Рішення

від 15.05.2017 по справі 910/9772/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2017Справа №910/9772/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спецінформ безпека

до Державного підприємства Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Охоронна приватна компанія Дозор

про визнання недійсними рішення комітету з конкурсних торгів

Суддя Грєхова О.А.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Спецінформ безпека (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр (далі - відповідач), у якому просило визнати недійсними рішення комітету з конкурсних торгів відповідача, що оформлені протоколами б/н від 05.05.2016 року та б/н від 12.05.2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що спірними рішеннями відповідач безпідставно не допустив позивача до участі у торгах та визнав переможцем у торгах на закупівлю послуг, пов'язаних з особистою безпекою ДК016:2010:80.10.1, ДК021-2015:79710000-4, охоронні послуги (послуги з охорони території підприємства та об'єктів дирекцій) у кількості 3 лоти - Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронна приватна компанія Дозор" (надалі - ТОВ "Охоронна приватна компанія Дозор").

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2016 у справі № 910/9772/16 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 рішення суду скасовано, позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2016 касаційну скаргу Державного підприємства "Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 у справі № 910/9772/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Скасовуючи рішення попередніх судових інстанцій Вищий господарський суд України вказав, що суди обох інстанцій розглянули спір по суті заявлених вимог, проте ТОВ "Охоронна приватна компанія Дозор" до участі у справі залучено не було. Таке порушення норм процесуального права є безумовною підставою для скасування постановлених судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції згідно з п. 3 ст. 111-9, п. 3 ч. 2 ст. 111-10 ГПК України.

За результатами автоматичного розподілу справ між суддями, справу № 910/9772/16 передано для розгляду судді Грєховій О.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 справа № 910/9772/16 була прийнята до свого провадження суддею Грєховою О.А., залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Охоронна приватна компанія Дозор , розгляд справи призначено на 10.04.2017.

30.03.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли письмові пояснення.

Представники учасників судового процесу у судове засідання 10.04.2017 не з'явились.

Враховуючи те, що представники учасників судового процесу у судове засідання 10.04.2017 не з'явились, а також у зв'язку із невиконання відповідачем та третьою особою вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 13.03.2017, розгляд справи було відкладено на 15.05.2017.

24.04.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Крім того, 10.05.2017 представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Також, 11.05.2017 представником відповідача було подано письмові пояснення та клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представники учасників судового процесу у судове засідання 15.05.2017 не з'явились.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка учасників судового процесу не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 10.04.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

05.04.2016 на офіційному загальнодержавному веб-порталі "Державні закупівлі" Державним підприємством Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр (далі - відповідач) було опубліковано оголошення №095861 (ВДЗ №65 (05.04.2016) від 05.04.2016 про проведення закупівлі (відкриті торги) послуг, пов'язаних з особистою безпекою ДК016:2010:80.10.1 (ДК021-2015:79710000-4 охоронні послуги) (послуги з охорони території підприємства та об'єктів дирекцій) у кількості 3 лоти.

26.04.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю Спецінформ безпека (далі позивач) направлено відповідачу кур'єрською поштою "Нова пошта" посилку № 59000178228501, яка містила у собі конверт з ціновою пропозицією для участі у закупівлі послуг, пов'язаних з особистою безпекою об'єктів відповідача.

Надалі, 05.05.2016 о 10:30 комітетом з конкурсних торгів було здійснено розкриття пропозицій, про що складено протокол розкриття пропозицій, згідно з яким пропозицію позивача не допущено до розкриття, оскільки вона подана без дотримання вимог документації конкурсних торгів (далі - ДКТ), а саме: на конверті зазначена не повна інформація; відсутня деталізація по лотам.

В подальшому, 12.05.2016 о 14.00 комітетом з конкурсних торгів переможцем закупівлі послуг визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронна приватна компанія Дозор" (далі - третя особа).

Товариство з обмеженою відповідальністю Спецінформ безпека просить суд визнати недійсними рішення комітету з конкурсних торгів Державного підприємства Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр , що оформлені протоколами б/н від 05.05.2016 та б/н від 12.05.2016, якими позивача не допущено до участі у торгах та визнано переможцем у торгах на закупівлю послуг, пов'язаних з особистою безпекою ДК016:2010:80.10.1, ДК021-2015:79710000-4, охоронні послуги (послуги з охорони території підприємства та об'єктів дирекцій) у кількості 3 лоти - Товариство з обмеженою відповідальністю Охоронна приватна компанія Дозор .

В обґрунтування заявленого позову, позивач зазначає, що на конверті тендерної пропозиції була зазначена вся інформація стосовно повного найменування замовника, повне найменування учасника процедури закупівлі, його адреса, ідентифікаційний код, номери контактних телефонів, відповідне маркування Не відкривати та зазначено предмет закупівлі, який вказаний у оголошенні про закупівлю послуг.

Таким чином, позивач зазначає, що у відповідача були відсутні підстави для того, щоб не допускати пропозицію позивача до розкриття, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості прийняти участь у конкурсних торгах.

Скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 у справі № 910/9772/16, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 01.03.2017 зазначив наступне:

З матеріалів справи вбачається, що 18.05.2016 року відповідач уклав договір про закупівлю з переможцем торгів - ТОВ "Охоронна приватна компанія Дозор".

Таким чином, судове рішення у справі про оскарження рішення замовника щодо результатів процедури закупівлі безпосередньо може вплинути на права і обов'язки ТОВ "Охоронна приватна компанія Дозор", як переможця торгів, з яким укладений договір про закупівлю.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Суди обох інстанцій розглянули спір по суті заявлених вимог, проте ТОВ "Охоронна приватна компанія Дозор" до участі у справі залучено не було. Таке порушення норм процесуального права є безумовною підставою для скасування постановлених судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції згідно з п. 3 ст. 1119, п. 3 ч. 2 ст. 111-10 ГПК України .

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі статтями 8, 13, 55 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 2 ст. 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

З наведеного випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Суб'єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб'єкти правовідносин. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.

Окрім того, відповідно до офіційного тлумачення Конституційного суду України ч.2 ст. 124 Конституції України, викладеного у рішенні від 09.07.2002р. №15-рп/2002 у справі №1-2/2002 про досудове врегулювання спорів, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист. Право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

З урахуванням викладеного положення ч. 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

В ст. 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд вирішує господарські спори у сфері державних закупівель з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про здійснення державних закупівель".

Однак при цьому можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Господарським судам підвідомчі спори пов'язані з визнанням недійсними договорів, укладених суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання та органами державної влади і місцевого самоврядування шляхом проведення прилюдних торгів (аукціону), а також визнання недійсними актів про проведення відповідних торгів (аукціону) (аналогічна правова позиція наведена в п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011р.).

Враховуючи наявність у позивача статусу учасника конкурсних торгів у розумінні п.33 ч.1 ст. 1 Закону України Про здійснення державних закупівель та приписів ст. 124 Конституції України відносно розповсюдження юрисдикції судів на всі правовідносини у державі, колегія суддів вважає, що позивач міг ініціювати позов про визнання недійсними рішень комітету з конкурсних торгів.

В ст. 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, позивач правомірно звернувся з позовом до господарського суду про визнання недійсними рішень комітету з конкурсних торгів.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлює Закон України Про здійснення державних закупівель , метою якого є створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Пунктом 22 ст. 1 Закону України Про здійснення державних закупівель передбачено, що пропозиція конкурсних торгів - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник подає замовнику відповідно до вимог документації конкурсних торгів.

В п. 1 розділу ІІІ Документації конкурсних торгів наведено вимоги щодо оформлення пропозиції конкурсних торгів.

З викладеного вбачається, що пропозицією є ті документи, які підтверджують відповідність учасника кваліфікаційним та технічним критеріям та подаються на розгляд замовника у запечатаному конверті, а відтак, сам конверт не входить до складу пропозиції і є лише засобом забезпечення таємності пропозиції учасника до моменту її розкриття.

На конверті Товариства з обмеженою відповідальністю Спецінформ безпека по тендерній пропозиції була зазначена вся необхідна інформація, а саме: повне найменування замовника, повне найменування учасника процедури закупівлі, його адреса, ідентифікаційний код, номери контактних телефонів, відповідне маркування Не відкривати та зазначено предмет закупівлі, який вказаний у оголошенні про закупівлю послуг.

Доводи, що позивач не вказав деталізацію по лотам, а надав пропозицію по всім лотам одразу, не беруться судом до уваги, оскільки зазначене не суперечить ані умовам ДКТ, ані положенням Закону України Про здійснення державних закупівель .

Більше того, відсутність деталізації по лотам на конверті з тендерною пропозицією не є порушенням вимог щодо оформлення тендерної документації, оскільки конверт не є складовою пропозиції конкурсних торгів, а тому недопущення з цієї підстави пропозиції позивача для участі у конкурсних торгах є неправомірним.

А відтак, неправильне оформлення конверту з тендерною пропозицією не є порушенням кваліфікаційних критеріїв учасника торгів, визначених в ст. 16 Закону України Про здійснення державних закупівель та могло бути усунено в порядку, встановленому ч.1 ст. 28 названого Закону, згідно з яким замовник має право звернутися до учасників за роз'ясненнями змісту їх пропозицій конкурсних торгів з метою спрощення розгляду та оцінки пропозицій.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про протилежне суду не надано.

В свою чергу, суд відзначає, що Закон України Про здійснення державних закупівель є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює процедуру державної закупівлі. Однак названий правовий акт не містить такого поняття як недопуск пропозиції до розкриття .

В розділі IV Закону України Про здійснення державних закупівель викладено процедуру відкритих торгів, яка, зокрема, включає в себе такі етапи, як: розкриття пропозицій конкурсних торгів; розгляд та оцінка пропозицій конкурсних торгів; відхилення пропозицій конкурсних торгів відміна замовником торгів чи визнання їх такими, що не відбулися.

Згідно з ч.3 ст. 29 Закону України Про здійснення державних закупівель замовник відхиляє пропозицію конкурсних торгів у разі, якщо пропозиція конкурсних торгів не відповідає умовам документації конкурсних торгів.

Тобто, відхилення пропозиції замовником може відбутися лише після розкриття, розгляду та оцінки пропозиції конкурсних торгів. Натомість в даному випадку відповідач взагалі не допустив пропозицію позивача до розкриття, чим порушив положення Закону України Про здійснення державних закупівель та права позивача, як потенційного учасника процедури закупівлі.

Відповідно до ч.2 ст. 27 Закону України Про здійснення державних закупівель до участі у процедурі розкриття пропозицій конкурсних торгів замовником допускаються всі учасники або їх уповноважені представники, а також представники засобів масової інформації та уповноважені представники громадських об'єднань. Відсутність учасника або його уповноваженого представника під час процедури розкриття пропозицій конкурсних торгів не є підставою для відмови в розкритті чи розгляді або для відхилення його пропозиції конкурсних торгів.

У статті 17 Закону України Про здійснення державних закупівель наведено вичерпний перелік підстав для відмови в участі у процедурі закупівлі.

При чому, у вказаному переліку відсутня така підстава, як невірне оформлення конверту тендерних пропозицій.

Щодо неналежного способу відправлення позивачем тендерної документації, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до вимог тендерної документації відповідачем встановлено два способи отримання тендерних пропозицій, а саме: особисто або поштою. При чому відповідач не вказав перелік поштових служб, за допомогою яких повинна була надсилатися тендерна пропозиція, а тому позивач мав право обрати відповідну поштову службу на власний розсуд і він здійснив пересилання тендерної пропозиції скориставшись послугами кур'єрської служби Нова пошта .

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року N 7 у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Оскільки позов підлягає задоволенню, судовий збір, сплачений позивачем за подання апеляційної скарги підлягає покладенню на позивача, в свою чергу судовий збір сплачений відповідачем за подання касаційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись ст. 4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними рішення комітету з конкурсних торгів Державного підприємства "Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр", оформлені протоколами б/н від 05.05.2016 та б/н від 12.05.2016, якими Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІНФОРМ БЕЗПЕКА" не допущено до участі у торгах та визнано переможцем у торгах на закупівлю послуг, пов'язаних з особистою безпекою ДК016:2010:80.10.1, ДК021-2015:79710000-4; Охоронні послуги (послуги з охорони території підприємства та об'єктів дирекцій) у кількості 3 лоти - Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронна приватна компанія Дозор".

3. Стягнути з Державного підприємства Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр (04176, м. Київ, вулиця Електриків, будинок 29; ідентифікаційний код: 00994207) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спецінформ безпека (65007, Одеська обл., місто Одеса, площа Олексіївська, будинок 11, корпус 1; ідентифікаційний код: 33659565) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 2 893 (дві тисячі вісімсот дев'яносто три) грн. 80 коп.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 17.05.2017.

Суддя О.А. Грєхова