ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 травня 2017 року м. Київ К/800/1780/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.
суддів: Нечитайла О.М., Олендера І.Я.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ков'ягівський комбінат хлібопродуктів
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2013
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013
у справі № 820/7763/13-а Харківського окружного адміністративного суду
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ков'ягівський комбінат хлібопродуктів
до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013, у задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.04.2013 № 0000682200 - про збільшення грошових зобов'язань з ПДВ на 1359873,00 грн. за основним платежем і на 339968,25 грн. з штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 15.07.2013 № 0000062200 - про збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток на 57051,00 грн. за основним платежем і на 14262,75 грн. з штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.
З огляду на те, що в судове засідання, призначене о 12 годині 10.05.2017, представники сторін, які повідомлені належним чином про дату, час та місце судового засідання, не прибули, касаційний перегляд справи здійснено в письмовому провадженні відповідно до положень пункту 2 частини першої ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичною підставою для збільшення позивачу грошових зобов'язань із податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 04.04.2013 № 214/22-13/32276467.
Згідно з цим актом підприємство порушило норми підпункту 14.1.36, абзацу 4 підпункт 14.1.159 пункт 14.1 ст. 14, пункту 138.8 ст. 138, пункту 188.1 ст. 188, пункт 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (ПК): завищено витрати за І півріччя 2012 року на 271672,00 грн. у зв'язку з перевищенням на цю суму витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, над доходами, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, при придбанні та подальшій реалізації товару (посівного матеріалу - насіння кукурудзи); занижено податкові зобов'язання із ПДВ на загальну суму 1359873,00 грн. у податковому обліку за липень, грудень 2012 року, а саме: 230873,00 грн. - за операціями з продажу нерухомого майна за ціною нижче ціни, визначену за експертною оцінкою, що не відповідає цілям господарської діяльності; 1129000,00 грн. - за операцією із списання в бухгалтерському обліку безнадійної дебіторської заборгованості у сумі 6774000,00 грн. по взаємовідносинах з ЗАТ Орільське ХПП , яке припинено як юридична особа (списавши станом на 31.12.2012 дебіторську заборгованість в бухгалтерському обліку, позивач не виключив з податкового обліку з ПДВ суму 1129000,00 грн., на яку збільшив суму податкового кредиту в податковій декларації за червень 2009 року).
У результаті цих порушень позивачем занижено податок на прибуток на 57051,00 грн. у податковому обліку за ІІ півріччя 2012 року та ПДВ на 1359873,00 грн., в тому числі: за липень 2012 року - на 230873,00 грн., за грудень 2012 року - на 1129000,00 грн.
За наслідками перевірки та адміністративного оскарження ОДПІ прийняло відносно позивача податкові повідомлення-рішення: від 18.04.2013 № 0000682200, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 1359873,00 грн. за основним платежем та 339968, 25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 15.07.2013 № 0000062200, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання із податку на прибуток у розмірі 57051,00 грн. за основним платежем та 14262,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Як встановлено у судовому процесі, позивачем було придбано посівний матеріал у ТД Інтер-Агро згідно видаткової накладної ДТ-0000039 від 02.04.2012 загальною вартістю 2115100,00 грн., який у подальшому був реалізований 25.04.2012, 28.04.2012 та 01.05.2012 за ціною 1697950,00 грн. Різниця між ціною придбання та ціною реалізації становить 271672,00 грн., що відображено в бухгалтерському обліку за рахунками Дт 2811 Кт 631, Дт 902, Кт 2811. Сума витрат на посівний матеріал за II півріччя 2012 року становить 1697950,00 грн., дохід від продажу вищезазначеного матеріалу становить 1426278,00 грн.
За визначенням підпункту 14.1.36 пункту 14.1 ст. 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Підпунктом 138.1.1 визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункту 138.4 цієї статті).
Застосувавши наведені правові норми, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про недоведеність позивачем економічного обґрунтування здійснених ним операцій із реалізації товару за ціною, яка нижча ціни придбання, враховуючи, що придбання і реалізація мали місце впродовж одного місяця, що об'єктивно не могло вплинути на таке різке коливання цін. Фактично операції з посівним матеріалом були збиткові для позивача, у зв'язку з чим отримання доходу, як умова для визнання з метою податкового обліку витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, відсутнє. Відтак, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність податкового повідомлення-рішення від 15.07.2013 № 0000062200 відповідає обставинам у справі та правильному застосуванню норм матеріального права.
При цьому, однак, не можна погодитись із висновками судів у частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.04.2013 № 0000682200.
У судовому процесі встановлено, що за договором про продаж нерухомого майна від 26.07.2012 позивач продав об'єкти нерухомого майна (нежитлові будівлі, розташовані на вулиці Привокзальна, 1 в смт Ков'яги Валківського району Харківської області) ТОВ Гутянський елеватор за ціною 1293642,00 грн., тоді як згідно зі звітом про оцінку майна від 23.07.2012, проведену СПД ОСОБА_2, вартість майна становить 2232400,00 грн., про що зазначено і в пункті 1.4 договору (а.с.199, т.1).
Обставини не відповідності ціни продажу об'єктів нерухомого майна вартості цього майна за експертною оцінкою, а також реалізація цього майна позивачем пов'язаній особі (засновниками обох товариств є ТОВ Кернер-капітал та ТОВ Кернер-Трейд ) стали підставою для висновку ОДПІ про не відповідність операції з продажу цілям господарської діяльності, заниження бази оподаткування ПДВ.
Відповідно до пункту 188.1 ст. 188 ПК база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).
Стаття 39 ПК набрала чинності з 1 січня 2013 року (пункт 1 розділу ХІХ Прикінцеві положення ПК).
Пунктом 8 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу ХХ Перехідні положення ПК встановлено, що у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 ст. 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (Закон № 334/94-ВР) передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).
Відповідно до підпункту 1.20.2 цієї статті для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості товарів, які є предметом купівлі-продажу. Також враховуються при укладенні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.
Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.
Обов'язок доведення, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, як передбачено підпунктом 1.20.8 цієї ж статті, покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.
Суди попередніх інстанцій не застосували норми підпункту 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, тоді як саме цими нормами слід було керуватися при вирішенні питання щодо правильності визначення позивачем бази оподаткування операцій з продажу об'єктів нерухомого майна, не звернули увагу на не співставність умов формування ціни продажу об'єктів нерухомого майна при укладені договору купівлі-продажу та вартості, вказаній у звіті про оцінку майна від 23.07.2012. Так, згідно із цим звітом інформація, одержана в результаті дослідження ринку, не є єдиним чинником, на підставі якого зроблені висновки, викладені у звіті. Серед інших чинників вказано розрахунки, досвід, професіональні знання, ділові зустрічі, під час яких одержана певна інформація. Оцінка майна проведена, зокрема відповідно до Національних стандартів № 1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав та № 2 Оцінка нерухомого майна , затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 10.09.2003р. № 1440 та № 1442 відповідно, Методики оцінки вартості майна під час приватизації , затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003р. № 1891 (а.с. 213-215, т. 1-й).
Зазначене вище порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права призвели до неправильного висновку про правомірне збільшення ОДПІ у податковому обліку позивача податкових зобов'язань із ПДВ на 230873,00 грн.
Помилковими є також висновок судів попередніх інстанцій про правомірне донарахування позивачу податкових зобов'язань ПДВ у сумі 1129000,00 грн. Цей висновок суди обґрунтували тим, що у зв'язку із списанням дебіторської заборгованості позивач повинен був відкоригувати у бік зменшення суму податкового кредиту на 1129000,00 грн., задекларовану за червень 2009 року за податковою накладною, виписаною ЗАТ Орільське ХПП за датою перерахування позивачем авансового платежу в сумі 6774000,00 грн., в тому числі ПДВ 1129000,00 грн., як вартості поставки насіння соняшника. Ця сума ПДВ ЗАТ Орільське ХПП включена до суми податкових зобов'язань в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року, про що зазначено в акті перевірки від 04.04.2013 № 214/22-13/32276467 (а.с. 46, т.1-й).
У судовому процесі встановлено, що відповідно до постанови Господарського суду Харківської області від 05.12.2012 у справі № 5023/5360/12 ТОВ Орільське ХПП (код 31148751) було визнано банкрутом, а ухвалою цього ж суду від 04.03.2012 - затверджено ліквідаційний баланс цього товариства, що і слугувало підставою для списання позивачем дебіторської заборгованості ТОВ Орільське ХПП в сумі 6774000,00 грн. (вартість непоставленого товару).
Визнаючи правомірним донарахування позивачу суми податкових зобов'язань, суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що норми ПК не встановлюють обов'язку платника ПДВ відкоригувати (зменшити) суму податкового кредиту в разі списання безнадійної заборгованості.
Враховуючи вище викладене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають зміні, а позов задоволенню у частині скасування податкового повідомлення-рішення від 18.04.2013 № 0000682200.
Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ков'ягівський комбінат хлібопродуктів задовольнити частково, змінити постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013, позов задовольнити: скасувати податкове повідомлення-рішення Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 18.04.2013 № 0000682200.
У задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко Судді: підписО.М. Нечитайло підписІ.Я. Олендер
Суд | Вищий адміністративний суд України |
Дата ухвалення рішення | 10.05.2017 |
Оприлюднено | 18.05.2017 |
Номер документу | 66534909 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Вищий адміністративний суд України
Усенко Є.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні