено у судовому процесі, за договором купівлі-продажу цінних паперів від 18.05.2012 № ДД-6 ТОВ КУА Акорд Інвест закритий недиверсифікований венчурний пайовий інвестиційний фонд Еверест продав на користь ТОВ Торговець цінними паперами Бонус-Брок вексель простий (серія АА 0447748, емітент ТОВ Техносервісгарант код ЄДРПОУ 36257370, дата складання 09.10.2009, дата погашення 09.10.2019, сума платежу 52361400,00 грн.) за ціною 23364770, 00 грн., про що складено акт прийому-передачі цінних паперів від 06.06.2012. Оплата за вексель була здійснена шляхом перерахування грошових коштів відповідно до платіжного доручення від 21.05.2012.

Роблячи висновок про завищення позивачем доходу на ціну реалізованого векселя, контролюючий орган виходив із того, що ці доходи не є доходами ЗНВПІФ Еверест , а є доходами позивача з інших джерел, які він мав відобразити у податковому обліку за 2-й квартал 2012 року у рядку 2 декларації Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) . До такого висновку контролюючий орган дійшов з огляду на те, що нормами Закону України Про внесення змін до Закону України "Про інвестиційну діяльність" від 22.12.2011 № 4218-VI (Закон № 4218-VI, набрав чинності з 15.01.2012), векселі були виключені з переліку майнових цінностей, які можуть бути інвестиціями.

Так, частиною першою ст. 1 Закону України Про інвестиційну діяльність визначено, що інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів); рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау"); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності (частина 2 цієї статті).

За визначенням пункту 7 ст. 3 Закону України Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди) (Закон № 2299 у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) інститут спільного інвестування (далі - ІСІ) корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд;

Компанія з управління активами інституційних інвесторів (далі - компанія з управління активами) - господарське товариство, яке здійснює професійну діяльність з управління активами інституційних інвесторів на підставі ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія) (пункт 8 цієї статті).

Відповідно до ст. 22 цього Закону пайовий інвестиційний фонд - це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності.

Мінімальний обсяг активів пайового інвестиційного фонду не може бути меншим розміру початкового статутного капіталу (фонду) корпоративного інвестиційного фонду.

Пайовий інвестиційний фонд не є юридичною особою.

Пайовий інвестиційний фонд створюється за ініціативою компанії з управління активами шляхом придбання інвесторами випущених нею інвестиційних сертифікатів (частина 1 ст. 23 Закону № 2299).

У відповідності до підпункту 135.4.1 пункту 135.4 ст. 135 ПК дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи: суми коштів спільного інвестування, а саме коштів, залучених від інвесторів інститутів спільного інвестування, доходи від проведення операцій з активами таких інститутів та доходи, нараховані за активами зазначених інститутів, а також кошти, залучені від власників сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, доходи від проведення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону (підпункт 136.1.9 пункту 136.1 ст. 136 ПК).

Пунктом 153.8 ст. 153 ПК встановлені особливості оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Для цілей цього підпункту під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, а також вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном, викупом емітентом, погашенням або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю (у тому числі емітенту під час розміщення) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Платник податку веде відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами в розрізі окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, в тому числі окремий облік операцій з цінними паперами, придбаними під час їх розміщення, повторного продажу емітентом чи в результаті здійснення внеску до статутного капіталу. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. Витрати платника податку, понесені при придбанні цінних паперів, які використані платником в операціях РЕПО, не враховуються у визначенні фінансових результатів за операціями з торгівлі цінними паперами протягом строку РЕПО, а враховуються при визначенні фінансових результатів за операціями РЕПО в порядку, передбаченому в пункті 153.9 цієї статті.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду наступних звітних періодів у порядку, визначеному статтею 150 цього розділу.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу (обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження) кожного з окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

У разі якщо платник податку виступає інвестором при первинному розміщенні цінних паперів або наступного продажу власних акцій емітентом, або у разі внесення коштів до статутного капіталу емітента, то витрати, сплачені (нараховані) таким платником податку емітенту таких цінних паперів, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від відчуження таких цінних паперів.

Усі інші витрати та доходи платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, визначеними цим підпунктом, враховуються у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції погодився із доводами ДПІ, що у зв'язку із виключенням згідно із Законом № 4218-VI векселів із переліку матеріальних цінностей, за допомогою яких здійснюються інвестиції, позивач зобов'язаний був відобразити доходи від продажу векселя у податковому обліку як доход від операційної діяльності, прирівнявши цю операцію до продажу товару.

Апеляційний суд, у свою чергу прийшов до протилежного висновку, вказавши, що векселі входять до переліку активів венчурного фонду Еверест , а операція із продажу векселю не є доходом позивача, а підлягає окремому обліку як операція ЗНВПІФ Еверест відповідно до норм пункту 153.8 ст. 153 ПК.

Разом із тим, висновки як суду першої інстанції, так і апеляційної зроблені без встановлення обставин у справі, які мають значення для вирішення спору, а саме: обставин щодо придбання цього векселя: дати такого придбання, ціни придбання, що у відповідності до ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) входить до предмету доказування при розгляді вказаного спору.

Ці обставини мають значення для висновку про правомірність дій позивача при придбанні векселя як активу ЗНВПІФ Еверест , оскільки у випадку придбання його після набрання чинності Законом № 4218-VI вексель не входить до складу активів цього фонду, а тому операцію з продажу векселя позивач з метою оподаткування повинен відобразити в своєму податковому обліку. Якщо ж позивач придбав вексель до набрання чинності нормами Закону № 4218-VI і вексель обліковувався як актив ЗНВПІФ Еверест , то операція з продажу не повинна відображатися в податковому обліку позивача, оскільки виключення векселів з активів венчурного фонду Законом № 4218-VI не означає поширення положень про це цього Закону на активи венчурного фонду, сформовані до набрання чинності цим Законом. Законом № 4218-VI, як і іншими законами, не встановлено окремого порядку щодо продажу векселя як активу венчурного фонду, придбаного до 15.01.2012. Крім того, для вирішення питання щодо оподатковуваного доходу від продажу векселя правове значення має розмір витрат на його придбання з огляду на встановлений пунктом 153.8 ст. 153 ПК порядок щодо ведення платником податку окремого відокремленого обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами в розрізі окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити обставини щодо придбання позивачем простого векселя серія АА 0447748: дати, ціни, умов тощо, для чого, суду в разі необхідності, слід зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково, скасувати Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.12.2013 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. Усенко Судді: ПідписО.А. Веденяпін ПідписВ.П. Юрченко