Рішення

від 17.05.2017 по справі 509/3701/16-ц

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/3701/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2017 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарях Черкасові Д.Г., Задеряка Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районної державної адміністрації Одеської області, ОСОБА_3 сільської ради Овідіопольського району Одеської області, за участю 3-ої особи без самостійних вимог на предмет спору : Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про припинення права колективної власності та визнання права власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ :

7 жовтня 2016 року, представниця позивача ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила суд, припинити право колективної власності КСП Йосипівське на частині земельної ділянки № 7, масив № 39 на території ОСОБА_3 сільради Овідіопольського району Одеської області, за межами населеного пункту, площею 2,000 га, кадастровий № 5123781600:01:002:0492 та визнати за позивачем право власності на вищевказану земельну ділянку, мотивуючи це постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.07.2014 р., залишеним без змін ухвалою ОААС від 18.11.2014 р., яка набрала законної чинності з дня винесення і ніким не була оскаржена, і яким був частково задоволений позов ОСОБА_1 до ГУ Держземагенства в Одеській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, скасовано рішення ГУ Держземагенства в Одеській області № 19-15-0.9-1533/2-14 від 05.03.2014 р. про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 та зобов'язано ГУ Держземагенства в Одеській області повторно розглянути заяву щодо затвердження проекту щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, в задоволенні решти позову відмовлено, і яке було виконане боржниками в добровільному порядку, у зв'язку з чим, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 815/3496/14 від 10.04.2015 р. виданого ООАС було закінчено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження , що підтверджується листом УДВС ГТУЮ в Одеській області від 11.04.2016 р. № 09.2-2644, а також з посиланням на розпорядження ОСОБА_2 РДА № 984 від 03.09.2010 р., яким було надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність останнього із земель сільськогосподарського призначення, які не надані у власність або користування і перебувають у запасі, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на масиві № 39 ОСОБА_3 с/р за межами населеного пункту.

Представниця позивача в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином, особисто під розписку, причини неявки суду не повідомила, надавши до суду заяву, в якій підтримала позов і з посиланням на ч. 2 ст. 158 ЦПК України, просила суд, розглядати справи у її відсутності, не заперечуючи проти постановлення заочного рішення по справі (а.с. 127,128).

Представник відповідача ОСОБА_2 РДА в судове засідання повторно, без поважних причин не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями та розписками про вручення судових повісток з викликом до суду, причини своєї неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи за їх відсутності суду не надав (а.с. 89,99,104,170).

Представник відповідача ОСОБА_3 с/р в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином - поштовими повідомленнями та особистими розписками про вручення судових повісток з викликами до суду, причини неявки суду не повідомив, надіславши до суду свої письмові заяви, в яких просив суд розглянути справу за їх відсутності (а.с. 88,95,97,100,121,122).

Представник 3-ої особи без самостійних вимог на предмет спору ГУ Держгеокадастру в Одеській області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення судових повісток, причини неявки суду не повідомив, надіславши до суду свої письмові заперечення, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову (а.с. 77-79,101,115,119).

Згідно з ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо у суду не має даних про причину неявки відповідача, сповіщеного належним чином, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За загальним правилом - кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 3 ЦПК України).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси, у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ст.ст. 10,11 ЦПК України - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які як і інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона - повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи та розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі - розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін на інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення вирішення справи.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, частиною 3 якої передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частинами 3,4 статті 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Статтями 316 та 317 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.ст. 125,126 ЗК України - право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Суд встановив, що згідно Протоколу № 1 від 20.01.2001 р. була розпайована земельна ділянка, яка згідно Державного акту на право колективної власності серії ОД № Р-1-97 належала КСП Йосипівське , Однак масив № 39 не було розпайовано, оскільки на ньому перебували багаторічні насадження (а.с. 12-20,26-28).

Розпорядженням ОСОБА_2 РДА № 984 від 03.09.2010 р. позивачу було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки № 7 орієнтовною площею 2,0000 га із земель сільськогосподарського призначення, які не надані у власність або користування перебувають у запасі, для ведення особистого селянського господарства на масиві № 39 на території ОСОБА_3 сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межам населених пунктів), і на підставі якого, позивачем було замовлено проект відведення вказаної земельної ділянки та 14.10.2010 р. було укладено договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з МПП Гілея , які розробили відповідний проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (а.с. 31-38).

Розпорядженням ОСОБА_2 РДА № 38 від 16.01.2012 р. було затверджено акт обстеження багаторічних насаджень на площі 0,4635 га земельної ділянки № 7, яка оформлюється у власність ОСОБА_1 загальною площею 2,000 га (рілля) із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на масиві № 39 на території ОСОБА_3 с/р Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту) та рекомендовано МПП Гілея внести відповідні зміни до графічної частини проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки на території ОСОБА_3 с/р, виключивши зі складу угідь багаторічні насадження (а.с. 38 оборот аркуша).

Згідно п. 11 ч. 2 ст. 346 ЦК України - однією з підстав припинення права власності припинення юридичної особи.

Суд встановив, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.01.2008 р., яка набрала законної сили з дня її прийняття за заявою кредитора УПФУ в ОСОБА_2 районі до боржника КСП Йосипівське про визнання відсутнього боржника банкрутом - було затверджено звіт ліквідатора, затверджено ліквідаційний баланс КСП Йосипівське , вимоги кредитора незадоволені за відсутністю майна банкрута вважати погашеними, вимоги, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі не розглядаються і вважаються погашеними згідно п. 5 ст. 31 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою господарського суду від 02.11.2006 р., зобов'язано ліквідатора передати фінансово-господарські документи банкрута до архівних організацій для подальшого зберігання згідно із законодавством, державному реєстратору Овідіопольського району Одеської області провести державну реєстрацію припинення юридичної особи КСП Йосипівське та внести до ЄДРПОУ запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи КСП Йосипівське , про що повідомити господарський суд Одеської області та передати органам статистики, державної податкової служби, ПФУ, фондів соцстрахування повідомлення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи для зняття КСП ОСОБА_3 з обліку, ліквідатору повідомити державний орган з питань банкрутства про завершення ліквідаційної процедури, припинити повноваження ліквідатора, провадження по справі № 21/378-06-11426 припинити (а.с. 21).

Так, на підставі ст. 122 ЗК України, проект разом з заявою від 14.02.2014 р. був наданий позивачем до ГУ Держземагенства в Одеській області на затвердження, оскільки з 01.01.2013 р. вказаний орган розпоряджався землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Одеської області.

Проект не був затверджений та позивачу було надано відповідь №19-15-0.9-1533/2-14 від 05.03.2014 р. про те, що земельна ділянка відводиться за рахунок земель колективне власності.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.07.2014 р., залишеним без змін ухвалою ОААС від 18.11.2014 р., яка набрала законної чинності з дня винесення і ніким не була оскаржена, і яким був частково задоволений позов ОСОБА_1 до ГУ Держземагенства в Одеській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, скасовано рішення ГУ Держземагенства в Одеській області № 19-15-0.9-1533/2-14 від 05.03.2014 р. про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 та зобов'язано ГУ Держземагенства в Одеській області повторно розглянути заяву щодо затвердження проекту щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, в задоволенні решти позову відмовлено, і яке було виконане боржниками в добровільному порядку, у зв'язку з чим, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 815/3496/14 від 10.04.2015 р. виданого ООАС було закінчено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження , що підтверджується листом УДВС ГТУЮ в Одеській області від 11.04.2016 р. № 09.2-2644 (а.с. 29,64-69).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5100465632013 від 23.08.2013 р. - стосовно земельної ділянки площею 2,000 га призначеної для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 5123781600:01:002:0492, що розташована за адресою : Одеська область, Овідіопольський район, ОСОБА_3 сільська рада, масив № 39, ділянка № 7, категорія земель : землі сільськогосподарського призначення - інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2012 р. № 1051 не зареєстровані (а.с. 56).

Вищевказане було предметом дослідження у зазначених вище рішення судів двох інстанцій - ООАС від 15.07.2014 р. та ОААС від 18.11.2014 р.

Своїм листом від 05.08.2016 р. № Я-10874/0-4478/6-16 ГУ Держгеокадастру в Одеській області повторно відмовили ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення йому у власність спірної земельної ділянки площею 2,000 га призначеної для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 5123781600:01:002:0492, що розташована за адресою : Одеська область, Овідіопольський район, ОСОБА_3 сільська рада, масив № 39, ділянка № 7 (а.с. 25).

Згідно із ч. 5 ст. 116 ЗК України - земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Пунктами 2,4 Указу Президента України від 10.11.1994 № 666/94 Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва зазначено, що кожному члену підприємства, кооперативу, товариства видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру час (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному виразі. Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства має право безперешкодно вийти з нього та одержати безкоштовно у приватну власність свою частку землі (пай) у натурі (на місцевості), що засвідчується державним актом на право приватної власності на землю.

Відповідно до пунктів 1.3., 1.5., 2.7., 3.9 Методичних рекомендацій щодо порт передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективі сільськогосподарських підприємств і організацій , затверджених наказом Держкомзему Мінсільгосппроду та УААН від 04.06.1996 за № 47/172/48 передача в натурі земельної час паю громадянину здійснюється після складання Схеми поділу земель колективної власності земельні частки (паї), яка затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів сільськогосподарських підприємств та погоджується районними (міськими) державними адміністраціями (виконавчими комітетами міських рад). На Схемі виділяються земельні масиви паїв та земельні ділянки загального користування. Технічна документація щодо передачі земельної частки (паю) в натурі є підставою для прийняття рішення місцеві радою про видачу громадянину державного акту на право приватної власності та повернення сертифікату на земельну частку (пай) до районної (міської) державної адміністрації (виконавчого комітету міської ради).

Як встановив суд, на підставі вищенаведених вимог законодавства усім членам вказаних підприємств видані сертифікати на право на земельну частку (пай).

У подальшому, відповідно до ч. 9 ст. 5 ЗК України від 18.12.1990 561-XII (втратив чинність з 01.01.2002) більшістю членами підприємств припинено членство підприємствах, у зв'язку з виділенням своїх часток (паїв) в натурі і отриманням відповіли державних актів на право приватної власності на землю.

Відповідно до ч. 3 ст. 78 ЗК України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до ст.ст. 2,318 ЦК України річ (майно) може знаходитись власності Українського народу, фізичних та юридичних осіб, держави Україна ОСОБА_4 Крим, територіальних громад, іноземних держав й інших суб'єктів публічного права. Організації, які не є юридичними особами, не можуть мати майна на праві власності. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач не має змоги відповідно до закону затвердити проект та зареєструвати право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою № 7, масив №39, на території ОСОБА_3 сільської ради, Овідіопольського району Одеської області (зі межами населених пунктів) та розпоряджатися нею, не має права її обробляти, отримувати прибуток та сплачувати податки.

Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, випадків, встановлених Конституцією та законом. Кожен має право володіти, користувач розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідні громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Вимоги ч. 2 ст. 373 ЦК України передбачають, що право власності землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Таким чином, з огляду на те, що КСП Йосипівське було визнано банкрутом постановою Господарського суду Одеської області від 14.11.2006 р. і ліквідовано згідно вищевказаної ухвали Господарського суду Одеської області від 21.01.2008 р., якою зокрема було встановлено, що відсутність будь-якого майна банкрута КСП Йосипівське , під час проведення ліквідаційної процедури вказаного підприємства майна та інших активів банкрута не виявлено згідно звіту ліквідатора від 21.01.2008 р. № 05-08, і згідно вказаного вище розпорядження ОСОБА_2 РДА № 984 від 03.09.2010 р. спірна земельна ділянка не надана у власність або користування і перебуває у запасі для ведення особистого селянського господарства і відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 23.08.2013 р. інформація про зареєстроване право власності чи користування в Державному земельному кадастрі відсутня, на вищевказаній земельній ділянці станом на дату реєстрації обмеження та сервітути не встановлені, що підтверджується листом Відділу Держземагенства ГУ Дерземагенства в Одеській області від 20.06.2013 р., з яким було погоджено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за адресою : масив № 39, ділянка № 7 ОСОБА_3 с/р за межами населених пунктів, згідно їхнього листа від 17.04.2014 р. № 18-91-4/172 - державний акт на право колективної власності на землю КСП Йосипівське до відділу належним чином не надходив, суд дійшов висновку, що право колективної власності КСП Йосипівське на спірну земельну ділянку припинилось в порядку п. 11 ч. 2 ст. 346 ЦК України з припиненням юридичної особи КСП Йосипівське , а тому в задоволенні позовних вимог в частині припинення права колективної власності на спірну земельну ділянку слід відмовити (а.с. 40).

В той же час, суд вважає необхідним задовольнити позов в частині визнання за позивачем права власності на спірну земельну ділянку з підстав, описаних вище.

Керуючись ст.ст. 10,11,57-61,88,209,212,213,214-215,218,224-226 ЦПК України, ст.ст. 78,116,118,122,125,126 ЗК України, ст.ст. 316-318,331,346 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1.Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районної державної адміністрації Одеської області, ОСОБА_3 сільської ради Овідіопольського району Одеської області, за участю 3-ої особи без самостійних вимог на предмет спору : Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про припинення права колективної власності та визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити частково ;

2.Визнати за ОСОБА_1 (ІПН : НОМЕР_1) право власності на земельну ділянку № 7, масив № 39 на території ОСОБА_3 сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту), площею 2,000 га, кадастровий номер : 5123781600:01:002:0492 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства ;

3.В задоволенні решти позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя Гандзій Д.М.