Рішення

від 11.05.2017 по справі 922/688/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2017 р.Справа № 922/688/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Семенову О.Є.

розглянувши справу

за позовом Заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області, м.Первомайський Харківської області, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м.Харків до Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області, смт.Кегичівка Харківської області , Товариства з обмеженою відповідальністю "Кегичівський агрошляхбуд", смт.Кегичівка Харківської області про визнання недійсним договору за участю представників:

від прокуратури: ОСОБА_2, посвідчення №036688 від 11.12.2015

від позивача: ОСОБА_3, довіреність №32-20-14-1938/0/19-17 від 26.01.2017

від першого відповідача: не з'явився

від другого відповідача: ОСОБА_4, директор за наказом №1-к від 05.01.2015

ОСОБА_5, договір від 03.04.2017

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури (далі за текстом - прокурор), в інтересах держави звернувся до господарського суду Харківської області в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі за текстом- позивач) з позовом до Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області (далі за текстом - перший відповідач), та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кегичівський агрошляхбуд" (далі за текстом - другий відповідач), про визнання недійсним договору оренди землі, укладений між відповідачами, у про що Харківській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру" при Державному комітеті України по земельним ресурсам України у державному реєстрі земель вчинено запис від 02.07.2007 за №040769600014.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили позов задовольнити.

Перший відповідач в судове засідання представника не направив, відзиву не надав, причини неявки суду не повідомив. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Другий відповідач у відзиві та його представники в судовому засіданні проти позову заперечили, просили в його задоволенні відмовити, посилаючись на його необґрунтованість. Вказують, що при підписанні сторонами договору оренди землі були враховані всі положення ст.ст.15 ,124 Закону "Про оренду землі". Орендна плата встановлювалась відповідно до протоколу №5 від 28.07.2006 і на основі грошової оцінки яка була зроблена земельним відділом Кегичівської районної державної адміністрації з подальшою переоцінкою в 2012 році, а саме переоцінка земельної ділянки була зроблена в строки встановлені законом. Відповідач по спірному договору проводив оплату по нормативно-грошовій оцінці, яка була встановлена на час оплати і це підтверджується листом Південної ОДПІ в якому вказано, що сума орендної плати за користування земельною ділянкою складає 33888,07грн., що складає 3% от нормативно-грошової оцінки, яка в свою чергу становить 18995 грн. за один гектар. На даний час підприємство належним чином виконує свої зобов'язання, заборгованість з орендної плати відсутня. Крім того, у доповненні до відзиву відповідач вказує на те, що прокурором пропущено строк позовної давності при зверненні з даним позовом.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши присутніх представників учасників судового процесу, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

Розпорядженням заступника голови Кегичівської районної державної адміністрації від 03.08.2006 №216 другому відповідачу надано дозвіл на виготовлення технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки площею 58,0га на території Кегичівської селищної ради.

Розпорядженням голови Кегичівської районної державної адміністрації від 06.03.2007 №103 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право користування на земельну ділянку площею 59,4679га на території Кегичівської селищної ради на правах оренди TOB "Кегичівський агрошляхбуд".

02 липня 2007 року між Кегичівською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та TOB "Кегичівський агрошляхбуд", як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки (далі за текстом - Договір), який зареєстрований у Харківській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру" при Державному комітеті України по земельним ресурсам України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02.07.2007 за №040769600014.

За умовами Договору орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення на підставі розпорядження №216 від 03.08.2006, яка знаходиться на території Кегичівської селищної ради, із земель запасу, поле №5 ґрунтозахисної сівозміни.

Кадастровий номер орендованої земельної ділянки №6323155100:09:002:0075.

Згідно пункту 2 Договору в оренду передана земельна ділянка загальною площею 59,4629га, у тому числі ріллі 59,4679га, на підставі технічної документації із землеустрою.

В пункті 15 Договору визначено, що земельна ділянка передана в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до пункту 5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки відсутня.

Договір укладено на 10 років (пункт 8 Договору).

Земельна ділянка передана в оренду за актом прийому-передачі від 02.07.2007.

Вказуючи, що Договір укладено з порушенням вимог статті 13 Закону України "Про оцінку земель", статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі", прокурор просить визнати його недійсним.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до положень частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на момент укладення оспорюваного Договору) істотною умовою договору оренди землі, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

При цьому, згідно частини 2 даної норми відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Стаття 21 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на момент укладення оспорюваного Договору) визначає, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю"). Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оцінку земель" (у редакції, яка була чинною на момент укладення оспорюваного Договору) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Частинами 1, 2 статті 15 Закону України "Про оцінку земель" (у редакції, яка була чинною на момент укладення оспорюваного Договору) визначено, що підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом.

Однак, в матеріалах справи відсутні відповідне рішення або договір.

У пункті 5 Договору оренди землі визначено, що нормативно грошової оцінки земельної ділянки при передачі її в оренду немає.

Статтею 18 Закону України "Про оцінку земель" (у редакції, яка була чинною на момент укладення оспорюваного Договору) передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок сільськогосподарського призначення проводиться не рідше як один раз у 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше як один раз у 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою.

Згідно статті 23 Закону України "Про оцінку земель" (у редакції, яка була чинною на момент укладення оспорюваного Договору) технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Відповідно до інформації Кегичівської районної ради Харківської області від 20.01.2017 №02-18/43, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 59,4679га (кад.№6323155100:09:002:0075), яку передано в оренду за Договором, не затверджувалася.

Крім того, відповідно до інформації відділу Держгеокадастру у Кегичівському районі Харківської області від 20.01.2017 №10-20.22-0.3-88/2-17 відомості щодо затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 59,4679га (кад.№6323155100:09:002:0075), яку передано в оренду за Договором, відсутні.

Відсутність відповідного рішення про затвердження нормативної грошової оцінки орендованої ділянки свідчить, що фактично така оцінка при укладенні Договору не проводилася.

Верховний Суд України в своїх постановах від 01.07.2015 у справі №3-297гс15, від 08.04.2015 у справі № 3-41гс15, від 20.05.2015 у справі № 3-70гс15, від 01.07.2015 у справі № 916/1736/14, від 22.05.2013р. № 6-11цс13 висловив правову позицію, згідно якої укладення договору оренди землі без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є обов'язковим у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності є порушенням приписів статті 13 Закону України "Про оцінку земель", статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі".

Згідно частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема, відповідно до частини 1 вказаної статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

За таких обставин, суд вважає, що прокурор правомірно вказує на те, що оспорюваний Договір суперечить земельному законодавству.

Разом з тим, заперечуючи проти позову, відповідачем заявлено про пропуск прокурором позовної давності, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Статтею 256 ЦК України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Визначення початку відліку позовної давності наведеного у статті 261 ЦК України, зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і суб'єктами, уповноваженими законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Частинами 1, 2, 4 статті 29 ГПК України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Судом встановлено, що оспорюваний Договір укладено 02.07.2007, в той час як з позовною заявою прокурор звернувся до господарського суду Харківської області лише у лютому 2017 року.

Проте при дослідженні матеріалів справи, судом встановлено, що прокурор мав усі можливості та повноваження для отримання повної та достовірної інформації про оскаржений правочин протягом встановленої законом позовної давності від дати його укладення.

Так, наказом Генерального прокурора України від 19.09.2005 №3гн "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів щодо захисту прав і свобод громадян, державних та публічних інтересів", що діяв на момент укладення прийняття розпоряджень Кегичівською районною державною адміністрацією №216 від 03.08.2006 та №103 від 06.03.2007 щодо передачі земельної ділянки в оренду другому відповідачу, визначено основним завданням наглядової діяльності прокуратури захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, державних та публічних інтересів. Із цією метою наказав забезпечити нагляд за додержанням законів, передусім у діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, контролюючих та правоохоронних органів.

Аналогічні вимоги до підпорядкованих прокурорів містять також і накази Генерального прокурора, зокрема, від 18.10.2010 №3гн, від 12.04.2011 №3гн, від 07.11.2012 №3гн.

Також вказані накази, крім іншого, містять конкретні вказівки до прокурорів, а саме: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів.

Таким чином, нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими місцевими державними адміністраціями рішеннями, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до Закону України "Про прокуратуру", не може свідчити про те, що прокурор не міг бути обізнаний з існуванням спірного договору до спливу строку позовної давності.

В той час, як приписи ч.1 ст. 261 ЦК України пов'язують початок перебігу позовної давності не тільки з моментом коли особа довідалася, а і з моментом коли особа могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Крім того, другим відповідачем надано лист Кегічівської селищної ради №364/02.23 від 10.05.2017, з якого вбачається, що в березні 2015 року прокуратурою Кегичівського району здійснювався моніторинг використання та сплати орендної плати земель державної власності сільськогосподарського призначення розташованих на території Кегичівської селищної ради за межами населених пунктів, в число яких ввійшло 59,4679га, що знаходяться в користуванні TOB "Кегичівський Агрошляхбуд" на умовах оренди. Згідно письмового пояснення гр. ОСОБА_1, колишнього спеціаліста 1 категорії селищної ради, з травня 2005 року по квітень 2014 року TOB "Кегичівський Агрошляхбуд" користувався вказаною земельною ділянкою на умовах оренди. Земельна ділянка використовувалась за призначенням. Орендна плата щорічно індексувалась згідно коефіцієнтів індексації. Також щорічно проводилась звірка з податковою інспекцією. Інформація надавалась до прокуратури.

Згідно абз. 3 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Зважаючи на викладене та враховуючи звернення прокурора з даним позовом у лютому 2017 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності, причини пропуску позовної давності прокурором під час розгляду справи документально не обґрунтовані та не підтверджені, клопотання про його поновлення в порядку ч. 5 ст.267 Цивільного кодексу України прокурором не заявлялось, суд приходить до висновку, що наявність відповідної заяви другого відповідача про застосування позовної давності до прийняття рішення у справі є підставою для відмови в позові.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску прокурором позовної давності про застосування якої було заявлено другим відповідачем до прийняття рішення у справі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на прокурора.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення може бути оскаржене в установленому законодавством порядку.

Повне рішення складено 16.05.2017 р.

Суддя ОСОБА_6